Поняття, суть та значення перегляду судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами

 

У ЦПК передбачена інстанційна система перевірки судових рішень, тобто правосудність рішення, ухваленого одним судом, перевіряє інший суд, вищої судової інстанції щодо того суду, який це рішення ухвалив. Проте закон встановлює і можливість позаінстанційного контролю або самоконтролю за судовими рішеннями, тобто здійснення контролю за рішенням самим судом, який його ухвалив. При цьому термін "судове рішення" необхідно розуміти в широкому сенсі цього поняття, яке включає в себе рішення суду, ухвалу суду та судовий наказ.

 

Одним із видів такого позаінстанційного контролю і є перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, що є окремою стадією судового процесу в межах цивільного судочинства і має на меті перевірку законності та обґрунтованості судових рішень, що набрали законної сили, у

 

 

зв'язку з нововиявленими обставинами. Відмінністю цього виду перегляду судових рішень від інших є те, що в результаті такого перегляду виправляється судова помилка (неврахування при ухваленні рішення обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи), яка виникла з причин, які не залежать від суду та осіб, що брали участь у справі.

 

Відповідно до ч. 1 ст. 361 ЦПК переглянуті у зв'язку з нововиявленими обставинами можуть бути рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ.

 

Перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами може здійснюватися незалежно від того, чи було воно предметом розгляду в апеляційному чи касаційному провадженні і тільки після набрання судовим рішенням законної сили. Тому наслідком такого розгляду може бути подолання законної сили судового рішення.

 

Виходячи із змісту закону, об'єктом перегляду у зв'язку з нововиявленими обставинами можуть бути:

 

1) такі що набрали законної сили, рішення суду першої, апеляційної або касаційної інстанцій, якими закінчено розгляд справи;

 

2) такі що набрали законної сили, ухвали суду першої інстанції, якими закінчено розгляд справи, тобто так звані заключні ухвали (наприклад ухвали про закриття провадження у справі, про залишення заяви без розгляду);

 

3) ухвали суду апеляційної або касаційної інстанцій про зміну судових рішень або скасування судових рішень із закриттям провадження у справі чи залишенням заяви без розгляду;

 

4) окремі ухвали;

 

5) судові накази.

 

Не підлягають перегляду у зв'язку з нововиявленими обставинами ухвали судів апеляційної та касаційної інстанцій про відхилення апеляційної (касаційної) скарги і залишення судових рішень без змін. В такому випадку за наявності відповідних підстав переглядається рішення (ухвала) суду першої інстанції, а ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанцій, якою було відхилено скаргу на рішення суду першої чи апеляційної інстанцій, в разі перегляду рішення чи ухвали у зв'язку з ново-виявленими обставинами втрачає законну силу. Також не підлягають перегляду у зв'язку з нововиявленими обставинами ухвали судів апеляційної та касаційної інстанцій, якими справа направляється на новий розгляд, оскільки в такому випадку розгляд справи починається спочатку.

 

 

Особливість перегляду судового рішення у зв'язку з ново-виявленими обставинами визначається юридичною природою цих обставин. Необхідно відзначити, що в законі прямо не закріплено нормативне визначення поняття "нововиявлених обставин". Однак не питання має велике теоретичне і практичне значення.

 

На думку Л.С. Морозової, нововиявлені обставини — це юридичні факти, які мають істотне для справи значення, які існували на момент ухвалення рішення, але не були і не могли бути відомі ані заявнику, ані суду, який виконав усі вимоги закону зі збирання доказів і встановлення об'єктивної істини'.

 

В. Назаренкова виділяє наступні ознаки нововиявлених обставин: вони існували до ухвалення судового рішення, але не були і не могли бути відомі суду і заявнику; входять до предмету доказування; відкрилися після набрання рішенням законної сили2.

 

І.М. Зайцев визначав нововиявлені обставини як юридичні факти, які мають істотне значення для справи і існували на момент розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявникові і, відповідно, суду3.

 

Т. Алієв та С. Афанасьев вважають, що нововиявлені обставини — це юридичні факти об'єктивної дійсності, які є органічною частиною об'єкта доказування у цивільній справі, мають істотне значення для її правильного вирішення, які не були відомі суду і заявнику при розгляді справи, надані сторонами чи встановлені суддею до перегляду за нововиявленими обставинами рішень, ухвал суду, постанов президії суду наглядової інстанції, що набрали законної сили, шляхом здійснення процесуальних дій після подання йому заяви або подання про перегляд зазначених судових актів за нововиявленими обставинами.

 

Кожне з вищенаведених визначень має право на існування, хоча останнє з них, на наш погляд, є занадто широким і не зовсім відповідає нормам українського процесуального законодавства. Взагалі, визначення поняття "нововиявлених обставин" можна формулювати, проаналізувавши зміст норм глави 4 розділу III ЦПК. Так, під нововиявленими обставинами необхідно розуміти істотні для справи обставини, які об'єктивно існували на момент розгляду справи судом, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також суду на час розгляду такої справи. Подібне визначення міститься і в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 1981 р. Лг9 І "Про практику перегляду судами у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили".

 

Виходячи з цього визначення, можна виділити наступні ознаки нововиявлених обставин:

 

 

1. Це завжди обставини об'єктивної дійсності, які вже існували на момент розгляду справи судом.

 

Таким чином, нововиявлені обставини необхідно відрізняти від нових обставин та нових доказів. Головною відмінністю нововиявлених обставин від нових обставин є момент їх виникнення. Так, нові обставини — це обставини, які виникли вже після ухвалення рішення суду. Вони можуть бути підставою для пред'явлення нового позову (наприклад, відповідно до ч. 1 ст. 192 СК розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них), пристосування рішення до обставин, що змінилися (наприклад, відповідно до ч. 2 ст. 184 СК розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону, сюди також можна віднести передбачене ст. 373 ЦПК право суду надати відстрочку або розстрочку виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання судового рішення), або скасування рішення суду за наявності відповідної вказівки закону (наприклад, скасування рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка була визнана недієздатною, в разі її видужання або значного поліпшення її психічного стану, або скасування рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою у разі одержання заяви про появу фізичної особи, яку було визнано безвісно відсутньою або оголошено померлою, або відомостей про місцеперебування цієї особи). Проте такі обставини в жодному разі не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.

 

Відмінність нововиявлених обставин від нових доказів полягає в тому, що нові докази — це відомості про обставини справи, які досліджувалися судом, проте ці докази з тих чи інших причин не були надані суду під час розгляду справи. Такі докази за наявності встановлених в законі підстав можуть бути надані суду апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду справи (ч. 2 ст. 303 ЦПК), а не прийматись судом як нововиявлені обставини.

 

2. Ці обставини мають істотне значення для правильного вирішення справи і, таким чином, є органічною частиною предмету доказування в справі.

 

Суд обов'язково має перевірити, чи впливає ця обставина на суть рішення. Тобто встановлення такої обставини є підставою для скасування рішення, ухвали або судового наказу лише тоді, коли від їх наявності чи відсутності залежали наслідки розгляду судом справи.

 

До нововиявлених обставин можуть бути віднесені матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення справи. Ці обставини в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу

 

 

судового рішення. Суд вправі скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається (тобто якщо обізнаність суду щодо цих обставин при розгляді справи забезпечила б прийняття цим судом іншого рішення).

 

3. Ці обставини не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою про перегляд справи за нововиявленими обставинами, а також суду.

 

Невідомість цих обставин заявнику і суду призводить до неможливості їх урахування під час розгляду справи і ухвалення судового рішення. Не можуть бути визнані нововиявленими обставини, щодо яких суду зрозуміло, що вони були відомі (або мали бути відомі) заявнику на час розгляду справи (прикладом можуть бути обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, апеляційній чи касаційній скарзі, або які могли бути встановлені судом при здійсненні певних процесуальних дій, дослідженні матеріалів справи тощо).

 

В науковій літературі висловлена думка про те, що нововиявлені обставини

— це обставини, які не були відомі не тільки заявнику і суду, а й іншим особам, що брали участь у справі. Однак з такою думкою не можна погодитися. Інколи в судовій практиці трапляються випадки, коли певні обставини умисно приховуються від суду тими чи іншими учасниками процесу, якщо це їм вигідно. Тому навіть якщо суду стане відомо, що обставина, на яку посилається заявник, була відома іншим особам, що беруть участь у справі, але прихована ними від суду, така обставина може визнаватися судом нововиявленою і бути підставою для перегляду судового рішення.

 

Отже, виходячи із вищезазначеного, можна погодитися із наведеним у науковій літературі формулюванням суті стадії перевірки судових рішень у зв'язку із нововиявленими обставини як перевірки відповідним судом рішення, що набрало законної сили, внаслідок відкриття нових обставин, які не були відомі заявнику і суду з причин, які від них не залежать і мають істотне значення для правильного вирішення справи. Ці обставини є складовою предмета доказування у цивільній справі і дають можливість виявити неповноту встановленої судом і вираженої в рішенні істини у справі. Вони встановлені в передбаченому законом порядку і вказують на необхідність скасування рішення або іншого судового акта у зв'язку із невідповідністю його фактам об'єктивної дійсності.

 

Значення процесуальної стадії перегляду судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами полягає в тому, що суд має змогу виправити допущену судову помилку, встановити дійсні взаємовідносини сторін у справі і на підставі цього ухвалити законне і обґрунтоване рішення, наслідком чого є виконання головного завдання цивільного судочинства — захист

 

 

порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.