Розгляд судом справ про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи

 

Відповідно до ч. 2 ст. 30 ЦК обсяг цивільної дієздатності фізичної особи може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом. Такі випадки встановлені у ст.ст. 32, 36 та 39 ЦК, які передбачають

.матеріально-правові підстави та наслідки обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання її недієздатною. Порядок визнання фізичної особи обмежено дієздатною або недієздатною виключно судовий і регулюється ст.ст. 236—241 ЦПК, які, крім того, встановлюють порядок розгляду справ про обмеження чи позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами, поновлення цивільної дієздатності.

 

Суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, а також якщо вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо і тим ставить себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких

 

 

вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище (ч. 1,2 ст. 36 ЦК).

 

Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними (ч. і ст. 39 ЦК).

 

Відповідно до ч. 5 ст. 32 ЦК за наявності достатніх підстав суд може обмежити право неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або позбавити її цього права.

 

Заява про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, у тому числі неповнолітньої особи, чи визнання фізичної особи недієздатною подається до суду за місцем проживання цієї особи, а якщо вона перебуває на лікуванні у наркологічному або психіатричному закладі — за місцезнаходженням цього закладу. Підсудність справ про обмеження цивільної дієздатності чи визнання недієздатним громадянина України, який проживає за її межами, визначається за клопотанням заявника ухвалою судді Верховного Суду України.

 

Заявниками у справах про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи можуть виступати члени її сім'ї, органи опіки та піклування, наркологічні або психіатричні заклади, у справах про визнання фізичної особи недієздатною — члени її сім'ї, близькі родичі, незалежно від їх спільного проживання, органи опіки та піклування, психіатричні заклади. Заява про обмеження права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або позбавлення її цього права може бути подана батьками (усиновлювачами), піклувальниками, органом опіки та піклування.

 

Заява повинна відповідати загальним вимогам ст. 119 ЦПК з урахуванням особливостей, передбачених ст. 247 ЦПК.

 

У заяві про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи повинні бути викладені обставини, що свідчать про психічний розлад, істотно впливають на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, чи обставини, що підтверджують дії, внаслідок яких фізична особа, яка зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо, поставила себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.

 

У заяві про визнання фізичної особи недієздатною повинні бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

 

 

У заяві про обмеження права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або позбавлення її цього права повинні бути викладені обставини, що свідчать про негативні матеріальні, психічні чи інші наслідки для неповнолітнього здійснення ним цього права.

 

Якщо вимоги щодо змісту заяви не дотримані, така заява залишається без руху в порядку ст. 121 ЦПК.

 

Розгляд справи проводиться судом у складі одного судді і 2 народних засідателів.

 

Після відкриття провадження у справі починається її провадження до судового розгляду, під час якого суд призначає судово-психіатричну експертизу для встановлення психічного стану фізичної особи. Така експертиза призначається тільки за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров'я фізичної особи (довідки про стан здоров'я, виписки з історії хвороби тощо). У виняткових випадках, коли особа явно ухиляється від проходження експертизи, суд у судовому засіданні за участю лікаря- психіатра може постановити ухвалу про примусове направлення фізичної особи на судово-психіатричну експертизу.

 

Справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною суд розглядає за участю заявника та представника органу опіки та піклування. Питання про виклик фізичної особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, вирішується в кожному випадку судом з урахуванням стану її здоров'я.

 

У ході судового розгляду встановлюється наявність або відсутність матеріально-правових підстав для обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання її недієздатною; обмеження чи позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами.

 

Суд ухвалює рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, якщо вона відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи не просто страждає на психічний розлад, а й внаслідок цього не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Суд ухвалює рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи також і у тому разі, якщо вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо і тим ставить себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище, що підтверджується відповідними доказами, наданими заявником, заінтересованими особами або витребуваними судом.

 

Суд ухвалює рішення про обмеження права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або позбавлення її цього права у випадку встановлення обставин,

 

 

що свідчать про негативні матеріальні, психічні чи інші наслідки здійснення неповнолітнім цього права.

 

Суд ухвалює рішення про визнання фізичної особи недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, що підтверджується висновком судово-психіатричної експертизи.

 

Суд відмовляє у задоволенні заяви, якщо під час розгляду справи буде встановлена відсутність матеріально-правових підстав для обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання її недієздатною; обмеження чи позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами.

 

Якщо суд відмовить у задоволенні заяви про визнання особи недієздатною і буде встановлено, що вимога була заявлена недобросовісно без достатньої для цього підстави, фізична особа, якій такими діями було завдано моральної шкоди, має право вимагати від заявника її відшкодування (ч. З ст. 39 ЦК).

 

Судові витрати, пов'язані з провадженням справи про визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, відносяться на рахунок держави, проте суд, установивши, що заявник діяв недобросовісно без достатньої для цього підстави, стягує їх у повному обсязі із заявника.

 

Відповідно до ч. 4 ст. 36 ЦК цивільна дієздатність фізичної особи є обмеженою з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.

 

Відповідно до ст. 40 ЦК фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це. Проте, якщо від часу виникнення недієздатності залежить визнання недійсним шлюбу, договору або іншого правочину, суд з урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи та інших доказів щодо психічного стану особи може визначити у своєму рішенні день, з якого вона визнається недієздатною.

 

Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі про обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.

 

У разі видужання фізичної особи, цивільна дієздатність якої була обмежена, або такого поліпшення її психічного стану, який відновив у повному обсязі її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, а також у разі припинення фізичною особою зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо, суд поновлює ЇЇ цивільну дієздатність (ст. 38 ЦК). Скасування рішення суду про

 

 

обмеження цивільної дієздатності фізичної особи та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, цивільна дієздатність якої була обмежена, здійснюється за рішенням суду за заявою самої фізичної особи, її піклувальника, членів сім'ї або органу опіки та піклування. Піклування, встановлене над фізичною особою, припиняється.

 

Суд поновлює цивільну дієздатність фізичної особи, яка була визнана недієздатною, і припиняє опіку, якщо буде встановлено, що внаслідок видужання або значного поліпшення її психічного стану у неї поновилася здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (ст. 42 ЦК). Скасування рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи здійснюється за рішенням суду на підставі відповідного висновку судово-психіатричної експертизи за заявою опікуна, органу опіки та піклування.

 

Рішення суду після набрання ним законної сили надсилається судом органу опіки та піклування, органам ведення Державного реєстру виборців за місцем проживання фізичної особи.