Глава 21. Заочний розгляд справи 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Глава 21. Заочний розгляд справи



Поняття та особливості заочного розгляду цивільної справи

 

З прийняттям ЦПК заочний розгляд справи став новим інститутом в системі цивільного процесуального права. Поновлення інституту заочного розгляду справи, регламентування якого містилося в Статуті російського цивільного судочинства 1864 р.1, стало можливим у зв'язку із зміною змісту цивільних процесуальних правовідносин. Воно має місце в разі неявки в судове засідання відповідача, а його норми можна розцінювати як додаткові процесуальні гарантії для сторін в цивільному процесі.

 

Відповідно до ст. 224 ЦПК у разі неявки в судове засідання відповідача (при цьому це може бути навіть перша неявка), який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів. За наявності у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи за правилами ч. 2 ст. 224 ЦПК


 

 

допускається у випадках неявки в судове засідання всіх відповідачів. В заочному порядку справа також може бути розглянута за умови того, що відповідач до ухвалення рішення у справі залишив зал судового засідання.

 

Крім того, для ухвалення заочного рішення повинна мати місце згода позивача на проведення заочного розгляду справи.

 

В разі зміни позивачем предмета або підстав позову, зміни розміру позовних вимог суд відкладає судовий розгляд для повідомлення про це відповідача (ч. З ст. 224 ЦПК).

 

Порядок заочного розгляду справи визначено ст. 225 ЦПК. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 225 ЦПК про його проведення суд постановляє ухвалу. Безпосередній розгляд справи та ухвалення рішення проводяться за загальними правилами з винятками і доповненнями, встановленими означеною главою ЦПК, а в рішенні зазначається строк і порядок подання заяви про перегляд заочного рішення. Відповідно до ст. 228 ЦПК заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача шляхом звернення із заявою про перегляд заочного рішення протягом 10 днів з дня отримання його копії. У зв'язку з цим закон вимагає направляти відповідачам, які не з'явилися в судове засідання, рекомендованим листом із повідомленням копії заочного рішення на пізніше 3 днів з дня його проголошення (ст. 227 ЦПК).

 

Порядок і строк подання заяви про перегляд заочного рішення врегульовано ст. 228 ЦПК, відповідно до якої заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії. Частіше за все копія заочного рішення направляється рекомендованим листом із повідомленням, тому днем вручення копії заочного рішення буде відповідна дата на повідомленні.

 

Порядок подання та розгляду заяви про перегляд заочного рішення

 

Заява про перегляд заочного рішення, подана відповідачем, за формою і змістом повинна відповідати вимогам ст. 229 ЦПК. Означена заява подається у письмовій формі. У цій заяві має бути зазначено: найменування суду, який ухвалив рішення, ім'я (найменування) відповідача або його представників, які подають заяву, їх місце проживання чи місцезнаходження, номер засобу зв'язку, обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання і неповідомлення їх суду, та відповідні докази; посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти позову; клопотання про перегляд заочного рішення; перелік доданих до заяви матеріалів.

 

Заява про перегляд заочного рішення підписується особою, яка її подає, до неї додаються її копії за кількістю осіб, які беруть участь у справі, та всіх доданих до неї матеріалів, а якщо її подає представник відповідача —


 

 

додається довіреність або інший документ, який підтверджує його повноваження.

 

Судовий збір за подання заяви про перегляд заочного рішення не сплачується, а до неналежно оформленої заяви застосовуються правила ст. 121 ЦПК.

 

Відповідно до ст. 230 ЦПК при прийнятті заяви про перегляд заочного рішення суд вчиняє певні дії. Прийнявши заяву, суд невідкладно надсилає її копію та копії доданих до неї матеріалів іншим особам, які беруть участь у справі, та одночасно повідомляє їм та особі, яка звернулась із заявою, про час і місце розгляду заяви. Заява про перегляд заочного рішення повинна бути розглянута протягом 15 днів з дня її надходження.

 

Законом визначений певний порядок розгляду заяви про перегляд заочного рішення, який проводиться відповідно до вимог ст. 231 ЦПК.

 

Заява про перегляд заочного рішення розглядається у судовому засіданні. Неявка осіб, належно повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Головуючий відкриває судове засідання і з'ясовує, хто із осіб, які беруть участь у справі, з'явився, встановлює їх особу, перевіряє повноваження представників, після чого повідомляє зміст заяви і з'ясовує думку сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, щодо вимог про перегляд заочного рішення. Слід враховувати той факт, що законом не передбачене дослідження доказів, їх оцінка та судові дебати. Залежно від результатів перегляду заочного рішення суд може своєю ухвалою або залишити заяву без задоволення, або скасувати рішення і призначити справу до розгляду в загальному порядку (ч. З ст. 231 ЦПК).

 

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення (ч. 4 ст. 231 ЦПК).

 

Відповідно до ст. 232 ЦПК заочне рішення підлягає скасуванню у тому разі, коли суд встановить, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи (ч.

2 ст. 232 ЦПК). Слід враховувати той факт, що для перегляду заочного рішення необхідна наявність одночасно 2 наведених умов. Висновок про істотне значення повідомлених у заяві доказів для правильного вирішення справи суд робить не шляхом їх оцінки за правилами ст. 212 ЦПК, а виходячи з положень про належність і допустимість доказів, тобто відповідно до вимог ст.ст. 58, 59 ЦПК.


 

 

У випадку незгоди позивача із заочним рішенням він має право оскаржити його у загальному порядку, встановленому ч. 2 ст. 232 ЦПК. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ч. З ст. 232 ЦПК.

 

Таким чином, після скасування заочного рішення справа може розглядатись у такому самому порядку з ухваленням заочного рішення ще тільки один раз, але вже без застосування правил про перегляд заочного рішення. Після повторного розгляду справи в заочному порядку діють загальні правила ЦПК про перегляд судових рішень.

 

Глава 22. Окреме провадження

Загальні положення

 

Окреме провадження є самостійним видом цивільного судочинства і відрізняється від інших проваджень своєю правовою природою та особливостями процесуального порядку розгляду справ.

 

Окреме провадження — це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 1 ст. 234 ЦПК).

 

Справи окремого провадження мають такі особливості:

 

1) заявлені в порядку окремого провадження вимоги є безспірними (відсутній спір про суб'єктивне право);

 

2) завданням суду є охорона інтересів заявника шляхом підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів або неоспорюваних прав;

 

3) в окремому провадженні відсутні сторони із протилежними матеріально-правовими інтересами, а тому принцип змагальності не застосовується.

 

У справах окремого провадження спору про право немає, але є необхідність судової констатації наявності юридичного факту. Наприклад, необхідність встановлення факту володіння будинком на праві власності може бути викликана втратою правовстановлювальних документів, необхідних для державної реєстрації, і неможливістю їх відновлення у позасудовому порядку.


 

 

Неможливість вирішення в окремому провадженні спору про право не означає безспірності цього виду судочинства взагалі. В певних випадках в окремому провадженні можуть вирішуватися спори, але спори не про право, а про факт. Наприклад, у випадку порушення справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи ця особа повинна бути викликана до суду і вправі оспорювати факти зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами чи токсичними речовинами1.

 

Юридичний факт може мати різні форми та виступати у вигляді факту- події (факт смерті внаслідок нещасного випадку), факту-дії (факт шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення), факту-стану (факт родинних відносин, факт перебування на утриманні). Ці форми слід розрізняти, оскільки вони впливають на порядок судового розгляду, предмет доказування, зміст судового рішення тощо.

 

Стаття 234 ЦПК передбачає, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про:

 

1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи;

 

2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності;

 

3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою;

 

4) усиновлення;

 

5) встановлення фактів, що мають юридичне значення;

 

6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі;

 

7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність;

 

8) визнання спадщини відумерлою;

 

9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку;

 

10) обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу;

 

11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.

 

У порядку окремого провадження розглядаються також справи про надання права на шлюб (ч. 2 ст. 23 СК). У випадку відсутності спору між подружжям в окремому провадженні розглядаються справи про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей (ст. 109 СК), за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі (нормами


 

 

матеріального права не врегульовано), та про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя (ст. 119 СК).

 

Особами, які беруть участь у справі окремого провадження, є заявник та заінтересовані особи Заявники та інші заінтересовані особи в справах окремого провадження (крім справ про усиновлення) можуть брати участь у цивільній справі особисто або через представника. Суд зобов'язаний роз'яснити цим особам їх права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод та інтересів, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи.

 

Заявником є особа, в інтересах якої відкрито провадження у справі, з метою встановлення обставин, необхідних для підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Інтерес заявника полягає у підтвердженні судом наявності обставин, які є підставою виникнення, зміни чи припинення матеріальних правовідносин. Коло заявників, як правило, визначається нормами цивільного процесуального законодавства, які регулюють порядок розгляду конкретних категорій справ окремого провадження. Таким чином, якщо заява подана іншими особами, суддя, керуючись п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК, повинен відмовити у відкритті провадження у справі.

 

Заінтересовані особи — це суб'єкти, які можуть мати інтерес у зв'язку зі встановленням конкретного юридичного факту. їх інтерес завжди має процесуальний та опосередкований характер. Матеріально-правового інтересу у справі такі особи не мають.

 

Права та обов'язки заявника та заінтересованих осіб зазначені у ст. 27 та ч. 5 ст. 31 ЦПК, відповідно до якої заявник та заінтересовані особи у справах окремого провадження мають права і обов'язки сторін, за винятками, встановленими у розділі IV цього Кодексу.

 

Для відкриття провадження у справі окремого провадження заявник подає до суду у письмовій формі заяву. Зміст заяви повинен відповідати загальним вимогам ст. 119 ЦПК з урахуванням особливостей, передбачених ЦПК для окремих категорій справ. До заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору (державного мита) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

 

Не підлягають оплаті витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про:

 

1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи;


 

 

2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності;

 

3) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку;

 

4) обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу;

 

5) оголошення фізичної особи померлою внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

 

Судові витрати, пов'язані з провадженням справи про визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, відносяться на рахунок держави.

 

Територіальна підсудність у кожній категорії справ встановлюється окремо у спеціальних нормах.

 

Справи окремого провадження, незважаючи на свою специфіку, розглядаються судом з додержанням загальних правил позовного провадження за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду з особливостями, передбаченими розділом IV ЦПК. З метою з'ясування обставин справи суд може/за власною ініціативою витребувати необхідні докази. Справи окремого провадження проходять ті самі стадії цивільного процесу, що і справи позовного провадження: відкриття провадження у справі, провадження у справі до судового розгляду, судовий розгляд тощо, але не можуть бути передані на розгляд третейського суду і не можуть бути закриті у зв'язку з укладенням мирової угоди.

 

Розгляд справ про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; про усиновлення; про надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; про обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу проводиться судом у складі одного судді і 2 народних засідателів, які при здійсненні правосуддя користуються всіма права дні судді. Всі інші справи у порядку окремого провадження розглядаються одноособово суддею, який є головуючим і діє від імені суду.

 

Відповідно до ч. 6 ст. 235 ЦПК якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

 

За загальним правилом суд розглядає справи окремого провадження протягом розумного строку, але не більше 2 місяців з дня відкриття провадження у справі. Для деяких категорій справ встановлені спеціальні строки. Так, заява про надання психіатричної допомоги у примусовому


 

 

порядку розглядається судом у такі строки з дня її надходження до суду: про госпіталізацію особи до психіатричного закладу — протягом 24 годин; про психіатричний огляд — протягом 3 днів; про надання амбулаторної психіатричної допомоги, її продовження та продовження госпіталізації — протягом 10 днів. Справи про обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу або про продовження лікування розглядаються не пізніше 3 днів після відкриття провадження у справі. Справи про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю,

— у 5-денний строк з дня надходження заяви. Справи про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі можуть бути призначені до розгляду не раніше 3-місячного строку з дня публікації про виклик держателя втраченого цінного папера на пред'явника або векселя.

 

Розгляд справ відбувається у відкритому судовому засіданні, крім справ про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, які розглядаються у закритому судовому засіданні.

 

Судовий розгляд закінчується ухваленням рішення, яке повинно відповідати вимогам, передбаченим ст. 215 ЦПК, з урахуванням особливостей, передбачених ст.ст. 235, 241, 245, 249, 255, 259, 267, 273, 278, 282, 286, 290 ЦПК, і набирає законної сили за загальним правилами.

 



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-08-26; просмотров: 288; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.215.183.194 (0.069 с.)