Перегляд судових рішень на підставі нововиявлених обставин

Законом України «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України» від 21 червня 2001 року введено в дію перегляд судових рішень у порядку виключного провадження.
Цим законом замість перегляду судових рішень у порядку судового нагляду (за протестами вищих посадових осіб прокуратури і суду) передбачений дещо інший суто судовий порядок перегляду судових рішень, які набрали законної сили.
Такий перегляд зазначених рішень необхідний, оскільки він є додатковою надзвичайно важливою гарантією забезпечення законності та справедливості у кримінально-МУ судочинстві.
Судові рішення у кримінальних справах (вироки, постанови, ухвали), що набрали законної сили, можуть бути переглянуті в порядку виключного провадження тільки на підставах, що зазначені в ч. 1 ст. 4004 КПК:
1) за нововиявленими обставинами;
2) у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону й істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону, що значно вплинули на правильність судового рішення.
Подання про перегляд справи за нововиявленими обставинами розглядається апеляційним чи касаційним судом, а в зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону й істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону, що значно вплинули на правильність судового рішення, в порядку виключного провадження судові рішення можуть бути переглянуті тільки на спільному засіданні Судової палати у кримінальних справах і Військової судової колегії Верховного Суду України (ст. 400-10 КПК).
Нововиявлені обставини характеризуються такими ознаками:
—їх невідомість суду з причин, що від нього не залежать;
—їх суттєве значення для справи;
—їх наявність в об'єктивній дійсності до постановлення вироку;
—неможливість урахування під час провадження в справі і постановлення вироку в зв'язку з невідомістю їх суду;
—їх відкриття тільки після набрання вироком законної сили;
—їх спеціальне розслідування прокурором або, за його дорученням, слідчим.
Обов'язковою умовою розгляду справи за нововиявленими обставинами є те, що обставини, які приводяться як привід для поновлення справи, повинні бути абсолютно новими, раніше невідомими слідчим органам і суду, такими, що у матеріалах справи не висвітлені й вимагають окремого розслідування. Новими визнаються обставини незалежно від того, чи були вони відомі кому-небудь із учасників процесу, головне, щоб вони не були відомі органам, які проводили розслідування, і суду.
Такі нововиявлені обставини, як фальсифікація доказів, завідомо неправильний переклад, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, завідомо неправильний висновок і пояснення судового експерта, зловживання прокурорів, дізнавачів, слідчих і суддів повинні бути установлені вироком суду, а за неможливості його постановлення — матеріалами розслідування. Поновленню справи за такими нововиявленими обставинами обов'язково повинне передувати порушення кримінальної справи, притягнення до кримінальної відповідальності й засудження осіб, винних у фальсифікації доказів, у дачі свідомо неправдивих показань тощо (свідка, потерпілого, експерта, перекладача, прокурора, судді та інших осіб).
Під зловживанням суддів розуміється вчинення ними умисних дій, які містять склад злочину і спричинили винесення завідомо неправосудного вироку, постанови, ухвали. За такі злочини судді несуть кримінальну відповідальність за статтями 374, 375 КК.
Під зловживанням прокурора, дізнавача, слідчого слід розуміти притягнення ними до кримінальної відповідальності завідомо невинуватих, примушення давати показання, завідомо незаконне затримання, привід або арешт, порушення права на захист тощо.
До інших нових обставин належать:
—дані про вчинення злочину іншою особою, а не тим,кого засуджено в справі;
—виявлення живою особи, що вважалася вбитою;
—виявлення факту неосудності засудженого в момент вчинення ним суспільно небезпечного діяння;
—дані про невинуватість засудженого в тій або іншій частині злочинів, що ставляться йому у вину;
—виявлення раніше не відомих учасників злочину;
—встановлення більшого розміру викраденого майна;
—викриття обману, якщо засуджений видавав себе за іншу особу;
—встановлення факту смерті потерпілого у випадку,коли винний був засуджений за заподіяння тілесних ушкоджень, інші обставини.
Не можуть бути визнані нововиявленими обставинами факти неправильної оцінки доказів, неправильного застосування закону, призначення несправедливого покарання, якщо вони не були результатом зловживання суддів або осіб, що проводили розслідування, а також встановлення після винесення вироку нових епізодів злочинних дій засудженого, якщо справу щодо них можна розслідувати і розглядати окремо.
Строки перегляду судових рішень в порядку виключного провадження за нововиявленими обставинами визначені у ст. 400-6 КПК.
Відповідно до ст. 4006 КПК перегляд виправдувального вироку, ухвали чи постанови про закриття справи за нововиявленими обставинами допускається лише протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності і не пізніше одного року з дня виявлення нових обставин. За наявності доказів, які підтверджують, що особа вчинила більш тяжкий злочин, ніж той, за який вона була засуджена, справа може бути відновлена у зв'язку з нововиявленими обставинами тільки протягом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за більш тяжкий злочин. За наявності доказів, які підтверджують невинуватість засудженого або вчинення ним менш тяжкого злочину, відновлення справи за нововиявленими обставинами строками не обмежено.
Обмеження зазначеними в законі строками перегляду в порядку виключного провадження виправдувальних вироків, ухвал і постанов суду про закриття справи, а також вироків, ухвал і постанов з мотивів необхідності застосування закону про більш тяжкий злочин є однією з істотних процесуальних гарантій для виправданих і засуджених, а також для осіб, справи стосовно яких закриті. Оскільки невинуватий повинен бути реабілітований незалежно від будь-яких строків, що пройшли з моменту його засудження або відкриття нововиявлених обставин, перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами з метою повної або часткової реабілітації засудженого або застосування до нього закону про менш тяжкий злочин не обмежений ніякими строками.
Відбуття покарання засудженим або його смерть не перешкоджають перегляду судових рішень щодо нього в порядку виключного провадження в інтересах його реабілітації.
Перегляд обвинувального вироку за нововиявленими обставинами у зв'язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжкий злочин обмежений строками давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбаченими ст. 49 КК за більш тяжкий злочин.
Поновлення справи за нововиявленими обставинами з метою поліпшення становища засудженого, якщо є докази, які підтверджують невинуватість засудженого або здійснення ним менш тяжкого злочину, строками не обмежено.
Для визначення строків перегляду судових рішень у порядку виключного провадження за нововиявленими обставинами важливим є визначення моменту відкриття цих обставин.
Відповідно до ст. 4006 КПК днем виявлення нових обставин є день набрання законної сили вироком суду щодо свідка, потерпілого, судового експерта, перекладача у зв'язку з дачею ними завідомо неправдивих показань, завідо-мо неправильного висновку, пояснень чи перекладу, щодо прокурора, дізнавача, слідчого, судді у зв'язку з допущеним ними зловживанням, а також щодо інших осіб у зв'язку з фальсифікацією ними доказів, а за неможливості по-становлення вироку — день складання прокурором за матеріалами розслідування висновку про наявність новови-явлених обставин.
Днем виявлення нових обставин у вигляді дій певних осіб, які не підпадають під ознаки злочинів, а також інших обставин є день складання прокурором висновку про підтвердження таких обставин матеріалами розслідування.
Отже, днем виявлення нових обставин, з якого обчислюється річний строк перегляду виправдувального вироку, ухвали або постанови про закриття справи, вважається:
—день набрання законної сили вироком, якщо нові обставини встановлені вироком суду;
—день складання прокурором за матеріалами розслідування висновку про наявність нововиявлених обставин,якщо неможливо винести обвинувальний вирок внаслідок існування нереабілітуючих обставин, які виключають провадження у справі (див. ст. 6 КПК);
—день складання прокурором висновку про підтвердження матеріалами розслідування наявності таких обставин, як дії певних осіб, що не підпадають під ознаки злочинів (добросовісна помилка свідка, потерпілого придачі ними показань або експерта при дачі висновку та ін.),а також інших обставин.
Клопотання про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами вправі подавати учасники процесу (засуджений, його захисник або законний представник; потерпілий або його представник; цивільний позивач, цивільний відповідач і їхні представники, якщо новови-явлені обставини стосуються не тільки розміру, а й підстав цивільного позову), а також інші особи, яким законом надано таке право (наприклад, після смерті засудженого з метою його реабілітації клопотання вправі подавати його близькі родичі).
Відповідно до ст. 4008 КПК клопотання про перегляд справи за нововиявленими обставинами заінтересовані особи подають прокурору, який вирішує питання про призначення розслідування нововиявлених обставин або відмовляє в цьому. В разі призначення розслідування прокурор особисто або через органи дізнання чи слідчих проводить розслідування цих обставин. Розслідування проводиться за правилами, встановленими КПК для проведення досудового слідства.
Правом винести постанову про призначення розслідування за нововиявленими обставинами наділені всі прокурори району, області, міста й інші, у тому числі їх заступники і помічники. Право ж внести в суд подання про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами мають Генеральний прокурор України і його заступники, прокурор Автономної Республіки Крим, прокурор області, прокурори міст Києва та Севастополя, військовий прокурор (на правах прокурора області).
Приводом для порушення розслідування нововиявлених обставин є:
—заяви засудженого, підозрюваного, його захисника,законного представника;
—після смерті засудженого — заяви його близьких Родичів, захисника;
—заяви цивільного позивача, цивільного відповідача,або їхніх представників;
—заяви потерпілого, його представника;
—повідомлення державних, громадських, приватних підприємств, установ, організацій і посадових осіб;
—повідомлення в пресі;
—явка з повинною особи, що заявила про здійснення нею злочину, за який засуджена інша особа;
—безпосереднє виявлення прокурором відомостей про нововиявлені обставини.
Підставою для проведення розслідування за нововиявленими обставинами є достатні дані, що вказують на наявність обставин, передбачених ч. 1 ст. 4005 КПК: фальсифікація доказів, неправильність перекладу, а також показань свідка, потерпілого, обвинуваченого, підсудного, висновку і пояснень судового експерта, зловживання прокурора, дізнавача, слідчого чи судді та інші нові обставини, які доводять неправильність засудження або виправдання підсудного.
Для перевірки заяви (повідомлення) прокурор вправі витребувати із суду кримінальну справу.
За наявності зазначених вище приводів і підстав прокурор виносить постанову про призначення розслідування за нововиявленими обставинами.
Постанова повинна відповідати загальним вимогам, які пред'являються до постанов прокурора (див. ст. 130 КПК). У ній, зокрема, вказується привід до порушення розслідування, коли і від кого надійшла заява або повідомлення, які нові обставини наводяться в заяві (повідомленні), чи можуть ці обставини і як саме вплинути на судове рішення, що набрало законної сили, у якій справі проводиться розслідування нововиявлених обставин і кому доручається проведення розслідування.
Якщо прокурор не вбачає в заяві (повідомленні) підстав для призначення розслідування, він виносить постанову про відмову в цьому, про що повідомляє особі, від якої надійшла заява (повідомлення).
Розслідування нововиявлених обставин повинне провадитись з дотриманням правил КПК для провадження досудового слідства.
Закінчивши розслідування нововиявлених обставин, районний, міський прокурор за наявності підстав для відновлення справи направляє її разом із матеріалами розслідування або вироком, що набрав законної сили, яким винні у зловживанні або фальсифікації доказів у справі вже засуджені, і своїм висновком відповідно прокурору Автономної Республіки Крим, прокурору області, прокурору міст Києва чи Севастополя, військовому прокурору (на правах прокурора області), який і вирішує питання про принесення подання до апеляційного суду.
Справи, в яких вирок винесено апеляційним судом, прокурор Автономної Республіки Крим, прокурор області прокурор міст Києва чи Севастополя, військовий прокурор (на правах прокурора області) направляє Генеральному прокурору України, який вирішує питання про принесення подання до касаційного суду.
Якщо прокурор, якому законом надано право вирішувати питання про внесення подання, не погоджується з висновком прокурора, який проводив розслідування но-вовиявлених обставин, щодо наявності нових обставин, він виносить постанову про відмову у внесенні подання, про що повідомляє особу, підприємство, установу, організацію, які подали заяву (повідомлення). Єя постанова може бути оскаржена прокурору вищого рівня або в суд.
Подання про перегляд справ у зв'язку з нововиявлени-ми обставинами розглядаються апеляційними чи касаційним судами. Апеляційний суд має право розглянути подання про перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами у справах, розглянутих у першій інстанції будь-яким місцевим судом, якщо судові рішення не переглядалися касаційним судом.
Касаційний суд розглядає подання у справах, розглянутих у першій інстанції апеляційними і прирівняними до них судами, незалежно від того, чи розглядалися вони в касаційному порядку або в порядку виключного провадження з підстав неправильного застосування кримінального закону та істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону, які істотно вплинули на правильність судового рішення.
Попередній розгляд справи в апеляційному або касаційному порядку не перешкоджає її розгляду в тій самій судовій інстанції в порядку поновлення в зв'язку з ново-виявленими обставинами.
Подання про перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами розглядається за правилами, встановленими для перегляду у касаційному порядку справ, рішення в яких набрали законної сили, колегією суддів у складі трьох суддів за участю прокурора. Не може брати участь у розгляді справи суддя, що раніше брав участь у розгляді цієї справи. Про день розгляду справи повідомляються учасники процесу (засуджений, його законний представник, захисник, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та їхні представники). У необхідних випадках суд вправі викликати їх у судове засідання. У судовому засіданні прокурор обґрунтовує подання і присутні учасники процесу вправі дати свої пояснення. Рішення приймається в нарадчій кімнаті. Протокол судового засідання не ведеться.
Розглядаючи подання про перегляд справи за нововиявленими обставинами, суд може:
—задовольнити подання прокурора, скасувати судове рішення (вирок, ухвалу, постанову) і направити справу на нове розслідування або на новий судовий чи апеляційний розгляд;
—скасувати судове рішення і закрити справу, якщо нововиявлені обставини містять підстави для її закриття;
—змінити вирок, постанову ухвалу;
—залишити вирок, постанову, ухвалу без зміни, а подання — без задоволення.
Після скасування судового рішення досудове слідство і судовий розгляд проводяться в загальному порядку, встановленому чинним КПК.
За нововиявленими обставинами можуть бути переглянуті судові рішення (вироки, постанови, ухвали) всіх судів загальної юрисдикції.

2. Перегляд судових рішень із підстав неправильного застосування кримінального закону та істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону, які істотно вплинули на правильність судового рішення
Як зазначено в п. 2 ч. 1 ст. 400 КПК підставами для перегляду судових рішень в порядку виключного провадження є: неправильне застосування кримінального закону та істотне порушення вимог кримінально-процесуального законодавства, які істотно вплинули на правильність судового рішення. Для перегляду справи достатньо однієї підстави за умови, що вона істотно вплинула на правильність судового рішення.
З цих підстав в порядку виключного провадження можуть бути переглянуті такі судові рішення:
1) судові рішення, ухвалені Верховним Судом України в Касаційному порядку;
2)ухвалені апеляційним судом як судом першої інстанції судові рішення, що не були предметом розгляду касаційної інстанції та набрали законної сили;
3)ухвалені в апеляційному порядку вироки і постанови апеляційного суду, що не були предметом розгляду касаційної інстанції й набрали законної сили;
4)вироки і постанови місцевих судів, що були предметом розгляду апеляційної інстанції і залишені без зміни або змінені, якщо вони не були предметом розгляду касаційної інстанції;
5)вироки і постанови місцевих судів, що не були предметом розгляду апеляційного суду, набрали законної сили і не були предметом розгляду касаційного суду в зв'язку з пропуском строку на оскарження або внесення подання;
6)передбачені законом судові рішення апеляційногосуду, що ухвалені ним в апеляційному порядку і не можуть бути предметом касаційного розгляду;
7)передбачені законом судові рішення місцевих судів,що не можуть бути предметом касаційного розгляду.
У порядку виключного провадження можуть бути переглянуті й постанови, винесені свого часу президіями обласних і прирівняних до них судів (нині апеляційних) за умови, що відповідні судові рішення, які були предметом розгляду президіями, набули законної сили більше шести місяців тому назад, і за наявності до того інших передбачених законом умов, а також ухвали Верховного Суду України, постановлені в порядку нагляду, вироки і постанови, винесені Верховним Судом України як судом першої інстанції.
У порядку виключного провадження розглядаються також справи про реабілітацію жертв політичних репресій.
Перегляд судових рішень з підстав, передбачених у п. 2 ч. 1 ст. 4004 КПК, строком не обмежується.
Клопотання про перегляд судового рішення з підстав неправильного застосування кримінального закону й істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону, які істотно вплинули на правильність судового рішення, мають право подавати безпосередньо до Верховного Суду України:
—засуджений, його захисник або законний представник;
—прокурор, що брав участь у розгляді справи судом першої, апеляційної або касаційної інстанції;
—незалежно від участі в розгляді справи судом — Генеральний прокурор України і його заступники, прокурор Автономної Республіки Крим, прокурор області, прокурори міст Києва і Севастополя, прирівняні до них прокурори та їхні заступники в межах повноважень;
—інші особи, якщо таке право надано їм законодавчими актами України.
Крім зазначених осіб ніхто інший не може звернутися безпосередньо до суду з клопотанням про перегляд судового рішення в порядку виключного провадження.
Інші учасники процесу (підозрюваний, обвинувачений, підсудний, їхні захисники і законні представники, потерпілий і його представник, цивільний позивач, цивільний відповідач і їхні представники, особа, до якої застосовані примусові заходи виховного характеру, і її представник, представник особи, до якої застосовані примусові заходи медичного характеру, а також всі інші особи, права й інтереси яких, на їхню думку, порушені) у випадках, коли відповідні судові рішення можуть бути переглянуті, за захистом своїх прав та інтересів повинні звертатися до суду виключної інстанції тільки через відповідного прокурора. Останній за наявності до того підстав має право подати клопотання про перегляд відповідних судових рішень у порядку виключного провадження.
У КПК не передбачено вимог до форми та змісту клопотання про перегляд судового рішення в порядку виключного провадження, але, враховуючи, що зміст клопотання має принципове значення і є предметом розгляду спільного засідання судових палат Верховного Суду України, та виходячи із загальних правил, що стосуються такого роду документів, вважаємо, що воно за формою і змістом повинно відповідати вимогам, які ставляться до апеляції (ст. 350 КПК).
Неправильним застосуванням кримінального закону, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, відповідно до ст. 371 КПК вважається:
1)незастосування судом кримінального закону, який підлягає застосуванню;
2)застосування кримінального закону, який не підлягає застосуванню;
3)неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту. Але згідно з п. 2 ч. 1 ст. 400-4 КПК не кожне неправильне застосування кримінального закону є підставою для перегляду справи в порядку виключного провадження. Необхідно, щоб воно істотно вплинуло на правильність судового рішення, тобто помилка в застосуванні закону повинна бути такою, яка має принципове значення і тягне за собою відповідні правові наслідки. Наприклад, від правильності кваліфікації діяння за статтею КК, її частиною чи пунктом залежать вид і тяжкість покарання, умови дострокового звільнення і багато інших надзвичайно важливих для людини наслідків. Тому така помилка в кваліфікації діяння є тою обставиною, яка істотно впливає на правильність судового рішення. В той же час помилкове врахування кваліфікуючої ознаки, виключення якої не тягне зміни статті КК, його частини чи пункту, за умови, що призначене покарання відповідає тяжкості злочину і даним про особу злочинця, не може вважатися підставою для розгляду справи в порядку виключного провадження, оскільки воно істотно не вплинуло на правильність судового рішення.
Найпоширенішим неправильним застосуванням кримінального закону є неправильна кваліфікація дій чи бездіяльності винного, яка істотно впливає на правильність судового рішення.
Невідповідність призначеного судом покарання тяжкості злочину та особі засудженого є окремою підставою для скасування або зміни вироку в апеляційному та касаційному порядку, але вона не передбачена як підстава для такого скасування чи зміни в порядку виключного провадження. Тобто за змістом статей 367, 371, 372, 398 та п. 2 ч. 1 ст. 4004 КПК призначення покарання згідно із санкцією закону, з урахуванням інших вимог законодавства, але такого, що не відповідає, на думку суддів виключної інстанції, тяжкості злочину та особі засудженого, не можна розглядати як неправильне застосування кримінального закону і підставу для перегляду судового рішення в порядку виключного провадження, оскільки кожний суддя по-своєму оцінює цю відповідність. Отже, це є підставою для помилування засудженого, а не для перегляду судового рішення в порядку виключного провадження.
Під неправильним застосуванням кримінального закону в контексті призначення покарання слід розуміти призначення покарання більш суворого, ніж передбачено санкцією закону, на порушення правил призначення покарання при сукупності злочинів чи сукупності вироків тощо, тобто порушення конкретної норми кримінального закону.
Разом із тим ст. 370 КПК передбачено, що істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону є незак-риття кримінальної справи за наявності для цього підстав.
Підставами для перегляду в порядку виключного провадження судових рішень апеляційного суду, постановлених ним в апеляційному порядку, і судових рішень касаційного суду, постановлених у результаті перевірки судових рішень, зазначених у ч. 1 ст. 383 КПК, є:
—порушення вимог статей 351, 387 КПК про повідомлення засудженому, виправданому або іншому учаснику процесу, інтересів яких стосується подана апеляція або касаційна скарга (подання), щодо їх надходження, внаслідок чого ці особи були позбавлені можливості ознайомитися з апеляцією (скаргою, поданням) і подати на неї свої заперечення;
—порушення вимог статей 354, 389 КПК про повідомлення заінтересованим особам про день розгляду справи в апеляційній інстанції, внаслідок чого розгляд справи проводився у відсутності засуджених, виправданих, їхніх захисників або законних представників;
—порушення вимог статей 358, 391 КПК про обов'язковий виклик у судове засідання засудженого, який тримається під вартою, за наявності його клопотання про виклик для дачі пояснень в апеляційний суд, а також при касаційній перевірці судових рішень, зазначених у ч. 1ст. 383 КПК.
При перегляді судових рішень у порядку виключного провадження суд вправі тільки поліпшити становище особи у разі неправильного застосування судами кримінального закону і (або) істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону, що істотно вплинули на правильність судового рішення.
У порядку виключного провадження з підстав неправильного застосування кримінального закону й істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону, що істотно вплинули на правильність судового рішення, не можуть бути переглянуті судові рішення з метою:
—застосувати закон про більш тяжкий злочин;
—збільшити обсяг обвинувачення;
—з інших підстав погіршити становище засудженого(скасувати судове рішення у зв'язку з призначенням м'якого покарання, незастосуванням додаткового покарання та ін.).
У порядку виключного провадження не допускається також перегляд із зазначених підстав виправдувального вироку, ухвали або постанови про закриття справи незалежно від того, коли були ухвалені ці судові рішення. Вони можуть бути змінені або скасовані тільки в апеляційній чи касаційній інстанції або за нововиявленими обставинами.
При надходженні клопотання про перегляд судового рішення в порядку виключного провадження до Верховного Суду України суддя вивчає його спочатку на предмет додержання вимог формального характеру і при встановленні обставин, які є перешкодою для подальшого руху клопотання, залишає його без розгляду, про що повідомляє заявнику.
Якщо умови формального характеру додержано, суддя, проаналізувавши клопотання і представлені документи, вправі:
— витребувати справу із суду;
— відмовити у витребуванні справи.
При надходженні витребуваної із суду справи суддя вивчає її з погляду, чи правильно був застосований кримінальний закон (див. ст. 371 КПК) і чи не допущено істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону (див. ст. 370 КПК), а якщо кримінальний закон застосований неправильно і (або) допущені істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, то чи вплинуло це істотно на правильність судового рішення.
Якщо при вивченні кримінальної справи встановлено, що кримінальний закон застосований правильно й істотних порушень процесуального закону не допущено або допущені порушення істотно не вплинули на правильність судового рішення, суддя відмовляє у внесенні клопотання на обговорення суддів, а за наявності підстав для перегляду судових рішень організовується обговорення суддями справи з клопотанням у складі не менше п'яти суддів касаційного суду.
Якщо під час обговорення клопотання і справи судді не погодилися на внесення подання в суд виключної інстанції, суддя-доповідач на клопотанні ставить резолюцію про те, що судді в результаті обговорення не знайшли підстав для перегляду судового рішення. Про результати розгляду клопотання повідомляється заявнику і повертаються копії судових рішень та інші документи, що надійшли з клопотанням.
Якщо в результаті обговорення не менше, ніж п'ять суддів дійдуть висновку про наявність передбачених законом підстав для перегляду судового рішення в порядку виключного провадження, вони підписують подання про необхідність судового розгляду клопотання і справи, на підставі якого справа призначається до судового розгляду.
Про день і час розгляду справи повідомляються особи, що подали клопотання про перегляд справи, а також особи, інтереси яких можуть бути порушені при задоволенні клопотання. Неявка цих осіб у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи. При необхідності суд може викликати учасників процесу в судове засідання для дачі пояснень. Клопотання засудженого, що перебував в установі виконання покарань, про його доставку в судове засідання для суду не обов'язкове, оскільки таке право засудженого передбачено законом лише при перевірці рішення, яке не набрало законної сили.
У судовому засіданні повинні брати участь не менше 2/3 від обраних і правомочних розглядати справу суддів Судової палати у кримінальних справах і Військової судової колегії Верховного Суду України. При розгляді справи мають бути присутні 2/3 суддів без урахування тих, які раніше розглядали цю справу, оскільки судді, що раніше брали участь у розгляді справи, не вправі розглядати цю справу в порядку виключного провадження. Головує на засіданні голова Судової палати у кримінальних справах або інший суддя.
Справа розглядається за участю Генерального прокурора України або його заступника.
Після з'ясування всіх питань організаційного порядку (правомочність осіб, що з'явилися в судове засідання, відводи, клопотання) і прийняття відповідних рішень суддя-доповідач доповідає суть клопотання про перегляд судового рішення і подання суддів про його розгляд. Після цього суд заслуховує учасника процесу, який подав клопотання, інших учасників, що з'явилися в судове засідання, і прокурора, що бере участь у розгляді справи.
Нарада суддів проводиться з дотриманням вимог статей 322 і 325 КПК. Після виходу з нарадчої кімнати суд оголошує ухвалу або її резолютивну частину з вказівкою дня і часу оголошення повного тексту ухвали. Текст ухвали підписує головуючий і суддя-доповідач. Зміст ухвали повинен відповідати тим самим вимогам, що і зміст ухвали апеляційного та касаційного судів.
Протокол судового засідання при розгляді справи не ведеться.
Обсяг перевірки справи обмежується клопотанням і підставами, передбаченими п. 2 ч. 1 ст. 400-4 КПК (неправильне застосування кримінального закону й істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, що істотно вплинули на правильність судового рішення). Якщо в межах передбачених законом підстав є необхідність вийти за межі клопотання з метою поліпшення становища засудженого, який подав клопотання, суд виключної інстанції повинен це зробити.
На жаль, законом не врегульовано питання про те, як бути в ситуації, коли суддя касаційного суду, вивчаючи кримінальну справу за клопотанням щодо одного із засуджених, знаходить передбачені законом підстави для перегляду судових рішень і щодо інших засуджених, від імені яких клопотання не подано. Цю прогалину належить усунути в новому КПК.
Вважаємо, що в разі, якщо суд виключної інстанції при задоволенні клопотання знайде передбачені законом підстави для перегляду судових рішень і стосовно інших засуджених, від імені яких клопотання не надходило, суд вправі прийняти відповідне рішення стосовно цих осіб, а якщо в задоволенні поданого клопотання суд відмовляє, то приймати рішення стосовно осіб, які не подали клопотання, він не має права.
Про результати справи суд повідомляє особі, що подала клопотання про перегляд судового рішення (засудженого, його захисника чи законного представника, прокурора) і направляє копію ухвали.

ЛЕКЦІЯ №17 ВИКОНАННЯ ВИРОКУ

 

1. СУТЬ І ЗНАЧЕННЯ СТАДІЇ ВИКОНАННЯ ВИРОКУ
2. НАБРАННЯ ВИРОКОМ ЗАКОННОЇ СИЛИ І ЗВЕРНЕННЯ ЙОГО ДО ВИКОНАННЯ
3. РОЗВ'ЯЗАННЯ ОКРЕМИХ ПИТАНЬ У СТАДІЇ ВИКОНАННЯ ВИРОКУ
4. ОСОБЛИВОСТІ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПОРЯДКУ ВИРІШЕННЯ ПИТАНЬ, ПОВ'ЯЗАНИХ З ВИКОНАННЯМ ВИРОКУ

 

1. СУТЬ І ЗНАЧЕННЯ СТАДІЇ ВИКОНАННЯ ВИРОКУ
Виконання вироку — завершальна стадія кримінального процесу, в якій вирок суду, що одержав законну силу, звертається до виконання і безпосередньо реалізуються рішення суду (про покарання, про відшкодування шкоди, про оправдання і звільнення з під варти тощо) та вирішуються питання, що виникають у зв'язку зі зверненням вироку до виконання і його виконанням.
Одним з принципів кримінального процесу є обов'язковість вироку, ухвали і постанови суду, згідно з якою вирок, ухвала і постанова суду, що набрали законної сили, є обов'язковими для всіх державних і громадських підприємств, установ і організацій, посадових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Обов'язковість рішень суду є конституційним принципом правосуддя, що знайшов закріплення в п. 9 ст. 129 Конституції України. Навмисне невиконання посадовою особою рішення, вироку, ухвали чи постанови суду або здійснення перешкод для їх виконанню тягне кримінальну відповідальність — покарання відповідно до ст. 382 КК України.
Приховування майна, на яке накладено арешт або яке підлягає конфіскації, наказується відповідно до ст. 388 КК України. Ухилення від відбування покарання не пов'язаного з позбавленням волі тягне відповщальшсть за ст. 389 КК України, а ухилення від відбування покарання в вигляді обмеження чи позбавлення волі може спричиняти додаткову кримінальну відповідальність за ст. 390 КК України.
Будь-які рішення суду можуть бути звернені до виконання в примусовому порядку, забезпечуються силою державної влади. У передбачених законом випадках, крім примусового виконання рішення суду, особи які ухиляються від виконання вироку або які протидіють виконанню судового вироку, можуть притягатись до кримінальної чи адміністративної відповідальності.
Виконання вироку здебільшого здійснюється правоохоронними органами та органами виконавчої влади (міліцією, судовими виконавцями та ін.) відповідної компетенції з застосуванням норм кримінального, кримінально-виконавчого, цивільно-процесуального, адміністративного та інших галузей права. В цьому аспекті виконання вироку не належить до процесуальної діяльності. Але Деякі питання, пов'язані з виконанням вироку, безумовно розглядаються тільки судом і тільки відповідно до норм кримінально-процесуального права.
Виконання вироку залежно від виду та характеру покарання, «значеного судом, провадиться: адміністрацією місць ув'язнення слідчих ізоляторів, тюрем, установ, що відають виконанням вироків) — щодо позбавлення волі; районними інспекціями виправних робіт — щодо виправних робіт без позбавлення волі; державною виконавчою службою — в частині конфіскації майна (відшкодування шкоди), штрафу; різними адміністративними органами — щодо заборони обіймати певні посади, займатися певною діяльністю; державними, громадськими та профспілковими організаціями — щодо виправлення та перевиховання умовно засуджених, а також осіб, яких взяли на поруки; органами народної освіти у межах їх компетенції.
Суть виконання вироку як стадії кримінального процесу полягає в сугубо процесуальній діяльності, спрямованій на звернення до виконання і забезпечення виконання вироку та в вирішення проблемних питань, що виникають при виконанні вироку.
Предметом кримінально-процесуальної діяльності даної стадії є. а) звернення вироку до виконання та здійснення процесуального контролю і прокурорського нагляду за своєчасним і правильним виконанням вироку; б) забезпечення вирішення проблем повної або часткової безпосередньої реалізації чи зміни вироку; в) зарахування попереднього ув'язнення в строк відбутого покарання, якщо ці питання не визначені при винесенні вироку; г) вирішення юридичних питань, які виникають у ході фактичного виконання вироку; д) зняття і погашення судимості; є) здійснення контролю за виконанням вироку.
Особливості процесуальної діяльності в стадії виконання вироку полягають у тому, що при цьому не змінюється суть прийнятого судом вироку, а при розгляді виникаючих проблемних питань суд вирішує тільки питання, що виникають з вико