Підстави перегляду рішень і ухвал суду в зв'язку з нововиявленими обставинами

Підстави перегляду судових постанов у зв'язку з нововиявленими обста­винами закріплені в систематизованому вигляді в ст. 361 ЦПК. Ними є:

1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильний висновок ек­сперта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягло за собою ухвалення незаконного або необгрунтованого рішення, встановлені вироком суду, що набрав законної сили;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення, ухвали, що підлягають перегляду;

4) визнання неконституційним закону, який був застосований судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Однак, в чинному законодавстві відсутнє узагальнене визначення нововиявлених обставин, що викликає їх різне тлумачення в теорії і практиці цивільного процесу і призводить до помилок при їх застосуванні, а, отже, й до порушення прав осіб, які брали участь у справі.

За своєю юридичною природою нововиявленими обставинами є не тіль­ки ті, які мають істотне значення для справи матеріально-правові факти, що входять до складу підстав позову або висунутих проти нього заперечень, а й будь-які юридичні факти, що мають істотне значення для справ позовного, наказного і окремого провадження.

Виходячи з аналізу процесуальних норм, що регулюють цей спосіб пере­вірки законності та обгрунтованості судових рішень, можна виділити такі ознаки нововиявлених обставин:

1)наявність характеру істотності, тобто можливості впливу цих юридичних фактів на висновки суду про права та обов'язки сторін й інших осіб, що брали участь у справі, на законність та обгрунтованість постановленого без їх урахування судового рішення. Цим вони відрізняються від засобів їх до­казування — джерел, доказів, які підтверджують такі обставини. Вони від­різняються і від нових доказів (нових, додаткових матеріалів), які можуть бути подані до апеляційної та касаційної інстанцій для підтвердження чи скасування скарги;

2)наявність їх в об'єктивній дійсності під час розгляду і вирішення справи. Якщо вони виявляються після розгляду справи, то це вже будуть нові або змінені обставини, які не є підставами для перегляду рішення суду вказа­ним способом;

3)невідомість цих фактів для суду та осіб, які брали участь у справі, з незалежних від них причин. У ст. 361 ЦПК вказано на невідомість обставин заявнику, а оскільки ним можуть бути всі особи, які брали участь у справі, то треба мати на увазі, що вони були невідомі їм, а не одній із сторін. З ура­хуванням того, що справу вирішує суд й інформацію про її обставини він може одержати з інших джерел, треба визнати, що істотні для справи обста­вини невідомі і йому. Тому нововиявлені обставини — це ті, що не були ві­домі ні особам, які брали участь у справі, ні суду,

4) виявлення таких фактів особами, які брали участь у справі, після набраної рішенням законної сили.

Проаналізовані вище ознаки притаманні всім обставинам, визначеним ст. 361 ЦПК, які є підставою для перегляду судових постанов у зв'язку з нововиявленими обставинами. Однак перелічені у пп. 2,3,4 ст. 361 ЦПК під­стави мають ряд специфічних ознак, чітко визначених у тексті наведеної норми права.

Підставам перегляду цивільних справ у зв'язку з нововиявленими обста­винами, передбаченим п. 1 ст. 361 ЦПК, властиві лише загальні ознаки. На відміну від інших обставин вони встановлюються судом, який переглядає справу.

Підставою для перегляду судових рішень у зв'язку з нововиявленими об­ставинами згідно з п. 2 ст. 361 ЦПК є факти злочинної фальсифікації дока­зів або перекладу, що потягли за собою постановлення незаконного рішен­ня і були встановлені вироком суду, який набрав законної сили. Вони ма­ють ту особливість, що повинні бути одержані із зазначених в законі джерел: показань свідків, висновків експертів, зроблених перекладів, підроблених документів або речових доказів, бути єдиними для підтвердження істотного для справи факту потягнути за собою постановлення незаконного або необгрунтованого рішення і встановленими вироком суду, що набрав законної сили.

Підставою для перегляду судових постанов у зв'язку з нововиявленими обставинами, передбаченого п. 3 ст. 361 ЦПК, є скасування вироку, рішен­ня або ухвали постанови суду чи іншого органу, які були покладені в осно­ву винесення судових постанов, що підлягають переглядові. Скасування та­кого акта може бути визнано нововиявленою обставиною лише у тому разі, якщо суд обґрунтовував дане судове рішення цим актом чи виходив із вка­заного акта, прямо не посилаючись на нього, і якщо вже прийнято новий акт, протилежний за змістом скасованому, або коли скасування акта озна­чає протилежне вирішення питання.

В основу цієї групи обставин покладена преюдиціальна залежність між актами правосуддя та актами інших органів. Вони враховуються тоді, коли преюдиціальний акт має загальнообов'язкову силу, постановлений компе­тентним органом, а встановлені ним факти мають юридичне значення.

Підставою для перегляду рішення суду у зв'язку з нововиявленими об­ставинами, передбаченою п. 4 ст. 361 ЦПК, є визнання неконституційним закону, який був застосований судом при вирішенні справи. А так, як від­повідно до ч. 2 ст. 147 Конституції України питання про відповідність зако­нів та інших правових актів Конституції вирішує Конституційний Суд України, то перегляд рішення суду у зв'язку з нововиявленими обставина­ми з підстав п. 4 ст. 361 ЦПК можливий тоді, коли Конституційний Суд по­становив рішення, яким визнав неконституційним закон, який був застосо­ваний судом в рішенні по розгляду цивільної справи.

Право на звернення до суду з вимогою про перегляд судових постанов у зв'язку з нововиявленими обставинами мають сторони, інші особи, які беруть участь у справі (ст. 362 ЦПК).

Ухвали і рішення апеляційної та касаційної інстанцій будуть об'єктом перегляду у зв'язку з нововиявленими обставинами тоді, коли такими судо­вими актами змінюється рішення суду першої інстанції, виноситься нове рішення, закривається провадження у справі чи залишається без розгляду позов.

Об'єктом перегляду у зв'язку з нововиявленими обставинами може бути лише судове рішення, ухвала, наказ суду в цілому. Однак тоді, коли рі­шення розв'язало декілька правових вимог (розірвання шлюбу, поділ майна і жилої площі, стягнення аліментів), об'єктом перегляду може бути і кожна з його частин, якою вирішена одна з таких вимог. Прямої вказівки на це в законі немає. Але Пленум Верховного Суду України у по­станові від 27.02. 1981 року роз'яснив, що рішення може бути переглянуте лише в частині тих вимог, які стосуються нововиявлених обставин.

Для порушення процесу необхідно також, щоб процесуальні дії право­мочних осіб були спрямовані на реалізацію зверненої до суду вимоги, оформленої у вигляді письмової заяви і поданої за підсудністю протягом встановленого для цього строку. В ст. 364 ЦПК передбачено, що заяви про перегляд рішення і ухвал у зв'язку з нововиявленими обставинами подають­ся відповідно до вимог ЦПК щодо оформлення заяв до суду першої інстан­ції.

В заяві зазначається: назва суду, в який направляється заява; особа, яка подала заяву, і місце її проживання чи знаходження, а також інші особи, які брали участь у справі; дата, винесення і зміст рішення, ухвали, про перегляд яких подано заяву; нововиявлені обставини, якими обґрунто­вується вимога про перегляд рішення, ухвали і дата їх відкриття або вста­новлення; посилання на докази, що ствержують наявність нововиявлених обставин. До заяви треба додати її копії відповідно до кіль­кості осіб, які беруть участь у справі. Заява оплачується судовим збором.

Згідно зі ст. 363 ЦПК заява подається до суду, який ухвалив рішен­ня, ухвалу, що підлягає перегляду у зв'язку із нововиявленими обставина­ми. Заява може бути подана до відповідного суду про­тягом трьох місяців з дня встановлення обставини, що стала підставою для перегляду рішення.

Зазначений строк згідно зі ст. 362 ЦПК обчислюється: І) з дня відкрит­тя виняткових обставин та обставин, що мають істотне значення для спра­ви (у випадках, передбачених п. 1; 2) з дня набрання законної сили вироком у кримінальній справі (у випадках, передбачених пп. 2); 3) з дня набрання вироком, рішенням, ухвалою (постано­вою) суду законної сили чи винесення іншим органом постанови, проти­лежної за своїм змістом вироку, рішенню, ухвалі або постанові, на яких бу­ло обгрунтовано рішення, ухвалу, що переглядаються у зв'язку з нововиявленими обставинами (у випадках, передбачених п. 3); 4) з дня постановлення рішення Конституційним Судом України (у випадках, пе­редбачених п. 4).

Процесуальним діям сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, спрямованим на порушення цивільного процесу, пов'язаного з переглядом судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами, кореспондує обов'язок суду виконати дії по прийняттю заяви до свого розгляду. З її прийняттям розпочинається цивільний процес. Заява підлягає розгляду в одному провадженні зі справою, в якій постановлено судове рішення. Якщо справа не збереглася, заява може бути розглянута ли­ше після відновлення судового провадження і за правилами, викладеними у розділі 9 ЦПК.

Сторони, інші особи, які беруть участь у справі дістають можливість здійснювати процесуальні дії, спрямовані на реалізацію суб'єк­тивних прав та обов'язків, у цій стадії. Оскільки згідно з ст. 363 ЦПК пере­вірку судового акта у зв'язку з нововиявленими обставинами здійснює той суд, рішення, ухвала якого переглядається, порядок провадження і правове становище осіб, які беруть участь у справі, є такими, якими вони встанов­лені для тієї стадії, що закінчилася прийняттям належного акта, який став об'єктом перегляду цим способом, з урахуванням, безумовно, його специ­фіки тобто для суду першої, апеляційної та касаційної інстанції. Тут не ді­ють правила ст. 20 ЦПК про недопустимість повторної участі судді у перегляді справи, а також про зміну і визнання позову, укладення мирової уго­ди, оскільки мета цієї стадії, а у зв'язку з цим і повноваження суду є інши­ми. Але особа, яка порушила процес, може відмовитися від заявленої вимо­ги щодо перегляду судового акта у зв'язку з нововиявленими обставинами. І такі розпорядчі дії перебувають під контролем суду.

Розглядаючи заяву, суд зобов'язаний перевірити її обгрунтованість. За наявності передбачених законом підстав він постановляє ухвалу про задово­лення щодо перегляду рішення, ухвали і скасовує їх. При необґрунтованості заяви чи подання суд відхиляє їх (ч. 2 ст. 365 ЦПК).

Після скасування рішення, ухвали справа розглядається судом за пра­вилами, встановленими ЦПК для певної судової інстанції.

Ухвала суду про задоволення заяви щодо перегляду рішення, ухвали, су­ду в зв'язку з нововиявленими обставинами як така, що не перешкоджає дальшому рухові справи оскарженню не підлягає, навпаки, ухвала про відхилення такої вимоги може бути оскаржена в апеляційному порядку особами, що брали участь у справі (ст. 366, 360 ЦПК).