Співвідношення права на позов і права на пред'явлення позову

(таблиця)

 

Лише у випадку наявності права на позов рішення суду буде позитивним для позивача, оскільки саме це право і встановлюється впродовж провадження у справі. З правом на позов тісно пов'язане таке поняття юридичної практики, як правова позиція у цивільній справі.

Правова позиція у цивільній справі — це результат, якого хоче домогтися особа, або її представник, лінія поведінки в суді, розроблена і спрямована на досягнення позитивного результату.

Правова позиція включає в себе:

а) законність вимог або спірного інтересу (тобто право на позов);

б) можливість довести в суді ці вимоги.

Іноді висновок про наявність чи відсутність позиції, а відтак і про можливість досяпіення бажаного результату, скласти досить легко. Наприклад, право позивача оформлено борговою розпискою, і строк платежу вже наступив. Але є справи складніші, де потрібно:

а) встановити фактичний склад вимог або заперечень довірителя;

б) визначити докази, потрібні для підтвердження фактів, які підлягають доказуванню, чи є вони в наявності, де їх можна одержати і в який спосіб;

в) визначитись з нормою закону, яка регулює спірні правовідносини сторін;

г) встановити, чи не пропущена позовна давність;

д) чи є поважні підстави для поновлення пропущеного строку;

е) чи є можливість компромісу сторін;

є) провести аналіз процесуального становища учасників справи.

 

Право на пред'явлення позову, на відміну від права на позов, доведення не потребує, проте необхідно дотриматися низки вимог для того, щоб це право реалізувати. Такі вимоги називають передумовами права на пред'явлення позову.

Передумова права на пред'явлення позову - обставини, наявність чи відсутність яких обумовлює виникнення суб'єктивного права конкретної особи на пред'явлення позову.

 

Звернення із заявою до органу судової влади, яким є суд, — це важлива процесуальна дія відповідного суб'єкта. Проте саме лише звернення до суду шляхом подання заяви не значить, що цивільна справа буде порушена і виникне процес з розгляду і вирішення цієї справи. Цивільна справа може бути порушена лише в тому випадку, якщо суддя вирішить питання про прийняття поданої до суду заяви. Суддя, який одноособово вирішує питання про прийняття заяви і порушення цивільної справи, може прийняти заяву і порушити провадження у справі лише тоді, коли для цього є всі необхідні умови, встановлені законом. Інакше кажучи, особа, яка звернулася до суду з приводу певної цивільної справи, повинна мати на це право, а також належним чином здійснювати це право, а суддя як носій судової влади повинен перевірити наявність передумов права на звернення до суду за судовим захистом.

 

Передумови права на пред'явлення позову поділяються на:

а) суб'єктивні (стосуються осіб суб'єктів спору) та об'єктивні (пов'язані з характером предмета, що підлягає розгляду судом);

б) позитивні (пов'язані з наявністю певних обставин) та негативні (пов'язані з відсутністю певних обставин).

Суб'єктивні передумови права на пред'явлення позову:

1) Цивільна процесуальна правоздатність особи, яка звернулася до суду за захистом, а також суб'єкта, який буде залучений судом як відповідач або зацікавлена особа.

Право на звернення до суду за захистом виникає одночасно з виникненням цивільної процесуальної правоздатності. Оскільки згідно зі ст. 28 ЦПК всі фізичні особи мають здатність мати цивільні процесуальні права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника чи заінтересованої особи, то в судовій практиці питання щодо процесуальної правоздатності може виникати лише щодо організацій. Процесуальна правоздатність організацій залежить від того, чи є організація юридичною особою. (Комаров)

 

2) Юридична заінтересованість.

Суб'єктами права на пред'явлення позову можуть бути лише особи, які виступають на захист свого права чи охоронюваного законом інтересу, а також особи, які звертаються за судовим захистом прав та інтересів інших осіб у випадках, коли таке повноваження надане їм законом. Це може бути прокурор, органи державної влади чи місцевого самоврядування, Уповноважений Верховної Ради України зправ людини, фізичні та юридичні особи.

Якщо після смерті фізичної особи, а також у зв'язку з припиненням юридичної особи, які є однією із сторін у справі, спірні правовідносини не допускають правонаступництва, то інша особа не має права виступати на захист прав та інтересів померлої фізичної особи або колишньої юридичної особи. Тобто інша особа не має юридичної заінтересованості. Суддя в такому випадку відмовляє у відкритті провадження у справі (п. 5 ч. 2 ст. 122 ЦПК).

 

Об'єктивні передумови права на пред'явлення позову:

1) правовий характер спору (є передумовою підвідомчості справи судам та іншим органам, уповноваженим вирішувати правові спори);

2) підвідомчість справи суду загальної юрисдикції або ж компетенція суду з розгляду цивільної справи (п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК);

3) відсутність такого, що набрало законної сили, рішення чи ухвали суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Відмова від позову не позбавляє відповідача пред'явити такий самий позов до особи, яка відмовилася від позову (п. 2 ч. 2 ст. 122 ЦПК);

4) відсутність у провадженні цього чи іншого суду справи із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (п.3 ч. 2 ст. 122 ЦПК);

5) відсутність рішення третейського суду, прийнятого в межах його компетенції, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або скасував рішення третейського суду і розгляду справи в тому ж третейському суді, виявився неможливим (п. 4 ч. 2 ст. 122 ЦПК).

Позитивними передумовами на пред'явлення позову є всі суб'єктивні та перші дві об'єктивні передумови. Негативними передумовами є останні три об'єктивні передумови.

 

Практичне значення передумов права на пред'явлення позову полягає в тому, що відсутність хоча б однієї з них тягне за собою відмову у відкритті провадження суддею. Така відмова у відкритті провадження у справі перешкоджає особі повторно звернутися до суду з таким самим позовом (ч. 6 ст. 122 ЦГІК). Якщо ж суддя прийняв позовну заяву і відсутність передумови виявилася в стадії розгляду справи, то провадження в цій справі повинно бути закрите (ст. 205 ЦПК).

 

Від передумов права на пред'явлення позову слід відрізняти умови реалізації права на пред'явлення позову.

Умови реалізації права на пред'явлення позову - це встановлені законом умови, за яких може бути здійснено право на пред'явлення позову та порушена цивільна справа.

До цих умов належать наступні:

1) відповідність форми та змісту заяви вимогам закону, наявність копій заяви, а в необхідних випадках і копій документів, що додаються до неї (ст. 119, 120 ЦПК);

2) сплата судового збору та оплата витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у випадках, передбачених законом (ст. 79, 81, ч. 5 ст. 119 ЦПК);

3) цивільна процесуальна дієздатність особи, яка звернулася до суду за захистом (ст. 29 і п. 2 ч. З ст. 121 ЦПК);

4) належно оформлені повноваження представника для ведення справи або наявність повноважень на ведення справи в особи, яка подає заяву від імені позивача (якщо оформлення повноважень не потрібно, наприклад прокурор, інші органи, законні представники) (ч. 7 ст. 119 та п. З ч. З ст. 121 ЦПК);

5) підсудність справи (п. 4 ч. З ст. 121 ЦПК);

6) для заяви про розірвання шлюбу відсутність факту вагітності дружини або недосягнення дитиною одного року (п.5 ч.3 ст.121 ЦПК), крім випадків:

а) коли один з подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки злочину, щодо другого з подружжя або дитини (ч.2 ст. 110 СК);

б) протягом вагітності дружини, якщо батьківство зачатої дитини визнане іншою особою (ч.3 ст. 110 СК);

в) до досягнення дитиною одного року, якщо батьківство щодо неї визнане іншою особою або за рішенням суду відомості про чоловіка як батька дитини виключено із актового запису про народження дитини.