Повноваження суду касаційної інстанції, його рішення та ухвали

Повноваження суду касаційної інстанції — це сукупність його прав та обов'язків, пов'язаних з застосуванням процесуально-правових наслідків щодо рішень і ухвал суду апеляційної інстанції, ухвалених у цивільних справах, законність яких перевіряється в касаційно­му порядку. Такі повноваження суду касаційної інстанції визначені ст. 336 ЦПК, у відповідності з якою суд, розглянувши справу за касаційною скар­гою, має право: 1) постановити ухвалу про відхилення касаційної скарги і залишення рішення без змін; 2) постановити ухвалу про повне або часткове скасування судово­го рішення і направити справу на новий розгляд у суд пер­шої або апеляційної інстанції; 3) постановити ухвалу про скасування рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції, що було помилково ска­соване судом апеляційної інстанції; 4) постановити ухвалу про скасування судових рішень і закрити провадження у справі або за­лишити заяву без розгляду; 5)скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, не передаючи її на новий розгляд.

Відхилення касаційної скарги (ст. 337 ЦПК) має місце тоді, коли суд касаційної інстанції визнає, що судові рішення відповідають прин­ципу законності, постановлені з додержанням вимог матеріальної і проце­суального права або з мотивів рішення вбачається, що мало місце порушення закону, але саме рішення є правильним за іншими підста­вами, що були чинними на час його ухвалення, або допущені при ухваленні рішення порушення закону носять формальний характер і не вплинули на правильність оскарженого судового рішення.

Повне або часткове скасування оскаржуваного рішення і передачі спра­ви на новий розгляд в суд першої або апеляційної інстанції (п. 2 ст. 334 ЦПК). Підставами для скасування судового рішення і передачі справи на новий розгляд є його незаконність, яка виявилася в порушенні або неправильно­му застосуванні норм цивільного процесуального права. Відповідно до' ст. 336 ЦПК судове рішення підлягає скасуванню у всякому разі з направ­ленням справи на новий розгляд за таких підстав: 1) справа розглянута не­повноважним суддею або складом суду; 2) рішення ухвалено або підписано не тим суддею чи суддями, які розглянули справу; 3) справу розгляну­то у відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання; 4) суд вирішив питання про права і обо­в'язки осіб, які не були притягнуті до участі в справі; 5) інші випадки пору­шення або неправильного застосування норм процесуального права можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції лише за умо­ви, якщо ці порушення призвели до неправильного вирішення справи (суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був або не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення).

Скасування рішення і залишення в силі судового рішення, що було помилково скасовано судом апеляційної інстанції (ст. 339 ЦПК). Зазначені наслідки настають тоді, коли касаційним судом буде встанов­лено, що апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, ухвалене у відповідності з вимогами норм матеріального і процесуального права, правильно застосував належну норму матеріального права, яка регу­лює спірні правовідносини сторін, і розглянув справу відповідно до поряд­ку, встановленого нормами Цивільного процесуального права. В таких ви­падках суд касаційної інстанції скасовує помилково постановлене рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі рішення суду першої інстанції (ст. 339 ЦПК).

Скасування судових рішень і закриття провадження у справі або залишити заяву без розгляду (п. 4 ст. 334 ЦПК). Касаційна інстанція скасовує судове рішення і закриває провадження в справі з підстав, передбачених статтею 205 ЦПК або скасовує судове рішен­ня і залишає заяву без розгляду з підстав, передбачених ст. 207 ЦПК.

Зміна рішення по суті справи, не передаючи її на новий розгляд (ст. 341 ЦПК). Суд касаційної інстанції має право змінити рішення по суті справи, не передаючи її на новий розгляд за умов, визначених ст. 342 ЦПК: якщо об­ставини справи встановлено повно і правильно; порушено або неправиль­но застосовано закон.

Повне і правильне встановлення судом обставин справи має місце тоді, коли: повністю з'ясовані судом обставини, що мають значення для справи; доведені обставини, що мають значення для справи, які суд вважає встанов­леними; висновки суду, викладені у рішенні, відповідають обставинам справи.

Порушено і неправильно застосовано закон має місце тоді, коли: суд не­правильно застосував закон, який підлягав застосуванню до даних спірних правовідносин; не застосував закон, який підлягав застосуванню або непра­вильно витлумачив закон, неправильно застосував аналогію закону чи ана­логію права.

Повноваження суду касаційної інстанції реалізуються у рішеннях і ухва­лах, постановлених ним відповідно до ст. 344 ЦПК. Судді, які розглядають справу в касаційному порядку не мають права ут­римуватися від висловлювання думки щодо обговорюваних питань та пра­вильності рішення, законність якого перевіряється внаслідок касаційного оскарження. Міркування суддів, висловлені в нарадчій кімнаті перебувають під забороною розголошення.

Суд касаційної інстанції постановляє ухвалу при реалізації таких повно­важень: 1) відхилення касаційної скарги і залишення судового рі­шення без зміни; 2) скасування судового рішення із направленням справи на новий розгляд; 3) скасування судового рішення і закриття провадження в справі або залишення заяви без розгляду; 4) скасування судового рішення і залишення в силі судового рішення, що було помилково скасовано судом апеляційної інстанції, відхилення касаційної скарги і залишення ухвали без змін; зміни ухвали або скасування ухвали з направленням справи на новий розгляд або вирішенням питання по суті (ст. 344 ЦПК).

Ухвала суду касаційної інстанції виготовляється в письмовій формі, за змістом повинна відповідати вимогам ст. 345 ЦПК і містити в собі: час і міс­це її постановлення; назву суду, прізвище і ініціали головуючого та суддів; назву осіб, які беруть участь у справі; короткий зміст заявлених вимог; по­силання на рішення суду першої та апеляційної інстанції; узагальнені дово­ди касаційної скарги, мотиви суду, з посиланням на закон, яким він керувався; наслідки розгляду касаційної скарги, у вигляді резолютивної частини ухвали, сформульованої відповідно до пов­новажень, наданих суду касаційної інстанції.

Якщо касаційний суд відхилив касаційну скаргу, то в ухвалі за­значається, чому саме він відхилив касаційну скаргу, і не погодив­ся з її доводами. При скасуванні судового рішення і направлення справи на новий роз­гляд, в ухвалі зазначається, в чому саме полягає неправильність судового рішення. Рішення суду касаційної інстанції повинно бути виготовлено в письмо­вій формі і за змістом відповідати вимогам ст. 346 ЦПК.

В рішенні зазначається: час і місце його ухвалення; назва суду, пріз­вище і ініціали головуючого та суддів; назва осіб, які беруть участь у справі; короткий зміст заявлених вимог; посилання на рішення суду першої та апе­ляційної інстанції, встановлені факти і визначені відповідно до них право­відносини; узагальнені доводи касаційної скарги, мотиви на під­ставі яких касаційний суд визнав необхідним скасувати судові рішення або змінити їх; назва, стаття, її частина, абзац, пункт, підпункт нормативного акту, за яким вирішено справу, норми процесуального закону, якими суд керувався; висновок суду про скасування або зміну рішення, задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково, вказівку на розподіл су­дових витрат.

Постановлені судом касаційної інстанції рішення та ухвали проголошу­ються прилюдно. Головуючий роз'яснює їх зміст. Вони набирають чинності (законної сили) з моменту їх проголошення. (ст. 349 ЦПК).

Касаційний суд розглядає касаційну скаргу на судові рішення,
коли вона була подана в установлені строки, але надійшла до суду після закінчення касаційного розгляду справи або коли строки на подання касаційної скарги в зв'язку з їх пропуском із поважних причин були поновлені або продовжені і особа, яка подала скаргу не була присутня при розгляді справи, суд касаційної інстанції розглядає таку скаргу за правилами, встановленими главою 2 розділу 5 ЦПК.

Справа, яка була предметом касаційного оскарження і перевірки, після закінчення про­вадження по ній повертається в суд першої інстанції, який відкрив по ній провадження.