Процесуальний порядок провадження у справі до судового розгляду

За ч. 1 ст. 127 ЦПК після відкриття провадження у справі суд невідкладно надсилає особам, які беруть участь у справі, копії ухвали про відкриття провадження у справі. Таким чином, стадія провадження у справі до судового розгляду розпочинається після винесення суддею ухвали про відкриття провадження у справі.

 

Підготовка справи до судового розгляду може здійснюватися суддею лише після відкриття провадження у цивільній справі, тобто після прийняття відповідної ухвали.

ЦПК в окремих випадках дозволяє судді проводити підготовчі до судового розгляду дії ще до відкриття провадження у цивільній справі (ст. 133 ЦПК - за заявою заінтересованої особи суд може забезпечити докази до пред'явлення нею позову; ст. 151 ЦПК - за заявою заінтересованої особи суд може забезпечити позов до подання позовної заяви з метою запобігання порушенню права інтелектуальної власності).

 

Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі відповідачу надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів, а третій особі - копія позовної заяви (ч. 2 ст. 127 ЦПК).

Поінформованість про суть заявлених позовних вимог та їх обґрунтування дозволяє відповідачеві та особам, які беруть участь у справі, вчасно і належно підготуватися до такої участі. Зокрема, відповідач після отримання копії позовної заяви та доданих до неї документів може подати суду письмове заперечення проти позову. Інформація, отримана судом з такого заперечення, дозволяє судові мати більш повне уявлення про обставини справи вже на цьому етапі судочинства.

 

У визначений в ухвалі про відкриття провадження час відбувається попереднє судове засідання, яке є основною процесуальною формою провадження у справі до судового розгляду. Попереднє судове засідання повинно бути призначене і проведене протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 129 ЦПК України).

 

Крім того, за нещодавно внесеними змінами до ЦПК України під час організації та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні суд вирішує справи про порушення прав інтелектуальної власності УЄФА у семиденний строк без проведення попереднього судового засідання (п. 22 Прикінцевих та перехідних положень – доп. від 19.04.2007 р.).

 

Згаданий в статті 129 ЦПК строк стосується лише дати попереднього судового засідання і не поширюється на проведення судом процесуальних підготовчих дій, передбачених у главі З розділу III ЦПК. Цією нормою суду надається можливість самостійно визначати час, коли справа буде готовою для розгляду її по суті. І це логічно, оскільки неможливо передбачити строк, протягом якого зможуть бути виконані підготовчі дії, якщо, наприклад, доведеться провести їх у повному обсязі. Крім того, глава З ЦПК не обмежує суд передбаченими у ній процесуальними діями, п. 8 ч. 6 ст. 130 уповноважує суд вчиняти й інші дії, необхідні для підготовки справи до судового розгляду.

 

Попереднє судове засідання проводиться з метою з'ясування можливості врегулювання спору до судового розгляду або забезпечення правильного та швидкого вирішення справи (ч. 1 ст. 130 ЦПК). Воно проводиться суддею за участю сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 2 ст. 130 ЦПК).

Таким чином, учасниками попереднього судового розгляду є лише особи, які беруть участь у справі, а також суд. Інші учасники процесу у попереднє судове засідання, як правило, не викликаються. Однак для вчинення окремих процесуальних дій в попередньому засіданні мають бути й інші учасники процесу.

· Під час провадження у справі до судового розгляду за клопотанням сторони у порядку забезпечення доказів судом можуть бути допитані свідки, призначена експертиза.

· У випадку порушення справи особою чи щодо особи, яка не володіє мовою судочинства, є глухонімою, необхідним є залучення перекладача.

 

За заявою однієї або обох сторін про неможливість явки до суду проведення попереднього судового засідання може бути відкладено, якщо причини неявки буде визнано судом поважними (ч. 8 ст. 130 ЦПК).

 

У разі неявки у попереднє судове засідання сторони без поважних причин або неповідомлення нею причин неявки з'ясування обставин у справі проводиться на підставі доказів, про подання яких було заявлено до або під час попереднього судового засідання. У подальшому прийняття інших доказів залежить від поважності причин, через які вони були подані несвоєчасно (ч. 9 ст. 130 ЦПК).

 

Попереднє судове засідання можна поділити на дві частини.

Перша з них - підготовча, зміст якої майже аналогічний підготовчій частині судового засідання при розгляді справи по суті: відкривається судове засідання, з'ясовується явка осіб, які беруть участь у справі, встановлюються особи учасників, які з'явились, роз'яснюються їх права та обов'язки.

Далі починається друга частина - здійснення дій в порядку підготовки до судового розгляду.

 

Для врегулювання спору до судового розгляду суд з'ясовує:

1. чи не відмовляється позивач від позову;

2. чи визнає позов відповідач;

3. чи не бажають сторони укласти мирову угоду;

4. чи не бажають сторони передати справу на розгляд третейського суду.

 

У перших трьох випадках ухвалення у попередньому судовому засіданні судового рішення проводиться в порядку, встановленому статтями 174 і 175 ЦПК (ч. 4 ст. 130 ЦПК).

Якщо між сторонами укладено договір про передачу спору на вирішення третейського суду, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду (ч. 5 ст. 130 ЦПК).

 

Якщо спір не врегульовано у порядку, визначеному частиною третьою статті 130 ЦПК, суд забезпечує правильний та швидкий розгляд справи. Для цього він виконує низку дій:

1. Уточнює позовні вимоги або заперечення проти позову.

2. Вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі.

3. Визначає факти, які необхідно встановити для вирішення спору і які з них визнаються кожною стороною, а які підлягають доказуванню.

4. З'ясовує, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, та встановлює строки їх подання.

5. За клопотанням осіб, які беруть участь у справі, вирішує питання про витребування доказів та виклик свідків, про проведення експертизи, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача, особи, яка надає правову допомогу, або про судові доручення щодо збирання доказів.

6. У невідкладних випадках проводить огляд на місці, огляд письмових і речових доказів.

7. За клопотанням осіб, які беруть участь у справі, вирішує питання про вжиття заходів забезпечення позову.

8. Вчиняє інші дії, необхідні для підготовки справи до судового розгляду.

9. Визначає час і місце судового розгляду.

 

Про процесуальні дії, які необхідно вчинити до судового розгляду, суд постановляє ухвалу (ч. 10 ст. 130 ЦПК).

Такі процесуальні дії слід відрізняти від подібних дій на стадії судового розгляду: перші спрямовані на сприяння примиренню сторін та забезпечення судового розгляду, останні - на вирішення справи по суті.

 

ВСУ у своїй Постанові зазначає, що "суддя може визнати закінченою підготовку справи до судового розгляду, коли будуть проведені всі дії, необхідні для її розгляду: уточнено всі вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, вирішено питання про необхідні докази і осіб, які беруть участь у справі. В цьому разі суддя постановляє ухвалу, де перераховуються всі підготовчі дії, що мали місце в даній стадії процесу, і визначається час і місце розгляду справи".

 

Справа має бути призначена до розгляду не пізніше семи днів після закінчення дій підготовки до судового розгляду (ч. 2 ст. 156 ЦПК).

 

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 3

Лекція 16. Судовий розгляд

 

(Заняття 1.)

1. Поняття та завдання судового розгляду.

2. Стадії судового розгляду.

3. Судові дебати.

4. Особливості процедури допиту свідків на стадії судового розгляду.

 

(Заняття 2.)

1. Зупинення і відкладення розгляду цивільної справи.

2. Фіксування цивільного процесу.

3. Ведення журналу судового засідання. Протоколи окремих процесуальних дій.

4. Закінчення провадження у справі без ухвалення судового рішення:

а) підстави залишення заяви без розгляду;

б) підстави закриття провадження у справі.

 

 

Покладений на суди обов'язок і і захисту суб'єктивних прав, свобод та законних інтересів суб'єктів права виконується перш за все у ході судового розгляду цивільної справи.

Судовий розгляд — стадія цивільного процесу, яка являє собою сукупність процесуальних дій суду та інших учасників процесу, спрямовану на розгляд ти вирішення цивільно-право­вого спору по супи

Значення судового розгляду визначається змістом діяльнос­ті суду відповідної інстанції і виконуваних ним функцій на цій стадії процесу, адже в ході судового розгляду на основі всебічного та повного дослідження доказів, наданих сторона­ми, встановлюються фактичні обставини справи та приймаєть­ся рішення по суті.

Законодавець визначив, що "розгляд судом цивільної спра­ви відбувається в судовому засіданні" (ст. 158 ЦПК), з чого виникає закономірне запитання: як співвідносяться поняття "судове засідання", "розгляд справи" та "судовий розгляд"? Аналіз чинного законодавства (зокрема гл. 4 розд. 3 ЦПК) дозволяє зробити висновок, що розгляд та вирішення цивіль­ної справи є змістом стадії судового розгляду, а судове за­сідання — процесуальною формою.

Цивільне процесуальне законодавство закріплює чіткий по­рядок розгляду та вирішення цивільних справ, який: визначає послідовність вчинення та зміст процесуальних дій суду та ін­ших учасників процесу; окреслює гарантії захисту процесуаль- них прав та виконання процесуальних обов'язків останніх; відображає дію більшості принципів цивільного процесуально­го права (диспозитивності, змагальності, безпосередності, ус­ності та ін.).

Цивільні справи розглядаються та вирішуються судом пер­шої інстанції протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів — впродовж одного місяця. У виняткових випадках за клопотанням сторо­ни та з урахуванням особливостей розгляду справи, суд ухва­лою може подовжити розгляд спрапи, але не більше, ніж на п'ятнадцять днів.

Законом закріплено особливі правила відкриття судового засідання та його проведения, звернення учасників процесу до судді (суддів), постановления та оголошення судових рішень, які спрямовані па забезпечення виконання завдань цивільною судочинства. Наприклад, при вході судці (суддів) в зал судо­вого засідання всі присутні в залі повинні встати, особи, які беруть участь у справі; свідки, перекладачі, експерти, спеціа­лісти дають пояснення (свідчення) стоячи, звертаючись до судді словами "Ваша честь".

Розгляд справи здійснюється у судовому засіданні в призначе­ний день та час у спеціально обладнаному для цього при­міщенні суду — залі судових засідань. Керує ходом судового засідання та спрямовує судовий розгляд головуючий. Він забез­печує додержання послідовності і порядку вчинення процесу­альних дій, здійсненні учасниками цивільного процесу їх про­цесуальних прав і виконання ними обов'язків, а також повне, всебічне та об'єктивне з'ясування обставин справи. Тому голо­вуючий наділений повноваженнями вживати необхідних захо­дів для підтримання в судовому засіданні належного порядку, розглядати клопотання та інші звернення.

У разі виникнення заперечень у будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, а також свідків, експертів, спеціалістів, пере­кладачів щодо дій головуючого, ці заперечення заносяться до журналу судового засідання, і про їх прийняття чи відхиленим суд постановляє ухвалу.

Процесуальні дії, які проводяться на стадії судового розгля­ду, не с невпорядкованими, вони утворюють чотири послідов­ні частини (етапи), кожна з яких мас своє значення, зміст та призначена для вирішення певного кола питань:

1) підготовча частина;

2) розгляд справи по суті;

3) судові дебати;

4) ухвалення та проголошення рішеним

Підготовча частина полягає в тому, що процесуальні дії суду та інших учас­ників процесу спрямовуються головним чином на визначення можливості розгляду справи по суті в конкретному судовому засіданні. Послідовність вчинення процесуальних дій на підго­товчому етапі судового засідання визначається ст.ст. 163-172 ЦПК

У підготовчій частині вирішуються питання:

• чи може справа розглядатися цим складом суду;

• чи можливе засідання за наявної присутності учаснпкін
процесу, за наявного обсягу доказі»;

• про відводи (якщо такі заявлено) тощо.

Підготовча частина починається з відкриття судового за­сідання головуючим та оголошення, яка справа розглядатиме­ться. Після цього суд вирішує питання про явку осіб: секретар судового засідання доповідає, хто з'явився, чи вручені повіст­ки особам, що не з'явилися, та які є відомості про причини нез'явлення останніх.

Заслухавши секретаря, суд встановлює особу тих, хто з'я­вився. У кожної з осіб з'ясовується прізвище, ім'я, по батько­ві, рік народження, місце проживання та роботи. Порядок встановлення особи залежить від суб'єкта та обставин справи.

Якщо у справі бере участь перекладач, йому роз'яснюють його права, обов'язки та під розписку попереджають про кри­мінальну відповідальність за завшомо неправильний переклад і за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків. Крім того, перекладача приводять до при­сяги, текст якої він підписує, разом з розпискою приєднується до справи.

Наступною процесуальною дією є видалення свідків із зали судового засідання у відведені для цього приміщення. При цьому судовий розпорядник повинен вжити заходів, щоб свідки, які допитані судом, не спілкувалися з тими, яких суд ще не допитав.

У цій же частині головуючий оголошує склад суду, прізви­ща експерта, перекладача, спеціаліста, секретаря судового за­сідання та роз'яснює учасникам справи їх процесуальні права та обов'язки (зокрема, прайс заявляти клопотання перед судом та відводи), про що зазначається в журналі судового засідання У першу чергу розглядаються заяви про відводи, після чого головуючий з'ясовує, чи є в учасників процесу клопотання в зв'язку з розглядом справи. Якщо заяви та клопотання заявля­ються, суд, заслухавши думку осіб, які беруть участь у справі, вирішує їх. За результатами розгляду заяв та клопотань постановляється ухвала, при цьому відмова у задоволенні клопотан­ня не перешкоджає у подальшому заявляти таке саме клопо­тання чи заяву.

Суд також вирішує питання про наслідки неявки в судове засідання сторін, інших осіб, які беруть участь у справі (ст. 169 ЦПК), в тому числі про відкладення розгляду справи

Розгляд справи по суті (ст.ст. 173-192 ЦПК) розпочина­ється доповіддю головуючого про обставини справи, де зазначається: назва справи, позивач, відповідач, суть та предмет спору, зміст заявлених вимог та обставини, що на них сторони посилаються як на їх обгрунтування; про питання сторонами певних обставин під час попереднього судового засідання (як­що такс мало місце). Якщо справа розглядалася і її розгляд було відкладено, головуючий називає причини цього та по­відомляє, чи їх усунено. Якщо справа була вирішена по суті, але рішення було скасовано, а матеріали надійшли на новий розгляд від суду апеляційної чи касаційної інстанції з відпо­відними вказівками, про це також повинно бути зазначено.

Метою даної доповіді є доведення змісту справи до учасни­ків процесу та всіх присутніх у залі судового засідання осіб, що надає їм можливість стежити за рухом процесу (особливо це важливо для сторін та інших осіб, які беруть участь у спра­ві, якщо вони з тих чи інших причин були відсутні на попере­дньому судовому засіданні).

Після доповіді головуючий з'ясовує: чи підтримує позивач свої вимоги, чи визнає відповідач вимоги позивача та чи не бажають сторони укласти мирову угоду або звернутися для вирішення спору до третейського суду. У разі надходження таких клопотань, суд повинен дати на них відповідь (постано­вити відповідну ухвалу чи навіть ухвалити рішення по справі).

Далі суд заслуховує пояснення осіб, які беруть участь у справі. Законодавчо визначено таку послідовність їх виступів: спочатку заслуховуються позивач та третя особа, яка бере участь на його стороні, потім відповідач та третя особа, яка бере участь на його стороні. Особи, які звернулися до суду за захистом прав, свобод та інтересів інших осіб, дають пояснен­ня першими.

Якщо у справі беруть участь представники, їхні пояснення заслуховуються після пояснень сторони, третьої особи, яку во­ни представляють.

Пояснення дають у довільній формі. Закон не регламентує послідовність викладу обставин, на які посилаються особи як на обгрунтування своїх вимог, та не обмежує час виступу. Проте, якщо особи, що дають пояснення, висловлюються не­чітко або з їх слів не можна дійти висновку про те, визнають вони обставини чи заперечують проти них, суд може зажадати від цих осіб конкретної відповіді — "так" чи "ні"

Якщо у справі є письмові пояснення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, головуючий оголошує зміст цих пояснень. Наприклад, якщо справу розглядають за відсутності відповідача, головуючий доповідає про позицію останнього щодо заявлених вимог, викладену в письмових поясненнях.

Додатковою гарантією захисту прав та законних інтересів учасників цивільного процесу є правило ст. 178 ЦПК, що умож­ливлює відмову від визнання обставин, яке було заявлене в попередньому судовому засіданні. Скажімо, якщо сторона ви­знала певні обставини внаслідок помилки, то має істотне зна­чення, обману, насильства, погрози, тяжкої обставини або в результаті зловмисної домовленості її представника з іншою стороною, і доведе це, вона може відмовитись від такого ви­знання. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу.

Після заслуховування пояснень осіб, які беруть участь у справі, головуючий визначає порядок допиту свідків та дослі­дження інших доказів у справі.

Допит свідків регламентовано ст.ст. 180-184 ЦПК. Кожен свідок допитується в судовому засіданні окремо та після дони-ту залишається в залі судового засідання до закінчення розгля­ду справи, якщо суд не дозволить йому піти раніше. Свідки, які ще не дали показань, не можуть перебувати в залі судово­го засідання під час розгляду справи.

Перед допитом головуючий встановлює особу свідка, його вік, рід занять, місце проживання і стосунки зі сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, роз'яснює його права та з'ясовує, чи не відмовляється він на законних імдста- нлх під давання показань Підмову від давання показань суд приймає шляхом постановления ухвали. Якщо перешкод для допиту свідка не встановлено, головуючий під розписку попе­реджає свідка про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання і відмову від давання показань та приводить його до присяги, текст якої свідок підписує, а присяга та розписка приєднуються до справи. Після цього головуючий пропонує свідкові розповісти все, що йому особисто відомо у справі.

За загальним правилом, свідків допитують усно, за винят­ком випадків, коли показання пов'язані з будь-якими обчис­леннями та іншими даними, які важко зберегти п пам'яті. В такому випадку, даючи показання, свідок може користуватися записами, які потім подаються судові та особам, які беруть участь у справі, і можуть бути приєднані до справи за ухва­лою суду. В разі відкладення розгляду справи оголошуються показання свідків, зібрані за судовими дорученнями у порядку забезпечення доказів під час допиту їх за місцем проживання, або показанні, дані ними у судовому засіданні, в якому було ухвалено скасоване рішення і якщо участь цих свідків у ново­му судовому засіданні г неможливою.

Свідок мас право давати показання рідною мовою або мо­вою, якою він володіє.

Свідкові можуть бути поставлені запитання в такому по­рядку: першою — особа, за заявою якої викликано свідка, а потім інші особи, які беруть участь у справі. Суд ставить запитання свідкові після закінчення його допиту особами, які беруть участь у справі, проте закон наділяє його правом в будь-який момент допиту з'ясовувати суть відповіді свідка на запитання осіб, які беруть участь у справі. Запитання свідкам можуть ставити і під час дослідження інших доказів. Якщо запитання, поставлені свідку, за змістом ображають честь, гідність особи, є навідними або не стосуються предмета розгля­ду, головуючий має право знімати їх за заявою осіб, які бе­руть участь у справі.

На виконання положень ст. 63 Конституції України у ст. 50 ЦГЖ закріплено право свідка відмовитися давати показання, якщо відомі йому відомості стосуються його особисто, членні його сім'ї чи близьких родичів. Таку відмову від давання по­казань сул приймає шляхом постановления ухвали (ст. 180 ЩІК).

Свідок може бути допитаний повторно в тому самому або наступному засіданні за його заявою або заявою сторін чи ін­ших осіб, які беруть участь у справі, чи і ініціативи суду. Свідки також можуть бути допитані одночасно (очна ставка) для з'ясування причин розбіжностей у показаннях.

Особливий порядок передбачений для допиту малолітніх та неповнолітніх свідків (ст. 182 ЦПК): малолітні, а за розсудом суду й неповнолітні, свідки допитуються у присутності педа­гога або батьків, усиновлювачів, опікунів, піклувальників, які не заінтересовані у справі. Такі особи з дозволу суду можуть ставити свідкові запитання, а також висловлювати свою думку щодо особи свідка, змісту його показань.

Свідок, який не дос я і шістнадцятирічного віку, не поперед­жається про кримінальну відповідальність за відмову від да­вання показань і за завідомо неправдиві показання, він не при­водиться до присяги, а після закінчення допигу видаляється із зали судового засідання, крім випадків, коли суд визнав необ­хідною його присутність. Задля об'єктивного з'ясування обста­вин справи у виняткових випадках на час допиту осіб, які не досягли вісімнадцятирічного віку, із зали судового засідання за ухвалою суду може бути видалена та чи інша особа, яка бе­ре участь у справі. Після повернення цієї особи до зали судо­вого засідання головуючий повідомляє її про показання свідка і надає можливість поставити йому запитання.

Зважаючи на те, що пояснення сторін не визнаються зако­ном засобом доказування, відповідно до ст. 184 ЦПК, якщо сторона, третя особа, їхні представники заявлять, що факти, які мають значення для справи, їм відомі особисто, вони за їх згодою можуть бути допитані як свідки, в тому числі із попе­редженням їх про кримінальну відповідальність за давання за­відомо неправдивих показань та ін.

Дослідження письмових доказів (ст. 185 ЦПК), в т. ч. отри­маних в порядку їх забезпечення, огляду на місці або за судо­вими дорученнями, полягає в їх оголошенні в судовому за­сіданні та наданні для ознайомлення особам, які беруть участь у справі, а за необхідності — також експертам, спеціалістам та свідкам. Особи, які беруть участь у справі, можуть давати свої пояснення з приводу вищевказаних доказів або протоколу їх огляду. Щодо досліджуваних доказів їм, а також січ експертам, спеціалістам можуть ставитися запитання.

З метою захисту державної або іншої таємниці, яка охоро­няється законом, ЦПК встановлює спеціальні правила дослі­дження особистих паперів, листів, записів телефонних розмов, телеграм га інших видів кореспонденції, яка містить таку таєм­ницю. Ці документи можуть оголошуватись у відкритому су­довому засіданні тільки іа ігодою осіб, визначених ст. 306 ЦК (особи, яка ї\ направила, та адресата). Це саме правило засто­совується при дослідженні звуко- і відеозаписів приватною характеру (ст. 186 ЦПК)

Відтворення звукозапису і демонстрація відеозапису прово­дяться в залі судового засідання або в іншому, спеціально під­готовленому для цього приміщенні, з відображенням у журна­лі судового засідання особливостей оголошуваних матеріалів і зазначенням часу демонстрації. Після цього суд заслуховує по­яснення осіб, які беруть участь у справі. У разі потреби від­творення звукозапису і демонстрація відеозапису можуть бути повторені повністю або у певній частині.

З метою з'ясування відомостей, що містяться у матеріалах звуко- і відеозапису (наприклад, якщо зображення нечітке або носій пошкоджено тощо), а також у зв'язку з надходженням заяви про їх фальшивість суд може залучити спеціаліста або призначиш експертизу.

Дослідження речових доказів проводиться шляхом їх огля­ду в залі судового засідання або іншим способом. За правила­ми ст. 187 ЦПК після огляду такі докази пред'являють для оз­найомлення особам, які беруть участь у справі, а в необхідних випадках — також експертам, спеціалістам і свідкам, які, своею чергою, можуть звернути увагу суду на ті чи інші об­ставини, пов'язані з оглядом, про що зазначається в журналі судового засідання.

Якщо речові докази досліджувались не в судовому засідан­ні, а, наприклад, за місцем їх знаходження, протоколи огляду оголошуються в судовому засіданні, і особи, які беруть участь у справі, можуть дати щодо них свої пояснення. Крім того, вони можуть ставити запитання з приводу речових доказів свідкам, а також експертам, спеціалістам, які їх оглядали.

Дослідження висновку експерта регулюється ст. 189 ЦПК. Поданий експертом письмовий висновок оголошується в судо­вому засіданні. Для роз’яснення і доповнення висновку експер­тові можуть бути поставлені запитаній. Першою, як і при до­нин свідків, запитання експертові ставить особа, за заявою якої призначено експертизу, та її представник, потім інші осо­би, а після — суд. Якщо експертизу призначено за клопотан­ням обох сторін, першими ставлять запитання експертові по-(ішач і ного представник.

Під час дослідження доказів с можливою участі, спеціаліс­та, який може надавати усні консультації або письмові роз'яс­нення (висновки), і приполу яких йому також можуть бути по­ставлені запитання по суті.

Після з'ясування всіх обставин справи га перевірки їх дока­зами головуючий з'ясовує у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, чи не бажають вони дати додаткові пояснен­ня, які можуть доповни пі матеріали справи.

Вислухавши додаткові пояснення і вирішивши заявлені при цьому клопотання, або за відсутності таких, суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин справи та перевір­ки їх доказами і переходить до наступної частини судового за­сідання — судових дебатів.

Судові дебати — це частина судового засідання, в якій особи, які беруть участь у справі, у промовах підбивають під­сумки своїх пояснень, дають оцінку дослідженим доказам, наводять власну точку зору щодо того, який повинен бути результат розгляду та вирішення справи.

Ст. 193 ЦПК закріплює чіткий порядок та послідовність виступів учасників процесу у дебатах. Першим надасться сло­во сторонам та їх представникам. Треті особи без самостійних вимог виступають у судових дебатах після особи, на боці якої нони беруть участь. Якщо в справі бере участь третя особа, яка заявила самостійні вимоги на предмет спору, то вона та її представник виступають у судових дебатах після сторін. Осо би, які беруть участь у справі, можуть відмовитись від участі в судових дебатах або доручити своїм представникам вислови­ти їх позицію.

Якщо справа порушена органами або особами, яким зако­ном надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, вони виступають у судових дебатах першими. Після них — особи, в інтересах яких відкрито провадження у справі.

Промови виголошуються у довільній формі та не обмежені часом. У своїх промовах особи можуть посилатися лише на ті обставини і до­кази, які були досліджені в судовому засіданні.

З дозволу суду промовці можуть обмінюватися репліками Реплікою с коротка відповідь, заперечення, зауваження, які висловлюються учасниками судових дебатів в зв'язку зі сказа­ним у промовах. Відповідно до ст. 193 ЦІІК право останньої репліки завжди належить відповідачеві та його представникові.

Інколи в ході судових дебатів виникає необхідність дослі­дження нових обставин, що мають значення для справи, або дослідження нових доказів. Оскільки у цій частині судового засідання вони досліджуватися не можуть, суд постановляє ух­валу про повернення до з'ясування обставин у справі. Після закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх дока­зами судові дебати проводяться в загальному порядку.

Судові дебати закінчуються виходом суду до нарадчої кім­нати для ухвалення рішення.

Ухвалення та оголошення рішення суду (ст.ст. 195-196 ЦПК) відбувається тільки в спеціально обладнаному для цього приміщенні — нарадчій кімнаті, куди має доступ тільки суддя (судді), який розглядав справу. Суд виходить до нарадчої кім­нати негайно після закінчення судового розгляду, попередньо назвавши орієнтовний час, коли рішення буде оголошено.

Відповідно до ст. 214 ЦПК у нарадчій кімнаті при ухвален­ні рішення суд вирішує такі питання:

• чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і
заперечення сторін, та якими доказами вони підтверджу­
ються;

• чи є інші фактичні дані (наприклад, пропущеним строку по­
зовної давності тощо), які мають значення для вирішення
справи, та докази на їх підтвердження;

• які правовідносини сторін випливають із встановлених об­
ставин;

• яка правова норма підлягає застосуванню до правовідно­
син, що були предметом судового дослідження;

• як повинна бути вирішена відповідна справа (задовольняти
повністю або частково позовні вимоги чи ні тощо);

• як розподілити судові витрати між сторонами;

• чи є підстави допустити негайне виконання судового рі­шення;

• чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову;