Значення та місце судового розгляду серед інших стадій цивільного процесу.

ТЕМА 16. СУДОВИЙ РОЗГЛЯД

Значення та місце судового розгляду серед інших стадій цивільного процесу.

Значення стадії розгляду цивільних справ визначається змістом діяльності суду першої інстанції і виконуваних ним функцій в цій частині розвитку цивільного судочинства. Шляхом розгляду цивільних справ здійснюються функції правосуддя і виконуються завдання цивільного судочинства — захист прав і законних інтересів фізичних, юридичних осіб і держави. Розглядаючи цивільні справи, суд покликаний спрямовувати свою діяльність на всебічне, повне і об'єктивне вирішення цивільних справ у повній відповідності з чинним законодавством.

Точне і неухильне додержання і застосування норм матеріального і процесуального законодавства при розгляді і вирішенні цивільних справ є гарантією їх правильного, справедливого і швидкого вирішення з метою захисту і охорони суспільного ладу і державності України, прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб всіх форм власності, дальшого зміцнення законності і правопорядку та виховання громадян і посадових осіб у дусі неухильного виконання законів і поважання прав і свобод, честі і гідності інших людей.

В процесуальній діяльності суду і учасників процесу в цій стадії розкривається зміст і демократичний характер принципів цивільного процесуального права — справи розглядаються у відкритому судовому засіданні, обраними у встановленому порядку суддями, одноособове і колегіальне, в усній і безпосередній процесуальній формі; судді незалежні і вирішують справи на підставі принципів законності і об'єктивної істини, а сторони мають рівні процесуальні можливості — можуть використовувати на засадах диспозитивності і змагальності передбачені законом процесуальні засоби для захисту своїх суб'єктивних прав.

Верховний Суд України звертає увагу судів на необхідність підвищення рівня здійснення правосуддя у цивільних справах і культури цивільних процесів, на забезпечення неухильного додержання принципів рівності громадян перед законом і судом, незалежності суддів і підкорення їх лише закону, гласності судових процесів і вимог про мову, якою ведеться судочинство, забезпечення захисту конституційних прав і свобод громадян, підвищувати рівень підготовки і проведення судових процесів, покращувати інформованість населення про прийняті судом рішення. Суворо додержуватися правил судочинства розгляду кожної цивільної справи у точній відповідності з законом, у встановленні строки і на високому професійному рівні.

 

Дія принципів цивільного процесу під час судового розгляду.

В процесуальній діяльності суду і учасників процесу в цій стадії розкривається зміст і демократичний характер принципів цивільного процесуального права — справи розглядаються у відкритому судовому засіданні, обраними у встановленому порядку суддями, одноособове і колегіальне, в усній і безпосередній процесуальній формі; судді незалежні і вирішують справи на підставі принципів законності і об'єктивної істини, а сторони мають рівні процесуальні можливості — можуть використовувати на засадах диспозитивності і змагальності передбачені законом процесуальні засоби для захисту своїх суб'єктивних прав. Верховний Суд України звертає увагу судів на необхідність підвищення рівня здійснення правосуддя у цивільних справах і культури цивільних процесів, на забезпечення неухильного додержання принципів рівності громадян перед законом і судом, незалежності суддів і підкорення їх лише закону, гласності судових процесів і вимог про мову, якою ведеться судочинство, забезпечення захисту конституційних прав і свобод громадян, підвищувати рівень підготовки і проведення судових процесів, покращувати інформованість населення про прийняті судом рішення. Суворо додержуватися правил судочинства розгляду кожної цивільної справи у точній відповідності з законом, у встановленні строки і на високому професійному рівні. Судовий розгляд цивільних справ надає можливість суду активно здійснювати попереджальну і виховну функції, спрямовувати свою діяльність на зміцнення законності і правопорядку в Україні. Д о принципів цивільного процесуального права, належать такі принципи: здійснення правосуддя виключно судами; принцип територіальності і спеціалізації побудови системи судів загальної юрисдикції, участь народу в здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних; виборність і призначуваність суддів; здійснення правосуддя суддею одноособове, колегією суддів чи судом; незалежність і недоторканність суддів та підкорення їх тільки законові; здійснення правосуддя професійними суддями та у визначених законом випа­дках народними засідателями і присяжними; законність; рівність усіх учасників процесу перед законом і судом, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; державна мова судочинства; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду; обов'язковість до виконання рішень на всій території України; доступність і гарантованість судового захисту прав і свобод людини і громадянина, диспозитивність, об'єктивна істина, процесуальна рівноправність сторін, раціональна процесуальна форма, неможливість процесуального сумісництва, ус­ність, безпосередність

Закінчення провадження у справі без ухвалення судового рішення: залишення заяви без розгляду.

Заява залишається без розгляду,

- якщо її подано недієздатною особою. При встановленні цієї обставини суддя зобов'язаний відмовити в прийнятті заяви до свого провадження, а помилково прийнята заява підлягає залишенню без розгляду.

- подання заяви її від імені заінтересованої особи іншою особою, яка не має повноважень на ведення справи (до позовної заяви, яка подається представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що стверджує його повноваження)

- у випадку повторної неявки в судове засідання позивача або обох сторін або неповідомлення ними причин неявки на другий виклик.

- якщо спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав знаходиться на розгляді в іншому суді.

Залишення заяви без розгляду за підставами, передбаченими ЦПК, виключає можливість розгляду судом даної справи в даному судовому засіданні, але після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, заінтересована особа має право знову звернутися до суду з заявою в загальному порядку.

ЦПК передбачені інші підстави залишення без розгляду заяв, скарг, документів, зауважень.

· закриття провадження у справі.

Розвиток процесу по розгляду справи не може продовжуватися і бути доведеним до постановлення рішення (закривається) за наявності обставин, точно встановлених законом, тобто провадження у справі закінчується без постановлення судом рішення.

Підставами є обставини, які підтверджують неправомірність виникнення процесу і неправомірність його подальшого продовження. Тому закриття провадження в справі виключає можливість повторного порушення в суді тотожної справи. Провадження в справі закривається:- якщо справа не підлягає розглядові в судах. - якщо заінтересованою особою, яка звернулася до суду, не додержано встановленого для даної категорії справ порядку попереднього позасудового вирішення спору і можливість застосування цього порядку втрачена. - у разі, якщо є рішення, що набрало законної сили, постановлене по спору між тими ж сторонами, про той же предмет. - коли позивач відмовився від позову і відмова була прийнята судом, та коли сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом. - договір між сторонами про передачу даного спору на вирішення третейського суду.

- якщо після смерті громадянина, який був однією з сторін у справі, спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

ТЕМА 17. СУДОВІ РІШЕННЯ

1. Поняття і види актів суду першої інстанції. Відмінність рішення суду від ухвали та судового наказу.

Провадження по розгляду і вирішенню цивільних справ у суді першої інстанції завершується постановленням рішення або ухвали.

Судове рішення - це акт судової влади, що здійснює захист порушених або оспорюваних прав та свобод громадян і організацій шляхом підтвердження наявності або відсутності правовідношення і наказом певної поведінки у майбутньому.

Залежно від способу захисту права і правових наслідків, які вони викликають, судові рішення поділяються на види: про присудження — до виконання (або утримання від виконання) певних дій; про визнання — наявності (або відсутності) правовідносин (або юридичних фактів); конститутивні — про перетворення правовідносин.

Ухвали суду — акти застосування норм процесуального права, спрямовані на виникнення процесу, його розвиток і закінчення. Вони не стосуються матеріально-правового спору, а належать до питань процедури. Таким чином, ухвали суду першої інстанції — це такі постанови, якими справа не вирішується по суті. Цим вони відрізняються від рішень.

Залежно від вирішення вимоги, спрямованої на розвиток провадження у справі, вони можуть бути класифіковані на такі види: а) ухвали, спрямовані на порушення цивільного процесу в справі, а також в питаннях виправлення описки і явної арифметичної помилки, постановлення додаткового рішення, скасування обмеження дієздатності або поновлення громадянина в дієздатності; б) ухвали, які забезпечують розвиток процесу в справі, — ними вирішуються окремі процесуальні питання, які виникають під час підготовки справи до розгляду, вирішення судом справи і виконання судового рішення; в) ухвали, які перешкоджають виникненню цивільного процесу в справі і такі, які перешкоджають дальшому його розвитку; г) ухвали по застосуванню санкцій за цивільні процесуальні правопорушення — про притягнення до штрафної і майнової відповідальності, до кримінальної і громадської відповідальності; д) окремі ухвали.

Залежно від суб'єктів, які постановили ухвали, їх можна класифікувати на одноособові і колегіальні.За процесуальною формою втілення ухвали класифікуються на самостійні і протокольні.

У порядку цивільного судочинства суди ухвалюють рішення, постановляють ухвали та видають судові накази. Судовий наказ –форма судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна, що ухвалюється у справах наказного провадження

Скасування судового наказу.

Боржник має право протягом десяти днів з дня отримання копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування. Заява про скасування судового наказу може

також бути подана органами та особами, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

Заява про скасування судового наказу подається в суд у письмовій формі.

У заяві про скасування судового наказу має бути зазначено: - найменування суду, в який подається заява;- ім'я (найменування) стягувача та боржника, а також ім'я (найменування) представника боржника, якщо заява подається представником, їхнє місце проживання або місцезнаходження;- наказ, що оспорюється;- посилання на обставини, які свідчать про повну або часткову необґрунтованість вимог стягувача;- посилання на докази, якими боржник обґрунтовує свої заперечення проти вимог стягувача;- перелік документів, що додаються до заяви.

Заява підписується боржником або його представником і подається з її копією та копіями доданих до неї документів для надання стягувачеві.

Розгляд заяви про скасування судового наказу

Заява про скасування судового наказу реєструється у день її надходження до суду та не пізніше наступного дня передається визначеному судді.

Заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого цим Кодексом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для понов­лення строку для подання цієї заяви. У разі якщо суд прийшов до висновку про поновлення строку на подання заяви про скасування судового наказу, який набрав законної сили, то в ухвалі про прийняття такої заяви до розгляду суд має вирішити питання про зупинення виконання судового наказу. Про залишення заяви про скасування судового наказу без розгляду чи про прийняття такої заяви до розгляду суд постановляє ухвалу.

За результатами розгляду заяви про скасування судового наказу суд має право: 1)залишити заяву про скасування судового наказу без задоволення; 2) скасувати судовий наказ та роз'яснити, що заявлені стягувачем вимоги можуть бути розглянуті у позовному провадженні з додержанням загальних правил щодо пред'явлення позову;3) змінити судовий наказ.

Про залишення заяви про скасування судового наказу без задоволення та про скасування судового наказу суд постановляє ухвалу, а в разі зміни судового наказу видає судовий наказ.Змінений судовий наказ чи судовий наказ, щодо якого суд прийняв ухвалу про залишення заяви про його скасування без задоволення, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, встановленому цим Кодексом.

 

ТЕМА 20. ОКРЕМЕ ПРОВАДЖЕННЯ

1. Поняття і суть окремого провадження. Відмінність окремого провадження від наказного та позовного провадження.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про:

1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнанняфізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатностіфізичної особи; 2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; 3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; 4)усиновлення; 5) встановлення фактів, що мають юридичне значення; 6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі; 7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; 8) визнання спадщини відумерлою; 9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; 10) обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; 11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб. 12) про надання права на шлюб; про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей; про поновлення шлюбу після його розірвання; про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя.

Особливостями справ даного виду провадження є:

1) у порядку окремого провадження може вирішуватися тільки спір про факт, про стан, але не спір про право;

2) у порядку окремого провадження може розглядатися також справа про створення умов здійснення особою її особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав;

в) справи порушуються заявою, а тому якщо немає позовної заяви, то немає і позову;

3) немає сторін, тому що не вирішується спір про право, а є заявники, заінтересовані особи;

4) коло заявників зазвичай чітко визначає закон;

5) немає інститутів і категорій, властивих позовному провадженню (предачі до третейського суду, співучасті, відмови від позову, визнання позову, мирової угоди, третіх осіб тощо);

6) виключена дія у цьому провадженні правил щодо змагальності та меж судового розгляду (на відміну від позовного провадження)

7) деякі справи окремого провадження підлягають розгляду судом у складі одного судді і двох народних засідателів

Підсудність справи

Заява про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, у тому числі неповнолітньої особи, чи визнання фізичної особи недієздатною подається до суду за місцем проживання цієї особи, а якщо вона перебуває на лікуванні у наркологічному або психіатричному закладі, - за місцезнаходженням цього закладу.

Заявники

Заявниками по справах про обмеження цивільної дієздатності можуть бути члени сім'ї особи, відносно якої подається заява, органи опіки і піклування, наркологічний або психіатричний заклад. Заява про обмеження права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або про позбавлення її цього права може бути подана батьками (усиновлювачами), піклувальниками, органом опіки і піклування, тобто відносно неповнолітніх осіб коло заявників дещо звужено.

Заявниками по справах про визнання фізичної особи недієздатною можуть бути члени сім'ї особи, відносно якої подається заява, близькі родичі, незалежно від їх спільного проживання, органи опіки і піклування та психіатричний заклад.

У заяві про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи повинні бути викладені обставини, що свідчать про психічний розлад, істотно впливають на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, чи обставини, що підтверджують дії, внаслідок яких фізична особа, яка зловживає спиртними напоями, наркотичними засобам", токсичними речовинами тощо, поставила себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище. Існує 4 підстави для визнання обмеження цивільної дієздатності особи. Перша стосується лише неповнолітніх осіб. Особливістю цієї норми є те, що вона стосується осіб від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Другою підставою, яка повинна бути викладена у заяві про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, є її психічний розлад, який істотно впливає на здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. При посиланні на таку підставу у заяві мають бути зазначені й обставини, і засоби доказування, які свідчать про наявність цієї підстави (медичні документи, показання свідків, висновок судово-психіатричної експертизи тощо)

Третя (зловживання спиртними напоями) та четверта (зловживання наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо) підстави пов'язані між собою однаковими наслідками: зазначеним зловживанням фізична особа ставить себе чи свою сім'ю, а також осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище. На підтвердження цих підстав заявник повинен посилатися на відповідні засоби доказування (медичні документи, інші документи, показання свідків і т. ін.).

У заяві про обмеження права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або позбавлення її цього права повинні бути викладені обставини, що свідчать про негативні матеріальні, психічні чи інші наслідки для неповнолітнього здійснення ним цього права.

У заяві про визнання фізичної особи недієздатною повинні бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.Коло засобів доказування коментована стаття не визначає, а тому наявність цієї підстави може підтверджуватися медичними документами, показаннями свідків, висновком судово-психіатричної експертизи тощо.

Рішення суду

Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.

Суд за заявою органу опіки та піклування чи особи, призначеної піклувальником або опікуном, у місячний строк звільняє її від повноважень піклувальника або опікуна і призначає за поданням органу опіки та піклування іншу особу, про що постановляє ухвалу. Суд за заявою особи, над якою встановлено піклування, може звільнити піклувальника від його повноважень і призначити за поданням органу опіки та піклування іншого піклувальника, про що постановляє ухвалу.

Скасування рішення суду про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи,цивільна дієздатність якої була обмежена, здійснюється за рішеннямсуду за заявою самої фізичної особи, її піклувальника, членів сім'ї абооргану опіки та піклування.

Скасування рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка була визнана недієздатною, в разі її видужання або значного поліпшення її психічного стану здійснюється за рішенням суду па підставі відповідного висновку судово-психіатричної експертизи за заявою опікуна, органу опіки та піклування.

У разі видужання фізичної особи, цивільна дієздатність якої була обмежена, або такого поліпшення її психічного стану, який відновив у повному обсязі здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, суд поновлює її цивільну дієздатність Заяву про поновлення цивільної дієздатності фізичної особи може подати до суду сама фізична особа, її піклувальник, члени її сім'ї або орган опіки і піклування.

Підсудність

Заява неповнолітньої особи, яка досягла шістнадцятирічного віку, про надання їй повної цивільної дієздатності у випадках, встановлених Цивільним кодексом України, за відсутності згоди батьків (усиновлювачів) або піклувальника подається до суду за місцем її проживання. Підсудність справ про надання неповнолітній особі - громадянину України, який проживає за її межами, повної цивільної дієздатності, визначається за клопотанням заявника ухвалою судді Верховного Суду України.

Згідно з ЦК України повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла 16 р і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір'ю або батьком дитини. Надання повної дієздатності з цих підстав провадиться за рішенням органу опіки та піклування за заявою заінтересованої особи, за наявності письмової згоди батьків (усиновлювачів або піклувальника). Якщо зазначені особи не дають згоди на надання повної цивільної дієздатності, заінтересована особа може за цим звернутися до суду.

Що стосується цивільної юрисдикції цієї заяви, то вона є наявною лише за відсутності згоди батьків (усиновлювачів) або піклувальника (умовна юрисдикція).

Заява поцих справах, перш за все, має містити загальні для заяв реквізити: найменування суду, до якого подається заява, ім'я заявника, його місце проживання, поштовий індекс, номер засобів зв'язку; зміст клопотання; виклад обставин, якими обґрунтовується клопотання до суду; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину; перелік документів, що додаються до заяви; підпис і дата. У заяві про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності повинні бути викладені дані про те, що неповнолітня особа працює за трудовим договором або є матір'ю чи батьком дитини відповідно до актового запису цивільного стану.

Розгляд справи Рішення суду

Справи про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності суд розглядає за участю заявника, одного або обох батьків (усиновлювачів) або піклувальника, а також представників органів опіки та піклування. Участь представників органів опіки та піклування у розгляді справи є обов'язковою.

Суд, розглянувши заяву про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності по суті, ухвалює рішення, яким задовольняє або відмовляє у задоволенні вимоги заявника.У разі задоволення заявленої вимоги неповнолітній особі надається повна цивільна дієздатність після набрання рішенням суду законної сили.Рішення суду про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності після набрання ним законної сили надсилається органові опіки та піклування.

Підсудність

Заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.

Підставою визнання фізичної особи безвісно відсутньою є відсутність протягом одного року відомостей про місце її перебування у місці її постійного проживання. Померлою фізична особа може бути оголошена, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років,а якщо вона пропала без вісті при обставинах, що загрожували смертю або дають підставу припускати її загибель від нещасного випадку, - протягом шести місяців..

Зміст заяви

У заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Розгляд справи

Суд до початку розгляду справи встановлює осіб (родичів, співробітників тощо), які можуть дати свідчення про фізичну особу, місцеперебування якої невідоме, а також запитує відповідні організації за останнім місцем проживання відсутнього і за останнім місцем роботи про наявність відомостей щодо фізичної особи, місцеперебування якої невідоме.

Одночасно суд вживає заходів через органи опіки та піклування щодо встановлення опіки над майном фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, якщо опіку над майном ще не встановлено.

Суд розглядає справу за участю заявника, свідків, зазначених у заяві, та осіб, яких сам суд визнає за потрібне допитати, і ухвалює рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або про оголошення її померлою.

Після набрання законної сили рішенням про оголошення фізичної особи померлою копія рішення надсилається на дві адреси:до органів державної реєстрації актів цивільного стану - для реєстрації смерті фізичної особи та у нотаріальну контору - для вжиття заходів щодо охорони спадкового майна. При реєстрації смерті та визначенні дня відкриття спадщини днем смерті вважається день набрання рішенням законної сили

 

 

Підсудність

Заява про усиновлення дитини або повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування, подається до суду за місцем їх проживання.

Зміст заяви

Заява про усиновлення дитини повинна містити: найменування суду, до якого подасться заява, ім'я, місце проживання заявника, а також прізвище, ім'я, по батькові, вік уснновлюваної дитини, її місце проживання, відомості про стан здоров'я дитини. Заява про усиновлення дитини може також містити клопотання про зміну прізвища, імені, по батькові, дати, місця народження дитини, про запис заявника матір'ю або батьком дитини.

До заяви про усиновлення дитини за наявності мають бути додані такі документи:

1) копія свідоцтва про шлюб, а також письмова згода на це другого з подружжя, засвідчена нотаріально, - при усиновленні дитини одним із подружжя;

2) медичний висновок про стан здоров'я заявника;

3) довідка з місця роботи із зазначенням заробітної плати або копія декларації про доходи;

4) документ, що підтверджує право власності або користування жилим приміщенням;

5) інші документи, визначені законом.

До заяви громадян України про усиновлення дитини, яка є громадянином іншої держави, крім документів, зазначених у частині другій цієї статті, додаються згода законного представника дитини та згода компетентного органу держави, громадянином якої є дитина.

Заява про усиновлення повнолітньої особи повинна містити відомості, зазначені у частині першій цієї статті, а також дані про відсутність матері, батька або позбавлення піклування.

Розгляд справи

Суд розглядає справу про усиновлення дитини за обов'язковою участю заявника, органу опіки та піклування або уповноваженого органу виконавчої влади, а також дитини, якщо вона за віком і станом здоров'я усвідомлює факт усиновлення, з викликом заінтересованих та інших осіб, яких суд визнає за потрібне допитати.

Суд розглядає справу про усиновлення повнолітньої особи з обов'язковою участю заявника (заявників), усиновлюваної особи, з викликом заінтересованих та інших осіб, яких суд визнає за потрібне допитати.

Для забезпечення таємниці усиновлення у випадках, встановлених Сімейним кодексом України, суд розглядає справу в закритому судовому засіданні.

Суд перевіряє законність підстав для усиновлення, в тому числі наявність згоди усиновлюваної дитини, якщо така згода є необхідною, або наявність згоди усиновлюваної повнолітньої особи.

У ході судового засідання суд перевіряє наявність і законність підстав для задоволення заяви про усиновлення: стан здоров'я та матеріальне становище усиновлювача, його сімейний стан та умови проживання, ставлення до виховання дитини; як довго усиновлювач вже опікується дитиною; особу дитини та стан її здоров'я; ставлення дитини до особи, яка бажає її усиновити.

Рішення суду

За результатами розгляду заяви про усиновлення суд ухвалює рішення.

У разі задоволення заяви суд зазначає у резолютивній частині рішення про усиновлення дитини або повнолітньої особи заявником (заявниками).

За клопотанням заявника (заявників) суд вирішує питання про зміну імені, прізвища та по батькові, дати і місця народження усиновленої дитини, про зміну імені, прізвища, по батькові усиновленої повнолітньої особи, про запис усиновлювачів батьками.

Судові витрати, пов'язані з розглядом справи про усиновлення, відносяться на рахунок заявника (заявників).

Якщо після ухвалення рішення про усиновлення, але до набрання ним законної сили батьки дитини відкликали свою згоду на її усиновлення, суд скасовує своє рішення і поновлює розгляд справи.

У разі відкликання заяви про усиновлення після ухвалення рішення про усиновлення, але до набрання ним законної сили, суд скасовує своє рішення і залишає заяву без розгляду.

Усиновлення вважається здійсненим з дня набрання законної сили рішенням суду. Для внесення змін до актового запису про народження усиновленої дитини або повнолітньої особи копія рішення суду надсилається до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення.

Підсудність

Заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Підсудність справ за заявою громадянина України, який проживає за її межами, про встановлення факту, що має юридичне значення, визначається за його клопотанням ухвалою судді Верховного Суду України

 

Зміст заяви

У заяві повинно бути зазначено:

1) який факт заявник просить встановити та з якою метою;

2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт;

3) докази, що підтверджують факт.

До заяви додаються докази, що підтверджують викладені взаяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

Особливе значення має вимога цієї статті про вказівку в заяві на мету встановлення факту. Саме мета дозволяє оцінити факт із огляду на те, чи має він юридичне значення. У заяві необхідно обгрунтувати також неможливість одержання документів про цей факт і доказів, що підтверджують його наявність. Заявник має навести докази з приводу викладених у заяві обставин. У разі неможливості одержання їх самим заявником докази в порядку підготовки справи може витребувати суддя.

Підсудність

Заява про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність територіальної громади за умов, визначених Цивільним кодексом України, подається до суду за місцезнаходженням цієї речі органом, уповноваженим управляти майном відповідної територіальної громади.

Згідно зі ЦК України безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий. Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони знаходяться. Про взяття зазначеної речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації. Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади, може звернутися до суду із відповідною заявою.

Розгляд справи

Справа про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність територіальної громади розглядається судом за участі заявника з обов'язковим повідомленням усіх заінтересованих осіб.

Особливість розгляду справ про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність територіальної громади - суд обов'язково повідомляє про час і місце розгляду справи, як орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади (заявника), так і всіх заінтересованих осіб (фактичного власника речі, особу, у якої річ знаходиться на збереженні тощо).

Рішення суду

Суд, встановивши, шо нерухома річ є безхазяйною та взята на облік органом, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, а також що сплив один рік з дня взяття на облік нерухомої речі, ухвалює рішення про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність відповідної територіальної громади.

У мотивувальній частині судового рішення по таких справах суд повинен довести, що на підставі певних доказів нерухома річ є безхазяйною, тобто вона не має власника, або власник її невідомий, що безхазяйну річ взято на облік органом, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно і про це зроблено відповідну публікацію, а також сплинув один рік із дня взяття на облік нерухомої речі. У резолютивній частині рішення, як уявляється, необхідно зазначити про передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність із зазначенням її основних характеристик (місцезнаходження, яка річ, із якого матеріалу, її розміри та інші ознаки).

 

 

Зміст заяви

Заява про визнання спадщини відумерлою повинна містити перш за все загальні реквізити: найменування суду, до якого подається заява, найменування заявника, його місцезнаходження, поштовий індекс, номер засобів зв'язку, зміст вимоги до суду, підпис, дату.У заяві про визнання спадщини відумерлою повинно бути наведено відомості про час і місце відкриття спадщини, про майно, що становить спадщину, а також докази, які свідчать про належність цього майна спадкодавцю, про відсутність спадкоємців за заповітом і за законом, або про усунення їх від права на спадкування, або про неприйняття ними спадщини, або про відмову від її прийняття.

Якщо орган місцевого самоврядування подає заяву про визнання спадщини відумерлою до закінчення одного року з часу відкриття спадщини, суд має відмовити у прийнятті такої заяви, оскільки така вимога є неправовою і не підлягає розгляду в суді у порядку цивільного судочинства

Якщо у заяві органу місцевого самоврядування про визнання спадщини відумерлою порушено умови її подання (не наведено відомості про час і місце відкриття спадщини, про майно, що складає спадщину, докази, які свідчать про належність майна спадкодавцю, про відсутність спадкоємців, або про усунення їх від права на спадкування, або про неприйняття ними спадщини, або про відмову від її прийняття), суддя постановляє ухвалу про залишення заяви без руху, в якій повідомляє заявника про це і надає йому строк для усунення недоліків

Розгляд справи

Особливості розгляду в суді справ про визнання спадщини відумерлою: перша вимога полягає у тому, що заявник та заінтересовані особи обов'язково повідомляються про час і місце розгляду спра