E) Підстави та правові наслідки відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу.

Суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу, у разі якщо:

1) заявлено одну з вимог: вимогу, яка грунтується на правочині, вчиненому у письмовій формі; заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати; заявлено вимогу про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника.

2) із заяви і поданих документів вбачається спір про право;

3) є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Відмова від позову не позбавляє другу сторону права пред'явити такий самий позов до особи, яка відмовилась від позову;

4) у провадженні цього чи іншого суду с справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;

5) є рішення третейського суду, прийняте в межах його компетенції, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або скасував рішення третейського суду і розгляд справи в тому ж третейському суді виявився неможливим;

6) після смерті фізичної особи, а також у зв'язку з припиненням юридичної особи, які є однією із сторін у справі, спірні правовідносини не допускають правонаступництва..

Про відмову у прийнятті заяви суддя постановляє ухвалу.

У разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу лише в частині цих вимог.

Уразі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий, то суд відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу.

Уразі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи — боржника, суд відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу.

Наслідки повернення заяви або відмови в її прийнятті

Відмова у прийнятті заяви унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Порядок видачі та зміст судового наказу. Відмінність судового наказу від рішення суду, ухвали суду, виконавчого напису нотаріуса.

Порядок розгляду заяв про видачу судового наказу

Уразі прийняття судом ухвали про відкриття наказного провадження, суд у триденний строк з моменту її постановлення видає судовий наказ по суті заявлених вимог. Видача судового наказу проводиться без судового засідання і виклику стягувача та боржника для заслуховування їх пояснень.

Зміст судового наказу

У судовому наказі зазначаються: - дата видачі наказу; - найменування суду, прізвище та ініціали судді, який видав судовий наказ; - ім'я (найменування) стягувача і боржника, їх місце проживання або місцезнаходження; - посилання на закон, на підставі якого підлягають задоволенню заявлені вимоги; - сума грошових коштів, які підлягають стягненню, а також розрахунковий рахунок боржника (юридичної особи) в установі банку, з якого повинні бути стягнуті грошові кошти, якщо такий повідомлений заявником; - сума судових витрат, що сплачена заявником і підлягає стягненню на його користь з боржника; - відомості про порядок та строки подання заяви про скасування судового наказу. Зазначені відомості вносяться до судового наказу у день його видачі стягувачу для пред'явлення до виконання.Судовий наказ складається і підписується суддею у двох примірниках, один з яких залишається у справі, а другий скріплюється печаткою суду і видається стягувачу після набрання ним законної сили.

У змісті судового наказу є тільки дві частини — вступна та резолютивна. Аналіз представлених письмових доказів і встановлених на їх основі обставин та правовідносин у судовому наказі не відображається. Таким чином, описова і мотивувальна частини відсутні.

Судови́й нака́з — особлива форма судового рішення, запроваджена Цивільним процесуальним кодексом України, про стягнення з боржника грошової суми або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги.

Рішення суду — це акт суду першої інстанції, яким суд на підставі достовірно встановлених при судовому розгляді фактів в суворій відповідності з нормами процесуального і матеріального права вирішує справу по суті, тобто задовольняє позовні вимоги повністю або відмовляє в їх задоволенні.

Ухвали суду — це судові акти, які приймає суд, що не вирішують спір сторін по суті — на відміну від рішення. Ухвали суду вирішують певні питання, які виникають у процесі розгляду справи, її виникнення, руху й припинення.

Виконавчий напис нотаріуса — це підтвердження нотаріальним органом наявності заборгованості (грошових сум чи майна) та розпорядження про примусове стягнення з боржника на користь кредитора цієї заборгованості Виконавчий напис вчиняється нотаріусом на борговому документі.

Набрання судовим наказом законної сили.

Уразі ненадходження від боржника заяви про скасування судового наказу протягом трьох днів після закінчення строку на її подання (10 днів) судовий наказ набирає законної сили і суд видає його стягувачеві для пред'явлення до виконання.

Судовий наказ може бути спрямований безпосередньо суддею для виконання державному виконавцю. Наприклад, згідно зі ЦПК суд допускає негайне виконання рішень (судовий наказ є особливою формою судового рішення), зокрема, у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше, ніж за один місяць.

Якщо стягувач на підставі чинного законодавства звільнений від сплати судового збору, то останній стягується з боржника в дохід відповідного бюджету при винесенні судового наказу.

Якщо суд за результатами розгляду заяви про скасування судового наказу прийняв ухвалу про залишення такої заяви без задоволення або змінив судовий наказ, то судовий наказ чи змінений судовий наказ набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судовий наказ чи змінений судовий наказ, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

 

Скасування судового наказу.

Боржник має право протягом десяти днів з дня отримання копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування. Заява про скасування судового наказу може

також бути подана органами та особами, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

Заява про скасування судового наказу подається в суд у письмовій формі.

У заяві про скасування судового наказу має бути зазначено: - найменування суду, в який подається заява;- ім'я (найменування) стягувача та боржника, а також ім'я (найменування) представника боржника, якщо заява подається представником, їхнє місце проживання або місцезнаходження;- наказ, що оспорюється;- посилання на обставини, які свідчать про повну або часткову необґрунтованість вимог стягувача;- посилання на докази, якими боржник обґрунтовує свої заперечення проти вимог стягувача;- перелік документів, що додаються до заяви.

Заява підписується боржником або його представником і подається з її копією та копіями доданих до неї документів для надання стягувачеві.

Розгляд заяви про скасування судового наказу

Заява про скасування судового наказу реєструється у день її надходження до суду та не пізніше наступного дня передається визначеному судді.

Заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого цим Кодексом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для понов­лення строку для подання цієї заяви. У разі якщо суд прийшов до висновку про поновлення строку на подання заяви про скасування судового наказу, який набрав законної сили, то в ухвалі про прийняття такої заяви до розгляду суд має вирішити питання про зупинення виконання судового наказу. Про залишення заяви про скасування судового наказу без розгляду чи про прийняття такої заяви до розгляду суд постановляє ухвалу.

За результатами розгляду заяви про скасування судового наказу суд має право: 1)залишити заяву про скасування судового наказу без задоволення; 2) скасувати судовий наказ та роз'яснити, що заявлені стягувачем вимоги можуть бути розглянуті у позовному провадженні з додержанням загальних правил щодо пред'явлення позову;3) змінити судовий наказ.

Про залишення заяви про скасування судового наказу без задоволення та про скасування судового наказу суд постановляє ухвалу, а в разі зміни судового наказу видає судовий наказ.Змінений судовий наказ чи судовий наказ, щодо якого суд прийняв ухвалу про залишення заяви про його скасування без задоволення, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, встановленому цим Кодексом.

 

ТЕМА 20. ОКРЕМЕ ПРОВАДЖЕННЯ

1. Поняття і суть окремого провадження. Відмінність окремого провадження від наказного та позовного провадження.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про:

1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнанняфізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатностіфізичної особи; 2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; 3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; 4)усиновлення; 5) встановлення фактів, що мають юридичне значення; 6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі; 7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; 8) визнання спадщини відумерлою; 9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; 10) обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; 11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб. 12) про надання права на шлюб; про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей; про поновлення шлюбу після його розірвання; про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя.

Особливостями справ даного виду провадження є:

1) у порядку окремого провадження може вирішуватися тільки спір про факт, про стан, але не спір про право;

2) у порядку окремого провадження може розглядатися також справа про створення умов здійснення особою її особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав;

в) справи порушуються заявою, а тому якщо немає позовної заяви, то немає і позову;

3) немає сторін, тому що не вирішується спір про право, а є заявники, заінтересовані особи;

4) коло заявників зазвичай чітко визначає закон;

5) немає інститутів і категорій, властивих позовному провадженню (предачі до третейського суду, співучасті, відмови від позову, визнання позову, мирової угоди, третіх осіб тощо);

6) виключена дія у цьому провадженні правил щодо змагальності та меж судового розгляду (на відміну від позовного провадження)

7) деякі справи окремого провадження підлягають розгляду судом у складі одного судді і двох народних засідателів