Порядок продовження строку досудового розслідування.

Продовження строку досудового розслідування кримінального правопорушення здійснюється за клопотанням слідчого або прокурора, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення цього досудового розслідування.

У клопотанні про продовження строку досудового розслідування зазначаються: прізвище, ім'я, по батькові підозрюваного; найменування (номер) кримінального провадження; суть повідомленої підозри і правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, у вчиненні якого підозрюється особа; посилання на докази, якими обґрунтовується підозра; процесуальні дії, проведення або завершення яких потребує додаткового часу; значення результатів цих процесуальних дій для судового розгляду; строк, необхідний для проведення або завершення процесуальних дій; обставини, що перешкоджали здійснити ці процесуальні дії раніше.

Рішення прокурора про продовження строку досудового розслідування або про відмову у такому продовженні приймається у формі відповідної постанови.

Прокурор задовольняє відповідне клопотання та продовжує строк досудового розслідування лише у тому випадку, коли переконається: що досудове розслідування неможливо закінчити у загальний строк, визначений ч.1 ст.219 КПК України, внаслідок складності провадження, або особливої складності чи виняткової складності провадження; що додатковий строк необхідний для отримання доказів, які можуть бути використані під час судового розгляду, або для проведення чи завершення проведення експертизи; що ці дії дійсно не могли бути здійснені чи завершені раніше виключно з об‘єктивних причин; наявність інших обставин, що унеможливлюють своєчасне закінчення досудового розслідування.

Крім того, у разі, якщо строки досудового розслідування вже продовжувалися, уповноважений прокурор додатково перевіряє: чи у повному обсязі виконані процесуальні дії, необхідність проведення яких потребувала додаткового часу; чи отримані докази, які можуть бути використані під час судового розгляду, у строк, що продовжувався; чи встановлені ті обставини, необхідність дослідження яких потребувала продовження строку досудового розслідування; причини з яких вказані слідчі, процесуальні дії, спрямовані на отримання доказів та дослідження обставин кримінального провадження, не були проведені у строк, що продовжувався; чи є необхідність у процесуальних діях, проведення і завершення яких потребує додаткового часу та які не могли бути раніше проведені чи завершені з об’єктивних причин; наявність інших підстав для продовження строку досудового розслідування, визначених ч.1 ст. 296 КПК України.

Уповноважений прокурор зобов’язаний максимально виважено підійти до рішення про продовження строку досудового розслідування, оскільки воно об’єктивно віддаляє розгляд кримінального провадження у суді і певним чином обмежує підозрюваному та іншим учасникам кримінального провадження доступ до правосуддя, що є однією із загальних засад кримінального провадження, передбачених ст.7 КПК України.

- Клопотання про продовження строку досудового розслідування розглядається уповноваженим прокурором у строк не більше трьох днів з дня його отримання, але в будь-якому разі до спливу строку досудового розслідування (ч. 4 ст. 295 КПК України).

- Регламентуючи порядок продовження строків досудового розслідування, КПК України (ч.3 ст. 295 КПК) містить положення про обов’язок слідчого або прокурора, що здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення цього досудового розслідування, повідомляти підозрюваного та його захисника про можливість та необхідність продовження строку досудового розслідування.

- Таке повідомлення здійснюється слідчим або прокурором, що здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення цього досудового розслідування, шляхом вручення підозрюваному та його захиснику копії клопотання про продовження строку досудового розслідування кримінального правопорушення не пізніш ніж за п’ять днів до дня подання цього клопотання прокурору, уповноваженому на розгляд питання про продовження строку досудового розслідування.

- Підозрюваний і його захисник мають право надати слідчому письмові заперечення про продовження строків досудового розслідування, які обов‘язково долучаються до клопотання і разом з ним подаються прокурору, який уповноважений розглядати таке клопотання та приймати рішення про продовження строку досудового розслідування.

- У випадку продовження строку розслідування прокурор зобов‘язаний визначити новий строк досудового розслідування. При цьому прокурор зобов’язаний визначити найкоротший строк, достатній для потреб досудового розслідування (ч. 2 ст. 296 КПК України).

Уповноважений прокурор відмовляє у задоволенні клопотання та продовженні строку досудового розслідування у разі, якщо слідчий, прокурор, який звернувся з клопотанням, не доведе наявність підстав, передбачених ч. 1 ст. 296 КПК України, а саме: необхідність отримання доказів чи завершення проведення експертизи за умови, що ці дії не могли бути здійснені чи завершені раніше з об’єктивних причин.

Крім того, зазначений прокурор відмовляє у задоволенні клопотання про продовження строку досудового розслідування, якщо досліджені під час вирішення цього питання обставини свідчать про відсутність достатніх підстав вважати, що сталася подія кримінального правопорушення, яка дала підстави для повідомлення про підозру, та/або підозрюваний причетний до цієї події кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 297 КПК України).

У разі відмови у продовженні строку досудового розслідування прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення цього досудового розслідування, зобов‘язаний протягом п‘яти днів здійснити одну з дій, передбачених ч. 2 ст. 283 КПК України: закрити кримінальне провадження; звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; звернутися до суду з обвинувальним актом; звернутися до суду з клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру (ч. 2 ст. 297 КПК України).

Тобто прокурор у кримінальному провадженні, що здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, у разі відмови у продовженні строку досудового розслідування зобов’язаний у п’ятиденний термін, відповідно до встановлених обставин та наявних у цьому провадженні доказів, здійснити процесуальну дію щодо закінчення досудового розслідування у одній з процесуальних форм, визначених чинним Кримінальним процесуальним кодексом України;

- 4) строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до дня її скасування слідчим суддею або винесення постанови прокурором (слідчим) про відновлення кримінального провадження, яке було раніше зупинене, не включається у строки досудового розслідування (ч. 3 ст. 219 КПК України);

Проте вищезазначені норми не поширюються на кримінальні провадження, у яких жодній особі не повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. У такому випадку перебіг строку досудового розслідування не відбувається, він починається з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку чи злочину. Саме з цього моменту у кримінальному процесі з‘являється такий суб‘єкт кримінального провадження, як підозрюваний.

Тому актуальним залишається питання своєчасного надання особі процесуального статусу підозрюваного, безумовного виконання слідчим положень ч.1 ст. 276 КПК України щодо обов’язкового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення за наявності підстав для цього, передбачених Кодексом.

Основною процесуальною гарантією для обґрунтованого та своєчасного повідомлення про підозру насамперед є належний та ефективний прокурорський нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням.

 

2. Стаття 290. Відкриття матеріалів іншій стороні

1. Визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурор або слідчий за його дорученням зобов’язаний повідомити підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.

2. Прокурор або слідчий за його дорученням зобов’язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом’якшенню покарання.

3. Прокурор або слідчий за його дорученням зобов’язаний надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до приміщення або місця, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем держави, і прокурор має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді.

4. Надання доступу до матеріалів включає в себе можливість робити копії або відображення матеріалів.

5. У документах, які надаються для ознайомлення, можуть бути видалені відомості, які не будуть розголошені під час судового розгляду. Видалення повинно бути чітко позначено. За клопотанням сторони кримінального провадження суд має право дозволити доступ до відомостей, які були видалені.

6. Сторона захисту за запитом прокурора зобов’язана надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до житла чи іншого володіння, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем сторони захисту, якщо сторона захисту має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді.

Сторона захисту має право не надавати прокурору доступ до будь-яких матеріалів, які можуть бути використані прокурором на підтвердження винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Вирішення питання про віднесення конкретних матеріалів до таких, що можуть бути використані прокурором на підтвердження винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення і, як наслідок, прийняття рішення про надання чи ненадання прокурору доступу до таких матеріалів, може бути відкладено до закінчення ознайомлення сторони захисту з матеріалами досудового розслідування.

7. Про відкриття сторонами кримінального провадження матеріалів прокурор або слідчий за його дорученням повідомляє потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, після чого останній має право ознайомитися з ними за правилами, викладеними в цій статті.

{Частина сьома статті 290 із змінами, внесеними згідно із Законом № 314-VII від 23.05.2013}

8. Про відкриття сторонами кримінального провадження матеріалів повідомляються цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач, його представник, після чого ці особи мають право ознайомитися з ними в тій частині, яка стосується цивільного позову, за правилами, викладеними в цій статті.

 

9. Сторони кримінального провадження зобов’язані письмово підтвердити протилежній стороні, а потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження - прокурору факт надання їм доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів.

{Частина дев'ята статті 290 із змінами, внесеними згідно із Законом № 314-VII від 23.05.2013, № 725-VII від 16.01.2014 - втратив чинність на підставі Закону № 732-VII від 28.01.2014; із змінами, внесеними згідно із Законом № 767-VII від 23.02.2014}

10. Сторонам кримінального провадження, потерпілому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, надається достатній час для ознайомлення з матеріалами, до яких їм надано доступ. У разі зволікання при ознайомленні з матеріалами, до яких надано доступ, слідчий суддя за клопотанням сторони кримінального провадження з урахуванням обсягу, складності матеріалів та умов доступу до них зобов’язаний встановити строк для ознайомлення з матеріалами, після спливу якого сторона кримінального провадження або потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, вважаються такими, що реалізували своє право на доступ до матеріалів. Клопотання розглядається слідчим суддею місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, не пізніше п’яти днів з дня його надходження до суду з повідомленням сторін кримінального провадження. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час проведення судового засідання, не перешкоджає розглядові клопотання.

{Частина десята статті 290 із змінами, внесеними згідно із Законом № 314-VII від 23.05.2013}

11. Сторони кримінального провадження зобов’язані здійснювати відкриття одне одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду.

12. Якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази

3.. Специфіка діяльності групи прокурорів у кримінальних провадженнях щодо неповнолітніх, злочинних угрупувань та при укладанні угод.

Крім того, необхідно звернути увагу на участь групи прокурорів у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, вчинених неповнолітніми та за їх участі, а також кримінальних правопорушень у сфері захисту прав і свобод дітей. При її створенні керівнику органу прокуратури потрібно дотримуватись вимог Глави 35 Розділу VІ КПК України та наказу Генерального прокурора України від 1 листопада 2012 року №16гн «Про організацію діяльності органів прокуратури щодо захисту і свобод дітей».

Відповідно до підпункту 8.1 пункту 8 цього наказу, процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у зазначених категоріях кримінальних проваджень доручається прокурорам, на яких покладено обов’язок щодо захисту прав і свобод дітей. Це досвідчені працівники прокуратури зі стажем роботи в органах прокуратури, як правило, не менше 3 років (підпункт 3.1 пункту 3 наказу №16гн).

З урахуванням викладеного при створенні групи прокурорів у кримінальних провадженнях зазначеної категорії до її складу обов’язково включати прокурора, на якого покладено обов’язок щодо захисту прав і свобод дітей, адже відповідно до підпункту 8.2 пункту 8 наказу №16гн від 1.11.2012 року повідомлення про підозру неповнолітнім повинен здійснювати саме він.

Старший групи зобов’язаний організувати роботу в групі таким чином, щоб процесуальні дії з неповнолітнім здійснювалися з найменшим порушенням його звичайного укладу життя з метою уникнення негативного впливу на останнього. Всі слідчі дії за участі неповнолітнього проводити з дотриманням його законних прав та інтересів, з безумовним виконанням вимог чинного КПК України щодо особливостей досудового розслідування стосовно неповнолітніх, у тому числі його здійснення виключно спеціально уповноваженим слідчими.

У такий же спосіб відповідно до пункту 9 наказу №16гн потрібно вирішувати питання щодо підтримання державного обвинувачення групою прокурорів у кримінальних провадженнях про кримінальні правопорушення, вчинені неповнолітніми та за їх участі. На старшого групи в таких кримінальних провадженнях покладається обов’язок забезпечити неухильне додержання прав і свобод неповнолітніх всіма членами групи.

Ще одним особливим порядком відповідно до чинного кримінального процесуального законодавства є кримінальне провадження на підставі угод.

У кримінальних провадженнях, де перебіг процесуальної процедури розслідування та судового розгляду завершується укладенням угод, дії групи прокурорів повинні відповідати вимогам Глави 38 Розділу VІ КПК України та положень підпункту 19.1 пункту 19 галузевого наказу №4гн Генерального прокурора України «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні» від 19 грудня 2012 року. Окрему відповідальність за незаконність укладення угоди про визнання винуватості під час досудового розслідування та в суді несе старший групи прокурорів. Зокрема у разі виникнення підстав для укладення угоди про визнання винуватості, під час судового провадження, він повинен узгодити прийняття такого рішення з керівником органу прокуратури.

Схожі обов’язки покладені на старшого групи, у разі, коли група прокурорів дійде висновку про необхідність змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення або відмовитися від підтримання державного обвинувачення. У такому разі, на виконання вимог ч. 1 ст. 341 КПК України та підпунктів 21.1, 21.3 та 21.4 пункту 21 галузевого наказу старший прокурор групи підписує відповідні процесуальні документи та погоджує їх з керівником органу прокуратури, а у разі здійснення повноважень у судовому розгляді групою прокурорів, до складу якої входять службові особи прокуратур різних рівнів, такі процесуальні документи погоджуються керівником прокуратури вищого рівня. У разі, коли старшим прокурором групи є керівник органу прокуратури, зазначені документи погоджуються із прокурором вищого рівня.

У разі, коли до складу групи прокурорів включено керівника органу прокуратури, у такому випадку лише він може бути старшим групи прокурорів, а не підлеглий йому працівник.Тому,коли група прокурорів дійде висновку про необхідність змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення або відмовитися від підтримання державного обвинувачення, то саме керівник органу прокуратури, як старший групи прокурорів, у відповідності до вимог ч. 1 ст.341 КПК України повинен погодити зазначені процесуальні документи з прокурором вищого рівня та підписати їх (підпункти 21.1 та 21.4 пункту 21 наказу №4гн від 19 грудня 2012 року).

Таким чином, при підтриманні державного обвинувачення групою прокурорів саме старший групи, як координатор її діяльності, повинен приймати остаточні процесуальні рішення в ході судового розгляду та особисто приймати участь в судових дебатах, за виключенням випадків його відсутності у суді з поважних причин.

Промова прокурора у судових дебатах є результатом і логічним завершенням його діяльності в суді. Прокурор, виступаючи від імені держави, підводить підсумки у кримінальному провадженні, аналізує та дає оцінку зібраним і дослідженим у суді доказам, на підставі яких робить висновок про доведеність вини особи, висловлює пропозицію про вид та міру покарання.

За умов принципу змагальності та запровадження інституту присяжних, володіння прокурором ораторським мистецтвом, вміння переконливо говорити, робити логічні висновки набуває важливого значення.

Головне в проголошенні промови – уміння чітко і логічно висловлювати думку, для чого необхідно знати обставини вчинення кримінального правопорушення, послідовно викладати факти, робити правильні висновки. Насамперед потрібно досконало знати, ще до складання та направлення до суду обвинувального акта, матеріали кримінального провадження, опрацювати законодавство, судову практику.

Виступаючи в судових дебатах в судовому розгляді, де брала участь група прокурорів необхідно керуватися вимогами ч.2 ст.364 КПК України, відповідно до якої право на виступ у дебатах в такому випадку надається одному прокурору у повному обсязі проголошуваної промови, або кожен із них вправі обґрунтувати свою позицію у певній частині обвинувачення.

Враховуючи наведене, буде найбільш логічним доручити виступ у дебатах членові групи прокурорів, який володіє всіма навичками ораторського мистецтва.

Проте, враховуючи складність кримінальних проваджень, у яких визначається група прокурорів, їх багатоепізодність чи велику кількість осіб, а також якщо прогнозована тривалість виступу прокурора очікується понад 20 хвилин, виступ у судових дебатах доцільно поділити між усіма членами групи.

Готуючись до судових дебетів, необхідно складати письмову примову або її тези, де викладати міркування щодо обсягу доведеного обвинувачення, оцінки доказів, застосування кримінального закону, призначення покарання та вирішення інших питань, передбачених ст.368 КПК України.

З урахуванням питань, які повинен висвітлити у промові прокурор, пропонуємо наступні варіанти виступу в дебатах групи прокурорів.

Перший варіант: при багатоепізодності кримінального провадження старшому групи поділити виступ в дебатах між членами групи по епізодах, тобто таким чином, щоб кожен з них висловлював думку про кваліфікацію відповідного епізоду, надавав аналіз і оцінку доказів окремо по кожному з епізодів кримінального провадження.

Другий варіант передбачає поділ між членами групи, коли вони надають кримінально-правову оцінку діям конкретного обвинуваченого, аналізують та оцінюють докази, що доводять саме його вину, наводять обтяжуючі та пом’якшуючі щодо нього обставини, висвітлюють характеризуючі особу дані.

Третій варіант можливого виступу групи прокурорів у дебатах може відбуватися за джерелами доказів, коли один надає оцінку свідченням осіб, інші аналізують висновки експертів або спростовують докази захисту.

У промові щодо неповнолітнього обвинуваченого, за наявності підстав, передбачених законом, потрібно орієнтувати суд на застосування примусових заходів виховного характеру.

Після закінчення проголошення промов, відповідно до ч. 7 ст.364 КПК учасники судових дебатів вправі обмінятися репліками. Оскільки цим правом можливо скористуватися лише один раз, виступ має бути виважений, стислий і ґрунтовний.

Таким правом репліки, слід скористатися старшому групи, а в разі необхідності – іншим членам групи.

Відповідно до пункту 23 та підпунктів 23.1, 23.2 наказу Генерального прокурора України від 19.12.2012 року №4гн, за результатами судового розгляду не пізніше наступного дня після прийняття судового рішення керівнику прокуратури старшим групи надається довідка про результати судового розгляду для узгодження питання щодо необхідності оскарження судового рішення.

У довідці зазначаються відомості про позицію прокурора щодо повернення судом обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, можливості укладення угоди, закриття провадження, звільнення особи від кримінальної відповідальності, зміну, висунення додаткового або відмову від обвинувачення, позицію у судових дебатах, а також дані про постановлену судом ухвалу або ухвалений вирок з висновком про законність судового рішення та про наявність підстав для його оскарження.

Довідка з висновком керівника прокуратури про законність судового рішення та з його копією поштою і електронним зв’язком у триденний строк після прийняття направляється до підрозділів, які здійснюють нагляд за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратур вищого рівня (у тому числі спеціалізованих).

У разі здійснення повноважень у судовому розгляді групою прокурорів прокуратур різних рівнів довідка направляється керівнику прокуратури вищого рівня (підпункт 23.3 пункту 23 наказу №4гн від 19.12.2012 року).

У випадку неузгодженості позиції прокурора у провадженні та керівника прокуратури щодо необхідності оскарження судового рішення необхідно письмово звертатися до керівників прокуратур вищого рівня, уповноважених на подання апеляційної скарги, з вмотивованою пропозицією про її подання та долученням отриманої в суді копії рішення (підпункт 23.4 пункту 23 наказу №4гн від 19.12.2012 року).

На цьому діяльність групи не завершується. Можливе подальше залучення старшого групи, або будь-якого іншого члена групи до участі в суді апеляційної інстанції, у разі прийняття рішення судом апеляційної інстанції повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, якщо вони не повністю або з порушенням досліджені, чи не досліджувалися судом першої інстанції (ч. 3 ст. 404 КПК України).

Рішення про таку участь приймається службовою особою вищого рівня відповідно до ч.4 ст.36 КПК України.

Крім того, слід мати на увазі, що відповідно до пункту 36 наказу Генерального прокурора України від 19.12.2012 року №4гн повинно бути заведено наглядове провадження, у якому має знаходитись наступна документація: копії витягів з реєстру досудових розслідувань про реєстрацію кримінальних правопорушень, письмових повідомлень слідчих про початок досудового розслідування, всіх процесуальних рішень, прийнятих слідчим і прокурором у кримінальному провадженні, всіх клопотань слідчого, прокурора до слідчого судді та його рішень, обвинувальних актів та документів, які до них додаються відповідно до статті 291 Кримінального процесуального кодексу України, супровідних листів про направлення до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, письмові вказівки прокурора, скарги, заяви, листування та інші матеріали кримінального провадження, що не були відкриті відповідно до статті 290 Кримінального процесуального кодексу України, а також записи про хід судового розгляду із зазначенням змісту досліджених судом доказів, копії клопотання про розгляд додаткового обвинувачення в одному провадженні з первісним обвинуваченням, обвинувального акта зі зміненим або додатковим обвинуваченням, постанови про відмову від підтримання державного обвинувачення, копію укладеної в судовому провадженні угоди, промову в судових дебатах, довідку про результати судового розгляду, копії судових рішень та документів прокурорського реагування на них, заперечень на скарги та заяви інших учасників судового провадження. Отже контроль за його наповненням повинен здійснювати старший групи прокурорів.

 

 

Білет 14

1. Поняття та форма заяви про вчинене кримінальне правопорушення, порядок їх подання

Питання подання і розгляду заяв і повідомлень про кримінальне правопорушення регламентується КПК України, Інструкцією про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах прокуратури України заяв, повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення, затвердженою наказом Генерального прокурора України від 3 грудня 2012 року № 125, іншими відомчими наказами та інструкціями правоохоронних органів.

Заяви та повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення подаються як в усній, так і в письмовій формі, і можуть надсилатися поштою чи іншим засобом зв’язку або подаватись громадянином особисто.

Вимоги до заяви: у ній мають бути відомості,які передбачені в 214 КПК,тобто ті які вносяться в ЄРДР+хто подає(ПІП заявника), обставини вчиненого правопорушення.

Усна заява, подана на особистому прийомі, після попередження заявника про відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про злочин заноситься до протоколу усної заяви про вчинене кримінальне правопорушення, який скріплюється особистим підписом заявника.

Відповідно до ст. 60 КПК України особа, яка подала заяву, отримує від органу, до якого вона звернулась, документ про прийняття і реєстрацію цієї заяви.

Після офіційного прийняття та реєстрації заява (повідомлення) про кримінальне правопорушення передається керівнику органу досудового розслідування. Керівник визначає попередню правову кваліфікацію та працівника, який проводитиме розслідування.

У КПК України передбачено можливість одержання інформації про кримінальне правопорушення не тільки через надходження заяв чи повідомлень, а й шляхом самостійного виявлення слідчим, прокурором із будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. Під цим джерелом розуміється виявлення інформації слідчим, прокурором про певне кримінальне правопорушення під час іншого досудового розслідування, співробітниками оперативних підрозділів за результатами проведення заходів, спрямованих на виявлення кримінального правопорушення, надходження інформації з інших органів державної влади під час виконання покладених на них законом обов’язків, через засоби масової інформації тощо.

У разі якщо кримінальне правопорушення виявляється безпосередньо працівником правоохоронного органу, складається рапорт із зазначенням відомостей, які становлять зміст ЄРДР. Рапорт передається керівнику органу досудового розслідування, який визначає попередню правову кваліфікацію і доручає слідчому провести досудове розслідування.

Реалізовуючи свої повноваження щодо розгляду заяв, повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення, а також початку досудового розслідування, керівник органу прокуратури районного рівня або його заступник вчиняє одну з таких дій:

– самостійно вносить відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР за заявами, повідомленнями, що надійшли до органу прокуратури або на підставі рапорту, складеного за результатами наглядової перевірки;

– визначає у формі резолюції слідчого прокуратури або прокурора для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та початку досудового розслідування або передачі з дотриманням правил підслідності наявних у нього матеріалів до органу досудового розслідування.

 

2.Особливості розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді

Стаття 422. Порядок перевірки ухвал слідчого судді

1. Отримавши апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді, суддя-доповідач невідкладно витребовує з суду першої інстанції відповідні матеріали та не пізніш як за день повідомляє особу, яка її подала, прокурора та інших заінтересованих осіб про час, дату і місце апеляційного розгляду.

2. Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді розглядається не пізніш як через три дні після її надходження до суду апеляційної інстанції.

Стаття 423. Повернення матеріалів кримінального провадження

1. Після закінчення апеляційного провадження матеріали кримінального провадження не пізніш як у семиденний строк, а у провадженні за апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді - не пізніш як у триденний строк, направляються до суду першої інстанції.

 

+він нам казав на парі,що підставою для скасування або зміни ухвали слідчого судді при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є тільки ці 3 підстави:

1) неповнота судового розгляду;

2) невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження;

3) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону;

 

3.Процесуальне керівництво досудовим розслідування на початковій стадії розслідування злочинів проти особи

 

Приводи, типові слідчі ситуації, напрями та планування на початковому етапі розслідування злочинів проти життя та здоровя особи

Приводи:

1. виявлення трупа з ознаками насильницької смерті;

2. заява очевидців вбивства, а також потерпілих, які залишилися живими;

3. безпідставне зникнення людини чи обставин, які вказують на можливе її вбивство;

 

4. безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину.

У випадках, коли встановлено ознаки насильницької смерті або є свідчення свідків, очевидців – справа порушується негайно. У разі якщо для встановлення ознак необхідне додаткове з’ясування обставин(повідомлення про безвісно зниклого, НВ,) – здійснюється попередня перевірка.

Приводом для порушення справи при зникненні людини може бути:

1. відсутність мотивів для раптового зникнення

2. виявлення підстав для підозри окремих осіб у смерті зниклого;

3. невиконання особою, що зникла, дій при добровільному вибутті з конкретної місцевості(звільнення з роботи), щодо квартири, меблів;

4. виявлення за місцем проживання документів, особистих речей, без яких проживання в іншій місцевості неможливе;

5. є відомості про погрози на адресу зниклого зі сторони окремих осіб;

6. отримання рідними чи знайомими листів від зниклого, виконаних не його почерком;

7. виявлення слідів та інших об’єктивних даних, що свідчать про можливість вбивства.

При явці з повинною і відсутністю повідомлення про вчинення злочину здійснюється перевірка(опитування особи що з’явилась, перевірка її даних). По закінченні перевірки порушується справа – проводиться комплекс першочергових невідкладних сд – допит, омп, призначення сме та інших експертиз, допит осіб кола оточення як зі сторони особи, що з’явилась з повинною, так і зі сторони потерпілого.

При отриманні повідомлення про самогубство обов’язкова попередня перевірка, а справа порушується з метою встановлення мотивів, і з’ясування чи не було доведення до самогубства.

На початковій стадії – такі типові ситуації:

1. виявлено труп невідомої чи відомої особи з ознаками насильницької смерті;

2. виявлено частину(-ни) розчленованого трупа, а відомості про зниклу людину відсутні;

3. є відомості про зникнення людини(надійшло повідомлення і органи дізнання порушили розшукову справу);

4. вбивця з’явився з повинною(одразу чи через деякий час);

5. надійшло повідомлення з медичного закладу про надходження потерпілого);

Визначення напрямку розслідування залежить від способу вчинення(очевидний таємний) і слідової картини, що є в матеріалах розшукової справи. В основі розслідування лежать загальні версії, які можна висувати як за фактом виявлення слідів, так і за інформацією стосовно злоч. Так, при виявленні трупа розслідування починається з омп, якщо особа не загинула(тту), то при огляді з’ясовуються дані стосовно особи; при виявленні трупа невстановленої особи в процесі огляду обов’язкова фіксація ознак зовн. трупа, одягу, особистих речей, пред’явлення для впізнання. Проводяться допити свідків, очевидців або осіб, які першими виявили труп стосовно можливих прикмет особи, яку бачили на місці вчинення, обстановку події та зміни, які внесені в обстановку.

Складається план розслідування та відпрацювання висунутих версій сд і орз. При виявленні розчленованого трупа розслідування починається з омп та огляду місць, в яких знайшли інші частини, сме по кожній виявленій частині і в цілому по трупу. Зд-ся допити осіб що виявили і паралельно приймаються орз стосовно встановлення особи потерпілого.В разі його встановлення провести омп місця його останього проживання і знаходження. Зд-ся допит кола оточення.

 

В зв’язку з нанесенням тту або при самогубствах, коли особа залишилась живою, початкові сд залежать від стану здоров’я потерпілого. За можливістю зд-ся допит з дозволу лікаря, напрямок-щодо обставин події, причин, знарядь, засобів. СД- омп, освідування, допит осіб, на яких вказав потерпілий, допити свідків, очевидців, затримання і допит підозрюваних. В деяких випадках обов’язковий допит осіб, якими надавалась первинна медична допомога і які супроводжували потерпілого до медичн. закладу.

Незалежно від ситуації, що склалася на початку розслідування і обставин вчинення злочину, першочерг. сд повинні бути спрямовані на встановлення: даних злочину і причин; виявлення очевидців, свідків; отримання необх. відомостей щодо потерпілого і злочинця; встановлення даних стосовно визначення напрямку подальшого етапу розслідування, що дає можливість скласти чіткий план сд, проведення окремих тактичних операцій, які випливають з завдань розслідування та ситуації, що склалася.

Такт. операції- встановлення особи потерпілого, злочинця, місця вбивства, свідків, розшук і встановлення знарядь вчинення злочину.