Підстави та порядок продовження строків досудового розслідування. Повноваження прокурора.

Стаття 294. Загальні положення продовження строку досудового розслідування

1. Якщо внаслідок складності провадження неможливо закінчити досудове розслідування кримінального проступку (дізнання) у строк, зазначений у пункті 1 частини першої статті 219цього Кодексу, він може бути продовжений в межах строку, встановленого пунктом 1 частини другої статті 219 цього Кодексу, районним (міським) або іншим прирівняним до нього прокурором.

2. Якщо досудове розслідування злочину (досудове слідство) неможливо закінчити у строк, зазначений у пункті 2 частини першої статті 219 цього Кодексу, він може бути продовжений в межах строків, встановлених пунктами 2 та 3 частини другої статті 219 цього Кодексу:

1) до трьох місяців - районним (міським) або іншим прирівняним до нього прокурором;

2) до шести місяців - прокурором Автономної Республіки Крим, прокурором області, міст Києва і Севастополя чи прирівняним до них прокурором або їх заступниками;

3) до дванадцяти місяців - Генеральним прокурором України чи його заступниками.

3. Строк досудового розслідування злочину може бути продовжений до трьох місяців, якщо його неможливо закінчити внаслідок складності провадження, до шести місяців - внаслідок особливої складності провадження, до дванадцяти місяців - внаслідок виняткової складності провадження.

Стаття 295. Порядок продовження строку досудового розслідування

1. Продовження строку досудового розслідування кримінального правопорушення здійснюється за клопотанням слідчого або прокурора, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення цього досудового розслідування.

2. У клопотанні про продовження строку досудового розслідування зазначаються:

1) прізвище, ім’я, по батькові підозрюваного;

2) найменування (номер) кримінального провадження;

3) суть повідомленої підозри і правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, у вчиненні якого підозрюється особа;

4) посилання на докази, якими обґрунтовується підозра;

5) процесуальні дії, проведення або завершення яких потребує додаткового часу;

6) значення результатів цих процесуальних дій для судового розгляду;

7) строк, необхідний для проведення або завершення процесуальних дій;

8) обставини, що перешкоджали здійснити ці процесуальні дії раніше.

3. Копія клопотання вручається слідчим або прокурором, що здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення цього досудового розслідування, підозрюваному та його захиснику не пізніше ніж за п’ять днів до дня подання клопотання прокурору, що уповноважений на розгляд питання про продовження строку досудового розслідування.

Підозрюваний, його захисник мають право до подання клопотання про продовження строку досудового розслідування подати слідчому або прокурору, який ініціює це питання, письмові заперечення, які обов’язково долучаються до клопотання і разом з ним подаються прокурору, уповноваженому на його розгляд.

4. Прокурор, уповноважений розглядати питання продовження строку досудового розслідування, зобов’язаний розглянути клопотання не пізніше трьох днів з дня його отримання, але в будь-якому разі до спливу строку досудового розслідування.

5. Рішення прокурора про продовження строку досудового розслідування або про відмову у такому продовженні приймається у формі постанови.

Стаття 296. Задоволення клопотання про продовження строку досудового розслідування

1. Прокурор задовольняє клопотання та продовжує строк досудового розслідування, якщо переконається, що додатковий строк необхідний для отримання доказів, які можуть бути використані під час судового розгляду, або для проведення чи завершення проведення експертизи, за умови що ці дії не могли бути здійснені чи завершені раніше з об’єктивних причин.

2. Якщо прокурор задовольняє клопотання слідчого, прокурора, він визначає новий строк досудового розслідування. Прокурор зобов’язаний визначити найкоротший строк, достатній для потреб досудового розслідування.

3. У разі необхідності прокурор перед спливом продовженого строку може повторно звернутися з клопотанням про продовження строку досудового розслідування в порядку, визначеному цим параграфом, у межах строків, встановлених частиною другою статті 219 цього Кодексу.

Стаття 297. Відмова у задоволенні клопотання про продовження строку досудового розслідування

1. Прокурор відмовляє у задоволенні клопотання та продовженні строку досудового розслідування у разі, якщо слідчий, прокурор, який звернувся з клопотанням, не доведе наявність підстав, передбачених частиною першою статті 296 цього Кодексу, а також, якщо досліджені під час вирішення цього питання обставини свідчать про відсутність достатніх підстав вважати, що сталася подія кримінального правопорушення, яка дала підстави для повідомлення про підозру, та/або підозрюваний причетний до цієї події кримінального правопорушення.

2. У разі відмови у продовженні строку досудового розслідування, прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення цього досудового розслідування, зобов’язаний протягом п’яти днів здійснити одну з дій, передбачених частиною другою статті 283 цього Кодексу.

 

74. Загальна характеристика повноважень прокурора при здійсненні нагляду за додержанням законів органами, які проводять дізнання та досудове слідство.

Відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу

України прокурор, здійснюючи свої повноваження згідно з вимогами

Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку

осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи

державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи

та організації, службові та інші фізичні особи зобов’язані виконувати законні

вимоги та процесуальні рішення прокурора.

Аналізуючи процесуальний статус прокурора згідно з КПК України,

слід пам’ятати, що участь прокурора у кримінальному процесі визначається

насамперед закріпленими ст. 121 Конституції України фундаментальними

положеннями щодо основних напрямків діяльності або функцій органів

прокуратури України. Серед них, зокрема: підтримання державного

обвинувачення в суді; нагляд за додержанням законів органами, які

проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство;

нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у

кримінальних справах, а також застосуванні інших заходів примусового

характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Концептуальною новелою КПК України 2012 року є передбачене

параграфом 2 Глави 3 положення щодо участі прокурора на стороні

обвинувачення на всіх стадіях кримінального провадження. Віднесення

прокурора до сторони обвинувачення, у тому числі й на стадії досудового

провадження, є втіленням у процес таких загальних засад кримінального

провадження, визначених КПК України 2012 року, як змагальність та

диспозитивність.

Відповідно до вимог статей 3, 22, 26 Кримінального процесуального

кодексу України змагальність передбачає самостійне обстоювання стороною

обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і

законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. При цьому

сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та

подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також

на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України.

Диспозитивність передбачає, що сторони кримінального провадження є

вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених

Кодексом.

Реалізовуючи принцип змагальності, саме прокурор, як сторона

обвинувачення здійснює повідомлення особі про підозру у вчиненні

кримінального правопорушення, звернення з обвинувальним актом до суду

та підтримання державного обвинувачення у суді. У випадках, передбачених

зазначеним Кодексом, повідомлення особі про підозру у вчиненні

кримінального правопорушення може здійснюватися слідчим за

погодженням із прокурором, а обвинувачення може підтримуватися

потерпілим, його представником. Відмова прокурора від підтримання

державного обвинувачення тягне за собою закриття кримінального

провадження, крім випадків, передбачених Кодексом.

За КПК України 2012 року саме прокурор (як виняток – слідчий за

погодженням з прокурором), реалізуючі свої повноваження щодо

процесуального керівництва досудовим розслідуванням складає та в день

складання вручає особі письмове повідомлення про підозру у вчиненні

кримінального правопорушення. Перед цим прокурор самостійно оцінює

наявність відповідних підстав для письмового повідомлення про підозру,

тобто: законність затримання особи на місці вчинення кримінального

правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; законність обрання

до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; наявність

достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального

правопорушення (ст. 276 КПК України 2012 року).

Відповідно до ст. 283 цього КПК України прокурор після повідомлення

особі про підозру зобов’язаний у найкоротший строк здійснити одну з таких

дій: закрити кримінальне провадження; звернутися до суду з клопотанням

про звільнення особи від кримінальної відповідальності; звернутися до суду з

обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів

медичного або виховного характеру. Відомості про закінчення досудового

розслідування вносяться прокурором до Єдиного реєстру досудових

розслідувань.

Саме прокурор, здійснюючи свої повноваження, за наявності

визначених ст. 284 КПК України 2012 року підстав закриває кримінальне

провадження під час досудового розслідування, приймаючи відповідну

постанову. Виключенням з цієї норми є можливість слідчого приймати

постанову про закриття кримінального провадження у разі встановлення

відсутності події кримінального правопорушення, встановлення відсутності в

діянні складу кримінального правопорушення або набрання чинності закону,

яким скасовується кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою,

якщо в кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялося про

підозру.

У всіх інших випадках, за наявності підстав, передбачених зазначеною

статтею КПК України, рішення про закриття кримінального провадження

щодо підозрюваного приймає виключно прокурор. Стосовно постанов

слідчого про закриття кримінального провадження прокурор протягом

двадцяти днів з моменту отримання копії такої постанови має право її

скасувати у зв’язку з незаконністю чи необґрунтованістю. Вказана постанова

слідчого може бути скасована прокурором і за скаргою заявника,

потерпілого, якщо така скарга подана протягом десяти днів з моменту

отримання заявником, потерпілим копії постанови.

Таким чином, відповідно до КПК України 2012 року прокурор

наділений виключними повноваженнями владно-розпорядчого характеру

щодо прийняття основних, ключових рішень на досудових стадіях

кримінального провадження.

Показовим прикладом, що ілюструє націленість нового кримінального

процесуального закону на забезпечення загальнообов’язкового

(імперативного) характеру повноважень прокурора щодо процесуального

керівництва досудовим розслідуванням, є передбачений КПК України

порядок оскарження слідчим рішень, дій чи бездіяльності прокурора. Так,

скарга слідчого на рішення, дію чи бездіяльність прокурора повинна

подаватися в письмовій формі не пізніше трьох днів з моменту прийняття або

вчинення оскаржуваних рішення, дії чи бездіяльності. При цьому скарга

слідчого подається до прокуратури вищого рівня щодо прокуратури, в якій

обіймає посаду прокурор, рішення, дія чи бездіяльність якого оскаржується.

Оскарження слідчим рішень, дій чи бездіяльності прокурора не зупиняє їх

виконання. Рішення службової особи органу прокуратури вищого рівня за

наслідками розгляду скарги є остаточним і не підлягає оскарженню до суду,

інших органів державної влади, їх посадових чи службових осіб (статті 312,

313 КПК України 2012 року).

Аналізуючи повноваження прокурора, передбачені ст. 36 та деякими

іншими статтями КПК України, слід зауважити що прокурор, здійснюючи

нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування

у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням,

уповноважений: починати досудове розслідування; мати повний доступ до

матеріалів, документів та інших відомостей, що стосуються досудового

розслідування; доручати органу досудового розслідування проведення

досудового розслідування; доручати слідчому, органу досудового

розслідування, відповідним оперативним підрозділам проведення у

встановлений прокурором строк слідчих (розшукових) дій та негласних

слідчих (розшукових) дій, давати вказівки щодо їх проведення чи брати

участь у них, а за потреби особисто проводити слідчі (розшукові) дії;

скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих; приймати

процесуальні рішення, у тому числі щодо продовження строків досудового

розслідування; погоджувати або відмовляти у погодженні клопотань слідчого

до слідчого судді про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних

слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій чи самостійно подавати

слідчому судді такі клопотання; повідомляти особі про підозру;

затверджувати чи відмовляти у затвердженні обвинувального акта, клопотань

про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру,

вносити зміни до складеного слідчим обвинувального акта чи зазначених

клопотань, самостійно складати обвинувальний акт чи зазначені клопотання;

звертатися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування

примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про

звільнення особи від кримінальної відповідальності; використовувати інші

повноваження у випадках та у порядку, передбаченому Кодексом.

Керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов’язані

виконувати доручення та вказівки прокурора, а оперативні підрозділи –

доручення прокурора, які надаються у письмовій формі. Невиконання

законних вказівок та доручень прокурора, наданих у порядку, передбаченому

Кримінальним процесуальним кодексом, тягне за собою передбачену

законом відповідальність (ч. 3 ст. 39, ч. 5 ст. 40 КПК України).