Повноваження прокурора щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для забезпечення видачі особи (екстрадицій ний арешт)

Екстрадиційний арешт є заходом процесуального примусу у вигляді взяття особи під варту з метою забезпечення її видачі (екстрадиції). Після затримання особи, яка знаходиться у міжнародному розшуку, застосування слідчим суддею до неї тимчасового арешту та наступного надходження запиту компетентного органу іноземної держави про видачу особи прокурор звертається з клопотанням про її екстрадиційний арешт до слідчого судді за місцем тримання особи під вартою.

Ініціювання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для забезпечення видачі особи (екстрадиційний арешт) до слідчого судді за місцем тримання особи під вартою покладається винятково на прокурора.

Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для забезпечення видачі особи (екстрадиційний арешт) подається винятково у письмовій формі.

Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для забезпечення видачі особи (екстрадиційний арешт) повинно містити:

1) у вступній частині:

- назву суду першої інстанції за місцем тримання особи під вартою;

- назву клопотання ("Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для забезпечення видачі особи (екстрадиційний арешт)");

- місце та час складення клопотання;

- посаду, класний чин, прізвище, ім'я та по батькові прокурора, який розглядає матеріали;

- прізвище, ім'я та по батькові, громадянство особи, щодо якої вноситься клопотання;

- відомості про запитуючу сторону, яка направила запит (найменування держави та компетентного органу або найменування міжнародної організації);

- відомості про кримінальні правопорушення особи згідно із законом про кримінальну відповідальність запитуючої сторони;

2) в описово-мотивувальній частині:

- прізвище, ім'я та по батькові, громадянство особи, щодо якої вноситься клопотання, дата та місце народження; громадянство;

- відомості про запитуючу сторону, яка розшукує особу (найменування держави та компетентного органу або найменування міжнародної організації);

- відомості про кримінальні правопорушення особи згідно із законом про кримінальну відповідальність запитуючої сторони;

- дату оголошення затриманої особи в розшук та відомості про компетентний орган іноземної держави або міжнародну організацію, яка оголосила в розшук;

- відомості про кримінальне провадження запитуючої сторони щодо затриманої особи (початок провадження, відомості про притягнення до кримінальної відповідальності, оголошення в розшук, відомості про рішення суду щодо взяття особи під варту) із зазначенням дат та назв відповідних процесуальних документів, найменування компетентних органів, що їх винесли;

- час та місце затримання особи;

- найменування (номер) норми КПК, у порядку якої було особу затримано;

- найменування уповноваженого органу, який здійснював затримання особи;

- відомості про застосування до особи тимчасового арешту (із зазначенням реквізитів ухвали слідчого судді та строків тимчасового арешту);

- відомості про запит про видачу особи (із зазначенням дати отримання запиту центральним органом України та найменування компетентного органу запитуючої сторони);

- відомості про проведення екстрадиційної перевірки, якщо вона мала місце (із зазначенням найменування органу, який її проводив);

- відомості про результати проведення екстрадиційної перевірки, якщо вона мала місце;

- відомості про інкриміновані кримінальні правопорушення згідно із законодавством України із зазначенням диспозиції та санкції відповідної статті закону України про кримінальну відповідальність;

- відомості про стан строків давності за вчинені особою кримінальні правопорушення згідно із законом України про кримінальну відповідальність;

- посилання на один або кілька ризиків (невиконання особою покладених на неї процесуальних обов'язків, переховування особи від компетентних органів запитуючої та запитуваної сторін; знищення, переховування або спотворення особою будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; вчинення особою незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується);

- обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів;

- посилання на відповідні норми КПК, законодавства України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана ВР України, якими обґрунтовується клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для забезпечення видачі особи (екстрадиційний арешт);

3) у резолютивній частині повинні міститися прохання про:

- застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для забезпечення видачі особи (екстрадиційний арешт) до особи (із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові, громадянства особи, дати та місця народження; громадянства), із зазначенням строку його застосування (до вирішення питання центральним органом України про видачу особи та фактичної передачі запитуючій стороні);

- визначення місця тримання особи;

- підпис прокурора із зазначенням посади, класного чину, ініціалів та прізвища;

- кількість документів-додатків та кількість аркушів у кожному.

Стаття 584. Застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для забезпечення видачі особи (екстрадиційний арешт)

1. Після надходження запиту компетентного органу іноземної держави про видачу особи за дорученням або зверненням центрального органу України прокурор звертається з клопотанням про її екстрадиційний арешт до слідчого судді за місцем тримання особи під вартою.

2. Разом із клопотанням на розгляд слідчого судді подаються:

1) копія запиту компетентного органу іноземної держави про видачу особи (екстрадицію), засвідчена центральним органом України;

2) документи про громадянство особи;

3) наявні матеріали екстрадиційної перевірки.

3. Матеріали, що подаються слідчому судді, мають бути перекладені державною мовою або іншою мовою, передбаченою міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

4. При вирішенні питання про застосування екстрадиційного арешту слідчий суддя керується положеннями цього Кодексу та міжнародного договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

5. У разі якщо особа, щодо якої вирішується питання про тримання під вартою, не володіє державною мовою, їй забезпечується участь перекладача.

6. Строки тримання особи під вартою та порядок їх продовження визначаються цим Кодексом.

7. Після одержання клопотання слідчий суддя встановлює особу, пропонує їй зробити заяву, перевіряє запит про видачу та наявні матеріали екстрадиційної перевірки, вислуховує думку прокурора, інших учасників і виносить ухвалу про:

1) застосування екстрадиційного арешту;

2) відмову в застосуванні екстрадиційного арешту, якщо для його обрання немає підстав.

8. При розгляді клопотання слідчий суддя не досліджує питання про винуватість та не перевіряє законність процесуальних рішень, прийнятих компетентними органами іноземної держави у справі стосовно особи, щодо якої надійшов запит про видачу.

9. Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку особою, щодо якої застосовано екстрадиційний арешт, її захисником чи законним представником, прокурором.

10. Екстрадиційний арешт застосовується до вирішення питання про видачу особи (екстрадицію) та її фактичної передачі, але не може тривати більше дванадцяти місяців.

11. У межах цього строку слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого особа перебуває під вартою, за клопотанням прокурора не рідше одного разу на два місяці перевіряє наявність підстав для подальшого тримання особи під вартою або її звільнення.

12. За скаргою особи, до якої застосовано екстрадиційний арешт, або її захисника чи законного представника слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого особа перебуває під вартою, не частіше одного разу на місяць перевіряє наявність підстав для звільнення особи з-під варти.

13. Звільнення особи з-під екстрадиційного арешту слідчим суддею не перешкоджає повторному його застосуванню з метою фактичної передачі особи іноземній державі на виконання рішення про видачу, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.

14. Центральний орган України невідкладно письмово інформує Управління Верховного Комісара Організації Об’єднаних Націй у справах біженців про кожний випадок застосування тимчасового або екстрадиційного арешту до осіб, зазначених у частині другій статті 589 цього Кодексу.

 

63.Підстави та порядок застосування особистого зобов*язання. Повноваження прокурора.

Запобіжні заходи у вигляді особистого зобов’язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261 Кримінального кодексу України.

При застосуванні запобіжного заходу обов’язково враховуються Ризики (ст. 177 КПК України):

1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Обов’язково враховуються наступні обставини (ст. 178 КПК України)

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров’я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв’язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.