Особливості взаємодії керівника органу прокуратури та прокурора, що здійснює нагляд за додержанням законів у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням.

П.9 ч.1 ст. 36 КПК: 9) керівник органу прокуратури - Генеральний прокурор України, прокурор Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя, міжрайонний прокурор, прокурор міста, району, прирівняні до них прокурори, та їх заступники, які діють у межах своїх повноваж

Процесуальне керівництво створене для реалізації всіх повноважень, які надані кпк.

Третьою новелою є передбачене Кримінальним процесуальним кодексом України (ст. 37) нове поняття «прокурор», а також визначення окремого поняття «керівник органу прокуратури». Крім того, в КПК України у зв’язку із реалізацією прокурором зазначених вище процесуальних повноважень використовується поняття «прокурор у конкретному кримінальному провадженні», закріплюються чітко визначені процесуальні взаємовідносини між прокурором у конкретному кримінальному провадженні та керівником органу прокуратури.

Відповідно до ст. 3 КПК України поняття «прокурор» означає: Генеральний прокурор України, перший заступник, заступники Генерального прокурора України, їх старші помічники, помічники, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, прокурори міст і районів, районів у містах, міжрайонні та спеціалізовані прокурори, їх перші заступники, заступники прокурорів, начальники головних управлінь, управлінь, відділів прокуратур, їх перші заступники, заступники, старші прокурори та прокурори прокуратур усіх рівнів, які діють у межах повноважень, визначених цим Кодексом.

До керівників органів прокуратури належать – Генеральний прокурор України, прокурор Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя, міжрайонний прокурор, прокурор міста, району, прирівняні до них прокурори та їх заступники, які діють у межах своїх повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 37 КПК України прокурор, який здійснюватиме свої повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.

Генеральний прокурор України, перший заступник, заступники Генерального прокурора України, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, прокурори міст і районів, районів у містах, міжрайонні та спеціалізовані прокурори, їх перші заступники і заступники, тобто керівники органів прокуратури, при здійсненні нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування мають право скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих та підпорядкованих прокурорів у межах строків досудового розслідування, передбачених Кодексом. Про скасування таких постанов повідомляють прокурору, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення відповідного досудового розслідування (ч. 6 ст. 36 КПК України).

Варто зазначити, що за змістом відповідних норм КПК України прокурори у конкретному кримінальному провадженні, можуть використовувати весь комплекс наведених вище повноважень, передбачених КПК України, у тому числі владного характеру – з нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням. При цьому процесуальними керівниками можуть бути прокурори, посади яких передбачено у переліку пункту 15 ч.1 ст. 3 КПК України.

При цьому прокурор у кримінальному провадженні реалізує визначені законом повноваження самостійно і повністю несе відповідальність за правильність, законність та обґрунтованість прийнятих рішень та проведених процесуальних дій. Насамперед це стосується: початку досудового розслідування; надання органам досудового розслідування обов’язкових для виконання вказівок і доручень; складання та вручення особі письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення; погодженні або відмові у погодженні клопотання слідчого до слідчого судді про проведення слідчих, процесуальних дій чи самостійного подання слідчому судді таких клопотань у випадках, передбачених Кодексом; прийняття рішення про контроль за вчиненням злочину та проведення інших негласних слідчих (розшукових) дій; закриття кримінального провадження; затвердження чи відмови у затвердженні обвинувального акта, клопотань про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, самостійного складання чи внесення змін до складеного слідчим обвинувального акта або зазначених клопотань.

У КПК України застосовуються і поняття «прокурор вищого рівня» та «службова особа органу прокуратури вищого рівня», які під час досудового розслідування в передбачених у Кодексі випадках розглядають скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчих та підпорядкованих прокурорів.

Прокурор вищого рівня погоджує відповідні процесуальні документи керівника органу прокуратури, який брав участь у судовому засіданні і дійшов переконання, що необхідно відмовитися від підтримання державного обвинувачення, змінити його або висунути додаткове обвинувачення (ст. 341 КПК України). Крім того, прокурор вищого рівня розглядає скарги підозрюваного, обвинуваченого та потерпілого на недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування (ст. 308 Кодексу).

Четвертою новелою Кримінального процесуального кодексу України, що пов’язана з попередньою й також стосується статусу і повноважень прокурора, є передбачене ч. 2 ст. 37 цього Кодексу концептуальне положення про те, що прокурор здійснює свої повноваження прокурора у кримінальному провадженні від його початку до завершення. Таким чином, у КПК України закріплюється принцип «одного прокурора» або «незмінності прокурора», що здійснює повноваження у конкретному кримінальному провадженні від початку досудового розслідування і до його завершення у суді, в тому числі до прийняття рішень судами вищих інстанцій. Як наслідок, визначений у Кодексі перелік підстав для заміни прокурора у конкретному кримінальному провадженні є досить обмеженим.

Здійснення повноважень прокурора в цьому ж самому кримінальному провадженні іншим прокурором можливе лише у кількох визначених КПК випадках. Так, згідно з вимогами ч. 3 ст. 37 КПК України керівником органу прокуратури покладаються повноваження прокурора у відповідному кримінальному провадженні на іншого прокурора, якщо прокурор не може здійснювати свої повноваження у кримінальному провадженні через задоволення заяви про його відвід, тяжку хворобу, звільнення з органу прокуратури або з іншої поважної причини, що унеможливлює його участь у кримінальному провадженні. В інших випадках, що визначені як виняткові, повноваження прокурора можуть бути покладені керівником органу прокуратури на іншого прокурора цього органу прокуратури через неефективне здійснення прокурором нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування.

Заміна прокурора в цьому ж самому кримінальному провадженні іншим прокурором під час досудового розслідування можлива також у разі, якщо Генеральний прокурор України, його заступники, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя і прирівняні до них прокурори своєю вмотивованою постановою доручають здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу, у разі неефективного досудового розслідування (ч. 5 ст. 36 КПК України); службова особа органу прокуратури вищого рівня за результатами розгляду скарги слідчого на рішення, дію чи бездіяльність прокурора, у разі скасування рішення або визнання незаконними вчинених дії чи бездіяльності підпорядкованих прокурорів має право здійснити заміну одного прокурора на іншого з числа службових осіб органів прокуратури того самого рівня в досудовому провадженні, де було прийняте або вчинене незаконне рішення, дія чи бездіяльність (ч. 3 ст. 313 КПК України).

Прийняття у 2012 році Кримінального процесуального кодексу України обумовлено докорінну зміну всієї системи кримінального провадження у державі, внаслідок чого змінюється процесуальний статус та наглядові повноваження прокурора як гаранта додержання законів під час проведення досудового розслідування.

Процесуальне керівництво – не є посадою, а є процесуальною функцією для реалізації всіх наданих повноважень.