Підстави та порядок доступу до відомостей внесених до єрдр

1.1. Держатель Реєстру – Генеральна прокуратура України (далі - Держатель).

1.2. Держатель здійснює:

– розробку засобів організаційного, методологічного та програмно-технічного ведення Реєстру;

– виконання функцій адміністратора електронної бази даних (накопичення, їх зберігання, захист, контроль права доступу тощо);

– організацію взаємодії з базами даних Міністерства внутрішніх справ України та Державної судової адміністрації України;

– розробку нормативних документів щодо створення, ведення та користування даними Реєстру.

1.3. Виконання функцій адміністратора Реєстру покладається на Генеральну прокуратуру України та прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (далі - Адміністратор).

1.4. На прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя покладаються функції адміністраторів спеціалізованих прокуратур (на правах обласних).

1.5. Спеціалізовані прокурори усіх рівнів отримують носії з електронним цифровим підписом у прокуратурах обласного рівня за місцем свого розташування.

1.9. Адміністратор забезпечує технічне і технологічне створення та супроводженняпрограмного забезпечення Реєстру, адміністрування та моніторинг використання системи, надання реєстраторам доступу до нього та обмеження доступу у визначених Положенням випадках, використання електронного цифрового підпису, збереження і захист даних, що містяться у Реєстрі, перевірки дотримання дисципліни та системи безпеки, проводить навчання щодо наповнення та користування Реєстром, а також виконує інші функції, передбачені цим Положенням.

1.10. Реєстраторами Реєстру (далі – Реєстратор) є:

– прокурори;

– слідчі – органів прокуратури, внутрішніх справ, безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, та органів державного бюро розслідувань (з моменту створення).

1.11. Користувачами Реєстру (далі - Користувач) є:

– керівники прокуратур та органів досудового розслідування, прокурори, слідчі та інші уповноважені особи органів внутрішніх справ, безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, та Державного бюро розслідувань, які виконують функції з інформаційно-аналітичного забезпечення правоохороних органів та ведення спеціальних обліків (оперативних, оперативно-облікових, дактилоскопічних тощо) відповідно до чинного законодавства.

1.12. Відомості про реєстраторів та користувачів заносяться до довідника організаційної структури Реєстру по кожному органу досудового розслідування та прокуратурах.

1.13. Кадрові підрозділи органів прокуратури, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Державної податкової служби України та Державного бюро розслідувань у день підписання наказу про призначення чи звільнення керівника прокуратури, прокурора, керівника органу досудового росзлідування та слідчого письмово повідомляють про це осіб, відповідальних за ведення довідників зазначених відомств, для внесення до них змін про реєстраторів.

 

 

Ухвали слідчого судді які можуть бути оскаржені

Під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про:

1) відмову у наданні дозволу на затримання;

2) застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або відмову в його застосуванні;

3) продовження строку тримання під вартою або відмову в його продовженні;

4) застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або відмову в його застосуванні;

5) продовження строку домашнього арешту або відмову в його продовженні;

6) поміщення особи в приймальник-розподільник для дітей або відмову в такому поміщенні;

7) продовження строку тримання особи в приймальнику-розподільнику для дітей або відмову в його продовженні;

8) направлення особи до медичного закладу для проведення психіатричної експертизи або відмову у такому направленні;

9) арешт майна або відмову у ньому;

10) тимчасовий доступ до речей і документів, яким дозволено вилучення речей і документів, які посвідчують користування правом на здійснення підприємницької діяльності, або інших, за відсутності яких фізична особа - підприємець чи юридична особа позбавляються можливості здійснювати свою діяльність;

11) відсторонення від посади або відмову у ньому.

2. Під час досудового розслідування також можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній.

3. Скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

 

 

Керівництво слідчими діями при торгівлі людьми

Ст..36 КПК

Допит свідків. Свідків у справах даної категорії можна умовно згрупувати у три групи:

1. До першої групи свідків відносяться особи, які можуть підтвердити вчинення певних дій підозрюваними (обвинуваченими) щодо підготовки або вчинення ними торгівлі людьми.

Зокрема, підлягають допиту працівники державних органів, організацій та установ, які причетні до оформлення закордонних паспортів, інших необхідних для виїзду за кордон документів та можуть у зв’язку з цим вказати на осіб, які зверталися до них з цього приводу чи прохали їх про прискорення такого оформлення або у разі використання підроблених документів – про підробку таких документів, і т. ін.

2. До другої групи належать свідки з числа осіб, які добре знають потерпілих (друзі, знайомі, співробітники, сусіди, деякі з родичів потерпілих тощо).

3. Третя група – свідки з числа осіб, які добре знають підозрюваних (обвинувачених).

Питання, що з’ясовуються при допитах осіб, які добре знають підозрюваних, мають бути спрямовані на отримання відомостей про подію злочину, дії підозрюваного, що передували вчиненню торгівлі людьми, особу підозрюваного. Вказані обставини з’ясовуються за допомогою таких основних питань: 1) у яких відносинах знаходиться свідок з підозрюваним (родичі, сусіди, товариші по службі); 2) дані про особу підозрюваного: анкетні; фізичні (ріст, вага, особливі прикмети); психологічні (нахили, навички, характер); інтереси та спосіб життя; 3) взаємовідносини свідка з підозрюваним (дружелюбні, довірливі, неприязні та ін.); 4) що свідку відомо про характер вчинених дій підозрюваним; звідки це стало йому відомо; 5) період злочинної діяльності підозрюваного; 6) що свідкові відомо про коло осіб, які брали участь на всіх етапах злочинної діяльності; 7) чи збиралися в помешканні його товариші, обговорюючи при цьому плани і масштаби злочинних операцій; 8) з якими абонентами підозрюваний вів міжнародні телефонні переговори; як часто; 9) чи має підозрюваний приятельські, ділові зв’язки з працівниками відділів у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, правоохоронних органів, прикордонниками; якщо так, то які і з ким; 10) чи траплялися випадки давання будь-якій посадовій особі хабара для сприяння у вчиненні торгівлі людьми.

Допит вказаної категорії свідків сприяє повному і всебічному з’ясуванню як позитивних, так і негативних сторін особи підозрюваного, його способу життя, нахилів та інтересів. При цьому отримані відомості дозволяють встановити психологічний контакт з підозрюваним.

Допит потерпілих. Під час проведення допиту потерпілих необхідно враховувати їх психологічний стан і акцентувати увагу не тільки на обставинах вчинення злочинів відносно тих потерпілих, які допитуються, але й інших осіб, про яких їм відомо, що вони також постраждали внаслідок торгівлі людьми або іншої злочинної діяльності, зокрема, їх разом вивозили за кордон, примушували до зайняття проституцією тощо.

Під час допиту потерпілих необхідно з’ясовувати:

- яким чином та за яких обставин вони познайомилися з організаторами виїзду за кордон, з ким вони спілкувалися з цього приводу, які висловлювалися пропозиції щодо характеру їх роботи за кордоном, її умов та платні (зокрема, чи йшлося про надання сексуальних послуг, якщо так – то за яких умов), яка була досягнута домовленість, у тому числі щодо оплати послуг посередників за “працевлаштування”, оформлення документів, придбання квитків тощо;

- як вирішувалося питання про оформлення необхідних для виїзду за кордон документів, хто саме цим займався, що їм відомо з цього приводу;

- за яких обставин здійснювався виїзд за кордон, зокрема, перетинання державного кордону України, інших країн (час, місце, спосіб, інші обставини), хто саме супроводжував їх, чи спілкувалися вказані особи з працівниками Держкомкордону, що їм відомо з цього приводу;

- які події відбувалися після виїзду за кордон – куди саме вони прибували, хто їх там зустрічав, як вирішувалося питання з їх працевлаштуванням, що їм пояснював новий “хазяїн”, чи сповіщав при цьому останній на вже існуючу домовленість з українськими організаторами виїзду за кордон, з оформленням документів щодо їх перебування на території цієї країни, якими були умови їх “праці”;

- чи заперечували вони проти зайняття проституцією або іншими видами роботи, якщо так – яким чином їх примушували до цього, чітко визначивши характер погроз, насильства або зловживання довірою, чи зверталися вони до правоохоронних, інших державних органів іноземної країни, до представництв України, якщо ні – то чому,

- що їм відомо про членів злочинної групи, інших осіб, з якими вони спілкувалися під час вказаних подій (вербувальники, кур’єри, фотографи, працівники паспортних установ тощо), а також про потерпілих, які опинилися разом з ними за кордоном за аналогічними обставинами.

Допит підозрюваних. Перед проведенням допиту підозрюваного необхідно вивчити особу підозрюваного методом ознайомлення з наявними у кримінальній справі матеріалами: характеристиками з місця роботи, навчання, показаннями свідків, потерпілих; даними, отриманими в ході проведення оперативно-розшукових заходів, результатами спостереження за ним тощо; матеріалами кримінальних справ у тому випадку, коли особа раніше притягувалася до кримінальної відповідальності (якщо це можливо). Отримана слідчим інформація дозволяє встановити психологічний контакт з допитуваним, обрати найбільш раціональну систему тактичних прийомів допиту, визначити характер і стан можливого та найбільш ефективного психологічного впливу і прогнозувати можливі способи протидії з боку допитуваного.

Під час допиту підозрюваного необхідно детально з’ясувати всі обставини по кожному з відомих слідству епізодів злочинної діяльності, зокрема:

- коли, де, з ким за чиєю ініціативою та за яких обставин була досягнута домовленість про продаж людей іноземним “партнерам”, які умови з цього приводу були узгоджені та яким чином вони виконувалися, яким чином підтримувався зв’язок з останніми, як здійснювалася оплата за вивезених за кордон людей;

- коли, де, ким та яким чином здійснювалося “вербування” потерпілих, які саме способи при цьому ним використовувалися;

- як здійснювалося вивезення людей за кордон, починаючи з оформлення необхідних для цього документів (хто їх оформлював, за яких обставин, якщо при цьому вказані документи підроблялися – то ким саме та за яких умов) та закінчуючи переміщення через державний кордон України (час, місце, спосіб, якщо мало місце незаконне перетинання кордону – то за яких обставин, з чиєю допомогою і т. ін.);

- яким чином здійснювалося “працевлаштування” потерпілих за кордоном (хто, коли і де їх зустрічав, де саме та в якості кого вони “працювали”, що їм відомо про обставини їх подальшого перебування за кордоном і т. ін.);

- хто входив до складу злочинної групи та як здійснювався розподіл ролей між її учасниками.

Обшук. До першочергових слідчих (розшукових) дій у справах про торгівлю людьми також відносяться обшук, який проводиться у приміщеннях державних органів, організацій та установ, причетних до оформлення документів, необхідних для виїзду за кордон, з метою виявлення та вилучення усіх наявних примірників, копій, що пов’язані з їх оформленням та подальшим використанням. Обшуки проводяться за місцем проживання осіб, які причетні до вчинення вказаних злочинів, у тому числі і посадових осіб державних органів, організацій та установ з тією ж метою, а також з метою відшкодування у подальшому шкоди, заподіяної злочином.

В процесі обшуку виявляються і вилучаються, передусім, трудові договори (контракти) з потерпілими та іншими особами, боргові розписки, закордонні та громадянські паспорти потерпілих та інших осіб тощо, а також інші предмети і документи, що можуть служити речовими доказами і будуть використані для встановлення істини у справі.

Найчастіше вилученню підлягають такі документи: анкети для отримання закордонних паспортів; митні декларації; трудові договори (контракти); копії квитанцій на міжнародні поштові відправлення та переводи; установчі документи, що підтверджують право на заняття туристичною діяльністю, діяльністю з працевлаштування (в тому числі і за кордоном); проїзні квитки, білети; списки пасажирів; довідки з МТС про телефонні переговори торгівців та їх співучасників, включаючи і мобільний зв’язок; банківські дозволи на вивіз валюти; відомості про проживання в готелях і т. ін.

 

Білет 9