Підстави для призначення та заміни прокурора

1. Прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.

2. Прокурор здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні з його початку до завершення. Здійснення повноважень прокурора в цьому самому кримінальному провадженні іншим прокурором можливе лише у випадках, передбачених частинами четвертою та п'ятою статті 36, частиною третьою статті 313, частиною другою статті 341 цього Кодексу та частиною третьою цієї статті.

3. Якщо прокурор, який у відповідному кримінальному провадженні здійснює повноваження прокурора, не може їх здійснювати через задоволення заяви про його відвід, тяжку хворобу, звільнення з органу прокуратури або з іншої поважної причини, що унеможливлює його участь у кримінальному провадженні, повноваження прокурора покладаються на іншого прокурора керівником відповідного органу прокуратури. У виняткових випадках повноваження прокурора можуть бути покладені керівником органу прокуратури на іншого прокурора цього органу прокуратури через неефективне здійснення прокурором нагляду за дотриманням законів під час проведення досудового розслідування.

Суб'єктом, до компетенції якого входить визначення прокурора у конкретному кримінальному провадженні, є керівник відповідної прокуратури. Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. З КПК керівник органу прокуратури - Генеральний прокурор України, прокурор Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя, міжрайонний прокурор, прокурор міста, району, прирівняні до них прокурори та їх заступники, які діють у межах своїх повноважень.

З огляду на положення ст. 214 КПК відомості до ЄРДР можуть бути внесені або слідчим, або прокурором. При цьому слідчий зобов'язаний невідкладно у письмовій формі повідомити прокурора про початок досудового розслідування, підставу початку досудового розслідування та інші відомості, передбачені ч. 5 ст. 214 КПК.

Якщо ж відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР внесені прокурором, він зобов'язаний невідкладно, але не пізніше наступного дня, з дотриманням правил підслідності передати наявні у нього матеріали до органу досудового розслідування та доручити проведення досудового розслідування (детальніше про порядок початку досудового розслідування див. коментар до ст. 214 КПК).

Отже, прокурор у конкретному кримінальному провадженні може визначатися керівником прокуратури:

а) при безпосередньому внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР працівниками прокуратури;

б) при надходженні до прокуратури письмового повідомлення слідчого про початок досудового розслідування та його підставу.

Підставами прийняття рішення про заміну прокурора може бути:

а) задоволення заяви про його відвід;

б) тяжка хвороба прокурорського працівника;

в) звільнення з органу прокуратури;

г) інша поважна причина, що унеможливлює його участь у кримінальному провадженні;

д) у виняткових випадках повноваження прокурора можуть бути покладені на іншого прокурора цього органу прокуратури через неефективне здійснення прокурором нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування.

Підготовка та проведення прокурором прямого та перехресного допиту свідка під час досудового розслідування в судовому засіданні.

1. У виняткових випадках, пов'язаних із необхідністю отримання показань свідка чи потерпілого під час досудового розслідування, якщо через існування небезпеки для життя і здоров'я свідка чи потерпілого, їх тяжкої хвороби, наявності інших обставин, що можуть унеможливити їх допит в суді або вплинути на повноту чи достовірність показань, сторона кримінального провадження має право звернутися до слідчого судді із клопотанням провести допит такого свідка чи потерпілого в судовому засіданні, в тому числі одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб.

свідка обвинувачення першим допитує прокурор, а свідка захисту - захисник, якщо обвинувачений взяв захист на себе - обвинувачений (прямий допит). Під час прямого допиту не дозволяється ставити навідні запитання, тобто запитання, у формулюванні яких міститься відповідь, частина відповіді або підказка до неї.

7. Після прямого допиту протилежній стороні кримінального провадження надається можливість перехресного допиту свідка. Під час перехресного допиту дозволяється ставити навідні запитання. Головуючий за протестом сторони має право зняти питання, що не стосується суті кримінального провадження. Якщо свідок висловлюється нечітко чи заперечує певні обставини, суд має право вимагати від цього свідка конкретної відповіді - "так" чи "ні".

Підготовка до допиту може бути поділена на три основних рівня: пізнавальний, прогностичний та синтезуючий. Пізнавальний рівень полягає у вивченні матеріалів кримінальної справи, ознайомленні з оперативно-розшуковими даними, збиранні відомостей про особу допитуваного, вивченні спеціальних питань. Інформація, яка буде одержана на цьому рівні, дозволяє прогнозувати різні ситуації допиту, визначати можливість виникнення у допитуваного реакцій на використання того чи іншого тактичного прийому або небажаного психічного стану, обирати найдоцільніші способи встановлення психологічного контакту. Підготовка до допиту завершується на синтезуючому рівні й охоплює складання плану допиту, а також вирішення питань, пов’язаних з визначенням доцільного місця, часу та режиму його здійснення.

Підготовка до допиту передбачає необхідність вивчення соціально-психологічної характеристики допитуваного, яка складається з даних про його характер, темперамент, рівень інтелекту, спосіб мислення, схильність до референтної групи, спосіб життя, виховання в сім’ї тощо. Вивчення особи допитуваного дозволяє обрати доцільний момент для допиту, визначити послідовність допиту кількох свідків або обвинувачених, встановити психологічний контакт з допитуваним, обрати найефективніші прийоми, способи виховного впливу, а також оцінити одержані показання.

Вивчення особи допитуваного здійснюється на підставі певних методів: спостереження, бесіди, аналізу результатів діяльності, узагальнення незалежних характеристик. Обсяг даного вивчення залежить від таких чинників, як процесуальне становище допитуваного, характер злочину, мета допиту, організаційні можливості слідчого та його професійні знання

Заключним етапом підготовки до допиту є його планування, яке передбачає визначення порядку проведення допиту, здійснення прогностичної функції.

При плануванні слідчий прогнозує поведінку обвинуваченого або свідка на допиті, а також можливість виникнення різних ситуацій допиту та їх зміни під час його проведення. Планування допиту передбачає прогнозування можливих реакцій допитуваного на той чи інший доказ та можливі зміни лінії поведінки слідчого в процесі допиту.

Планування проведення досудового розслідування у багатоепізодних кримінальних провадженнях.

Відомо, що багатоепізодні кримінальні провадження розслідуються слідчо-оперативними групами, а процесуальне керівництво здійснюється групою прокурорів. У таких випадках планування роботи має особливо важливе значення. У багатоепізодних кримінальних провадженнях, як правило, складаються два види планів – загальний і індивідуальний. Загальний план визначає основні напрямки розслідування, основні обставини, які підлягають доказуванню. В нього включаються найбільш перспективні і реальні версії, слідчі дії, оперативно-розшукові заходи та заходи організаційного, тактичного і інформаційно-довідкового характеру, які мають значення для всього провадження. Індивідуальні плани складаються за версіями, епізодами, особами, об’єктами чи окремими обставинами, які необхідно з’ясовувати та перевіряти в ході досудового розслідування.

Індивідуальні плани можуть складатися як слідчими, так і оперативними працівниками, включеними до слідчо-оперативної групи.

Будь-яка методика планування роботи не виключає можливості складання календарних планів Таке планування роботи у багатоепізодних провадженнях може передбачатися у виді графіків Будь-які з розглянутих вище планів можуть доповнюватися більш конкретними планами, як наприклад, планами окремих слідчих дій

За такими ж принципами може плануватися діяльність групи прокурорів з нагляду за додержанням законів у формі процесуального керівництва при розслідуванні багатоепізодних кримінальних проваджень.

Загальні плани проведення досудового слідства складаються на підставі індивідуальних планів керівником слідчо-оперативної групи, а плани щодо процесуального керівництва – старшим прокурором, визначеним у порядку ст. 37 КПК України, з врахуванням індивідуальних планів прокурорів групи.

Однак можливі й інші методи планування роботи. Спочатку складається загальний план на підставі вивчення та оцінки фактичних даних всім складом бригади, а потім з врахуванням основних запланованих заходів розробляти індивідуальні плани. Останні конкретизуються та доповнюються за епізодами, висунутими по них версіями, за особами чи об’єктами.

Так, в плані проведення допиту можна передбачити: час і місце допиту, питання, які необхідно з’ясувати при допиті по кожному з епізодів та послідовність постановки питань; матеріали провадження (показання інших осіб, речові докази, документи), які необхідно буде пред’явити особі; спосіб і умови, в яких буде проходити слідча дія (складання протоколу, аудіо- чи відеофіксація, можливість залучення понятих, спеціалістів чи інших осіб; які заходи вжити до забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні; які заходи необхідно вжити до збереження документів, речових чи інших доказів і т. п.

наука знає два способи викладення фактичних обставин справи та дослідження їх в суді – це хронологічний та систематичний.

Хронологічний спосіб полягає у тому, що епізоди досліджуються у судовому засіданні в такому порядку, як вони вчинялися у часі, тобто в послідовній черговості їх вчинення.

Систематичний – це коли епізоди вчинення злочинів досліджуються в залежності від виду кримінальних правопорушень (за категоріями злочинів) або систематизуються (групуються) в залежності від того, хто їх вчиняв, тобто за обвинуваченими, або за об’єктами.

Білет