Основні засади ведення єдиного Реєстру досудових розслідувань відповідно до кримінального процесуального кодексу України та положення про порядок ведення єдиного Реєстру досудових розслідувань.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 214 КПК України та п. 22 Перехідних положень Генеральній прокуратурі України рекомендовано протягом трьох місяців із дня опублікування КПК України створити Єдиний реєстр досудових розслідувань, а також розробити і затвердити за погодженням із Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, органом, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, Положення про порядок його ведення.

Положення затверджено наказом Генерального прокурора України від 17 серпня 2012 року № 69 «Про Єдиний реєстр досудових розслідувань» за погодженням із Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України та Державною податковою службою України.

Що стосується ЄРДР, то він розпочав роботу 20 листопада 2012 року одночасно із введенням у дію Кримінального процесуального кодексу України, однак робота щодо його удосконалення триває.

Наказом Генерального прокурора України від 25 вересня 2012 року № 15гн «Про організацію роботи з питань статистики, ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та нагляду за обліком кримінальних

правопорушень» прокурорів усіх рівнів зобов'язано забезпечити:

- достовірність відображення в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей щодо кримінальних правопорушень, осіб, які їх учинили, та прийнятих під час досудового розслідування рішень прокурорами та слідчими органів прокуратури;

- удосконалення форм та методів нагляду за додержанням нормативних актів з питань обліку кримінальних правопорушень, ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та формування звітності правоохоронними органами.

Об'єктивність та своєчасність обліку кримінальних правопорушень, осіб, які їх учинили, руху кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та здійснення нагляду за органами досудового розслідування на цьому напрямі галузевим наказом визначено одним з основних критеріїв оцінки діяльності прокурорів.

Ці завдання практично вирішено з прийняттям Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань.

Положенням врегульовано порядок формування та ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, надання відомостей із нього відповідно до вимог КПК України, удосконалено єдиний облік кримінальних правопорушень, прийнятих під час досудового розслідування рішень, осіб, які учинили такі правопорушення, та результатів судового провадження; забезпечено оперативний контроль за додержанням законів під час проведення досудового розслідування та аналізу стану і структури кримінальних правопорушень.

Внесення відомостей до ЄРДР визначає момент початку досудового розслідування. Одержавши від керівника доручення про проведення досудового розслідування, слідчий одразу, не зволікаючи, повинен внести відомості до ЄРДР.

ЄРДР - це створена за допомогою автоматизованої системи електронна база даних, відповідно до якої здійснюються збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, що використовуються для формування звітності та надання інформації про відомості, внесені до ЄРДР.

ЄРДР утворено та ведеться з метою забезпечення: єдиного обліку кримінальних правопорушень та прийнятих під час досудового розслідування рішень, осіб, які їх учинили, та результатів судового провадження; оперативного контролю за додержанням законів під час проведення досудового розслідування: аналізу стану та структури кримінальних правопорушень, вчинених у державі.

Держателем ЄРДР є Генеральна прокуратура України.

Виконання функцій адміністратора Реєстру покладається на Генеральну прокуратуру України та прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя.

На прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя покладаються функції адміністраторів спеціалізованих прокуратур (на правах обласних).

Реєстраторами ЄРДР є: прокурори; слідчі - органів прокуратури, внутрішніх справ, безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, та органів державного бюро розслідувань (з моменту створення).

Користувачами ЄРДР є: керівники прокуратур та органів досудового розслідування, прокурори, слідчі й інші уповноважені особи органів внутрішніх справ, безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, і Державного бюро розслідувань, які виконують функції з інформаційно-аналітичного забезпечення правоохоронних органів та ведення спеціальних обліків (оперативних, оперативно-облікових, дактилоскопічних тощо) відповідно до чинного законодавства.

Держатель здійснює розробку засобів організаційного, методологічного та програмно-технічного ведення Реєстру; виконує функції адміністратора електронної бази даних (накопичення, зберігання, захист, контроль права доступу тощо); організує взаємодію з базами даних Міністерства внутрішніх справ України та Державної судової адміністрації України; розробляє нормативні документи щодо створення, ведення та користування даними Реєстру.

Адміністратор забезпечує технічне й технологічне створення та супроводження програмного забезпечення ЄРДР, адміністрування і моніторинг використання системи, надання реєстраторам доступу до нього та обмеження доступу у визначених Положенням випадках, використання електронного цифрового підпису, збереження і захист даних, що містяться в ЄРДР, перевірки дотримання дисципліни та системи безпеки, проводить навчання щодо наповнення та користування ЄРДР, а також виконує інші функції, передбачені Положенням.

Відомості про реєстраторів та користувачів Реєстру заносяться до довідника організаційної структури Реєстру по кожному органу досудового розслідування та прокуратурах.

Згідно з КПК України саме прокурор як сторона обвинувачення, або як виняток - слідчий за погодженням з прокурором, складає та в день складання вручає особі письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Перед цим прокурор самостійно оцінює наявність відповідних підстав для письмового повідомлення про підозру, тобто: законність затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; законність обрання до особи одного з передбачених вказаним Кодексом запобіжних заходів; наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення (п. 11 ст. 36, ст. 276 КПК України).

При цьому прокурор або слідчий зобов'язані невідкладно повідомити підозрюваному про його права, передбачені КПК України.

Притягнення до кримінальної відповідальності як стадія кримінального провадження починається саме з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (п. 14 ст. 3 КПК України).

Відповідно до ст. 283 КПК України прокурор після повідомлення особі про підозру зобов'язаний у наикоротшии строк здійснити одну з таких дій, яка вказана у зазначеній статті цього Кодексу.

Слідчий, прокурор-процесуальний керівник, складаючи повідомлення особі про підозру, викладає в ньому власну думку про винуватість особи, яка склалася у нього на підставі оцінки тих доказів, що є в справі на момент прийняття такого рішення

Повідомлення про підозру обов'язково здійснюється у таких випадках:

1) у разі затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення.

Це положення КПК України означає, що уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках: а) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення; б) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин.

Особа є затриманою з моменту, коли вона силою або, підкорившись наказу, змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.

Строк затримання особи без ухвали слідчого судді, суду не може перевищувати сімдесяти двох годин з моменту затримання.

Затримана без ухвали слідчого судді, суду особа не пізніше шістдесяти годин з моменту затримання повинна бути звільнена або доставлена до суду для розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу.

2) у разі обрання до особи одного з передбачених КПК України запобіжних заходів, зазначених у ст. 176 КПК України.

Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи. Запобіжні заходи

застосовуються: під час досудового розслідування слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

3) у разі наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Що необхідно розуміти під «достатніми доказами», які повинні відповідно до вимог закону вказувати на вчинення кримінального правопорушення конкретною особою.

Під достатніми доказами щодо акта повідомлення особі про підозру слід розуміти достовірні відомості, зібрані, перевірені й оцінені слідчим, прокурором у встановленому законом порядку, які в сукупності дають змогу зробити висновок, що на момент розслідування конкретна особа вчинила кримінальне правопорушення, яке передбачене Кримінальним кодексом України, і не підлягає звільненню від відповідальності за нього.

При цьому повідомлення особі про підозру повинно ґрунтуватися не на сукупності доказів, а на їх системі.

Яка кількість доказів і яких саме потрібно для повідомлення особі про підозру, попередньо визначити неможливо. Достатність доказів визначається як наявністю у кримінальному провадженні їх сукупності, яка викликає у суб'єкта доказування внутрішню переконаність у достовірному з'ясуванні наявності або відсутності обставин предмета доказування, необхідних для встановлення об'єктивної істини та прийняття правильного рішення у справі.