Обставини, що підлягають встановлюенню у провадженнях про злочини у сфері обігу наркотичних засобів

З огляду на вимоги ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні щодо злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інших злочинів проти здоров’я населення підлягають доказуванню:

1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).

Подію кримінального правопорушення становлять обставини, які підпадають під ознаки об’єктивної сторони складу кримінального правопорушення. При доказуванні події необхідно довести, що це діяння є суспільно небезпечним і не може розглядатися як малозначне.

Встановлення часу та способу вчинення кримінального правопорушення у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів не має особливостей порівняно з іншими правопорушеннями.

Водночас місце вчинення правопорушення є ознакою об’єктивної сторони злочинів, передбачених: ст. 305 КК України (митний кордон України), ч. 2 ст. 307, ст. 316 КК України (місце, призначене для проведення навчальних, спортивних і культурних заходів, інші місця масового перебування громадян); ч. 2 ст. 307 КК України (місця позбавлення волі); ст. 317 КК України (місце для незаконного вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів); ст. 322 КК України (місце для вживання з метою одурманювання лікарських та інших засобів, що не є наркотичними або психотропними чи їх аналогами), тож на це слід звернути увагу при доказуванні події злочину.

Більшість злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів належать до так званих формальних, або усічених складів, тож настання чи ненастання суспільно-небезпечних наслідків не впливає на їх кваліфікацію. Водночас матеріальні склади мають деякі злочини з кваліфікуючими ознаками (наприклад, незаконне введення в організм іншої особи проти її волі наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, якщо це заподіяло середньої тяжкості чи тяжке тілесне ушкодження потерпілому (ч. 2 ст. 314 КК України) або якщо внаслідок таких дій настала смерть потерпілого (ч. 3 ст. 314 КК України).

Крім того, частина злочинів, що належать до категорії «інших злочинів проти здоров’я населення» також є діяннями з матеріальним складом (наприклад, ст. 327 КК України – порушення правил та норм, встановлених з метою запобігання епідемічним та іншим інфекційним захворюванням, а також масовим неінфекційним захворюванням (отруєнням) і боротьби з ними, якщо такі дії спричинили або завідомо могли спричинити поширення цих захворювань (ч. 1), або спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки (ч. 2)).

У злочинах з матеріальним складом необхідно встановити, чи мали місце: 1) саме суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), 2) його суспільно небезпечні наслідки; 3) причинний зв’язок між діянням та наслідками, що настали.

Потрібно зауважити, що для більшості складів злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів є обов’язковим встановлення певнихданих щодо таких засобів та речовин (їх належність до наркотичних чи психотропних, вид, назва, розмір чи кількість). Походження наркотичного засобу, психотропної речовини (рослинне, синтетичне) загалом не має значення для кваліфікації дій винного (окрім злочину, передбаченого ст. 310 КК України, де предметом є конкретно визначені рослини – снотворний мак, коноплі). Крім того, слід враховувати, що кримінальна відповідальність за збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів настає незалежно від їх розміру.

Як свідчать статистичні дані, з-поміж наркотичних засобів найчастіше вилучається (якщо порівняти по грамах – в порядку зменшення): канабіс, макова соломка, опій, героїн.

Для інших злочинів проти здоров’я населення залежно від виду злочину є обов’язковим встановлення, чи належить речовина до отруйної чи сильнодіючої, засіб – до сильнодіючого або отруйного лікарського засобу, до фальсифікованого лікарського засобу, або ж до одурманюючого засобу, допінгу; чи є продукт харчування або інша продукція радіоактивно забрудненими.

Для встановлення відповідних даних у кримінальному провадженні обов’язковим є проведення експертиз;

2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Встановивши причетність особи до події правопорушення, необхідно довести, чи має вона ознаки суб’єкта правопорушення:

1) досягла віку кримінальної відповідальності (як правило, 16 років; окрім вимагання і викрадення наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів шляхом крадіжки, грабежу, розбою – 14 років; при вчиненні злочинів із залученням неповнолітнього або малолітнього (ч.ч. 2, 3 ст. 307, ч. 2 ст. 317 КК України) та щодо малолітнього (ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 314, ч. 2 ст. 315 КК України), а також ст.ст. 323, 324 КК України – 18 років;

2) є осудною (обмежено осудною);

3) відповідає визначенню спеціального суб’єкта (зокрема, для таких діянь як заволодіння наркотичними засобами, психотропними речовинами, їх аналогами, прекурсорами, або обладнанням, призначеним для виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів шляхом зловживання службової особи службовим становищем (ч. 2 ст. 308, ч. 2 ст. 312 КК України, ч. 2 ст. 313 КК України); незаконна видача рецепта на право придбання наркотичних засобів або психотропних речовин (ст. 319 КК України); порушення встановлених правил обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (ст. 320 КК України), порушення санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційним захворюванням та масовим отруєнням (ст. 325 КК України) тощо).

Доказуванню підлягає суб’єктивна сторона складу правопорушення (особисте ставлення особи до скоєного нею діяння та до його наслідків). Обов’язковим при цьому є доведення вини. Для злочинів наведеної категорії суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом (окрім злочинів, передбачених ст.ст. 320, 325, 326 КК України, які можуть вчинятися як умисно, так і необережно).

При цьому необхідно враховувати, що обов’язковим елементом окремих злочинів цієї категорії є мета (наприклад, мета збуту – ст.ст. 307, 312, 321, 321-1 КК України; мета використання прекурсорів для виробництва або виготовлення наркотичних засобів чи психотропних речовин – ст. 311 КК України; мета незаконного вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів – ст. 317 КК України; мета продовження незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, прекурсорів при використанні доходів (коштів і майна) – ст. 306 КК України). Відсутність мети збуту потрібно встановити для кваліфікації дій за ст. 309 КК України.

Так, про умисел на збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів або прекурсорів може свідчити як відповідна домовленість з особою, яка придбала ці засоби чи речовини, так й інші обставини, зокрема: великий або особливо великий їх розмір, спосіб упакування та розфасування; поведінка суб’єкта злочину; те, що особа сама наркотичні засоби або психотропні речовини не вживає, але виготовляє та зберігає їх; тощо. При цьому слід мати на увазі, що відповідальність за збут таких засобів і речовин настає незалежно від їх розміру (п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 4). Тож прокурор повинен враховувати в суді зазначені рекомендації при доведенні наявності такого умислу.

Серед мотивів д осліджуваних злочинів виділяють дві основні групи: мотиви, пов’язані з потягом до вживання зазначених засобів чи речовин; та корисливі мотиви.

Мотив є обов’язковим елементом складу злочину, передбаченого ст. 319 КК України (корисливий мотив чи інші особисті інтереси), ч. 2 ст. 317 КК України (корисливий мотив). Що стосується незаконного збуту наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів (ст. 307 КК України), то мотив таких дій не відіграє роль при кваліфікації діяння;

3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розмір процесуальних витрат.

Слід зауважити, що такий елемент предмета доказування як вид і розмір шкоди стосується діянь, передбачених ст.ст. 308, 312–315, 318, 320 КК України. Крім того, розмір шкоди встановлюється і щодо тих складів злочинів, де кваліфікуючою ознакою виступає настання «інших тяжких наслідків» (зокрема, ст.ст. 321-1, 321-2, 325, 326, 327 КК України)

До процесуальних витрат належать, зокрема, витрати, пов’язані із залученням експерта. Оскільки у кримінальних провадженнях досліджуваної категорії проведення експертиз є обов’язковим, прокурору слід враховувати, що залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, а також проведення експертизи за дорученням суду здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України (ч. 2 ст. 122 КПК України). Водночас у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта (ч. 2 ст. 124 КПК України);

4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом’якшують покарання або є підставою закриття кримінального провадження.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 67 КК України вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп’яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів, є обставиною, що обтяжує покарання.

4. 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Білет 5