ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Фактори, причини та умови професійної злочинності



Професійна злочинність, природно, детермінується на загальносоціальному рівні, як і вся злочинність у цілому, криміногенними факторами — факторами економічними, соціальними, організаційно-управлінськими, політичними та іншими. До економічних факторів належать такі явища і процеси: скорочення обсягів виробництва в країні, його технічна відсталість і деградація науково-технічного потен­ціалу; неконкурентоздатність більшості українських товарів на світовому ринку; існування в непомірних обсягах тіньо­вої економіки (вона складає понад 40% валового внутріш­нього продукту); залучення тією чи іншою мірою в тіньо­вий сектор економіки значних верств населення України через позабанківський обіг готівки, вуличну торгівлю; ухи-

лення від сплати різноманітних податків і зборів; корупція (за деякими оцінками за кордоном знаходиться від 15 до 20 млрд. доларів, неофіційно експортованих громадянами і юридичними особами країни); широке поширення бартер­них угод; інфляція, яка була особливо високою в 1992-1994 роках та в 1998 році, а також інші прояви «хворої» еконо­міки і нестабільної кредитно-фінансової системи.

Криміногенні соціальні фактори — це зниження рівня матеріального забезпечення більшості населення (по суті, його бідність); несвоєчасна виплата заробітної плати, сти­пендій, пенсій; зменшення можливостей для легального заробітку; соціально-майнові контрасти (йдеться про стрім­ку поляризацію населення за рівнем прибутків); поширен­ня випадків, коли високий життєвий рівень досягається шляхом порушення законів та інших нормативних актів.

В зв'язку з останньою тезою не можна не відмітити, що завдяки вільному ринку, активній зовнішньоторговельній діяльності, вільному обміну інформацією між Україною та іншими країнами набули поширення в країні стандарти життя і споживання, що існують у багатих країнах Європи та Америки. Ці стандарти передбачають певний розмір гро­шового прибутку, наявність власного міського будинку і за­міської дачі, висококласного автомобіля, можливість зміс­товного відпочинку за кордоном. Все це стало життєвою метою деяких українців, особливо молоді. Але її досягнен­ня легальним шляхом стає все більш проблематичним і до­сить часто задовольняється злочинними способами.

Ряд негативних явищ є криміногенними факторами організаційно-управлінського характеру:

— суперечливе оподаткування вітчизняних виробників за своїми ставками не сприяє їх нормальній господарській діяльності, штовхає на численні зловживання;

— масове ввезення в Україну імпортних промислових і продовольчих товарів, які в достатній кількості може вироб­ ляти і вітчизняна промисловість і підприємства АПК (вкрай низькі мита на іноземні вироби і продукти, високі технології їх виготовлення дозволяють реалізувати імпортний товар на внутрішньому ринку дешевше за свій, вітчизняний);

— істотні недоліки в проведенні реформ, зокрема в сис­ темі приватизації (зловживання з боку державних службовців і керівників підприємств, шахрайство інвесторів тощо);

— повільність у проведенні адміністративної реформи в країні;

— диспропорції в розвитку регіонів країни, невирі- шеність проблем деяких збиткових галузей господарства (наприклад, вугільна промисловість), несвоєчасне вирішен­ ня назрілих питань з упорядкування управління підприєм­ ствами агропромислового комплексу тощо. ,

Не можна не назвати окремі фактори політичного харак­теру, що погіршують криміногенну обстановку в країні. Зокрема, впровадження (на фоні низького рівня життя) плат­них медичних послуг, навчання у вузах за контрактом, плат­не одержання житла, низьке пенсійне забезпечення та інші проблеми, вирішення яких перекладається на плечі широ­ких верств населення. Все це призводить до відчуження частини громадян від держави і закону, орієнтує їх на досяг­нення власного добробуту будь-якими засобами (включаю­чи й ті, що не схвалюються суспільством). До обставин та­кого роду можна віднести тривале замовчування державою в радянський період існування професійної злочинності, що сприяло її відтворенню, і недооцінку сучасною українською державою її підвищеної суспільної небезпеки.

Через дію перелічених факторів загострюється в країні криміногенна ситуація взагалі і збільшується професійна злочинність зокрема.

Причинами ж вчинення конкретних злочинів кримі­нальними професіоналами необхідно вважати ті певні нега­тивні обставини, притаманні нашій дійсності, під впливом яких у свідомості винних виникають глибокі й стійкі анти-суспільні погляди, звички, які породжують у них високий ступінь готовності займатися злочинним промислом. Слід назвати, принаймні, шість таких обставин, що найбільш чітко вимальовуються.

1. Наявність у структурі суспільної свідомості (в свідо­мості суспільства) таких елементів, як користолюбство, за­жерливість, паразитична психологія, прагнення обдурити

іншого, поживитися за чужий рахунок. Перелічене лежить в основі майнових злочинів, які становлять ядро професій­ної злочинності.

2. Живучість злочинних традицій і звичаїв, що виникли сотні років тому, передаються з покоління в покоління і в оновлених формах існують і зараз.

3. Перевантаження нашого суспільства великою кіль­ кістю неформальних соціальних груп, для яких характерні негативні норми поведінки і життєдіяльності. У такому се­ редовищі культивується злочинна романтика і ідея начебто можливості уникнути кримінальної відповідальності. Для цього начебто є багато шансів, якщо оволодіти відповідни­ ми прийомами і навиками. В таких групах у результаті впли­ ву на свідомість їх членів з боку запеклих злочинців з вели­ ким «стажем» поступово і міцно утверджується кримінальна субкультура. Доказ тому — поширення тут злочинного жаргону, блатних (злодійських) пісень, звичаїв, татуюван­ ня. Вражаються цим переважно неповнолітні та особи мо­ лодого віку, в очах яких все це має суттєве значення для самоствердження особистості.

4. Поява в останній час великої кількості бездоглядних і безпритульних дітей; їхній спосіб життя відкриває їм до­ рогу до злочинного світу.

5. Недоліки виховної роботи, покладеної на такі соціальні інститути, як сім'я, школа, заклади культури, спортивні організації тощо. Майже не використовуються з метою ви­ ховання можливості літератури, кіно, телебачення, засобів масової інформації. На жаль, тут іноді мають місце факти, коли офіційні інститути виховання населення замість ко­ ристі завдають шкоди.

6. Криміналізація діяльності приватного бізнесу, що на­ мітилася. У цій сфері починають відігравати значну роль об­ ман, шахрайство, недобросовісна конкуренція, ухилення від сплати різноманітних податків і зборів. Подібні правила зас­ воює багато з власників приватних і комерційних підприємств; інколи вони користуються послугами кримінальних структур.

Сприяють існуванню професійної злочинності і деякі специфічні умови. Вони, на відміну від причин, самі по собі

безпосередньо не можуть породжувати злочин. Однак, як супутник його причин, впливаючи певним чином на них, забезпечують їх відповідний розвиток, необхідний для ви­никнення наслідку — злочину. Умови полегшують вчинен­ня злочину кримінальними професіоналами.

Як умови виступають недоліки, помилки й упущення в діяльності тих або інших правоохоронних і правозастосов-них органів. Так, незадовільна робота слідчих органів тяг­не за собою низький рівень викриття злочинів. (По лінії карного розшуку в останні роки середній показник розкрит­тя всього масиву тяжких злочинів дорівнює 70%, а в окре­мих регіонах є і того нижчим.) Подібний стан охорони пра­вопорядку «надихає» на кримінальний промисел.

Слабка практична підготовленість працівників карного -розшуку не забезпечує належної роботи з подолання злочин­ного професіоналізму. Свого часу в складі органів внут­рішніх справ існували спеціалізовані оперативно-розшукові підрозділи, що займалися виявленням професійних зло­чинців і затриманням їх «на гарячому». Співробітниками цих підрозділів були досвідчені працівники-розшуковці, які володіли оперативним мистецтвом, що за своєю суттю близьке до будь-якого іншого виду мистецтва. Зараз ці підрозділи під різними приводами (відсутність вищої юри­дичної освіти, досягнення п'ятдесятирічного віку, безпе­рервні компанії по реформуванню системи внутрішніх справ) скасовані. В результаті порушена наступність в передачі дос­віду боротьби з професійною злочинністю, втрачені особисті картки на кримінальних професіоналів тощо. Разом з досві­дченими кадрами пішли в минуле знання кримінального се­редовища, багато апробованих форм і методів боротьби з ним. І в той же час не здійснювалася і не здійснюється пред­метна спеціалізована підготовка і перепідготовка практиків, покликаних протидіяти професійній злочинності.

Слід відмітити велику плинність кадрів у підрозділах органів внутрішніх справ. Наприклад, середній термін ро­боти в апараті карного розшуку не перевищує 2,5-3 років, що вкрай негативно відбивається на діловій кваліфікації працівників.

Недостатній рівень роботи правоохоронних органів та­кож є наслідком невпинного скорочення витрат, перед­бачених бюджетом країни на їх утримання. Про це свідчить співвідношення передбачених коштів МВС до розрахунко­вої потреби. У 1993 році виділені кошти становили 58% від потреби, у 1994 — 47%, у 1995 — 42%, у 1996 — 41% і в 1997 році — всього лише 30% від потреби в них.

Стан справ різко погіршується і через проникнення в правоохоронну систему корупції, що істотно підриває ста­більність і послідовність її законної діяльності, порушує основу конспірації в оперативній роботі. Безпідставно при­пиняються кримінальні справи; під приводом неможливості тривалого зберігання знищуються справи засуджених, у тому числі і запеклих професіоналів, що полегшує їм замі­тати сліди свого кримінального минулого.

Загальновідомі істотні недоліки в діяльності адміні­страції місць позбавлення волі з проведення індивідуально-виховної роботи з засудженими, ізоляції кримінальних авторитетів («паханів»), по роз'єднанню злочинців-реци-дивістів, перетинанню спроб з їх боку встановлювати «свої порядки» в бригадах і загонах та залучати до лав криміналь­них угруповань інших засуджених з числа молоді, передава­ти їм злочинні знання, вміння й традиції. Не можна запере­чувати, що місця позбавлення волі впродовж багатьох років були «фабриками» злочинності, «університетами» кримі­нального професіоналізму. Не в усіх сучасних колоніях і тюрмах вдалося покінчити з такими нездоровими явищами.

Як уже зазначалося, офіційна кримінально-правова ста­тистика не містить необхідних відомостей про професійну злочинність, відсутня й розгорнута інформаційно-аналітич­на база, яка дозволяє стежити за кримінальними професіо­налами. Вони розчиняються в загальній масі злочинного елементу, що ускладнює їх виявлення, вивчення, а також своєчасну профілактику їх незаконної суспільне небезпеч­ної діяльності.

Серед умов, що полегшують кримінальний промисел, треба назвати і прорахунки в чинному кримінальному зако­нодавстві. В законі не передбачено посилення кримінальної

відповідальності за злочини, вчинені кримінальними про­фесіоналами. При призначенні покарання не завжди врахо­вується фактична спеціалізація і систематичність їх злочинної діяльності. Практично виходить так, що настає однакова відпо­відальність, наприклад, і за одну квартирну крадіжку, і за двад­цять, якщо у них відсутня колишня судимість. При подібному підході, безумовно, не спрацьовує ні загальна, ні спеціальна превенція покарання щодо цієї категорії злочинців.

£> у| "І Попередження професійної ^ ~П злочинності

Система попередження професійної злочинності вклю­чає низку різнорівневих заходів, спрямованих на блокуван­ня, нейтралізацію та усунення факторів, причин і умов, що її породжують і обумовлюють.

На загально соціальному рівні ці заходи передбачають усунення дезорганізації українського суспільства, дезорга­нізації економічного, соціального і державно-правового розвитку. Зокрема, підняття рівня виробництва в країні; ліквідацію тіньових сторін, протиріч, що виникли в процесі переходу до ринкової економіки і в ході приватизації; зни­ження безробіття, підвищення стандартів життя населення; створення необхідних умов для легального одержання до­статніх прибутків громадянами; побудову міцного фунда­менту для нормального функціонування усієї соціальної сфери; оздоровлення морального клімату в суспільстві, впро­вадження високих моральних цінностей в ньому; додержан­ня демократичних засад державності, утвердження закон­ності, зміцнення громадського порядку в широкому значенні слова тощо. Після подолання загальної затяжної кризи в країні необхідно в першочерговому порядку здійснити пере­лічені загальносоціальні попереджувальні заходи, що буде, безумовно, сприяти попередженню злочинності в цілому і подоланню професійної злочинності в тому числі.

Кримінальному професіоналізму можуть і повинні пе­решкоджати безпосередньо цільові спеціально-криміно­логічні заходи. Маються на увазі суспільно-моральні захо-

ди, заходи організаційно-управлінського характеру, технічні, правові заходи, заходи оперативного, а також кримінально-виконавчого характеру.

Суспільно-моральні заходи полягають, передусім, у впровадженні у суспільну свідомість високих моральних цінностей. Вони передбачають також обмеження поширен­ня злочинних традицій і звичаїв, під впливом яких відбу­вається процес розтління суспільства, особливо непов­нолітніх і молоді, їх перехід на злочинний шлях.

Є нагальна потреба в тому, щоб перекрити всі канали пропаганди злочинної ідеї в кіно, на телебаченні, в літера­турних творах, на естраді, де інколи у привабливому вигляді розповідається про пригоди злочинців, поширюються кри­мінальний жаргон, пісні, специфічні норми спілкування у кримінальному середовищі. Необхідно показувати небезпе­ку злочинної діяльності, особисту неповноцінність її учас­ників, життєву безвихідь професійних злочинців.

Заходи оргапізацішю-управліпського характеру — це по­новлення спеціалізованих підрозділів у системі органів внут­рішніх справ по боротьбі з професійною злочинністю (особи­стий розшук, розвідка тощо) за напрямками її кримінальної спеціалізації (шахрайство, кишенькові крадіжки, пограбуван­ня, викрадення антикваріату та творів мистецтва, наркобізнес, контрабанда, надання кримінальних послуг, фальшивомонет-ництво тощо); створення інформаційного банку даних на про­фесійних злочинців за окремими категоріями; постійне стежен­ня і контроль за їх поведінкою; заборона нічим не викликаної легалізації окремих занять, пов'язаних з професійною злочин­ністю (гральний бізнес, наприклад).

Розробка і реалізація цих заходів, безумовно, вимагає їх фінансового і технічного забезпечення. Але витрати на бо­ротьбу зі злочинністю зрештою завжди окупаються.

І останнє. З професійною злочинністю слід боротися професійно. З цього випливає необхідність сучасних ме­тодичних розробок по виявленню, розкриттю і викриттю кримінального професіоналізму, по його профілактиці.

У попередженні професійної злочинності певна роль належить і технічним заходам. Сюди віднесено розробку і

впровадження системи захисту особи, житла, власності гро­мадян, Наприклад, встановлення інфрачервоних замків, які нескладні в експлуатації, але неприступні для злому. На дверях повністю відсутні ознаки їх установлення. Це — зам-ки-невидимки. Оснащені таким замком двері не приверта­ють до себе уваги, надійно охороняють приміщення.

Пропонується в місцях скупчення громадян установ­лювати приховані відеокамери («чорні ящики»). На Заході цей спосіб оздоровлення кримінальних ділянок міста вже відомий і дає відчутні результати. «Чорні ящики» відслідко­вують ситуацію в метро, на міському наземному транспорті, у великих магазинах, на ринках тощо. Зйомки дозволяють накопичувати інформацію і дають можливість впізнавати «лохотронщиків», кишенькових злодіїв, викрадачів авто­мобілів, суб'єктів інших видів професійної злочинності, збирати проти них необхідні докази вчинення злочинів.

Актуальним є забезпечення надійної охорони музейних установ, про що вказується в Комплексній цільовій програмі боротьби зі злочинністю в Україні на 1996-2000 роки.

Здійснюються на практиці в боротьбі з професійною зло­чинністю попереджувальні заходи оперативного характеру: систематичні рейди на вокзалах, в аеропортах, ресторанах, у поїздах з метою виявлення професійних злочинців, які пере­бувають у розшуку; захоплення «на гарячому» учасників кри­мінальних сходок; виявлення охоронців спільної каси («обща-ка») і збирачів внесків до неї; ліквідація кубел та інших місць зборів кримінальних професіоналів; проведення масових опе­рацій по обробці міст (регіонів) з метою виявлення і затриман­ня на місці професійних злочинців; здійснення заходів з попе­редження ввезення в Україну наркотичних засобів, виявлення осіб, причетних до незаконного обігу наркотиків, і притягнення їх до кримінальної відповідальності тощо.

Суттєве значення в подоланні професійної злочинності має удосконалення кримінально-виконавчої діяльності ус- -танов місць позбавлення волі, а також практика реалізації соціальної адаптації осіб, які відбули покарання.

У Комплексній цільовій програмі боротьби зі злочин­ністю в Україні на 1996-2000 роки з цього приводу записа-

но, що в кожній виправно-трудовій колонії необхідно вжи­вати заходів протидії професіоналізму і консолідації зло­чинців, особливо серед жінок і молоді. Вимагається при цьому вивчати роль злочинних авторитетів, «злодіїв у за­коні», організаторів злочинних угруповань у розподілі сфер впливу у регіонах, а також спрямованість їх злочинної діяль­ності. За результатами вивчення цього контингенту аналізу­вати структуру злочинного світу, його зв'язки, вплив на кри­мінальний рецидив і криміналізацію суспільства в цілому,

Професійних злочинців доцільно утримувати в особ­ливих умовах, створивши для цього спеціальні колонії із застосуванням спеціальних вимог режиму. Принаймні, вик­лючити усілякі контакти з молодими людьми, засудженими вперше. Виправно-трудові колонії повинні приділяти більше уваги індивідуальній профілактиці щодо засуджених, про­водити роботу з нейтралізації кримінальних традицій та звичаїв, «законів» неформальних об'єднань негативної спря­мованості, стимулювати у них наміри докорінно змінити антисуспільну життєву позицію. При цьому слід спиратися на пенітенціарних психологів, соціологів та спеціалістів-практиків по кримінальній субкультурі.

До розподілу засуджених по бригадах та загонах треба підходити диференційовано. Визначати вид режиму не лише відповідно до тяжкості вчиненого злочину і кількості суди­мостей, але й за наявністю або відсутністю злочинного про­фесіоналізму, залежно від ставлення до кримінальних тра­дицій та звичаїв.

Після відбуття покарання за професійними злочинцями обов'язково повинен бути встановлений адміністративний нагляд для спостереження і контролю за їх поведінкою (За­кон України від 1 грудня 1994 року «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі»). Не тільки формально встановити такий нагляд, але і повсяк­денно, тактовно здійснювати його індивідуально, особливо в перші півроку. На одного працівника міліції, який здійс­нює нагляд, не повинно припадати більше 15-20 таких осіб. Його обов'язки з нагляду належить вважати основними. Так пропонують спеціалісти.

Назріла необхідність створення не тільки на словах, але й на ділі регіональних узгоджених програм сприяння осо­бам, які повернулися з місць позбавлення волі, їх соціальній адаптації: надання допомоги в прописці, сприяння встанов­ленню розірваних зв'язків засудженого із здоровими со­ціальними групами, впровадження держконтрактів на їх працевлаштування тощо.

Певне місце в боротьбі з професійною злочинністю належить попереджувальним заходам правового характеру. Так, пропонується ширше застосовувати на практиці кри­мінально-правові норми з так званою подвійною превен-цією. Такі норми, як відомо, мають подвійне функціональ­не призначення. З одного боку, вони встановлюють від­повідальність за вчинення конкретного злочину, а з другого — покликані забезпечити попередження інших видів зло­чинів. Чинний Кримінальний кодекс України передбачає відповідальність, наприклад, за втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність (ст. 208 КК), за тримання домів розпу­сти і звідництво (ст. 210 КК), за ввезення, виготовлення або розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості (ст. 211' Г КК), за придбання або збут майна, завідомо здобутого злочинним шляхом (ст. 213 КК), за не­законне вироблення, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів або психотропних речовин (ст. 229і КК) тощо.

Тим самим закон не тільки встановлює кримінальну відповідальність за названі злочини, але й запобігає появі кримінального професіоналізму. Ці склади відіграють вели­ку попереджувальну роль. Законодавець за допомогою норм даного роду створює нібито заборонну зону навколо кри­мінального професіоналізму.

Пропонується також доповнити перелік обставин, що обтяжують кримінальну відповідальність (ст. 41 КК), пун­ктом про вчинення злочинів у вигляді промислу і обов'яз­ково враховувати цю обставину при індивідуалізації пока­рань, що призначаються професійним злочинцям незалеж­но від наявності судимості, а також брати до уваги при

цьому спеціалізацію їх злочинної діяльності та інші факти, що негативно характеризують їх особистість.

Ш'ҐЕРАТУРА

Гуров А. М. Профессиональная преступность. Прошлое й со-временность. М., 1990.

Даньшин І., Лісодід О. До питання про поняття злочинної діяль­ності // Вісник Академії правових наук України. X., 1998. № 3 (14).

Даньшин Й. Н. Понятие й определение профессиональной преступности // Проблеми законності. X., 1999. Вин. 38.

Криминология / Под ред. А. Й. Долговой. М., 1997.

Максимов А. Российская преступность. М., 1998.

РОЗДІЛ 1

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

ТА СИСТЕМА ОСОБЛИВОЇ ЧАСТИНИ

КРИМІНОЛОГІЇ................................................................................... З

§ 1. Поняття Особливої частини кримінології,

її значення і завдання......................................................................... З

§ 2. Предмет, методологія та методи, загальнотеоретична і нормативна база Особливої частини кримінології 7

§ 3. Зміст та система навчального посібника . з Особливої частини кримінології 11

РОЗДІЛ 2

НАСИЛЬНИЦЬКА ЗЛОЧИННІСТЬ ПРОТИ ЖИТТЯ

І ЗДОРОВ'Я ОСОБИ ТА її ПОПЕРЕДЖЕННЯ............................. 13

§ 1. Кримінологічна характеристика насильницьких злочинів проти життя

і здоров'я особи................................................................................... 13

§ 2. Криміногенні явища і процеси, які детермінують насильницькі злочини

проти життя й здоров'я особи............................................................. 20

§ 3. Попередження насильницької злочинності

проти життя і здоров'я особи............................................................... 27

РОЗДІЛ З

ХУЛІГАНСТВО ТА ЙОГО ПОПЕРЕДЖЕННЯ........................ 32

§ 1. Поняття і кримінологічна характеристика

хуліганства.......................................................................................... 32

§ 2. Фактори, причини і умови хуліганства.................................. 40

§ 3. Попередження хуліганства...................................................... 43

РОЗДІЛ 4

ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ДЕРЖАВНОЇ

ТА КОЛЕКТИВНОЇ ВЛАСНОСТІ...................................................... 50

§ 1. Кримінологічна характеристика злочинів

проти державної та колективної власності.................................... 50

§ 2. Причини та умови злочинів проти

державної і колективної власності................................................. 55

§ 3. Попередження злочинів проти державної

та колективної власності................................................................ 63

РОЗДІЛ 5

ЕКОНОМІЧНА ЗЛОЧИННІСТЬ

ТА її ПОПЕРЕДЖЕННЯ............................................................... 69

§ 1. Кримінологічна характеристика

економічної злочинності................................................................ 69

§ 2. Чинники, що детермінують

економічну злочинність................................................................. 74

§ 3. Попередження економічної

злочинності...................................................................................... 81

РОЗДІЛ 6

ЗЛОЧИННІСТЬ У МІСЦЯХ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ

ТА її ПОПЕРЕДЖЕННЯ............................................................... 90

§ 1. Поняття і кримінологічна характеристика

злочинності у місцях позбавлення волі....................................... 90

§ 2. Криміногенні чинники злочинності

у місцях позбавлення волі............................................................ 96

§ 3. Попередження злочинності у місцях

позбавлення волі......................................................................... 101

РОЗДІЛ 7

ОРГАНІЗОВАНА ЗЛОЧИННІСТЬ

ТА її ПОПЕРЕДЖЕННЯ............................................................ ПО

§ 1. Поняття і кримінологічна характеристика

організованої злочинності............................................................ 110

§ 2. Фактори, причини та умови

організованої злочинності............................................................ 115

§ 3. Попередження організованої

злочинності...................................................................................... 119

РОЗДІЛ 8

ЗЛОЧИННІСТЬ НЕПОВНОЛІТНІХ

І МОЛОДІ ТА її ПОПЕРЕДЖЕННЯ........................................... 129

§ 1. Кримінологічна характеристика злочинності

неповнолітніх.................................................................................. 129

§ 2. Криміногенні чинники, які детермінують

злочинність неповнолітніх............................................................. 137

§ 3. Попередження злочинності

неповнолітніх................................................................................... 139

§ 4. Особливості кримінологічної

характеристики злочинності молоді,

її причин та заходів попередження................................................. 143

РОЗДІЛ 9

посадові злочини

ТА ЇХ ПОПЕРЕДЖЕННЯ.................................................................... 149

§ 1. Кримінологічна характеристика

посадових злочинів....................................................................... 149

§ 2. Чинники, причини та умови посадових

злочинів......................................................................................... 156

§ 3. Попередження посадових

злочинів......................................................................................... 161

РОЗДІЛ 10

ЖІНОЧА ЗЛОЧИННІСТЬ

ТА її ПОПЕРЕДЖЕННЯ............................................................. 167

§ 1. Кримінологічна характеристика

жіночої злочинності...................................................................... 167

§ 2. Криміногенні чинники, які детермінують

жіночу злочинність....................................................................... 171

§ 3. Попередження жіночої

злочинності................................................................................... 178

РОЗДІЛ 11

РЕЦИДИВНА ЗЛОЧИННІСТЬ

ТА її ПОПЕРЕДЖЕННЯ............................................................. 184

§ 1. Поняття і кримінологічна характеристика

рецидивної злочинності................................................................ 184

§ 2. Причини та умови рецидивної

злочинності................................................................................... 191

§ 3. Попередження рецидивної

злочинності................................................................................... 195

РОЗДІЛ 12

ПРОФЕСІЙНА ЗЛОЧИННІСТЬ

ТА її ПОПЕРЕДЖЕННЯ............................................................. 203

§ 1. Поняття і визначення професійної

злочинності................................................................................... 203

§ 2. Кримінологічна характеристика

професійної злочинності.......................

§ 3. Фактори, причини та умови

професійної злочинності......................

§ 4. Попередження професійної злочинності

Навчальне видання

Даньшин Іван Миколайович Голіна Володимир Васильович Кальман Олександр Григорович

Кримінологія.

Особлива частина

Редактор А. В. Єфименко Комп'ютерна верстка і дизайн В. М. Зеленька





Последнее изменение этой страницы: 2016-06-06; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.239.236.140 (0.049 с.)