Причини та умови злочинів проти державної і колективної власності

Індивідуальна злочинна поведінка людини — наслідок несприятливого впливу на особу негативного мікросередови-ща, в якому вона живе, діє і формується як особистість. Саме стійкі антисуспільні погляди і навички особи, або, як їх іме­нують, «дефекти психології індивідуума», «деформоване пра-воусвідомлення» безпосередньо призводять до вчинення зло­чинів. Вони, в свою чергу, виникають і закріплюються внас­лідок впливу" на свідомість людини негативних соціальних явищ і процесів. Саме це, на наш погляд, є основою казуаль­ної детермінації такого виду злочинної поведінки.

Розглянутий у часі, в конкретній обстановці виховання і життєдіяльності, динамічний процес взаємодії особи із зовнішнім середовищем породжує, змінює і закріплює не­бажані морально-психологічні її особливості і при наявності відповідних умов спонукає до вчинення суспільно небезпеч­ного діяння. Таким чином, злочину завжди передує ряд етапів психічної діяльності суб'єкта, які формують його антисуспільну спрямованість. Поступово, «по крихтах», складаються контури майбутнього злочину. Під причиною будь-якого злочину, у тому числі І розкрадання державного і суспільного майна, в кримінологічній літературі назива­ються реально існуючі негативні явища і процеси конкрет-

ного мікросередовища, під впливом яких у свідомості вин­ної особи виникають антисуспільні погляди, уявлення і звички, що обумовлюють вчинення діяння, забороненого кримінальним законом. Зовнішнє середовище впливає на винну особу не лише у формі причини, але й у формі умо­ви, під якою розуміють численні явища і процеси соціаль­ного життя, які об'єктивно сприяють вчиненню злочину і настанню злочинного результату.

Причини та умови злочинів проти державної і колектив­ної власності у своїй сукупності позначимо терміном «об­ставини», бо їх на практиці буває важко розмежувати. Всі ці обставини, вважаємо, можна поділити на такі групи: обста­вини загальногосподарського характеру; типові обставини розкрадань в окремих галузях господарства організаційного характеру; типові обставини розкрадань в окремих галузях господарства технологічного і технічного характеру; обста­вини правового і морально-психологічного характеру.

Обставини загальногосподарського характеру — це негативні явища і процеси нашої сучасної дійсності, що притаманні багатьом галузям господарства. До них нале­жать: безгосподарність; безкарність і безвідповідальність керівників підприємницьких структур; прояви бюрократиз­му, відомчості, формалізму, порушення економічних зв'яз­ків, роздробленість підприємств, відсутність сировини, не­стабільність і хаотичність змін у податковому законодавстві, загальна платіжна криза, велика кредиторська заборго­ваність, недоліки в сфері приватизації, відокремлення фі­нансів від виробництва, а в цілому — поглиблення кризи соціально-економічних відносин в Україні з подальшою деформацією і деградацією її економічного потенціалу.

Досить сказати, що Україна є єдиною державою серед європейських країн, де вже вісім років продовжується спад виробництва — втрачено за цей період ²/₃ валового внутрі­шнього продукту, за рівнем конкурентноздатності країна займає останнє місце серед 53 країн, за якими веде спос­тереження Всесвітній економічний форум; зовнішній дер­жавний борг України перевищує 12 млрд. доларів або 240 доларів на кожного громадянина.

Серйозним недоліком у керуванні економікою, що сприяє розкраданням, є безгосподарність. У загальному значенні це означає таку практику роботи з товарно-матеріальними цінностями, трудовими і фінансовими ресурсами у сфері виробництва, розподілу і обміну, яка пов'язана з недодержан­ням оптимального режиму хазяйнування і тягне за собою спричинення збитків інтересам державного господарювання. Конкретизуючи це поняття, до нього включають комплекс не­гативних явищ, спрямованих на порушення принципів гос­подарювання: нераціональне, неекономне ведення господар­ства; невиконання посадовими особами покладених на них обов'язків, що призводить до порушення принципу еконо­мічності і раціональності використання грошових коштів, ма­теріальних цінностей і трудових ресурсів, до пошкодження і непридатності товарно-матеріальних цінностей; недбайливе зберігання і витрачання сировини і продукції; неритмічність роботи підприємств; послаблення діяльності, спрямованої на виконання законів про недоторканність державного майна.

Зв'язок безгосподарності з розкраданням державного майна досить чітко встановлений кримінологічними дослі­дженнями. На першому місці серед обставин, що сприяють розкраданням, — безвідповідальність. За даними результатів вивчення громадської думки про причини, умови і поперед­ження розкрадань державного і колективного майна 70,7 % працівників підприємств, установ і організацій вважають, що безгосподарність, яка проявляється у. невиконанні або нена­лежному виконанні посадовими особами покладених на них обов'язків, потягла за собою розкрадання.

Більше 2/3 опитаних робітників і службовців підпри­ємств, де були прояви безгосподарності, і 3/4 опитаних роз­крадачів вказали на такі обставини, прямо пов'язані з роз­краданнями, як недостатньо ефективна система збереження державного майна, слабка активність діяльності адмініст­рації і бухгалтерського апарату.

Безкарність, безвідповідальність призводять до форму­вання у розкрадачів цинічного, зневажливого ставлення до; Державного майна, зневаги до принципів розподілу матері­альних благ за кількістю і якістю праці. Розкрадання у та-

ких умовах перетворюються на звичну норму поведінки, оскільки порушення законності з боку окремих керівників і працівників пов'язані з отриманням нелегальних коштів, які значно перевищують заробітну плату.

Прояви безкарності і безвідповідальності можуть вияв­лятися у різних формах. Опитувані вказали на такі їх фор­ми, як слабкість кримінально-правових засобів впливу на розкрадачів, заниження адміністрацією підприємств розміру і суми викраденого, розповсюдження дрібних крадіжок.

Бюрократизм, відомчість, формалізм, які сприяють по­сяганням на державне майно, є проявом низької управлінсь­кої культури. Бюрократизм з його формалізмом, канцеляр­щиною та іншими перекрученнями в управлінні господар-^ ством, з одного боку, деморалізуюче діє на тих, хто працює,! і їх робота певним чином не оцінюється, а з іншого боку^ І на тих, хто бореться з цією злочинністю. Бюрократизм,! відомчість, при зовнішньому додержанні державних інте- * ресів, підривають зацікавленість, ініціативу, підприєм­ливість посадових осіб, громадян, завдають збитків загаль­ним інтересам держави.

У керівників господарств достатньо і правових та орга­нізаційних засобів для забезпечення недоторканності дер­жавної власності, однак з особистих інтересів нерідко вони не використовують їх у повному обсязі (не виконують або формально виконують свої прямі обов'язки, проявляють безпринципність і некомпетентність).

Типові обставини розкрадань в окремих галузях гос­подарства організаційного характеру. До таких обставин належать: штучне створення умов для невиплати заробітної плати робітникам і службовцям, протекціонізм, слабкий контроль за діяльністю підлеглих підрозділів і служб, недо­ліки в організації збуту виготовленої продукції.

Серед типових обставин розкрадань у харчовій, м'ясній

і молочній галузях, легкій промисловості і сфері побутово----------------

го обслуговування населення перша обставина займає особ­ливе місце за характером несприятливих соціальних нас­лідків. В умовах штучно створеної або такої, що дійсно має місце, відсутності коштів люди прагнуть будь-яким шляхом

забезпечити своє існування, у тому числі і за принципом взаємного обміну, послуги за послугу, неправомірним шля­хом. Справедливо зазначається у кримінологічній літературі, що створюється загроза повної втрати принциповості конт­ролю, зрощення господарського апарату з контролюючим. Криміногенність даних обставин полягає у тому, що постійне ігнорування інтересів працівників породжує викривлене став­лення до власності у значної частини населення.

Однак, як свідчать кримінологічні дослідження, роз­крадання, що вчинені з мотивів неможливості придбати відповідні товари законним шляхом, не засуджуються гро­мадською думкою як аморальні та протиправні.

Дослідження показують, що занадто високі ціни на ок­ремі товари і продукти харчування порівняно з заробітною платою значних верств населення формують у деяких осіб корисливо-споживацькі погляди і настрої, потяг до майно­вої престижності: 54,5 % розкрадачів вчинили розкрадання для задоволення престижних потреб (придбати дорогий одяг, жити у розкошах і т. д.). Престижні потреби людей от­римали широке поширення. За даними вибіркового дослід­ження цей мотив був виявлений у 38 % випадків. Поряд з цим 32,2 % розкрадачів посилалися на інший мотив — ма­теріальні нестатки, скрутне становище родини. Факти роз­крадань; на жаль, зараз мають звичний характер.

До недоліків, що порівняно часто зустрічаються в орга­нізації та здійсненні контролю, належать різні правові по­рушення з боку бухгалтерських працівників, контрольно-ревізійних ланок, працівників відділів державної охорони, втрата ними почуття особистої відповідальності за проти­правні дії.

Рівень контролю за забезпеченням зберігання держав­ної власності прямо залежить від діяльності адміністрації підприємств і організацій по забезпеченню відповідних умов для зберігання майна, а також діяльності органів дер­жавного і громадського контролю, їх укомплектованості ква­ліфікованими кадрами.

Невиконання або неналежне виконання керівниками підприємств, організацій та установ своїх обов'язків — одна

з основних умов створення на підприємстві, в установі мож­ливостей для розкрадань. Вони проявляються у відсутності належної організації роботи, невимогливості до підлеглих. Через це відомчі накази і розпорядження, які видаються ними, ігноруються і не виконуються підлеглими, а відпові­дальності за їх виконання ніхто не несе.

Результати опитування громадян свідчать про те, що серед обставин організаційного характеру, які сприяють розкраданню державного і колективного майна, основними є недоліки в організації і здійсненні контролю (близько 40 %). Ця думка підтверджується об'єктивними даними. Серед проведених ревізій 55 % здійснювалися відомчими ревізорами і лише 13% — невідомчими. Несподівані ревізії (за дослідженим масивом кримінальних справ) проводились лише у 3,6 % випадків. Даних про інвентаризацію ще мен­ ше: факти, що інвентаризації проводились, встановлено у 17,8 % кримінальних справ, і лише у 23,9 % з них виявлені окремі недоліки і зловживання, однак не всі вони стали сиг-; налом до порушення кримінальних справ. 5

Очевидно, що організація і здійснення контролю потре­бує більш високого рівня. Це однаковою мірою стосується і контролю з боку адміністрації, керівників за діяльністю підлеглих, і роботи контрольно-ревізійних органів, що по­кликані виявляти факти розкрадань. Однак часто ревізії та інвентаризації проводяться з грубим порушенням інструкцій: серед порушень — некваліфікованість або малокваліфіко-ваність ревізорських кадрів, поінформованість тих, у кого-проводиться ревізія або інвентаризація, про склад комісій і час їх проведення; недодержання строків і процедури про-; ведення ревізій та інвентаризацій (наприклад, проведення їх за документами без перевірки фактичного стану матері-; альних цінностей); формальність перевірок без достатньо-1 го аналізу і співставлення документів про рух товарно-ма­теріальних цінностей з бухгалтерськими операціями, зуст-4 річних перевірок руху матеріальних цінностей і розрахунків' з постачальниками, без перевірок дійсної виплати грошових! коштів за трудовими угодами, які нерідко бувають фіктив­ними, тощо. Іноді ревізори з різних причин (часто корисли-

вих) навмисно приховують встановлені факти незначних недостач, хоча за ними криються — і про це вони можуть здогадуватись — нестачі більш великі.

Значні недоліки спостерігаються у зберіганні матеріаль­них цінностей і розпорядженні ними. Неналежне їх збері­гання і використання — одна з обставин, що найчастіше детермінує розкрадання. Відсутність достатньої кількості спеціальних складів для зберігання матеріальних цінностей, їх непридатність для зберігання промислових і продоволь­чих товарів, доступ до них робітників і сторонніх осіб у силу причетності їх до технологічного процесу або виконання будь-яких допоміжних робіт (завантаження, розвантаження, транспортування цінностей); розпорядження матеріальни­ми цінностями і грошовими коштами, яке не контролюєть­ся, тощо — все це результат тієї ж безгосподарності.

Підстави порушення кримінальних справ значною мі­рою свідчать про те, що 59 % кримінальних справ по роз­краданнях порушувались при затриманні винних з речови­ми доказами і лише групові розкрадання (28 %), які відбува­ються, як правило, тривалий час, були виявлені в результаті дій правоохоронних органів і адміністрації.

Однак наведені дані зовсім не свідчать про надійність роботи служб охорони підприємств. Практично всі затри­мані пояснили, що виносячи (вивозячи) продукцію та інші цінності, вони були впевнені в тому, що на контрольно-пе-репустковому пункті не підлягатимуть огляду. І дійсно, більшість звинувачених у розкраданнях затримані при спробі реалізації викраденого за територією підприємства.

Неналежне виконання вимог профілактики розкрадань з боку трудового колективу, правових служб підприємств, правоохоронних органів перешкоджає виявленню і усунен­ню причин і умов, що сприяють розкраданням. Недоліки і помилки в діяльності суб'єктів профілактики розкрадань, за даними вибіркового дослідження, багатогранні і зводяться до неповного, формального або — через різні об'єктивні і суб'єктивні обставини — некомпетентного, несвоєчасного і недостатнього виконання покладених на них обов'язків. Якщо говорити узагальнено, то типові обставини розкра-

дань організаційного характеру є результатом слабкої про­філактики розкрадань у трудових колективах.

Типові обставини розкрадань технологічного і тех­нічного характеру в окремих галузях господарства. Нега­тивними обставинами, якими користуються злочинці, є не­доліки в організації і технології виробництва і виробничого процесу; упущення в обліку і русі матеріальних цінностей; недоліки планування постачання і технічного забезпечення виробництва сировиною і матеріалами; застосування завище­них норм природних збитків; неконтрольовані норми витрат сировини і матеріалів; неврегульованість використання бра­кованої продукції тощо. Такі обставини включають в себе, передусім, використання злочинцями недосконалості пра­вил єдиного обліку на різних стадіях виробництва. У ЗО % випадків ця обставина використовується злочинцями при розкраданнях, особливо групових. Створюючи надлишки сировини, злочинці або викрадають її, або виготовляють з неї невраховану продукцію, яку потім реалізують. Такою недосконалістю користуються й ті розкрадачі, які мають доступ до сировини у зв'язку з виконанням будь-яких робіт (експедитори, слюсарі-наладники, водії автомашин тощо). За нашими даними, 44 % розкрадачів використовували саме цю можливість.

Серед криміногенних обставин розкрадань при вив­ченні громадської думки було названо слабкий контроль списання природних збитків.

Обставини правового і морально-психологічного ха­рактеру. Ця група обставин, що детермінують розкрадан­ня, включає в себе як недоліки, пов'язані з застарілою рег­ламентацією окремих сторін виробництва і обслуговування населення, так і упущення, обумовлені слабкою роботою правоохоронних органів і громадських організацій.

Обставинами розкрадань є і таке негативне явище, як зневажливе ставлення окремих керівників до вимог закону («правовий нігілізм»). Причини порушення закону поясню­ються іноді так званою доцільністю. Така «гнучкість» кері­вника безпідставно розцінюється нерідко як підприємниц­тво. Загальновизнано, що у сфері виробничо-господарської

діяльності порушення законодавства, що регулює дану діяльність, виступає або як злочин або створює сприятливі умови для вчинення злочинів.

Відповідно до вимог закону керівник підприємства, установи, організації зобов'язаний своєчасно вживати за­ходів по встановленню причин нестачі матеріальних цінно­стей, відшкодуванню матеріальних збитків і притягненню винних до відповідальності.

Дослідження свідчать, що на багатьох підприємствах і в установах ця вимога закону не виконується. Більше того, зневажливе ставлення до закону, а інколи і незнання його, веде до звільнення винних від матеріальної та іншої відпо­відальності. Нанесені ж збитки, всупереч державним інте­ресам, списуються на виробництво.

Проблема підбору, виховання і розстанови кадрів, особли­во керівних, як і раніше, залишається складною. Серед засуд­жених за злочинну безгосподарність 12 % керівників були ра­ніше засуджені; 50% — характеризувалися негативно. При вивченні громадської думки 8,4 % опитаних заявили, що в розкраданні товарно-матеріальних цінностей беруть участь представники адміністрації та охорони.

£' '•*?.)} Попередження злочинів проти державної -^ ^ та колективної власності

Будь-яка діяльність, у тому числі і попередження розкра­дань державного і колективного майна, спрямована на певні об'єкти, переслідує конкретно поставлену мету, відрізняєть­ся за формою, здійснюється тими чи іншими суб'єктами.

Об'єктом діяльності з попередження розкрадань держав­ного і колективного майна є те, на що вона спрямована і впли­ває. До таких об'єктів належать: чинники, що обумовлюють корисливу злочинність у сфері відносин власності; причини й умови вчинення розкрадань державного і колективного майна; кримінологічні ситуації (обстановка) в окремих регі­онах і на окремих підприємствах, які провокують злочинні посягання на народне надбання; негативні особисті якості і властивості, а також антисуспільна поведінка людей, які вчи-

нили розкрадання або схильні до їх вчинення; обставини, що впливають на зберігання державної і колективної власності; управління самим процесом попередження розкрадань.

Мета діяльності з попередження полягає в тому, щоб шляхом ефективного впливу на зазначені об'єкти усунути джерела існування корисливої злочинності; стимулювати дію позитивних обставин, що сприяють збільшенню і збе­ріганню державного і колективного майна; забезпечити по­слаблення, нейтралізацію причин розкрадання державної і колективної власності і умов, що їм сприяють; сприяти лік­відації різного роду криміногенних ситуацій, які виникають; не допускати можливості переростання деяких форм дозло-чинної поведінки у розкрадання державного і колективного майна; створювати умови для належного морального форму­вання особистості, усувати все те, що цьому перешкоджає.

За своїм змістом це мають бути заходи економічного, соціального, виховного, організаційно-управлінського і тех­нічного характеру. За основу такого поділу стосовно трьох перших видів взято сферу суспільного життя (економічна, соціальна, духовна), в якій застосовуються заходи поперед­ження розкрадань, а також методи, за допомогою яких вони практично здійснюються. Організаційно-управлінські і технічні заходи виділяються всередині кожної сфери сус­пільного життя. Конкретні попереджувальні заходи можуть сполучати у собі елементи кількох перелічених видів.

Розрізняються заходи попередження розкрадань дер­жавної і колективної власності і за способом (засобами) дії. За цим критерієм вони поділяються на правові і неправові. Правові заходи — це встановлення нормативними актами певних обмежень і заборон, надання окремим органам, по­садовим особам і громадянам прав і покладених на них обо­в'язків з проведення відповідної попереджувальної діяль­ності. Неправові попереджувальні заходи також базуються на принципах права, але безпосередньо ним не регулюють­ся. Таким чином, і ті, й інші заходи повинні відповідати вимогам законності, гуманності, відрізнятися обґрунтова­ністю, практичною необхідністю і доцільністю, максималь­ною конкретністю і реальним виконанням.

Плануються і реалізуються заходи з попередження роз­крадань державної і колективної власності на трьох рівнях: загальносоціальному, спеціально-кримінологічному та інди­відуальному.

Діяльність з попередження на загальносоціальному рівні спрямована проти корисливої злочинності у сфері відносин державної і колективної власності в цілому. Це заходи, які здійснюються державою в рамках соціально-еко­номічної діяльності. В першу чергу серед них слід виділи­ти заходи, що передбачають відродження національного виробництва, соціального захисту населення, вдосконален­ня організаційної роботи державних органів, ринкових еко­номічних механізмів, грошової системи, реформування по­даткової системи, подолання платіжної кризи, підвищення матеріальної забезпеченості людей.

Спеціально-кримінологічні заходи попередження корис­ливої злочинності у сфері відносин власності спрямовані на усунення причин і умов вчинення окремих форм і видів роз­крадань; їх попередження і припинення; формування і поси­лення позитивних явищ і процесів, що перешкоджають цим злочинам; виправлення і перевиховання осіб, які їх вчинили.

Різноманітні за змістом, вони зводяться до таких груп: господарсько-економічні, організаційно-управлінські, ви­ховні та технічні заходи. До них належить і велика'кількість правових заходів — сукупність різних способів і методів правового впливу, спрямованих на усунення будь-яких де­фектів взаємодії між особою, мікросередовищем і держа­вою. Розглянемо кожну з цих груп окремо.

Спеціально-кримінологічні заходи господарсько-еко­номічного характеру стосуються попередження розкрадань У сфері виробництва товарно-матеріальних цінностей та їх реалізації безпосередньо працівниками підприємств. До них можна віднести: розробку технічних умов виготовлення, зберігання, транспортування і реалізації продукції, умов бухгалтерського обліку сировини, напівфабрикатів, готової продукції і розрахунків за них, використання бракованої продукції та її списання, розробку норм витрачання сиро­вини на виготовлення продукції і маркування товарів.

Усі заходи даної групи мають бути спрямовані на ство­рення такої системи, яка б дала змогу, з одного боку, ство­рити надійний заслін для злочинних проявів, з другого — спростила б техніку виявлення цих злочинів і осіб, які їх вчинили, а також забезпечила б дію принципу невідворот­ності покарання і стимулювала законослухняну поведінку відносно державної і колективної власності.

Заходи організаційно-управлінського характеру. Для попередження розкрадань державної і колективної влас­ності застосовується широкий арсенал заходів організацій­но-управлінського характеру. Тут мається на увазі: усунен­ня недоліків в організації процесу виробництва; впровад­ження ефективних важелів ринкового господарювання; створення гнучкої системи управління і взаємодії з держав­ними органами, що регулюють економічні процеси в дер­жаві; встановлення дійової відповідальності керівників підприємств і державних посадових осіб за дії, що створю­ють умови для можливості вчинення посягань на власність; поліпшення обліку товарно-матеріальних цінностей (орга­нізація його на базі найновіших досягнень науки і комп'ютер­них технологій). Цьому покликане також слугувати зміцнен­ня фінансової, договірної, технологічної, трудової і виконав­чої дисципліни, а також соціальне стимулювання і моральне заохочення добросовісної праці. Таким чином, організацій­но-управлінські заходи попередження розкрадань держав­ної і колективної власності пов'язані головним чином із вдосконаленням управління і підвищенням рівня господа­рювання взагалі,

Виховні заходи попередження розкрадань державної і колективної власності зводяться до роз'яснення чинного законодавства про відповідальність за посягання на держав­ну і колективну власність, виховання ощадливого ставлен­ня до власності, формування активної громадянської позиції у населення і керівників підприємств, установ і організацій,^ активної протидії злочинам проти власності.

Важливе значення для реалізації таких заходів має діяльність засобів масової інформації та виступи в них пра­цівників правоохоронних органів, а також видання доступ-

ної для пересічного громадянина юридичної літератури про відповідальність за вчинення таких злочинів.

Технічні заходи попередження злочинів проти держав­ної і колективної власності розраховані на те, щоб з допо­могою спеціальних заходів і засобів ускладнити або зроби­ти зовсім неможливим їх вчинення. Йдеться про впровад­ження спеціальних засобів та інших пристроїв, які не дають стороннім особам доступу на об'єкти, де зберігаються то­вари і цінності; встановлення технічної сигналізації, про­мислового телебачення; впровадження автоматів для фік­сації виробничих процесів; спорудження загороджень дов­кола місць роботи з дефіцитними товарами; проведення трубопроводів для транспортування товарів з однієї вироб­ничої ланки на іншу; посилення захисту від підробки доку­ментів, що можуть бути фальсифіковані (рахунки, накладні, платіжні відомості тощо), застосування нових матеріалів для їх виготовлення.

Існує багато технічних засобів і методик попереджен­ня розкрадань, як таких, що впроваджені в практику, так і тих, що розробляються криміналістами з урахуванням най­новіших досягнень у галузі фізики, хімії, електроніки і при­кладної техніки.

В системі заходів попередження розкрадань державної і колективної власності суттєве значення мають заходи пра­вового характеру, які засновані на різних видах державно­го регулювання і примусу. Вони відрізняються від інших заходів попередження, їх характер і зміст, точна спрямо­ваність на об'єкти та чіткий порядок застосування поперед­ньо регламентовані і мають відповідні юридичні гарантії. Реалізація таких заходів не потребує значних економічних витрат, створення нових структурних підрозділів у системі державного апарату і громадських організацій. До них на­лежать юридичні засоби, передбачені нормами різних галу­зей права, які мають те чи інше профілактичне, попереджу­вальне і превентивне значення. У зв'язку з цим, думаємо, що рекомендації, спрямовані на збереження власності, сформу­льовані у нормах цивільного, господарського, трудового, фінансового, адміністративного права, що відповідають за-

гальній концепції боротьби зі злочинністю, повинні бути включені до системи попередження розкрадань.

Серед правових засобів попередження розкрадань дер­жавної і колективної власності передусім слід виділити кри-мінально-правові, кримінально-процесуальні і виправ­но-трудові заходи, тому що вони безпосередньо включені до орбіти кримінальної юстиції. Тут маємо на увазі ті інститу­ти і норми згаданих галузей права, які по відношенню до злочинів проти власності відіграють попереджувальну роль.

Слід активізувати роботу по усуненню обставин, що породжують правопорушення незлочинного характеру, і розробці заходів попередження проступків у сфері госпо­дарських, трудових, агропромислових і адміністративних відносин. Деякі з цих правопорушень виступають як фонові явища злочинності, у тому числі і корисливої. Боротьба з ними за допомогою засобів різних галузей права служить, зрештою, попередженню злочинів.

ШЕРАТУРА

Даньшин Й. Н. Введение в криминологическую науку. X., 1998.

Криминология / Под. ред. проф. А. Й. Долговой. М., 1997.

Литвак О. Злочинність, її причини та профілактика. К., 1997.

Предупреждение хищений государственного й общественно-го имущества. Под ред. Й. Н. Даньшина. X., 1988.

Яковлев А. М. Социология зкономической преступности. М., 1988.

Злочинність в Україні. Державний комітет статистики України. К., 1998.

ІНЛ ЗЛОЧИННІСТЬ ТА І ПОПЕРЕДЖЕННЯ