Фактори, причини і умови хуліганства




ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Фактори, причини і умови хуліганства



Факторами (основною причиною) існування і по­новлення хуліганства, як одного з видів злочинів, сьогодні є загострення економічної, соціальної, суспільно-психоло­гічної і суспільно-моральної обстановки в країні. Всі сфе­ри життя виявилися пронизаними глибокими протиріччями: падіння виробництва, інфляція, зниження життєвого рівня населення (значна кількість людей опинилася за офіційною межею бідності), безробіття, поділ'суспільства за рівнем прибутків, падіння суспільної моралі тощо. Перераховане складає зміст криміногенних факторів, що детермінують значною мірою хуліганство взагалі. Між тим слід матії на увазі, що названі криміногенні фактори, що є наслідком соціальних протиріч, зумовлюють хуліганські прояви не самі по собі. Такі протиріччя неминучі при докорінному реформуванні суспільства. Мова йде про інше — про нега­тивні, руйнівні, поступово відживаючі криміногенні сторони таких протиріч. Мається на увазі: зростання соціальної напру­женості, зниження законослухняності громадян, правовий

нігілізм, жорстокість, вседозволеність, незахищеність особи, погіршення у ряді регіонів громадського порядку тощо.

Безпосередніми причинами й умовами вчинення оди­ничних (конкретних) хуліганських дій є:

несприятливі обставини морального формування тієї

або іншої особи;

—недоліки і недогляди у діяльності державних органів і державних об'єднань, що забезпечують процеси нормаль­ної соціалізації населення;

— незадовільна робота правоохоронних органів по зміцненню громадського порядку.

Охарактеризуємо три названих блоки обставин.

Передусім щодо несприятливих обставин морального формування, що викликають у своїй сукупності у свідомості осіб готовність вчинити хуліганські дії. Такі обставини мають місце в деяких сім'ях. Вони проявляються у культивуванні серед їх членів убогих потреб і інтересів, схваленні примітив­них і вульгарних зразків поведінки, ігноруванні самооцін-ності інших індивідів. Для таких сімей характерна викривле­на моральна і правова свідомість, нездорова обстановка, що формує схильність до вирішення конфліктів, що виникають, шляхом застосування насильства, часті випадки, які прово­кують нездорові взаємовідносини між людьми (образи, скан­дали, бійки). У подібних сім'ях поширене пияцтво, показу­ються приклади жорстокості до близьких, знущання над мо­лодшими і слабкими, жорстоке поводження із тваринами. Окремі сім'ї перебувають у поганих матеріальних і житлових умовах. Ці обставини сприяють криміногенному впливу не напряму, а опосередковано, через свідомість людей. Загаль­новідомо, наприклад, що коли в одній квартирі проживають сім'ї, які розпалися, то тут відбуваються часті скандали, ство­рюється нездоровий моральний клімат, що негативно відби­вається на моралі і свідомості окремих членів сім'ї.

З обставинами такого роду часом можна зустрітися за місцем проживання винних, у молодіжних гуртожитках, у найближчому побутовому оточенні, особливо якщо таким оточенням є кримінальне «заряджена» антисоціальна гру­па, члени якої керуються негативними нормами поведінки.

 

Доцільним буде відмітити значне поширення серед де­яких верств населення уявлень про припустимість насиль­ницьких дій у міжособистїсних стосунках і те, що певну роль у вчиненні хуліганських дій відіграють психофізіо­логічні особливості і відхилення у окремих осіб, а також стан фрустрації. Під ним розуміється психічний стан, що виникає як результат реальних або уявних перешкод до до­сягнення цілі. Такий стан проявляється у відчутті занепокоє­ння, відчаю, гніву, постійного незадоволення тощо.

А тепер про недоліки і помилки у діяльності державних органів і громадськості у сфері соціалізації громадян.

На жаль, не викликає особливої тривоги державних органів стан побуту і організація дозвілля населення. Ця сфера була і залишається на останньому місці серед загаль­нодержавних пріоритетів та інтересів. Побутові умови яю-дей перебувають у соціальне запущеному стані. Відсутні навіть мінімальні умови для більш-менш культурного доз­вілля переважної більшості населення. Воно має, в основ­ному, неорганізований, «самостійний» характер, який суп­роводжується колективним вживанням алкоголю.

Не вживається належних заходів до поліпшення сус­пільно-психологічної обстановки у регіонах, з якою хуліган­ство пов'язане напряму. Чим нижчою є планка моральності, тим вищим є рівень хуліганства.

Суспільство байдуже до долі людей, які відчувають ком­плекс соціальної неповноцінності.

У трудових колективах і побутовій сфері поблажливо, а то й байдуже ставляться до п'яниць, порушників громадсь­кого порядку, до фактів втягування неповнолітніх у пияцт­во і наркоманію.

Не вирішується кардинально питання пре. заборону де­монстрації фільмів і телепередач із сценами насильства, жорстокості, грубості, які навіюють деяким глядачам дум­ку, що така поведінка є нормою.

ї нарешті, про незадовільну роботу правоохоронних органів по зміцненню громадського порядку. Зокрема, це виявляється у тому, що вони:

— несвоєчасно виявляють криміногенні сімейно-по­бутові ситуації і належним чином не реагують на них;

_ не ведуть обліку на рівні своїх низових відділень міліції осіб, які вчиняють дрібне, адміністративне каране хуліганство;

— не завжди вживають заходів щодо антисуспільних угруповань молоді;

— не реалізують своєчасно профілактичних заходів щодо осіб, схильних до хуліганських посягань;

— слабо контролюють поведінку осіб, умовно засуд­ жених і достроково звільнених за насильницькі злочини, а також осіб, які перебувають під адміністративним наглядом;

— допускають недогляди в організації і здійсненні пат­ рульно-постової служби;

- — подекуди приховують від обліку відомості про вчи­ нені хуліганські дії;

- — часто не вживають заходів по заявах скаргах і по­ відомленнях громадян про злочинні та інші антигромадські вчинки;

— створюють обстановку безкарності хуліганів, про­ являють лібералізм до порушників громадського порядку, які постали перед судом;

— не завжди здатні рішуче нейтралізувати конфліктні ситуації, що переростають у хуліганські дії.

Перераховані та інші подібні недоліки складають при-чинно-наслідкові комплекси («причини + умови»), які обу­мовлюють хуліганські дії взагалі. Стосовно конкретного ху­ліганського прояву і його суб'єкта складається кожного разу свій причинно-наслідковий комплекс, що відрізняється за набором і складом несприятливих обставин, а також такий, що залежить від місця, часу і конкретної ситуації його дії.

Попередження хуліганства

Передумовами для поступового подолання злочинності, у тому числі і хуліганства, є проведення у країні докорінних економічних, соціальних перетворень, що назріли, їх реалі­зація на загальнодержавному рівні, спрямована на вдоско­налення усіх сторін життя суспільства.

 

Стосовно цього виду злочинності слід особливо виділи­ти такі загальнодержавні заходи, як підвищення і відносне вирівнювання життєвого рівня основних прошарків насе­лення, гарантування загальної трудової зайнятості та своє­часної оплати адекватної винагороди за затрачену працю, створення нормальних умов побуту і змістовного дозвілля людей, зниження конфліктності у суспільстві і послаблен­ня його дезорганізації, впровадження у свідомість громадян основних моральних принципів, підняття їх культурного рівня. Успішне виконання перелічених заходів підвищить повагу до людської особистості, захистить її недоторкан­ність, сприятиме засудженню суспільством різних актів на­сильства над нею, проявів грубості і цинізму. Ці заходи по­винні також переслідувати мету зміцнення громадського порядку, відродження втрачених останнім часом традицій милосердя, взаємодопомоги, співчуття до всього живого, повагу до людської праці, укорінення в громадській свідо­мості засудження розпусти і вседозволеності.

В окремих регіонах країни розробляються і вже певною мірою здійснюються різноманітні спеціально-криміно­логічні запобіжні заходи. Уявляється можливим підрозділи­ти заходи попередження хуліганства за їх змістом на кілька різновидів, а саме: виховно-роз'яснювальні, соціально-еко­номічні, організаційно-управлінські, оперативні і правові.

У попередженні хуліганства особливе значення мають виховні та масово-роз'яснювальні заходи. Ні в кого не вик­ликає сумніву необхідність проведення в регіонах і окремих колективах комплексу заходів з підвищення загальної куль­тури громадян і, зокрема, культури міжособистісного спіл­кування, виховання шанобливого ставлення до іншої люди­ни. Адже в основі своїй хуліганство — це наслідок відсут­ності культури, невихованості людей. Звідси випливає висновок — необхідно всім громадським інститутам по со­ціалізації особистості приділяти підвищену увагу вихован­ню людей.

Поряд із моральним вихованням повинно здійсню­ватися і правове навчання населення, стан якого в окремих соціальних групах є незадовільним. Воно повинно вестися

в школах, профтехучилищах, за місцем проживання, у засо­бах масової інформації і силами інших виховних закладів. Правову пропаганду потрібно вести не з розрахунку «на усіх», а індивідуально. Передусім серед тих осіб, яким при­таманні такі риси, як грубість, зухвалість, цинізм, схильність до спалахів гніву При цьому потрібно розвінчувати уявлен­ня про немовби незначну суспільну небезпеку хуліганства і можливу безкараність за його вчинення.

Необхідно відновити і підняти якість системи педа­гогічного навчання батьків та інших вихователів підро­стаючого покоління.

Повинна наполегливо проводитися робота з протидії пияцтву і наркотизму, які дуже часто провокують хуліганські посягання.

Соціально-економічні заходи попередження хуліганства включають:

— поліпшення житлово-побутових умов життя людей;

— створення спеціального житлового фонду у великих мікрорайонах, де у виняткових випадках могли б тимчасо­ во оселитися окремі члени сімей, що розпалися, родичі, які конфліктують, та ті, хто проживає у спільних квартирах, де створилася конфліктна ситуація.

— організаційне вдосконалення форм дозвілля і від­ починку населення з урахуванням інтересів окремих його категорій, професійних і вікових потреб (зокрема, переда­ чу відомчих клубів і спортивних споруд, що перебувають у важкому фінансовому стані, до комунальної власності, ви­ ділення для їх утримання відповідних асигнувань, у тому числі і за рахунок місцевих бюджетів);

— створення фондів допомоги, милосердя, соціального захисту громадян, які переживають глибокі тривалі стресові зриви;

— організацію державної системи психолого-психіат- ричної допомоги тим, хто її потребує, раннього виявлення І діагностування відхилень у психічному розвитку особи; у проведенні групової терапії з метою корекції мотиваційної сфери хуліганів (психологічна наука сформулювала принци­ пи і засоби, на яких повинні будуватися корекційні програ-

 

ми, але у практичному плані з усіх цих засобів психологіч­ної корекції використовується незначна частина, і то лише у межах примусового лікування алкоголізму і наркоманії);

— застосування технічних засобів і можливостей при охороні громадського порядку (освітлення у нічний час ву­лиць, дворів, під'їздів, парків та інших місць, де найчастіше збираються особи, які займаються хуліганством).

Звичайно, реалізація окремих соціально-економічних заходів попередження хуліганства в умовах глибокої еконо­мічної кризи в країні вкрай ускладнена. Між тим їх реалі­зація не терпить зволікання.

У попередженні хуліганства значне місце займають організаційно-управлінські заходи: виділення у регіональних програмах боротьби зі злочинністю розділів про охорону і зміцнення громадського порядку; оздоровлення криміноген­ної обстановки в тих мікрорайонах і на тих об'єктах, де «про­цвітає» хуліганство; відтворення і розширення системи участі громадськості в охороні громадського порядку; проведення морально-соціальної паспортизації окремих мікрорайонів і житлових будинків з метою створення їх кримінологічної характеристики (наявність у них неблагополучних сімей, осіб, що вчинили адміністративне каране хуліганство, осіб, які проживають без прописки, раніше засуджених, мігрантів і т. п.), що підвищить ефективність профілактичної роботи дільничних Інспекторів міліції.

До заходів організаційно-управлінських належать і заходи з попередження випадків приховування від обліку хуліганських дій, тому що латентність призводить до по­вторного вчинення злочину; впровадження постової служ­би; дислокації міліцейських постів у місцях, що відрізня­ються найбільшою криміногенністю; підвищення про­фесійної і психолого-педагогічної підготовки співробітників міліції, необхідної їм для роботи з людьми; підвищення рівня індивідуальної профілактики з особами, які схильні до хуліганства.

Дещо докладніше про раннє профілактичне поперед­ження хуліганства. Воно складається з виявлення і знання тих негативних якостей особи людини, тих обставин її не-

сприятливого морального формування, які можуть призве­сти до посягань на громадський порядок, прояв у неї у по­чатковому вигляді хуліганської мотивації — внутрішньої причини хуліганства. Рання профілактика припускає також виявлення джерел і каналів негативного впливу на конкрет­ну особу, перекриття цих каналів і тим самим припинення можливості прояву умислу на вчинення хуліганства.

Рання профілактика є багатоцільовою і найбільш ефек­тивною, і в той же час їй на практиці не приділяється належ­ної уваги. Про це свідчить узагальнення практики бороть­би з хуліганством. Встановлено, що у більшості осіб, які вчинили хуліганські дії, перші ознаки неповаги до громадсь­кого порядку спостерігались за один-півтора роки до вчи­нення злочину. Однак відповідних заходів до цих осіб не було вжито.

Докори у недооцінці ранньої профілактики хуліганства повинні бути висловлені у першу чергу сім'ї і школі, служ­бам у справах неповнолітніх, кримінальній міліції тощо.

Заходи з попередження хуліганства оперативного харак­теру мають включати:

— виявлення і роз'єднання неформальних антигро­ мадських груп агресивної спрямованості;

— негайне реагування на конфлікти у сімейно-побу­ товій сфері, що можуть перерости у хуліганські дії;

— здійснення дійового контролю за поведінкою гро­ мадян, які таким або іншим чином опинилися у групі підви­ щеного кримінального ризику: особи, які тривалий час не мають постійного джерела прибутків, безробітні, ті, хто систематично зловживає алкоголем і веде аморальний про­ типравний спосіб життя; особи без постійного місця прожи­ вання і ті, хто займається бродяжництвом і жебрацтвом; неповнолітні і молодь 18—24 років, які впродовж тривалого часу не вчаться і не працюють;

— систематичний контроль за поведінкою громадян, які взяті під адміністративний нагляд, тощо.

Заходи з попередження хуліганських дій кримінально-правового характеру стосуються удосконалення кримі­нального законодавства і практики його застосування.

 

Так, є необхідність передбачити кримінальну відпо­відальність за жорстоке поводження з тваринами. Подібна норма вже є у проекті нового КК України (ст. 274 КК), у якій мова йде про жорстоке поводження з твариною, що потяг­ло за собою її загибель, а також знущання над тваринами, яке вчиняється з хуліганських спонукань або у присутності малолітнього. У чинному КК Російської Федерації вже пе­редбачена кримінальна відповідальність за жорстоке повод­ження з тваринами, яке спричинило їх загибель або каліцт­во, якщо " це діяння вчинено із хуліганських спонукань чи із застосуванням садистських методів або у присутності ма­лолітніх (ст. 245 КК). Криміналізація жорстокого повод­ження із тваринами, безумовно, має попереджувальне зна­чення, а також сприяє моральному вихованню населення, особливо підлітків і молоді, прищеплює їм такі моральні якості, як повага до норм людського співжиття, чуйність, піклування про людей і природу.

Є сенс у встановленні кримінальної відповідальності за вандалізм, тобто за спаплюження будівель та інших споруд, за псування майна у громадському транспорті або в інших гро­мадських місцях. Такий закон буде мати подвійне функціональ­не призначення: карати винних за вандалізм, з одного боку, і попереджувати хуліганство, поєднане з посяганням на майно, — з іншого. Це склад з так званою подвійною превенцією. У цьому відношенні бажано запозичити досвід російського зако­нодавця, який встановив таку відповідальність (ст. 214 КК).

Має працювати на практиці і склад злочину, який перед­бачає відповідальність за побої і мордування (ст. 107 КК). Громадськість наполягає на прийнятті закону, який би вста­новлював порядок, механізм заборони виготовлення і де­монстрації відеопродукції, яка є по суті пропагандою пияц­тва, наркоманії, жорстокості і насильства.

Потрібно вимагати від правоохоронних органів своєчас­но розкривати і розслідувати факти хуліганства, а від судо­вих органів — вжиття до винних справедливого та індиві­дуалізованого покарання.

Деякі з перерахованих спеціально-кримінологічних за­ходів попередження хуліганства передбачені у державній

Комплексній цільовій програмі боротьби зі злочинністю в Україні на 1996-2000 роки (розділи І, II, III, IV). Ця обста­вина підкреслює актуальність, важливість і терміновість таких заходів, а також викликає впевненість у тому, що вони будуть виконані.

-== - ЯЇГЕРАЇУРА

Даньшин Й. Н. Уголовно-правовая охрана общественного по-рядка.М.;1973.

Проблеми охраньї общественного порядка й совершенствова-ния законодательства. МатериальІ научно-практической конферен-ции.Х., 1994.

Уголовньш кодекс УкраиньІ, Научно-практический коммента-рий, К., 1998.

 

ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ДЕРЖАВИ

А КОШТІ' В'

!Г'

ІОЇ

ВЛАСНОСТІ





Последнее изменение этой страницы: 2016-06-06; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.237.205.144 (0.015 с.)