Кримінологічна характеристика жіночої злочинності



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Кримінологічна характеристика жіночої злочинності



У загальному вигляді жіноча злочинність являє собою сукупність злочинів, які вчиняються жінками. Однак це не оз­начає, що такі злочини вчиняються виключно жінками, хоча у Кримінальному кодексі України передбачений склад злочину, спеціальним суб'єктом якого є тільки жінка (вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини). Жіноча злочинність — складо­ва частина всієї злочинності і підкоряється загальним її зако-I номірностям та змінам. Традиційне ж у кримінології відокрем-> лення і вивчення жіночої злочинності обумовлено тим, що вона має певні особливості. Останні пов'язані як з біологічними, так І і—значною мірою — з соціальними чинниками. За цілою низ­кою біологічних, психологічних і соціальних чинників жінка природно і історично покликана виконувати специфічні функ-[ ції і ролі, які обмежують коло її зовнішніх зв'язків і життєву [ активність, відбиваються на формуванні її свідомості і типу ре­агування на криміногенний вплив зовнішнього середовища, | визначають форми поведінки.

Взагалі жіночій злочинності — у порівнянні з чолові-Ічою — притаманні такі риси, як більша стабільність, її кількісно-якісних показників, певна структурна однома-І-нітність, менша агресивність, жорстокість, вандалізм тощо. ІЗвичайно, історично змінюються соціальні умови, гостро-I та реагування держави на недопустимі форми поведінки, у (зв'язку з чим змінюється і кримінологічна характеристика І жіночої злочинності.

Рівень жіночої злочинності значно нижчий за чоловічу і її питома вага у структурі злочинності в цілому складає приблизно 17 %. У ] 996 році було виявлено близько 59 тис., у 1997 році — 58,7 тис., а у 1998 році — понад 57 тис. жінок, які вчинили злочини. Як видно, має місце незначне коливан­ня рівня жіночої злочинності.

Жіночій злочинності притаманні певні особливості, зокрема, переважання в її структурі таких корисливих зло­чинів, як крадіжки приватного майна (до 15 %), обман по­купців і замовників (14 %), розкрадання державного або колективного майна шляхом привласнення, розтрати або зловживання посадовим становищем (до 11 %), розкрадан­ня державного або колективного майна шляхом'крадіжки (до 10 %), шахрайство та ін. Переважна більшість цих зло­чинів має безпосереднє відношення до тієї роботи, яку ви­конують жінки (промисловість, торгівля, громадське харчу­вання, матеріально-технічне постачання і збут, заготівля, освіта, охорона здоров'я, культура, соціальне забезпечення, сільське господарство, підприємницька діяльність тощо).

Жінки все упевненіше займають в управлінському апа­раті, державних установах і організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційних та адміністративно-госпо­дарських повноважень, що впливає на рівень, структуру і динаміку злочинності.

Насильницькі злочини не є характерними для жіночої злочинності і найчастіше вчиняються у сімейно-побутовій сфері. Але в останні роки проявляється негативна тенден­ція до різкого зростання кількості жінок, які притягаються до кримінальної відповідальності за тяжкі насильницькі злочини проти життя і здоров'я особи, корисливо-насиль­ницькі злочини (грабіж, розбій), за злочини, пов'язані з нар­котиками. 1 хоча питома вага цих злочинів у структурі жіно­чої злочинності поки що невелика, але при загальній тен­денції до зростання злочинності взагалі і жіночої зокрема вона, певно, може збільшитися у найближчі роки.

В умовах соціально-економічної кризи, яка значною мірою впливає на соціально-психологічний стан сімейно-побутових відносин і виникнення сімейного неблагополуч-168

І

чя, зростають тяжкі насильницькі злочини в сім'ї. Мотива­ми вбивств і тяжких тілесних ушкоджень стають прагнен­ня вирішити проблемні ситуації, старі конфлікти; помста, ревнощі, користь, страх тощо. За даними вибіркового дос­лідження сімейно-побутових злочинів, проведеного в Україні у 80-х роках, питома вага жінок склала серед тих, що вчини­ли навмисні вбивства, 7 %; тяжкі тілесні ушкодження — 3,5 %; тілесні ушкодження середньої тяжкості — 19,7 %; легкі тілесні ушкодження — 20 %. Показовим є той факт, що частка жінок у злочинах, які спричинили легкі тілесні ушкод­ження, у 5,7 разів більша за частку у злочинах, котрі потягли тяжкі тілесні ушкодження. Ці дані свідчать про те, що сімей­но-побутові правопорушниці учиняють, як правило, менш суспільне небезпечні злочини, ніж чоловіки.

Жертвами сімейно-побутових злочинів, учинених жін­ками, стають чоловіки, колишні чоловіки, діти, сусіди, співмешканці, родичі, друзі та знайомі. Але більшість сімей­но-побутових злочинів вчиняється проти подружжя, в тому числі колишнього, і співмешканців, з якими винні підтри­мували постійні і тісні контакти. За деякими спостережен­нями в організації вбивств родичів на замовлення, як це не дивно, «пріоритет» належить жінкам.

Питання про місце алкоголю в системі чинників, що мають помітний зв'язок зі структурою жіночої злочинності, є особливо актуальним тепер, оскільки в алкогольний полон потрапляє все більше жінок. Характеризуючи вплив алко­гольної обтяженості на види та форми злочинної поведін­ки, треба відмітити, що агресивні злочини не властиві жінкам-алкоголічкам. Типовими видами злочинів є злочи­ни з корисливою спрямованістю, проти громадської безпе­ки, громадського порядку, здоров'я тощо.

Дослідженнями виявлена специфіка мотивів, які лежать у генезисі кримінальної поведінки. Встановлено, що агре-сивно-хуліганські мотиви мають невелику питому вагу. Ча­стка вбивств у групі злочинниць-алкоголічок нижча, ніж у злочинниць без таких ознак. Особливе місце серед вбивств при обтяжуючих обставинах, які учиняють жінки-алкого-лічки, займає вбивство з користі. Цільова спрямованість

вчинків таких злочинниць — це задоволення потреби в ал­коголі. Майно, речі, цінності йдуть на придбання алкоголь­них напоїв. Заради алкоголю вчиняються крадіжки, грабежі. Значну групу злочинів, які вчиняють жінки-алкоголічки, складають крадіжки приватного майна. Тут характерним є ненасильницький спосіб заволодіння ним.

Після відбуття покарання у вигляді позбавлення волі багато жінок стає соціальне неадаптованими, особливо за­раз: самотність, відсутність житла і роботи, сімейних і ро­динних зв'язків, надії на майбутнє. Наслідком цього стає рецидив злочинів.

Вивчення особи жінки-злочинниці має важливе значен­ня для пізнання причинно-наслідкових зв'язків, які лежать в основі жіночої злочинності і забезпечують застосування відповідних попереджувальних заходів. Даній категорії осіб властиві як деякі загальні для всіх злочинців риси, так і спе­цифічні, що виділяє їх з основної маси правопорушників. На думку дослідників, біологічні особливості жінок, обумовлю­ючи або в деяких випадках обмежуючи кількісні показники окремих видів злочинів, не виступають головними у поясненні детермінації злочинів. І все ж не можна не враховувати те, що жінки виявляються, наприклад, менш захищеними психоло­гічно від різних ускладнень в їх житті. Основну масу злочин­ниць, які перебувають у місцях позбавлення волі, складають жінки віком від 20 до 40 років (більше 70 %), що пов'язано зі зміною соціального статусу жінок, їх соціальною незахи­щеністю, безробіттям, посадовим становищем та становищем у сім'ї. Понад третина жінок одружені, інші — незаміжні або вдови. Для жінок-злочинниць характерна середня і середня спеціальна освіта (до 80 %). Зростає кількість злочинниць, які мають вищу освіту. Освітній рівень жінок завжди був вищий за чоловіків, що взагалі характерно для населення країни.

Переважна більшість жінок працездатні (до арешту працювало понад 40 % злочинниць). Серед них робітниці і працівниці у галузі сільського господарства становлять близько 40 %; незначна кількість службовців і тих, хто на­вчається. Збільшується група злочинниць, які працюють у сфері підприємницької діяльності.

Серед засуджених збільшується частка іноземок і осіб без громадянства, що пояснюється зокрема незаконним про­никненням емігрантів в Україну.

Що стосується кримінально-правових рис засуджених жінок, то частка раніш судимих складає близько 70 %. Спе­ціальний рецидив найбільш поширений серед жінок-алко-;голічок і становить понад 40 %. Переважній більшості за-I суджених призначено покарання у вигляді позбавлення волі [від одного до п'яти років.

Однією з найбільш поширених морально-психологічних рис жінок-злочинниць є алкогольна і наркотична залежність, дезадаптованість. Аналіз рецидивної злочинності жінок-ал-коголічок і наркоманок свідчить про те, що під впливом ал­коголю і наркотиків зростає число судимостей, настає со­ціальна деградація особи, формується стійка психологія пара­зитизму, яка веде до нових злочинів. Більшість із засуджених, особливо неодноразово, втрачає зв'язок з сім'єю, дітьми, роботою, не має житла, взагалі засобів до існування. Соціаль­но-психологічний портрет жінки-злочинниці є драматичним.

Динаміка жіночої злочинності протягом останніх років має тенденцію до зниження, що може бути пояснено загаль­ним зниженням рівня злочинності в Україні.



Последнее изменение этой страницы: 2016-06-06; просмотров: 98; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.165.57.161 (0.008 с.)