ТОП 10:

Характеристика особи-злочинця, щодо якого застосовується покарання у виді громадських робіт



 

Поняття особи-злочинця різними вченими трактується по-різному. В одному випадку під ним розуміють особу, що вчинила суспільно небезпечне діяння, заборонене кримінальним законом, і злочинців об'єднує тільки те, що вони скоїли злочин. В іншому - робиться наголос на якісні відмінності особи злочинця від особи не-злочинця. І лише тоді, коли кримінологічне дослідження мало на меті вивчення особи злочинця, проводився більш детальний її аналіз.

Особа злочинця - це складне інтегруюче поняття, що включає в себе і біологічні, і психологічні, і соціальні сторони людини. До набору біологічних якостей людини включаються анатомо-фізіологічні, генетичні, нервово-мозкові та інші властивості організму, а також прояви складного механізму успадкування.

Про особу злочинця можна говорити лише стосовно особи, винної в злочинній діяльності, тобто особи, що вчинила сукупність умисних цілеспрямованих дій, передбачених кримінальним законом, спрямованих на реалізацію загального для них мотиву. Інакше можна було б говорити лише про осіб, які вчинили злочини.

Якщо розглядати насильницькі злочини (легке тілесне ушкодження, побої і мордування), то серед морально-психологічних рис злочинців помітні такі: алкогольне обтяження (70-90 %), імпульсивність, психопатичність, примітивність потреб, різні психічні аномалії, які мають соціальне і біопсихологічне походження. Так, за даними судово-психіатричних експертиз у кримінальних справах, більше як третина злочинців-убивць мали травми голови, наслідком чого стали відхилення психіки (агресивність, мстивість, надмірна підозрілість, грубість, брутальність тощо) [47, с. 71]. Не виключено, що ці явища мають своїм джерелом хронічний алкоголізм, наркотизм, а також неодноразову судимість та ін.

Особі злочинця притаманна система ознак, властивостей, рис, які визначають її як людину, що вчинила злочин. Будучи різновидом особи взагалі, особа злочинця має загальні ознаки (стать, вік, фах, освіта, соціальний стан, роль у суспільстві), а також властиві лише особі злочинця специфічні ознаки, що визначають і відображають характер і ступінь її суспільної небезпечності.

Вітчизняні кримінологи поділяють ці ознаки на такі основні групи:

1) соціально-демографічні;

2) кримінально-правові;

3) соціальні ролі й статуси;

4) риси правової та моральної свідомості;

5) соціально-психологічні характеристики.

Ознаки, що характеризують особу злочинця, перебувають у взаємозв'язку та взаємозалежності. Так, соціально-демографічні ознаки особи значною мірою визначають її соціальні ролі й поряд з останніми є вирішальним фактором у формуванні моральних і психологічних характеристик особи. Низка ознак може мати альтернативний характер, тобто одночасно їх можна віднести до кількох груп (наприклад, освіта - соціально-демографічна ознака, водночас може вказувати на соціальну роль особи в суспільстві).

Комплексне вивчення особи-злочинця не повинне обмежуватися встановленням окремих ознак, які часто поверхово характеризують особу, а має проводитися з необхідною глибиною у їх взаємодії, що є гарантією більш повного виявлення чинників генези особи-злочинця з метою застосування адекватних заходів для її корекції і недопущення вчинення нею нових злочинів.

Соціально-демографічні ознаки особи злочинця охоплюють стать, вік, освіту, місце народження та проживання, громадянство, рід занять, стаж роботи, сімейний стан, належність до певної соціальної групи й інші відомості демографічного характеру [45, с. 12]. Ці ознаки властиві будь-якій особі й самі по собі не мають кримінологічного значення. Проте у статистичній звітності стосовно осіб, які вчинили злочини, соціально-демографічні ознаки дають важливу інформацію, без якої неможлива повна кримінологічна характеристика особи злочинців.

Співвідношення різних вікових груп у масі злочинності показує, що найбільша кримінальна активність належить особам віком 25-29 років. Поширеність злочинності серед осіб, які мають сім'ю, нижча, ніж серед холостяків і розлучених. У більшості випадків, як показують спостереження, сім'я стимулює позитивну поведінку. Аналіз злочинності за останні роки свідчить про підвищення кількості злочинців за рахунок осіб без певних занять, безробітних та мігрантів. Освітня характеристика вказує на залежність злочинної поведінки від рівня освіти й інтелектуального розвитку особи, що значно впливають на потреби й інтереси людини. Скажімо, для тих, хто вчинив крадіжку, наніс тілесні ушкодження, характерний низький освітній та інтелектуальний рівні.

Кримінально-правові ознаки особи злочинця набувають прояву в деяких формах дозлочинної поведінки та найбільш повно виражені в учиненому ним злочинові (злочинах). Багатьом злочинцям, як уже зазначалося, задовго до вчинення суспільно небезпечного діяння притаманні такі негативні ознаки, як соціальна занедбаність, порушення норм людського співжиття, правовий нігілізм, зловживання спиртними напоями, часте допущення неправомірних учинків у побуті та за місцем роботи, встановлення контактів зі злочинними й антигромадськими елементами тощо. Уже в цей перед-кримінальний період особистість таких людей зазнає істотних деформацій.

Злочинці, вступаючи в конфлікт із законом, допускають правове свавілля, ставлять себе вище за вимоги норм права, не до кінця усвідомлюють, що їх виконання є необхідним обов'язком. Кримінологічні дослідження щоразу підтверджують істотну специфіку правової свідомості злочинців. Особи, котрі вчиняють злочини, виявляють (приховану чи явну) неповагу до закону, впевнені, що закон можна обійти, порушити в конкретній ситуації на користь особистим або кланово-груповим інтересам. Вони сподіваються (іноді небезпідставно) на власну кримінально-правову безкарність [34, с. 149].

Соціально-психологічна характеристика особи злочинця охоплює особливості її:

1) інтелектуальних;

2) емоційних;

3) вольових характеристик.

Інтелектуальні риси передбачають: рівень розумового розвитку, обсяг знань, життєвий досвід, широту чи вузькість поглядів, характер і різноманітність інтересів тощо. Кримінологічні дослідження показують, що більшість осіб, які скоїли злочини, особливо насильницькі, характеризуються зниженим рівнем загальноосвітніх знань, вузьким світоглядом, а то й розумовою відсталістю, обмеженими здібностями до якоїсь суспільно корисної діяльності [8, с. 72].

До емоційних характеристик особи належать рівновага та рухливість нервових процесів (тип темпераменту); ступінь емоційного збудження; сила й темп реагування на різні зовнішні подразники, ситуації тощо. Особам, які скоїли насильницькі злочини, притаманні нестриманість, необдуманість вчинків, агресивність, конфліктність, мінливість у стосунках з іншими людьми [5, с. 183]. Психічні відхилення найчастіше спостерігаються в неповнолітніх, рецидивістів, людей, які вчиняють тяжкі злочини проти особи (вбивства, тяжкі тілесні ушкодження, зґвалтування), хуліганство, дезадаптивні та ситуаційні злочини. До психічних відхилень і аномалій (граничних станів) судово-психіатрична експертиза відносить: психопатію, психопатичні стани, шизофренію в стійких формах, ушкодження центральної нервової системи, хронічний алкоголізм, наркоманію та інші форми психічної патології, що не виключають осудності. Такі відхилення в багатьох випадках поєднуються із соціально-психологічною деформацією особистості. Вони, зазвичай, мають набутий характер або одержані під час пологів, внаслідок перенесених травм, різноманітних захворювань.

Вольові властивості особи полягають у вмінні свідомо регулювати свою поведінку, здатності приймати та виконувати правильні рішення, досягати поставленої мети. Варто зазначити, що певна частина злочинців має сильні вольові риси, але вони спрямовані на задоволення анти-суспільних потреб та інтересів [7, с. 81]. Інші злочинці характеризуються слабкою волею, піддатливістю, неспроможністю протистояти впливові осіб, які втягують їх у злочинну діяльність.

За характером мотивації, яка стимулює виникнення корисливої установки або її реалізацію, у вітчизняній кримінології зазвичай виокремлюють п’ять типів осіб корисливих злочинців:

1) який стверджується - злочинець, що використовує незаконне збагачення з метою самоствердження;

2) дезадаптивний - злочинець, який вчиняє корисливі злочини в цілях пристосування до середовища або виживання;

3) алкогольно-наркотичний - злочинець, який вчиняє корисливі злочини для задоволення непереборної тяги до алкоголю або наркотичних засобів;

4) ігровий - злочинець, який чинить корисливі злочини з метою задоволення потреби в гострих емоційних переживаннях, пов’язаних із ризиком;

5) сімейний - злочинець, який вчиняє корисливі злочини на користь сім’ї [13, с. 54].

До демографічних ознак особи, яка вчинила корисливий злочин, належать: стать, вік, рівень освіти, місце проживання, ступінь осілості, рівень життя.

Щодо характеристик осіб, які вчиняють посягання у сфері економіки, треба виділити декілька обставин. По-перше, підвищений вік злочинців. Принаймні 75 % цих осіб є старшими за 30 років. По-друге, співвідношення між кількістю чоловіків та жінок тут становить 3 : 2, що теж не збігається із загальною тенденцією щодо інших видів злочинів. Для господарських злочинів не є характерним рецидив.

Таким чином, поведінка людини залежить:

1) по-перше, від соціальних позицій, яких вона дотримується в суспільстві;

2) по-друге, від розуміння та виконання власних рольових обов'язків і функцій, що випливають з певних соціальних позицій.

Людина в суспільстві має низку позицій і виконує (принаймні зобов'язана виконувати) різні «ролі». Не всі соціальні позиції, не всі види реальної рольової поведінки мають однакове значення при вивченні особи злочинця, а тільки ті, насамперед, соціально-рольові ситуації, що справляють криміногенний уплив на поведінку людей.

Під час вивчення соціально-демографічних ознак засуджених до громадських робіт звертається увага на їх вік, стать, рівень освіти, соціальне положення і рід занять, сімейний стан. З вивчених кримінальних справ видно, що засуджені до громадських робіт – це, переважно, особи віком 18-29 та 30-40 років (відповідно 50,7 і 40%). Співвідношення між жінками і чоловіками складає 1:7. Серед осіб, що вчинили злочини, за які застосовується досліджуваний вид покарання, більшість (76,4%) мають середню або неповну середню освіту, кожний п’ятий засуджений – вищу, неповну вищу або середню спеціальну освіту [19, с. 86]. 55,7% винних осіб на момент вчинення злочину ніде не працювали і не навчалися. Сімейний стан засуджених до громадських робіт такий: 59,3% винних на момент вчинення злочину не перебували у шлюбі, 5,7% – були розлучені, 35% – мали сім’ю.

Аналіз кримінально-правових рис осіб, засуджених до громадських робіт або ознак, які належать до вчинених цими особами злочинів, показав, що злочинна поведінка винних була спрямована, насамперед, проти охоронюваних цінностей у сфері господарської діяльності, права власності, здоров’я особи та здоров’я населення [18, с. 4]. Крім того, суспільну небезпечність досліджуваних осіб визначає їх орієнтація на вчинення злочинів невеликої тяжкості (2/5 від усіх злочинів). Більше 70% злочинів вчинялася засудженими до громадських робіт з корисливих мотивів; насильницький мотив притаманний злочинній діяльності 20% винних осіб (в тому числі з хуліганських спонукань вчинялося 17,9% злочинів); мотиви необережних злочинів домінували при вчиненні 1,4% злочинів.

Злочинна поведінка засуджених до громадських робіт у преважній більшості носить умисний характер. Безпосередніми виконавцями злочинів були 91,7% осіб, яким призначався досліджуваний вид покарання; організаторами – 5,6%; підмовниками – 2,7% осіб. Питома вага раніше засуджених в загальній кількості осіб, що вчинили злочини, за які застосовується дане покарання, склала 3,6% [10, с. 52].

Дослідження особистісно-рольових ознак засуджених до громадських робіт показало, що зазначені особи не займають багатьох соціальних позицій. На це вказує низький рівень освіти більшості з них, незайнятість значної частини винних на момент вчинення злочину, відтак, відсутність постійного джерела прибутку, відсутність сім’ї у багатьох засуджених. Для більшості осіб, що вчинили злочини, по яких застосовується даний вид покарання, характерні звуженість сфери суспільних зв’язків, обмеженість особистісної діяльності, незмістовність дозвілля (у зв’язку з цим наводяться дані інтерв’ю, проведеного серед засуджених до громадських робіт).

Вивчення морально-психологічних якостей досліджуваної категорії винних осіб засвідчило їх негативне ставлення до соціальних цінностей і соціальних функцій, які вони виконують, насамперед до держави, суспільства, праці, власності, недоторканності (охорони) особи, виконання своїх трудових, професійних обов’язків, суттєві недоліки в правовій свідомості. Згідно даних інтерв’ю близько 37% засуджених готові й надалі порушувати закон, якщо це допоможе їм у досягненні бажаного рівня матеріального благополуччя. Третина опитаних заявила про свою здатність заподіяти фізичну шкоду іншій особі. На те, що закон можна обійти, порушити в конкретній ситуації, вказало майже 80% винних [30, с. 5].

Незважаючи на низький рівень правосвідомості не можна говорити про недостатні правові знання засуджених до досліджуваного виду покарання, оскільки майже всі вони знали, що порушують кримінально-правові заборони. Водночас більше 85 % злочинців негативно оцінили вчинене ними, визнали свою вину і розкаялися (як видно з вивчених кримінальних справ). Це дає підстави прогнозувати, що при належній організації виховно-профілактичної роботи з такими особами під час відбування ними покарання певна кількість їх може виправитися.

Отже, особа злочинця - це сукупність соціально значущих характеристик, ознак, зв'язків і відносин, які характеризують людину, винну в порушенні кримінального закону, в поєднанні з іншими (неособистими) умовами й обставинами, що впливають на її злочинну поведінку.

 

 

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2

 

Досліджуючи кримінологічну характеристику злочинів, за вчинення яких призначається покарання у виді громадських робіт, можна встановити те, що в основному даний вид покарання призначається за вчинення економічних злочинів, насильницьких злочинів, злочинів, пов’язаних із наркотичними засобами, а також необережних злочинів, що посягають на життя і здоров'я людини.

Економічні злочини включають в себе злочини проти власності та господарські злочини. Ріст та поширення даного виду злочинів зумовлене такими чинниками, як соціально-економічною кризою, змінами законодавства, а також встановленими тенденціями щодо отримання «легких» грошей. Якщо характеризувати особу злочинця в даній групі злочинів, то це переважно особи чоловічої статі, середнього віку із певним досвідом або навичками, що допомагають реалізувати злочинний намір та вчинити злочини даній сфері. Найпоширенішим економічним злочином, за вчинення якого призначається покарання у виді громадських робі є крадіжка.

Серед насильницьких злочинів, за вчинення яких призначається покарання у виді громадських робіт, найпоширенішими є умисне тяжке тілесне ушкодження, що заподіюється в стані сильного душевного хвилювання, побої і мордування, умисне легке тілесне ушкодження, незаконне проведення аборту, ненадання хворому допомоги медичним працівником тощо. В основному, особа злочинця даної групи злочинів представлена відсутністю постійного місця проживання, низьким соціальним становищем тощо.

Громадські роботи призначаються за вчинення наступних дій у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів – виготовлення наркотичних засобів, придбання наркотичних засобів або психотропних речовин, зберігання, викрадення, привласнення, збут тощо.

Підсумовуючи проведене дослідження можна встановити, що на поведінку осіб, які вчиняють злочини, внаслідок чого до них застосовується покарання у виді громадських робіт впливають антропологічні та соціальні фактори. До загальних прийнято відносити економічну кризу, складну соціальну ситуацію, занепад духовної сфери, збільшення різниці між бідним та багатим класом тощо. Усі фактори можна поділити на довгострокові, середньострокові та короткострокові. Окремо деякі науковці виділяють організаційно-управлінські фактори, політичні фактори, морально-психологічні та правові фактори.

Характеризуючи особу-злочинця, яка вчиняє злочини, за які призначається покарання у виді громадських робіт, можна сказати про те, що в основному злочини вчинялись особами, які перебували у стані алкогольного сп’яніння. А основними ознаками такої особи є соціально-демографічні, соціальні, кримінально-правові та соціально-психологічні характеристики.

 







Последнее изменение этой страницы: 2016-07-11; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.235.107.209 (0.009 с.)