ТОП 10:

Фактори, які впливають на поведінку осіб, що вчиняють злочини, внаслідок чого до них застосовується покарання у виді громадських робіт



 

Загалом, усі причини та умови вчинення злочинів можна поділити за різними критеріями.

За механізмом впливу на злочинність їх поділяють на детермінанти, причини, умови, кореляти.

За джерелами формування детермінанти злочинності поділяються на

1) антропологічні - пов’язані із: закодованими у генотипі людини споконвічними пороками, саме: жадібністю, злістю, заздрістю, розпусністю, пихатістю, лінощами, обжерливістю та обумовленими ними деструктивними програмами й установками поведінки людини у суспільстві: прагнення до незаконного збагачення, схильністю до агресії і насильства, обману, порушення існуючих правил та заборон;

2) соціальні - це набутий негативний життєвий досвід, що пов’язаний із поганою адаптованістю до існуючих умов суспільного життя і відносин між людьми, а також засвоєнням моделі неправомірної поведінки як масово поширеної і вигідної [12, с. 193].

За змістом детермінанти диференціюються на політичні, економічні, соціокультурні, управлінські, психологічні, моральні, правові, сімейно- побутові та ін.

За структурою вирізняються детермінанти усієї злочинності, детермінанти окремих видів злочинності (проти власності, у сфері економіки).

За часом функціонування - це детермінанти, під впливом яких відбувалося попереднє формування особистості злочинців певного покоління і детермінанти, що діють у теперішніх умовах та обумовлюють кримінальну активність відповідним чином налаштованих людей. Зустрічаються й інші класифікації [20, с. 72].

Фактори, які впливають на поведінку осіб, що вчиняють злочини, внаслідок чого до них застосовується покарання у виді громадських робіт, взаємопов’язані і взаємозалежні один від одного, інтегровані в утворення більш складного рівня організації так звані детермінуючі комплекси та системи. У своєму природному стані, нижчі рівні дії детермінант злочинної поведінки виявляють себе на рівні колективної діяльності соціальних груп і, далі, у модифікованому вигляді, на рівні усього суспільства.

Для формування загального уявлення про детермінанти сучасної злочинності в Україні, необхідно охарактеризувати найбільш типові сфери їх існування та дії: економічну, політичну, управлінську та соціальну.

Економічно-господарська діяльність безпосередньо обумовлюється економічною політикою держави. Проте зазначена політика досить часто характеризується низкою негативних обставин, які породжують гострі соціальні суперечності. Саме їх і слід розглядати як фактори, що детермінують економічну злочинність.

В Україні сформована олігархічна модель економіки. За оцінками експертів, 75% національного багатства привласнюють близько десяти великих фінансово-промислових груп. Панування зазначеної моделі економічних відносин супроводжується такими криміногенними явищами як тінізація та монополізація економіки, поглиблення економічної нерівності, погіршення показників зайнятості та бідністю переважної частини населення. Все це призводить до збільшення криміногенного потенціалу суспільства і зростання масштабів злочинності.

Серед загальних причин та умови злочинності, що містяться у різних сферах життя суспільства й обумовлюють вчинення злочинів різних видів, у тому числі й тих, по яких застосовуються громадські роботи, називаються:

1) економічна криза;

2) протиріччя в соціальній сфері;

3) диференціація населення з різним рівнем доходів, розширення зони бідності;

4) протиріччя в психології людей;

5) поширення пияцтва і вживання наркотичних речовин;

6) занепад духовної сфери;

7) суперечливі процеси, які відбуваються в політиці, та ін. [26, с. 452].

На економічну злочинність впливають не лише економічні, але й інші види суспільних відносин - політичні, правові, культурні, психологічні. Скажімо, протистояння між гілками влади в Україні не лише знищує саму можливість єдиної державної політики щодо реформування економіки, але й створює певний вакуум влади, розподіл економіко-політичного простору на окремі шматки, якими намагаються скористатися олігархічні кланові угруповання всупереч загальнодержавним інтересам. Феноменом української дійсності є анти-ринкова психологія населення, його ментальність, не сприйняття ним ділового успіху особи, бажання бачити за цим лише кримінальне підґрунтя.

Виходячи зі сказаного, окреслимо основні детермінанти економічної злочинності в Україні на сучасному етапі з урахуванням її довгострокових, середньострокових і короткострокових чинників.

Довгострокові фактори:

1) недосконалість господарського механізму щодо використання різних форм власності, виштовхування приватної власності за межі офіційної системи господарювання;

2) відсутність цивілізованих ринкових відносин, добросовісної конкуренції, наявність численних диспропорцій (цінових, галузевих тощо);

3) інформаційний вакуум щодо більшості соціально-економічних процесів, управлінських рішень та контролю за їх виконанням;

4) відсутність в народі демократичних традицій (як економічних, так і політичних), низька правова культура, що призводить до невиконання своїх обов'язків перед державок» у вигляді повноти сплати податків;

5) протиріччя між командно-адміністративною системою господарювання, від якої Україна відійшла, і ринковою економікою, до якої вона ще не дійшла [38, с. 293].

Середньострокові фактори:

1) надмірна монополізація економіки (навіть порівняно з іншими республіками колишнього CPCP), наявність могутнього, але анти-ринкового військово-промислового комплексу;

2) сировинна спеціалізація виробництва і експорту, що продукує відсталість і анти-ринкове спрямування економіки, проведення Україною демпінгової політики на світовому ринку;

3) надмірне адміністративне втручання в економіку, обмеження ділової ініціативи і націленості на ефективність виробництва, великі витрати на утримання управлінського апарату, надання численних пільг окремим юридичним і фізичним особам;

4) високий рівень корупції в системі органів державної влади і управління та тінізації економіки.

Короткострокові фактори:

1) відсутність морально-психологічної єдності суспільства, узгодженості дій щодо основних напрямів реформування політичної та економічної систем;

2) надлишковий податковий тиск на суб'єктів господарювання, який заганяє їх у тінь;

3) відставання правового забезпечення протидії економічній злочинності від швидкості її зростання та необхідності посилення боротьби з нею;

4) нерозвиненість ринкової інфраструктури української економіки, її нездатність забезпечити нормальний рух інвестицій, капіталів, товарів, робочої сили, неефективність державного контролю у цій сфері;

5) низька платоспроможність більшості громадян, пауперизація широких верств населення, що ставить їх за межу бідності;

6) правова незахищеність суб'єктів господарювання від зловживань, утисків та вимагань з боку чиновників державного апарату на всіх його рівнях [62, с. 74].

Необхідно звернути увагу на те, що за своїм змістом економічні відносини дуже різноманітні: вони обумовлюють існування сфери виробництва, сфери обміну, розподілу матеріальних благ між різними суб'єктами господарської діяльності, сфери фінансових коштів. При цьому детермінантні економічні процеси, що впливають на злочинність у сфері фінансових відносин, значно відрізняються від аналогічних процесів, пов'язаних із загально-кримінальною злочинністю, оскільки цей різновид злочинності тісно взаємопов'язаний з ринковою економікою, відносинами власності й підприємницькою сферою життєдіяльності суспільства.

Серед головних причин та умов вчинення злочинів проти власності, внаслідок вчинення яких винній особі призначають покарання у виді громадських робіт, слід назвати такі:

1) демонстрація можновладцями всіх рівнів численних прикладів розкрадання бюджетних коштів, сенсаційні корупційні викриття високо-посадовців, оприлюднені факти «світського життя» політиків і державних службовців та ін.;

2) неефективна економічна політика держави, що в умовах ринку призвела до постійного дефіциту бюджету, хронічного недофінансування найбільш соціально значущих сфер економіки, безробіття, соціальної незахищеності, зубожіння значної частини громадян України;

3) стійка недовіра народу до політиків, комерційних установ, органів влади, які маніпулюють суспільною свідомістю, обманом і переконаннями перманентно наживаються за рахунок чеснот;

4) хижацька політика великого бізнесу, кабальні кредити, економічно необґрунтовані зростання цін на товари та послуги, рейдерські захоплення підприємств, монополізація найприбутковіших секторів економіки, відсутність чесної конкуренції, прагнення до державного регулювання економіки в ручному режимі;

5) несформованість середнього класу, поляризація суспільства на сумнівну бізнес-еліту (3-5 %) та мало-заможних і злиденних громадян;

6) низька платоспроможність більшості населення, стрімка інфляція, хронічне відставання мінімального прожиткового рівня від розміру мінімальної заробітної плати, недоступне житло, зростання комунальних послуг та ін.;

7) комерціалізація суспільної свідомості, побудова міжособистісних взаємин на основі матеріальної вигоди, вузькоегоїстичних інтересів;

8) різка зміна системи суспільних цінностей у бік виправдовування громадською мораллю збагачення будь-якими засобами, культивування споживацько-розважального способу життя, стрімке поширення індустрії розваг, азартних ігор, гламурної розбещеності;

9) інтенсифікація процесу життя, дисонанс між уявленнями молоді про безтурботне і заможне життя вже сьогодні та реальним трудовим вкладом у його забезпечення. Молодь не готова до тривалої клопіткої праці, поступового професійного зростання, схильна перекладати труднощі і негаразди реального життя на інших, вимагати негайного забезпечення високих споживацьких стандартів, побутової облаштованості, відпочинку;

10) перманентне тиражування мас-медіа, Інтернет провайдерами інформації корисливого штибу, героїзація криміналітету, сенсаційність фактів виняткової жорстокості, буденність насильницької та сексуальної тематики, що вкрай негативно впливають на неповнолітніх та молодь, осіб з кримінальним минулим, деморалізовану частину населення;

11) разючий контраст між рівнем та якістю життя міського і сільського населення, неконтрольована міграція сільської молоді до міста, де на неї чекають жорстока боротьба за повсякденне фізичне виживання та спокуси міського життя;

12) злиденне становище окремих верств населення породжує примітивність потреб життєдіяльності і посилює привабливість насильницьких засобів заволодіння навіть побутово-дріб’язковим майном, не говорячи про кошти будь-якого номіналу;

13) прорахунки і відсутність системності в запобіжній діяльності правоохоронних органів, низька професійність кадрового складу, незадовільне матеріально-технічне забезпечення, корупція та ін.

Якщо аналізувати злочини, пов’язані із наркотичними засобами, то можна сказати, що причини вчинення злочинів є похідними від загальних причин злочинності у нашій країні та взаємопов'язані з економічними, політичними, ідеологічними, морально-психологічними, демографічним процесами у державі.

Серед політичних факторів можна виділити:

1) прорахунки в політиці реформування Української держави і суспільства (помилкова ідеологія реформ);

2) гальмування назрілих політичних процесів, що призвело до незавершеності формування політичної системи, повільного розвитку політичної структури та свідомості суспільства;

3) політична нестабільність, яка, зокрема, виявляється у нестабільності існуючих політичних інститутів;

4) розгалуженість політичної системи та наявність великої кількості політичних партій і, відповідно, слабкість місцевого самоврядування;

5) дисбаланс функцій та повноважень гілок влади, який породжує викривлення суспільних відносин у функціонуванні владних структур, що не може негативно не позначитися на виконанні владними інститутами своїх функцій, а зрештою - і на результатах їх діяльності. Така ситуація, крім всього іншого, створює сприятливі умови для зловживання владою, прийняття неправових і незаконних рішень та породженню наркобізнесу;

6) нерішучість і непослідовність у проведенні суспільних перетворень, безсистемне і нерішуче впровадження демократичних засад у різні сфери суспільного життя;

7) відсутність ефективного парламентського та громадського контролю за діяльністю вищих посадових осіб виконавчої гілки влади, у тому числі керівників правоохоронних структур, що здійснюють контроль за обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів;

8) відсутність належної політичної волі щодо системної протидії злочинам, пов'язаним з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, яка виявляється, зокрема, у безсистемному підході до створення законодавчої бази, допущення недоліків у формуванні та реалізації антинаркотичної політики;

9) недостатня визначеність, непослідовність і неналежна наукова обґрунтованість здійснюваної антинаркотичної політики [71, с. 219].

Серед організаційно-управлінських факторів варто зазначити наступне:

1) недосконала система організації влади, неефективна система державного управління, гіпертрофовані повноваження бюрократичного апарату;

2) неефективність державного управління як один з основних факторів криміналізації суспільства;

3) поширеність у кадровій політиці випадків заміщення посад працівників правоохоронних органів не на підставі їх ділових і моральних якостей, а через знайомство за колишньою роботою, особисту відданість, близькість політичних уподобань;

4) відсутність порядку спеціальної перевірки, тестування на відповідність професійним та моральним якостям, періодичної ротації, однорівневого переміщення всіх працівників правоохоронних органів;

5) низька виконавча дисципліна, відсутність належної відповідальності за доручену ділянку роботи та результати діяльності;

6) низька якість, необґрунтованість багатьох управлінських рішень;

7) низький престиж професії правоохоронця;

8) непрозорий характер кадрової політики, особливо щодо зайняття вищих посад;

9) недостатня взаємодія між правоохоронними структурами щодо протидії наркобізнесу; недостатня робота з громадськістю; відсутність упорядкованої системи правоохоронних органів, що організовують та здійснюють у повному обсязі виявлення, запобігання та розкриття злочинів, пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів.

Правові фактори, що впливають на поведінку осіб, що вчиняють злочини, внаслідок чого до них застосовується покарання у виді громадських робіт представлені:

1) неналежним забезпеченням реалізації у діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших інститутів держави та суспільства принципів верховенства права та законності;

2) поширеним правовим нігілізмом як з боку публічних посадових та службових осіб, так і з боку інших суб'єктів правовідносин, включаючи громадян;

3) безсистемною, у багатьох випадках науково необґрунтованою, зміною законодавства, а в деяких випадках, навіть, прийняттям законів та інших актів законодавства для задоволення особистого чи корпоративного інтересу;

4) фактичне зниження ефективності правозастосовної практики в цілому і самого механізму кримінального переслідування [76, с. 149].

К.А. Оробець вказує, що морально-психологічні детермінанти злочинності зумовлені фактами:

1) втрати моральних засад переважною більшістю суспільства, що призводить до деморалізації суспільства, девальвації моральних цінностей;

2) соціально-економічна і політична нестабільність суспільства, яка породжує у громадян почуття невизначеності і невпевненості у завтрашньому дні;

3) невизнання значною частиною населення наркобізнесу соціальним злом, нерозумінням його суспільної небезпеки для суспільства, держави чи окремої особи;

4) корінні зміни світогляду, ідеологічних орієнтацій громадян нашої держави;

5) втрата соціальної надії і орієнтирів значними групами населення, зокрема неповнолітніми і молоддю, у зв'язку із невизначеністю перспектив навчання, працевлаштування тощо [54, с. 142].

Вивчення факторного комплексу злочинності дозволяє краще усвідомити соціальну небезпеку цього явища, а також розробити профілактичні заходи адекватного реагування на зрізні види злочинів.

Отже, основними причинами та умовами вчинення окремих груп (видів) злочинів, по яких призначаються громадські роботи, або причин та умов другого рівня є:

1) неналежні матеріально-побутові та житлові умови, зубожіння значної частини населення;

2) стрімке зростання кількості безробітних;

3) несприятливі обставини морального формування особи, недоліки сімейного, шкільного виховання;

4) негативний вплив на особу у найближчому побутовому оточенні;

5) недосконалість антинаркотичного законодавства;

6) неналежний рівень контролю за виробництвом, зберіганням, використанням та реалізацією наркотичних засобів;

7) незмістовність дозвілля, недоступність відповідних послуг більшості населення;

8) відхилення в діяльності засобів масової інформації тощо.

З-поміж причин та умов конкретних злочинів, за вчинення яких застосовуються громадські роботи, виділяються:

1) недоліки в роботі правоохоронних органів;

2) невтручання очевидців у злочин;

3) недбале ставлення громадян до збереження свого майна.

Отже, причини та умови вчинення злочинів, за які призначаються громадські роботи, поряд з особливостями відповідних злочинів та даними щодо осіб, які їх вчинили, можуть бути покладені в основу здійснення запобіжної діяльності.

 







Последнее изменение этой страницы: 2016-07-11; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.235.45.196 (0.013 с.)