Поняття та сутність покарання у виді громадських робіт

 

Система покарань покликана визначати однаковість у правозастосовній діяльності і є важливим засобом забезпечення законності. Так, під системою покарань в кримінальному праві розуміють передбачений кримінальним законом, вичерпний, який не підлягає довільним змінам, обов'язковий для судів перелік покарань, розташованих у певному порядку.

Система покарань, встановлена в ст. 51 Кримінального кодексу, включає 12 видів покарань:

1) штраф;

2) позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу;

3) позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю;

4) громадські роботи;

5) виправні роботи;

6) службові обмеження для військовослужбовців;

7) конфіскація майна;

8) арешт;

9) обмеження волі;

10) тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців;

11) позбавлення волі на певний строк;

12) довічне позбавлення волі [1].

За своєю суттю покарання є реакцією з боку держави у відповідь на вчинений особою злочин, коли винний примусово зазнає певних обмежень. Застосування покарання є одним з найефективніших засобів протидії злочинності, тому що в його зміст закладені найсуворіші елементи державного примусу.

Важливу роль у боротьбі із злочинністю відіграє покарання, у тому числі і такий його вид як громадські роботи. Однак стан дослідження у літературі цього покарання не можна визнати задовільним. У наявній літературі поняття громадських робіт розглядається фрагментарно і у загальних рисах, без необхідної глибини і повноти, що, зрозуміло, не може сприяти правильному його застосуванню. З огляду на це до питань, що потребують першочергового з’ясування, належать, зокрема, такі:

1) виявлення і розкриття змісту ознак, що характеризують громадські роботи;

2) з’ясування підстав та умов їхнього застосування;

3) вироблення пропозицій щодо вдосконалення кримінального законодавства, що присвячене цьому виду покарання.

Вирішення зазначених проблем сприятиме правильному і ефективному використанню громадських робіт та підвищенню якості законодавчої регламентації питань, пов’язаних з їх встановленням і застосуванням.

Громадські роботи полягають у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування [1].

Громадські роботи можуть виконувати лише працездатні особи, тому вони не призначаються інвалідам першої або другої групи, вагітним жінкам, особам, які досягли пенсійного віку, неповнолітнім до 16 років. Не можуть вони також застосовуватися до військовослужбовців строкової служби.

В тому разі, коли після постановлення вироку засуджений до громадських робіт буде визнаний інвалідом першої, другої групи або досягне пенсійного віку, а жінка стане вагітною, інспекція направляє до суду подання про звільнення їх від подальшого відбування покарання.

М.І. Бажанов зазначає, що громадські роботи можуть бути призначені у наступних випадках:

1) заміни штрафу при неможливості його сплати;

2) призначення більш м'якого покарання, ніж те, що передбачене у санкції відповідної статті Кримінального кодексу;

3) заміни не відбутої частини покарання у виді обмеження або позбавлення волі більш м'яким покаранням;

4) заміни більш м'яким покаранням обмеження або позбавлення волі звільненим від відбування покарання вагітним жінкам, і жінкам, які мають дітей віком до трьох років, після досягнення дитиною трирічного віку або в разі її смерті [14, с. 149].

Проаналізуємо основні ознаки кримінального покарання, властиві всім

видам покарання, зокрема, громадським роботам. Зазначимо серед них такі:

1) покарання є заходом державного примусу;

2) покарання застосовується від імені держави за вироком суду;

3) покарання застосовується до особи, визнаної винною у вчиненні злочину;

4) покарання полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Інші ознаки покарання, на які вказують вчені, прямо не передбачені в законодавчо визначеному понятті покарання. З цієї причини у пропонованому дослідженні вони не аналізуються.

І.М. Даньшин виділяє якісну та кількісну характеристики змісту громадських робіт. Учений вважає, що якісна складова змісту громадських робіт містить такі правові обмеження, як позбавлення права засудженого на справедливу винагороду за виконану роботу, а також обмеження у праві на відпочинок. Науковець визначає саме безоплатність праці засудженого як визначальну особливість громадських робіт. Кількісна складова, на його думку, полягає в тривалості робіт, вираженій як прямо у загальній кількості призначених годин, так і побічно - у календарному періоді часу, на який припадає ця кількість робочих годин [23, с. 176].

Виконання покарання у виді громадських робіт включає в себе:

1) облік засуджених осіб;

2) роз'яснення порядку і умов відбування покарання;

3) погодження з органами місцевого самоврядування переліку об'єктів, на яких засуджені особи відбувають громадські роботи;

4) здійснення контролю за додержанням умов відбування покарання засудженими особами і власником підприємства за місцем відбування засудженими особами громадських робіт;

5) облік відпрацьованого засудженими особами часу;

6) проведення інших заходів, передбачених законом [3].

Конкретний вид робіт визначають органи місцевого самоврядування залежно від потреб регіону. Вказівка закону на те, що роботи повинні бути суспільно-корисними, означає, що вони виконуються на користь суспільства. На практиці в переважній більшості такі роботи некваліфіковані, і засуджених до громадських робіт, як правило, залучають туди, де щоденно не вистачає робочих рук, тобто до робіт, які не потребують певних професійних навичок, а саме – до прибирання вулиць, скверів, парків, ремонтування і фарбування будівель, спортивних майданчиків, виконання інших дрібних будівельних робіт - тобто виконання необхідних для міста, селища, району повсякденних обов'язків, за умови, що вони не пов'язані із шкідливими умовами праці та ризиком для життя і здоров'я. Безоплатність громадських робіт означає, що за їх виконання засуджений не одержує винагороди, компенсуючи своєю працею заподіяну державі шкоду.

Необхідно зазначити ще одну рису громадських робіт - вони повинні бути продуктивними, як і будь-яка інша праця, тобто мати цілком визначені об'єктивні показники (нормативи), за якими можна судити про якісну сторону такої праці з боку засудженої особи [29, с. 83].

Громадські роботи відбуваються у вільний від роботи або навчання час за місцем проживання, яке може бути як постійним, так і тимчасовим.

Порядок виконання покарання у виді громадських робіт регламентований статтями Кримінально-виконавчого кодексу України та Інструкцією про порядок виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань, що затверджена наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань та МВС України від 19 грудня 2003 р. № 270/1560 [3].

Виконання покарання у виді громадських робіт покладається на підрозділи кримінально-виконавчої інспекції за місцем проживання засудженого, а проведення індивідуально-профілактичної роботи з метою його виправлення та недопущення учинення нового злочину - на органи внутрішніх справ [2].

Отже, суспільна корисність такого виду покарання, як громадські роботи, порівняно з позбавленням волі є очевидною.

К. Колосова вказує, що підставами для притягнення засудженого до відбування громадських робіт є копія вироку (постанови, ухвали) суду та розпорядження про його виконання [39, с. 23]. При застосуванні акта про помилування у разі заміни покарання або невідбутої його частини громадськими роботами - копія розпорядження про виконання Указу Президента України про помилування. При зміні покарання або невідбутої його частини громадськими роботами у зв'язку із законом України про амністію - копія постанови (ухвали) суду.

Окрім того, залишається відкритим питання щодо соціального захисту засуджених до громадських робіт у разі виробничого травматизму (витрати на лікування, сплату страховок, компенсацій тощо). Ця проблема може бути вирішена або на законодавчому рівні, або шляхом її врегулювання на договірних підставах з роботодавцем чи органами місцевого самоврядування.

Вироки суду відносно осіб, засуджених до громадських робіт, приводяться до виконання не пізніше десятиденного строку з дня набрання вироком законної сили або звернення його до виконання [2].

Законодавством України встановлюється те, що після надходження копії вироку до органу виконання покарання відомості про особу, засуджену до громадських робіт, реєструються в спеціальному журналі обліку, на кожного засудженого заповнюється облікова картка, в якій ведеться сумарний облік відпрацьованих нею годин та заводиться особова справа. Після цього в 10-денний термін інспекція надсилає повідомлення:

1) до суду, який виніс вирок, про прийняття його до виконання;

2) до відповідного військового комісаріату про взяття на облік особи, засудженої до громадських робіт, яка підлягає призову на дійсну військову службу;

3) до відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб - сторожову картку;

4) до підрозділів інформаційних технологій головних управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, місті Києві та Київській області, управлінь МВС України в областях, місті Севастополі та на транспорті про взяття засудженого на облік, звільнення від відбування покарання, а також після його відбуття;

5) до територіального органу внутрішніх справ за місцем проживання засудженого до громадських робіт про необхідність поставлення цієї особи на профілактичний облік міліції та здійснення контролю за її поведінкою і способом життя за місцем проживання [44, с. 79].

В свою чергу, працівники служби дільничних інспекторів міліції та кримінальної міліції у справах неповнолітніх міських і районних органів внутрішніх справ ведуть облік осіб, засуджених до покарання у виді громадських робіт, проводять із засудженими особами індивідуально-профілактичну роботу, спрямовану на їх виправлення, попередження порушення громадського порядку та інших прав громадян, а також учинення ними нових злочинів. Вони щомісяця здійснюють перевірки за місцем проживання засуджених осіб, про результати яких наприкінці кожного кварталу письмовою довідкою окремо щодо кожної засудженої особи інформують інспекцію і обов'язково додають до неї матеріали перевірки (пояснення засудженого, рапорти та ін.), які долучаються до особових справ засуджених осіб.

Працівники поліції у разі встановлення факту притягнення засудженої особи до адміністративної відповідальності, письмово повідомляють про це інспекцію та вносять відповідні записи до алфавітних карток обліку осіб, стосовно яких здійснюється профілактична робота [49, с. 153].

У разі зміни засудженою особою місця постійного проживання до підрозділу інспекції за новим місцем мешкання надсилається запит про перевірку факту прибуття та проживання засудженої особи за новою адресою. Підрозділ інспекції за новим місцем проживання у десятиденний строк здійснює таку перевірку і в разі позитивного результату робить запит про особову справу, після отримання якої у триденний термін надсилає підтвердження.

Виконують цей вид покарання підрозділи кримінально-виконавчої інспекції за місцем проживання засудженого, їх конкретні повноваження реалізуються:

1) на початковому етапі виконання покарання;

2) безпосередньо під час виконання покарання;

3) на етапі зняття з обліку засуджених осіб [60, с. 142].

На особу, якій невідбутий строк обмеження або позбавлення волі замінений громадськими роботами, адміністрація установи виконання покарань направляє до підрозділу інспекції за обраним місцем проживання засудженої особи дві копії вироку та постанови суду, підписку засудженої особи про явку до інспекції у триденний термін після прибуття, а також довідку, в якій вказані дані на засуджену особу, дата звільнення та дані про рідних.

Після отримання копії вироку суду кожна засуджена особа викликається до інспекції. З нею проводиться бесіда, під час якої роз'яснюються порядок та умови відбування покарання, повідомляється про стягнення, які можуть бути накладені, про відповідальність за ухилення від відбування громадських робіт. За результатами бесіди засуджена особа дає підписку, у якій власноручно зазначає про ознайомлення з вимогами щодо осіб, засуджених до громадських робіт. Крім цього, засуджена особа заповнює анкету [64, с. 8].

Працівник інспекції заздалегідь визначає з органом місцевого самоврядування перелік підприємств, на яких засуджені особи будуть відбувати громадські роботи, і не пізніше десятиденного строку з дня отримання копії вироку суду видає засудженій особі направлення на одне з цих підприємств, де вона відбуватиме покарання. Окрім того, він встановлює періодичність явки на реєстрацію засудженого від одного до чотирьох разів на місяць залежно від злочину, за який його засуджено, ставлення до відбування покарання та праці, оголошує йому під підпис і заводить листок реєстрації [2].

Засуджені особи, які відбувають покарання у виді громадських робіт, виконують обов'язки та користуються правами, установленими законодавством України, з обмеженнями, передбаченими для осіб, засуджених до покарання у виді громадських робіт та вироком суду.

Каральні властивості покарання у виді громадських робіт знаходять своє втілення у правових обмеженнях, які відчувають на собі особи, засуджені до цього. Такі особи, зокрема:

1) повинні сумлінно працювати тільки на тих об'єктах і роботах, які будуть призначені інспекцією, причому не менше 25 годин на місяць і повністю відпрацювати призначений судом строк;

2) можуть працювати під час чергової відпустки за основним місцем роботи та залучатися до праці у вихідні і святкові дні;

3) повинні періодично з'являтися на реєстрацію;

4) мають повідомляти інспекцію про зміну місця проживання;

5) не можуть виїжджати за межі України без дозволу інспекції;

6) за порушення порядку і умов, ухилення від відбування покарання, вчинення адміністративного проступку можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності;

7) умовно-дострокове звільнення від відбування покарання до них не застосовується [72, с. 193].

Окрім цього, такі особи зобов'язані додержуватися встановлених законодавством порядку та умов відбування покарання; сумлінно ставитися до праці, з'являтися за викликом до інспекції, не порушувати громадський порядок.

Надання засудженій особі щорічної відпустки за основним місцем роботи не зупиняє виконання покарання у виді громадських робіт [2].

Особи, засуджені до покарання у виді громадських робіт, не відбувають покарання у вихідні та святкові дні в разі неможливості здійснення контролю за виконаним ними обсягом робіт.

С.С. Яценко вказує, що працівник інспекції може давати засудженим особам дозвіл на виїзд за межі України тільки в разі направлення їх у відрядження з місця роботи, при потребі проходження курсу лікування та в разі смерті близького родича (подружжя, батьки, діти, усиновителі, усиновлені, рідні брати й сестри, дід, баба, онуки), що обов'язково повинно підтверджуватися документально. У цьому випадку виноситься мотивована постанова про дозвіл або відмову в ньому [78, с. 293].

Для того, щоб отримати відомості про порушення засудженими особами громадського порядку, працівник інспекції один раз на три місяці направляє до органів внутрішніх справ запити про те, чи притягувалися вони до адміністративної відповідальності. Для контролю за можливістю вчинення засудженими особами нового злочину запити направляються до підрозділів інформаційних технологій головних управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, місті Києві та Київській області, управлінь МВС України в областях, місті Севастополі та на транспорті.

Власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган за місцем відбування засудженим покарання має своє коло обов'язків, які покладені на нього чинним законодавством: з інспекцією узгоджується перелік об'єктів, на яких засуджені особи відбувають громадські роботи, та видів робіт, контролюють їх виконання, забезпечують контроль за дотриманням правил техніки безпеки, повідомляють інспекцію про ухилення засуджених від відбування покарання та переведення їх на інше місце роботи, появу на роботі в нетверезому стані чи в стані наркотичного або токсичного сп'яніння, про порушення громадського порядку, ведуть облік та щомісячно інформують інспекцію про кількість відпрацьованих засудженими особами годин та їх ставлення до праці. Якщо під час виконання засудженим роботи буде пошкоджено його здоров'я, відшкодування шкоди здійснюється згідно з законодавством про нещасний випадок.

Громадські роботи призначаються:

1) повнолітнім особам – на строк від 60 до 240 годин;

2) особам у віці від 16 до 18 років – на строк від 30 до 120 годин [1].

До осіб, які не досягли 16 років, це покарання не застосовується. Необхідно мати на увазі також те, що оскільки мінімальний і максимальний строк, на який можуть застосовуватися громадські роботи, залежить від досягнутого особою віку саме на момент постановлення вироку щодо неї, а не на час вчинення нею злочину, то дане покарання призначається повнолітньому засудженому у розмірі від 60 до 240 годин і тоді, коли він скоїв злочин у віці до 18 років (у тому числі і до досягнення ним 16 років).

В.Г. Павленко зазначає, що громадські роботи відбувають:

1) повнолітні засуджені – не більш як 4 години на день;

2) засуджені у віці до 18 років – не більш як 2 години на день [55, с. 186].

Оскільки денна тривалість виконання громадських робіт залежить від віку злочинця саме на момент їх відбування, а не на час призначення, то після досягнення ним 18 років вони відбуваються вже у розмірі не більш як 4 годин на день навіть і тоді, коли він почав відбувати це покарання ще як неповнолітній. Інакше кажучи, засудженим у віці до 18 років призначені йому громадські роботи виконуються не більш як 2 години на день, а після досягнення ним повноліття – не більш як 4 години на день. У строк відбування даного покарання зараховується лише час, протягом якого засуджений фактично працював за визначеним місцем роботи. Це означає, що тривалість громадських робіт не включає у себе час, що витрачається на дорогу, прийом їжі тощо.

За порушення порядку та умов відбування покарання у виді громадських робіт, а також порушення громадського порядку, за яке засуджену особу було притягнуто до адміністративної відповідальності, до засудженої особи застосовується застереження у виді письмового попередження про притягнення до кримінальної відповідальності [2].

Ухиленням від відбування покарання вважаються:

1) невиконання встановлених обов'язків, порушення порядку та умов відбування покарання;

2) притягнення до адміністративної відповідальності за порушення громадського порядку, які були вчинені після письмового попередження;

3) невихід більше двох разів протягом місяця на громадські роботи без поважної причини;

4) допущення більше двох порушень трудової дисципліни протягом місяця;

5) сп'яніння [59, с. 47].

Порушником визнається також засуджений, який не з'явився без поважної причини до інспекції або зник з метою ухилення від відбування покарання. За кожним фактом допущеного порушення засуджена особа дає письмове пояснення, яке долучається до її особової справи.

Поважними причинами неявки засудженої особи до інспекції у призначений строк визнаються: несвоєчасне одержання виклику, хвороба та інші обставини, що фактично позбавляють її можливості своєчасно прибути за викликом і які документально підтверджені [2].

Виконання покарання у виді громадських робіт припиняється, а засуджені особи знімаються з обліку у зв'язку з:

1) відбуттям призначеної судом кількості годин громадських робіт - за наявності повних даних з підприємства про відпрацьований час;

2) засудженням за ухилення від відбування громадських робіт - за на явності вироку суду, який набрав законної сили;

3) амністією - за наявності відповідної постанови (ухвали) суду;

4) скасуванням вироку - за наявності відповідної постанови (ухвали) суду;

5) іншими підставами, передбаченими законодавством [63, с. 43].

З обліку також знімаються:

1) померлі - за наявності відповідної довідки органу реєстрації актів громадянського стану;

2) особи, засуджені за учинення нового злочину - за наявності копії вироку суду, що набрав законної сили;

3) засуджені особи, які змінили місце проживання і вибули за межі території обслуговування - за наявності підтвердження про отримання особової справи підрозділом інспекції за новим місцем проживання [53, с. 172].

У десятиденний термін після зняття з обліку особи, яка підлягає призову на строкову військову службу, у відповідний військкомат направляється повідомлення.

У такий самий термін про зняття з обліку засудженої особи направляється повідомлення до відділу (відділення) у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб.

Засудженій особі, яка відбула призначений судом строк покарання у виді громадських робіт, на її вимогу може видаватися довідка про відбуття покарання або про звільнення від нього [2].

Громадські роботи є покаранням, що передбачає його реальне виконання. Тому до засуджених до них осіб не застосовується звільнення від відбування покарання з випробуванням, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, а також заміна невідбутої частини покарання більш м’яким покаранням.