Робота захисника протягом досудового слідства 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Робота захисника протягом досудового слідства



Відповідно до своїх прав, захисники беруть участь у слідчих діях, у яких бере участь їх підзахисний (найчасті­ше це допити підзахисних, очні ставки, відтворення обста­новки й обставин події). Однак це зовсім не означає, що слідчий в усіх випадках повинен заздалегідь сповіщати за­хисника або обвинуваченого про проведення зі своєї ініціа-

57 Петрухин ИМ. Адвокат и клиент: отношения доверия // Ад­вокат. — 1999. — № 1. — С. 6.

118 Барщевский М.Ю. Адвокатская этика. — 2-е изд., испр. — М.-. Профобразование, 2000. — С. 142—143.

Розділ 4

тиви тих або інших дій у кримінальній справі. План роз­слідування, обсяг проведення слідчих і процесуальних дій, час і послідовність їх проведення слідчий визначає само­стійно і не зобов'язаний повідомляти будь-кому про це, у тому числі захисникові. Забезпечення таємниці досудового слідства було і залишається однією з найважливіших умов успішного розкриття і розслідування злочинів. Не можна не погодитися з В. Лісогором, який вважає, що успіх про­ведення розслідування залежить від нерозголошення наяв­них даних, збереження в таємниці планованих та прова­джуваних дій59. Захисник повинен бути заздалегідь попе­реджений лише про час проведення слідчих та процесуаль­них дій, у яких його участь є обов'язковою.

Робота захисника передбачає пошук даних, які виправ­довують підозрюваного, обвинуваченого або пом'якшують чи виключають їх відповідальність60. При цьому захисни­кові нерідко доводиться виконувати дії, які за змістом і ха­рактером аналогічні тим, що охоплюються поняттям "опе-ративно-розшукова діяльність". Робота захисника тут зво­диться головним чином до роботи з людьми, з різними со­ціальними групами. Захисник повинен по можливості відвідати місце злочину і оглянути його, опитати людей, які є чи можуть бути свідками або очевидцями злочину, відтворити повну, об'єктивну картину злочину, створити власну доказову базу61. Крім того, захисник для більш якісного виконання своїх завдань може запрошувати ра­зом з помічником адвоката, який має офіційний статус, добровільних помічників з боку громадськості, давати їм доручення на встановлення обставин, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого або пом'якшують чи ви­ключають їх вину62.

'9 Лісогор В. Щодо необхідності збереження слідчої таємниці // Право України. — 2000. — № 3. — С. 65.

60Тертышник В.М. Уголовный процесе. — X.: РИФ "АРСИС, ЛТД", 1997. — С. 79—83.

61 Аврал; Я.С. Психологические проблемы защиты по уголов­ным делам. — Казань, 1979. — С. 45 — 49.

82 Титов A.M. Захисник як посередник у взаємопорозумін-

форми участі адвокатів у кримінальному судочинстві

Закон України від 21 червня 2001 р. "Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України", значно розширивши права захисника, деяких прав його позбавив.

Так, частина сьома статті 48 КПК України в редакції від 23 грудня 1993р. проголошувала: "Якщо захисник присут­ній при провадженні слідчих дій, він має право ставити запи­тання особам, яких допитують, подавати письмові зауважен­ня з приводу неправильності або неповноти запису в прото­колі відомостей про слідчі дії. Особа, яка провадить дізнання, і слідчий можуть відхилити запитання, поставлене захисни­ком, але вони зобов'язані занести його до протоколу"63.

Чинний КПК України дає захисникові право ставити пи­тання підсудним, потерпілому, свідкам, експерту, спеціаліс­ту, позивачу і відповідачу лише в судовому засіданні64. Таким чином, захисник не має права ставити питання учасникам слідчої дії, під час проведення якої він присутній. Законода­вець таким чином дещо вирівняв позиції особи, яка прово­дить розслідування, та захисника; адже згідно з частиною шостою статті 143 КПК України забороняється ставити запи­тання, у формулюванні яких міститься відповідь, частина відповіді або підказка до неї (навідні запитання)65.

Й.Л. Бронз наполягає на тому, що "адвокат повинен бу­ти не присутнім, а брати участь у проведенні слідчих дій"66.

ні між органами внутрішніх справ та громадськістю при розслі­дуванні злочинів // Проблеми правознавства і правоохоронної діяльності: 36. наук. ст. — Донецьк: ДІВС, 2000. — № 3. — С. 156—157.

к'лМихкєнко М.М., Шибко В.П., Дубинський АД. Науково-практичний коментар Кримінальне-процесуального кодексу Ук­раїни: За станом законодавства та постанов Пленуму Верховного Суду України на 15 серпня 1997 р. / ВІдн. ред. В.Ф. Бойко, В.Г. Гон­чаренко. — К.: Юрінком Інтер, 1997. — С. 89.

64 Уголовно-процессуальный кодекс Украины: Науч.-практ. коммент. / Под общ. ред. В.Т. Маляренко, Ю.П. Аленина. — X.: ООО "Одиссей", 2003. — С. 156.

65Тамже. — С.371.

Бронз Й.Л. Зміни й доповнення, що пропонується використа­ти під час обговорення проекту Кримінально-процесуального ко-Дексу України // Адвокат. — 2003. — № 3. — С. 10.

Розділ 4

Т.В. Омельченко погоджується з цим і вважає, що для пов­ноцінного надання правової допомоги під час провадження слідчих дій, зокрема допиту, очної ставки, адвокату, неза­лежно від того, якому суб'єктові процесу він надає правову допомогу, повинно надаватися право ставити запитання допитуваним особам, наприклад, наприкінці допиту. Але при цьому й адвокату забороняється ставити запитання, у формулюванні яких міститься відповідь, частина відповіді або підказка до неї (навідні запитання)67.

Проте специфіка роботи захисника така, що майже всі питання, які він ставив під час слідчих дій, щоб уточнити показання певної особи, є саме навідними. Однак можлива і ситуація, коли особа, яка проводить розслідування, під час проведення слідчої дії не поставила питання, відповідь певної особи на яке має велике значення для прийняття рі­шення у справі. У такій ситуації захисник повинен подава­ти особі, яка проводить розслідування, клопотання про до­пит вказаної особи з певних питань.

Водночас змін до статті 221 КПК України не внесено, і частина четверта цієї норми все ще говорить, що якщо під час провадження додаткових слідчих дій присутній захис­ник, він має право через слідчого задавати питання свід­кові, потерпілому, експертові, спеціалістові й обвинуваче­ному, а також клопотати про занесення до протоколу об­ставин, які мають значення для справи. Слідчий може від­вести запитання, які ставить захисник, але відведене запи­тання заносить до протоколу88.

Права захисника на досудовому слідстві та під час судо­вого розгляду справи відрізняються ще в деяких моментах. Так, у судовому засіданні захисник, крім того, що має пра­во ставити в судовому засіданні питання підсудним, потер­пілому, свідкам, експерту, спеціалісту, позивачу і відпові­дачу, може також брати участь у дослідженні інших до-

67 Омельченко Т.В. Конституційне право особи на правову допо­могу і його реалізація на досудових стадіях кримінального проце­су: Дис.... канд. юрид. наук: 12.00.09. — X., 2004. — С. 121.

'8 Уголовно-процессуальный кодекс Украины: Науч.-практ. коммент. / Под общ. ред. В.Т. Маляренко, Ю.П. Аленина. — X.: ООО "Одиссей", 2003. — С. 512.

Форми участі адвокатів у кримінальному судочинстві

казів. Також захисник має право висловлювати в судовому засіданні свою думку щодо клопотань інших учасників су­дового розгляду, виступати в судових дебатах. Захисник має також право знайомитися з протоколом судового засідан­ня та подавати на нього зауваження. Щодо протоколів слід­чих дій, у яких бере участь захисник, стаття 48 КПК України такого права не передбачає, але частина друга 2 статті 85 КПК України проголошує, що протокол зачитується всім осо­бам, які брали участь у проведенні слідчої дії, при цьому їм роз'яснюється їх право робити зауваження69.

Роль захисника у проведенні певних слідчих і процесуаль­них, дій тут полягає у слідкуванні за дотриманням закону, а та­кож фіксації відомостей, виявлених під час цих дій, які виправ­довують підзахисного чи пом'якшують його відповідальність.

Згідно зі статтею 165-2 КПК України захисник має право висловлювати свою думку судді під час прийняття останнім рішення про обрання відносно підзахисного запобіжного за­ходу у вигляді взяття під варту. Протягом трьох діб з момен­ту винесення постанови судді про обрання відносно підзахис­ного запобіжного заходу у вигляді взяття під варту захисник має право подати апеляцію. Такі самі права захисник має під час вирішення суддею питання про продовження строків три­мання підзахисного під вартою70.

Особливу увагу слід звернути на пункт 8 прав захисника, передбачених статтею 48 КПК України — "подавати дока­зи.,." та на пункт 13 — "збирати відомості про факти, що мо­жуть використовуватися як докази у справі, у тому числі за­питувати й одержувати документи чи їх копії від громадян та юридичних осіб, знайомитися на підприємствах, в устано­вах, організаціях, об'єднаннях громадян з необхідними доку­ментами, крім тих, таємниця яких охороняється законом, одержувати письмові висновки фахівців з питань, що вима­гають спеціальних знань, опитувати громадян"71.

'9 Уголовно-процессуальный кодекс Украины: Науч.-практ. коммент. / Под общ. ред. В.Т. Маляренко, Ю.П. Аленина. — X.: ООО "Одиссей", 2003. — С. 274.

70Тамже. — С.410.

11 Уголовно-процессуальный кодекс Украины: Научно-прак­тический коммент. / Под общ, ред. В.Т. Маляренко, Ю.П. Алени­на. — X.: ООО "Одиссей", 2003. — С. 156.

Розділ 4

Це положення, введене в дію Законом України "Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України" від 21 червня 2001 p., дещо суперечить одному з фундаментальних понять кримінального процесу України -поняттю процесуальної форми, адже законом не визначено процесуальні/ форму збирання захисником відомостей про факти, що можуть використовуватися як докази у справі. Захисник може лише запропонувати особі, у про­вадженні якої перебуває кримінальна справа, самій одер­жати певні докази щодо розслідуваних обставин.

Особливе значення має робота захисника під час пред'яв­лення його підзахисному обвинувачення.

І.Ю. Гловацький вважає, що саме захисник повинен по­пулярно, просто й дохідливе роз'яснити підзахисному суть його прав саме на цій стадії процесу, порадити, як найдо­цільніше користуватися цими правами, розповісти про са­му процедуру, наприклад, визнання обвинуваченим, про ймовірний характер запитань слідчого та варіанти відпові­дей відповідно до узгодженої тактики захисту тощо. Обви­нувачений, у свою чергу, сам визначає для себе стратегічну лінію поведінки: визнавати свою вину повністю чи частко­во, заперечувати свою причетність до злочину, а можливо, відмовитись від показань узагалі. Захисник лише дає пра­вову пораду, підказує, якими законними методами та спо­собами можна відстоювати свою позицію у справі72.

Як відомо, обвинувачення пред'являється тоді, коли є до­статньо доказів, які свідчать про вчинення злочину певною особою, причому питання про достатність доказів вирішуєть­ся слідчим за своїм власним переконанням. Визначення рів­ня переконаності слідчого під час пред'явлення обвинувачен­ня залишається дискусійним. Більшість фахівців вважає, що, пред'являючи обвинувачення, слідчий повинен дотриму­ватися повної переконаності у винуватості обвинуваченого, але трапляється й інша думка: достатньо лише обґрунтованої ймовірності винуватості особи, що притягується до кримі-

12Гловацький IJO. Діяльність адвоката-захисника у криміналь­ному процесі: Навч. посіб. — К.: Атіка, 2003. — С. 168—169.

форми участі адвокатів у кримінальному судочинстві

-———-—•--------------------------------- —— ' ---------••---------• ' ----------------'---------

вальної відповідальності73. О.Р. Михайленко вважає, що ставлення до цієї проблеми може бути диференційованим. Так, у разі пред'явлення обвинувачення особі у вчиненні нею декількох злочинів не виключені деякі сумніви слідчого у ви­нуватості в окремих епізодах, зокрема коли закінчуються процесуальні строки для пред'явлення обвинувачення і не­має можливості змінити або доповнити обвинувачення. Про­те при цьому пред'явлення обвинувачення можливе лише в тому випадку, якщо слідчий абсолютно переконаний у тому, що підозрюваний хоча б в одному злочині винуватий безпе­речно. Однак у будь-якому випадку, закінчуючи слідство і складаючи обвинувальний висновок, слідчий не повинен ма­ти сумнівів у винуватості обвинуваченого у всіх епізодах об­винувачення74.

Однак на практиці так буває далеко не завжди, і часто застосовується кваліфікація злочинів з так званим запасом суворості, тобто у разі сумнівів у кваліфікації приймається рішення про кваліфікацію діяння за статтею Кримінально­го кодексу України з більш суворою санкцією, щоб запобіг­ти наступному поверненню справи для додаткового розслі­дування. На нашу думку, захисник повинен активно про­тидіяти кваліфікації злочинів із "запасом суворості", ос­кільки така кваліфікація суперечить принципам і завдан­ням кримінального судочинства і порушує права особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.

Звернемо увагу на невизначеність у законі певних мо­ментів, пов'язаних із пред'явленням обвинувачення особі в присутності захисника. Згідно зі статтею 48 КПК Украї­ни захисник має право ознайомитися з матеріалами, яки­ми обґрунтовується пред'явлення особі обвинувачення, а також мати побачення з підзахисним без обмеження їх кількості та тривалості. Тож не виключена ситуація, коли захисник вимагатиме матеріали, якими обґрунтовується

їзДив.,напр.: СмановК.Ф. Некоторые вопросы предварительного Расследования. —Фрунзе, 1965. — С. 20—21; СтроговичМ.С. Курс советского уголовного процесса. — М., 1970. — С. 84—85.

'4 Михайленко AJ*. Расследование преступлений. Законность и обеспечение прав граждан. — К.: Юрінком Інтер, 1999. — С. 57.

Розділ 4

пред'явлення особі обвинувачення, отримає їх та ознайо­миться з цими матеріалами, після чого вимагатиме конфі­денційного побачення з підзахисним, отримавши яке, мо­же разом з обвинуваченим виробити тактику подальшої поведінки на слідстві та обговорити варіанти відповідей на питання, які може поставити слідчий, щоб уникнути від­повідальності за вчинені злочини. А стаття 143 КПК Украї­ни проголошує, що слідчий зобов'язаний допитати обвину­ваченого негайно після його явки або приводу і в будь-яко­му разі не пізніше доби після пред'явлення йому обвинува­чення75. Тож слідчий не має чітко сформульованих у за­коні підстав запобігти описаній ситуації.

Звернемо увагу ще на деякі моменти роботи захисника протягом досудового слідства.

Стаття 48 КПК України дає захисникові право оскар­жувати дії і рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду76. Скарга обвинуваченого і йо­го захисника є універсальним засобом реагування на не­правильні та несправедливі рішення, дії органів розслі­дування, прокуратури, суду, але одночасно є й офіцій­ним проханням усунути порушення, забезпечити закон­ність. Оскаржити можна будь-які дії слідчого, закон­ність яких ставиться під сумнів. За допомогою скарг контролюється діяльність органів, що проводять розслі­дування, прокуратури, суду, захищаються права і закон­ні інтереси учасників процесу, і, як зазначає О.Р. Ми-хайленко, в остаточному підсумку забезпечується закон­ність77. Тож, якщо захисник та його підзахисний не згод­ні з рішеннями, діями слідчого, то вони мають право їх оскаржити. Якщо ж у них є прохання, пропозиції, вони можуть порушити відповідне клопотання.

75 Уголовно-процессуальный кодекс Украины: Научно-практи­ческий комментарий / Под общ. ред. В.Т. Маляренко, Ю.П. Але- нина. — X.: ООО "Одиссей", 2003. — С. 370.

Тамже. — С. 156.

11 Михайленко А.Р. Расследование преступлений. Законность и обеспечение прав граждан. — К.: Юрінком Інтер, 1999. — С. 319.

форми участі адвокатів у кримінальному судочинстві

Узагалі О.Д. Святоцький та М.М. Михеєнко вважають заявления клопотань одним з найбільш дійових засобів, який дає змогу адвокатові виконувати свої професійні обов'язки. За допомогою клопотань адвокат доводить до ві­дома слідчого, прокурора, суду свою думку про доведеність обвинувачення, обґрунтованість кваліфікації, доцільність прийняття конкретних процесуальних рішень, сприяє зби­ранню, перевірці й оцінці доказів. Клопотання адвоката — це його письмове або усне офіційне звернення до осіб, упов­новажених здійснювати кримінально-процесуальну діяль­ність щодо доказування і приймати рішення у справі, про вчинення цими особами дій, що входять до їх компетенції, спрямоване на захист прав і законних інтересів підзахис­ного. Перед тим як заявити клопотання, адвокат має пере-конанатися в тому, що воно не потягне за собою погіршен­ня становища підзахисного. Адвокат повинен також з'ясувати думку підзахисного щодо необхідності заявлен­ия клопотання, узгодити його зміст, повідомити про те, яким чином можуть бути використані в інтересах захисту дані, одержані в результаті задоволення клопотання, які рішення у справі можуть бути прийняті за клопотанням78.

Слід звернути увагу на деякі психологічні особли­вості роботи захисників з неповнолітніми обвинуваче­ними. Неповнолітні мають психіку, дещо відмінну від психіки дорослих, тому робота з підлітками важча і під силу далеко не кожному. Результатом вдало встановле­ного психологічного контакту захисника з підзахисним буде краще розуміння захисником усіх обставин і тон­кощів у справі, що стане запорукою успішнішого про­вадження захисту. Так, неповнолітні особи, які вчини­ли злочини, більш замкнені, не схильні до контактів з іншими незнайомими особами, у тому числі із захисни­ками. Тому встановлення психологічного контакту між неповнолітньою особою і захисником у багатьох випад­ках стає проблематичним. Метою захисника в таких си­туаціях є подолання опору підзахисного, переконання

78 Святоцький ОД., Михеєнко М.М. Адвокатура України: Навч. посіб. для студ. юрид. ВНЗ і фак. — К.: Ін Юре, 1997. — С. 107.

° Адвокатура України

Розділ 4

його в тому, що участь захисника у кримінальній справі націлюється на недопущення прийняття несправедли­вих рішень відносно підзахисного; водночас у виконанні своїх обов'язків захисник повинен керуватися виключ­но законом7®.

І.Ю. Гловацький зазначає, що працюючи з неповноліт­нім, адвокат не просто веде бесіду з підзахисним. Доросла людина розмовляє з молодшою за віком особою, яка має менший життєвий і практичний досвід. Неповнолітній має насамперед відчути авторитет співбесідника. Не нав'язу­ючи своїх думок і бажань підзахисному, адвокат водночас повинен прагнути, щоб неповнолітній визнав його керівну роль у визначенні законних засобів захисту"0.

В. Налімов пропонує встановити додаткові гарантії на­дання кваліфікованої правової допомоги неповнолітнім, допускаючи до захисту лише тих адвокатів, стаж роботи яких перевищує три роки81.

4.2.5. Діяльність захисника під час закінчення досудового слідства

Робота захисника під час закінчення досудового слід­ства набуває особливого значення, адже саме тут захисник має можливість ознайомитися з усіма матеріалами справи, на яких ґрунтується обвинувачення, пред'явлене його під­захисному.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 48 КПК Украї­ни захисник після закінчення досудового слідства має пра-

™Титов А.М. Особливості роботи захисника в кримінальних справах за участю неповнолітніх // Вісник Луган. ін-ту внутр. справ МВС України ім. 10-річчя незалежності України: Наук.-теорет. журн. — Луганськ: РВВ ЛІВС, 2002. — Вип. 1. — С. 147—148.

^Гловацький І.Ю. Діяльність адвоката-захисника у кримі­нальному процесі: Навч. посіб. — К.: Атіка, 2003. — С. 139.

81 Налимов В. Несовершеннолетние в судебном процессе: за­метки адвоката // Правозащитник. — 1998. — № 2. — С. 67.

форми участі адвокатів у кримінальному судочинстві

во ознайомлюватися з усіма матеріалами справи. При цьо­му, згідно з пунктом 5 тієї самої частини вказаної статті, захисник має право з дозволу особи, яка провадить дізнан­ня, чи слідчого застосовувати науково-технічні засоби82.

Частина перша статті 218 КПК України визначає, що визнавши зібрані докази достатніми для складання обви­нувального висновку і виконавши вимоги статті 217 цього Кодексу, слідчий зобов'язаний оголосити обвинуваченому, що слідство в його справі закінчено і що він має право на ознайомлення з усіма матеріалами справи як особисто, так і за допомогою захисника, а також може заявити клопо­тання про доповнення досудового слідства. Слідчий зобов'язаний роз'яснити обвинуваченому право заявити клопотання про розгляд його справи в суді першої інстанції одноособове суддею чи колегіальне судом у складі трьох осіб у випадках, передбачених законом. Якщо обвинуваче­ний не виявив бажання ознайомитися з матеріалами спра­ви за участю захисника, йому пред'являються для озна­йомлення всі матеріали справи. Знайомлячись із матеріа­лами справи, обвинувачений має право робити виписки з матеріалів справи і порушувати клопотання. Якщо у справі притягнуто декількох обвинувачених, слідчий по­винен пред'явити кожному з них усі матеріали слідства. Про те, що обвинуваченому оголошено про закінчення слідства і пред'явлено матеріали справи для ознайомлен­ня, зазначається в протоколі про оголошення обвинуваче­ному про закінчення слідства і пред'явлення йому ма­теріалів справи.

Частина друга цієї самої статті проголошує, що якщо у справі бере участь захисник, слідчий надає можливість озна­йомитися з усіма матеріалами справи і захисникові, про що складає окремий протокол. При цьому пред'явлення матеріалів справи має бути відкладене до явки захисника, але не більш як на три дні. У разі неможливості для обра­ного обвинуваченим захисника з'явитися в цей строк слід-

82 Уголовно-процессуальный кодекс Украины: Науч.-практ. коммент. / Под общ. ред. В.Т. Маляренко, Ю.П. Аленина, — X.: ООО "Одиссей", 2003. — С. 155.

Розділ 4

чий вживає заходів, передбачених частинами четвертою і шостою статті 47 цього Кодексу83.

Стаття 219 КПК України надає захисникові право, озна­йомлюючись із матеріалами справи, робити виписки, ма­ти побачення з обвинуваченим віч-на-віч, роз'яснювати об­винуваченому зміст обвинувачення, обмірковувати з обви­нуваченим питання про заявления клопотань, подавати до­кази, заявляти відводи, оскаржувати дії та рішення слід­чого і прокурора8*.

Звичайно, особливо важливим і реально значущим для здійснення права на захист під час досудового слідства є ознайомлення обвинуваченого та його захисника з матеріа­лами справи. Вивчивши всі матеріали справи, захисник має можливість розглянути всі аргументи, які слідство визначає як докази вини його підзахисного, і разом з обви­нуваченим створити тактику захисту в остаточному ви­гляді. У подальшому, можливо, тактика захисту і зазнає певних змін, але пі зміни будуть не докорінні, а скоріше "косметичні", пов'язані з конкретною ситуацією, яка буде складатися під час розгляду справи.

Частина шоста статті 218 КПК України проголошує та­кож, що обвинуваченого і його захисника не можна обме­жувати в часі, потрібному їм, щоб ознайомитися з усіма матеріалами справи. До останнього часу ця норма містила положення про те, що у випадку, коли обвинувачений і йо­го захисник явно намагатимуться затягнути закінчення справи, слідчий має право своєю мотивованою постановою визначити певний строк для ознайомлення з матеріалами справи. Така постанова підлягала затвердженню прокуро­ром85. Однак Закон України "Про внесення змін до Кримі­нально-процесуального кодексу України" від 3 квітня 2003 р. це положення скасував.

Надане захисникові право на необмежений час ознайом­лення з матеріалами справи дає можливість уважно вивчи-

83 Уголовно-процессуальный кодекс Украины: Науч.-практ. коммент. / Под общ. ред. В.Т. Маляренко, Ю.П. Аленина. — X.: ООО "Одиссей", 2003. — С. 507—508.

^Тамже. —С. 510.

85Там же. — С. 508.

форми участі адвокатів у кримінальному судочинстві

ти всі матеріали справи, щоб мати можливість ретельно по­будувати захист. Але, на жаль, не завжди захисники вико­ристовують це право саме із зазначеною метою. Деякі за­хисники обирають тактику захисту, щоб перешкодити об'єк­тивному розслідуванню, щоб затягнути слідство до стану втрати актуальності86. Саме тому до КПК було включено положення про обмеження часу для ознайомлення з матеріа­лами справи мотивованою постановою слідчого, затвердже­ною прокурором. При цьому слідчий і прокурор керували­ся, звичайно, власним розсудом, що могло викликати пев­ні конфлікти: адже закон не роз'яснював, що саме слід ро­зуміти під "явним намаганням затягнути закінчення спра­ви" і не містив (та, мабуть, і не може містити) даних про те, з яких обсягів часу, стосовно яких категорій справ слід ви­ходити, призначаючи строк для ознайомлення з матеріала­ми справи.

Деякі процесуалісти вважають, що у випадку, коли і після винесення слідчим і затвердження прокурором по­станови про обмеження часу для ознайомлення з матеріа­лами справи обвинувачений і захисник продовжують затя­гувати ознайомлення зі справою, необхідно дати слідчому право за згодою прокурора вирішити питання про передан-ня такої справи до суду, навіть коли обвинувачений і за­хисник зі своєї провини не закінчили знайомитися зі спра­вою87. О.Р. Михайленко зауважує, що в такій ситуації до-судове слідство ще не закінчилося, і не виключено прове­дення додаткових слідчих дій за клопотаннями обвинува­ченого і захисника"".

Побутує думка про те, що необхідно заборонити слідчо­му обмежувати час ознайомлення зі справою або іншим способом спонукати учасників процесу прискорити озна­йомлення89. Як бачимо, ця позиція перемогла, і до КПК України було внесено відповідні зміни.

86 Зорин ГЛ., Танкевич О-В. Криминалистическая характерис­тика транснациональных преступных групп. — Гродно, 1997.

87 Булаенко Ю. Забезпечення прав обвинуваченого в момент закін­чення попереднього слідства // Рад. право. — 1975. — № 1. — С. 35.

88 Михаил емко АР. Расследование преступлений. Законность и обеспечение прав граждан. — К.: Юрінком Інтер, 1999. —С. 116.

й9 Уголовно-процессуальное законодательство Союза ССР и

Розділ 4

Така позиція законодавця не є найкращою. Так, Ахма-джан Адилов, обвинувачений у так званій "бавовняний справі", що раніше мав доступ до вищих ешелонів влади, умисно затягував закінчення розслідування справи, читаючи у день в середньому по п'ять сторінок справи, у тому числі власних показань, при тому, що йому і його захиснику для ознайомлення було подано більше ста томів справи90.

Однак є й інші приклади. Так, у м. Запоріжжі слідчий зажадав від адвоката ознайомитися з 75 томами кримі­нальної справи за два дні. Прокурор при цьому не припи­нив порушення законності, а навпаки, збільшив його, за­твердивши постанову слідчого, що обмежило обвинуваче­ного і захисника шістьма годинами для ознайомлення май­же з 21 тис. аркушів справи. Підсумок цієї справи виявив­ся такий: обласний суд обвинуваченого за всіма епізодами обвинувачення виправдав91.

О.Р. Михайленко вважає, що суб'єктивістський підхід слідчого і прокурора в подібних конфліктних ситуаціях був би виключений, якщо графологами, психологами, ме­диками та іншими фахівцями буде проведена в таких ви­падках відповідна експертиза, щоб визначити для конк­ретного обвинуваченого, з урахуванням його освіти, пси­хічного і фізичного стану та низки інших чинників, реаль­ний час для того, щоб він зміг ознайомитися з усіма ма­теріалами справи92.

Усе ж думка щодо відновлення обмеження строку озна­йомлення з матеріалами справи у випадку його явного за­тягування має право на існування. Так, новела про скасу­вання цього положення разом зі скасуванням тез про те, що час ознайомлення обвинуваченого та його захисників із матеріалами справи не входить до строку досудового слід­ства і тримання обвинуваченого під вартою, може призвес­ти до того, що обвинувачений разом із захисником буде

РСФСР. Теоретическая модель. — М.: ИГПАН, 1990. — С. 218.

ао Аргументы и факты. — 1990. — № 18. "'Труд. - 19S9. - 26 февраля.

92 Михайленко А.Р. Расследование преступлений. Законность и обеспечение прав граждан. — К.: Юрінком Інтер, 1999. — С. 117.

форми участі адвокатів у кримінальному судочинстві

знайомитися з матеріалами справи протягом років. При цьому закінчаться строки досудового слідства і тримання обвинуваченого під вартою, а механізму продовження та­ких строків під час виконання вимог статті 218 КПК Украї­ни в законі не передбачено. Узагалі важко уявити, як за та­кого порядку ознайомлення з матеріалами справи можуть потрапити до суду багатотомні справи; адже з ними можна ознайомлюватися не один рік.

Я.П. Зейкан вважає, що перед ознайомленням із ма­теріалами справи захисник повинен вимагати:

а) щоб справа була пронумерована і прошита; при цьому нумерація повинна бути зроблена не олівцем, а ручкою;

б) щоб були пред'явлені для огляду речові докази, за­криті пакети та додатки (наприклад, бухгалтерські доку­менти);

в) щоб було надано достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи.

Крім того, Я.П. Зейкан зазначає, що в європейських країнах (наприклад, у Чехії та Словаччині) слідчий на про­хання адвоката надає копії всіх документів справи (іноді за певну плату за ксерокопіювання). Українські захисники такої можливості поки що не мають93.

Проте чинне кримінальне-процесуальне законодавство не забороняє копіювати матеріали справи під час ознайом­лення з ними. Навпаки, закон дозволяє робити виписки з матеріалів справи. Відповідно, обвинувачений та його за­хисник можуть просто переписати матеріали справи. Слід­чі органи не мають матеріальних можливостей, достатніх для надання захисникові копій усіх матеріалів справи. Але непоодинокими є випадки надання захисникам копій де­яких документів справи, а також випадки, коли захисник з дозволу слідчого у його присутності під час ознайомлення з матеріалами справи за свої кошти робить ксерокопії ма­теріалів кримінальної справи.

І.Ю. Гловацький стверджує, що адвокат мусить ретель­но вичитати кожен аркуш справи, у тому числі традиційні

933ейкан Я.П. Захист у кримінальній справі: Наук.-практ. посіб. — К.: Вища шк., 2002. — С. 36.

Розділ 4

постанови про призначення експертиз чи листування слід­чого з прокурором та іншими правоохоронними органами, оскільки практика свідчить, що саме в таких документах адвокат часто може знайти відповіді на певні питання що­до потаємного боку справи, що може пояснити, наприклад, законність походження окремих доказів.

Адвокат повинен робити виписки з усіх матеріалів спра­ви для забезпечення ефективності своєї подальшої участі у справі. На думку І.Ю. Гловацького, у досьє адвоката як міні­мум повинні бути:

• копія обвинувального висновку;

• виписки з постанов про порушення кримінальної

справи;

• виписки з постанов про прийняття слідчим справи до

свого провадження;

• виписки з постанов про обрання запобіжного заходу -взяття під варту (це повинно стосуватися й інших запобіж­них заходів);

• виписки з протоколів особистого огляду та обшуків;

• виписки з протоколів огляду місця події;

• виписки з протоколів відтворення обставин події злочину;

• виписки з постанов про призначення експертиз;

• виписки з висновків експертиз;

• виписки з протоколів допиту підозрюваних, обвинува­чених, потерпілих, свідків, понятих, експертів;

• виписки з документів, на які є посилання в обвинуваль­ному висновку або на які навмисно обвинувачення не поси­лається, оскільки вони виправдовують обвинуваченого;

• копії клопотань адвоката.

Після вивчення матеріалів справи їх слід проаналізува­ти на предмет відповідності наявних у справі доказів, а та­кож дотримання слідством норм процесуального закону,

зокрема:

• чи порушено кримінальну справу;

• чи є у справі постанова слідчого про прийняття її до

свого провадження;

• чи немає підстав для зміни або скасування запобіжно­го заходу;

форми участі адвокатів у кримінальному судочинстві

• чи немає підстав для закриття або зупинення справи;

• чи не порушено вимоги статті 218 КПК України;

• чи відповідає обвинувальний висновок вимогам КПК України (зокрема, чи відповідає його зміст змісту постано­ви про притягнення як обвинуваченого);

• чи затверджено обвинувальний висновок уповноваже­ним на те прокурором;

• чи підсудна справа суду, на розгляд якого вона надійшла9*-Завершальним етапом аналізу доказів має бути перевір­ка допустимості та належності їх до цієї справи.

Розглянемо, які результати приносить вивчення захис­ником матеріалів кримінальної справи.

За даними О.Р. Михайленка, близько 36 % опитаних ад­вокатів заявили, що вони, в основному з тактичних мірку­вань, виявивши порушення, помилки на слідстві, не спо­віщають про це слідчого, не заявляють відповідних клопо­тань, маючи намір заявити про це в суді. Близько 57 % опита­них адвокатів повідомляють слідчому про порушення за­конності лише тоді, коли це не погіршує становища підза­хисного95.

Чому ж захисники вдаються до таких дій?

Так склалося, що на практиці найбільш часто заявля­ються клопотання і подаються скарги під час ознайомлен­ня з матеріалами справи.

Далеко не всі клопотання, подані захисниками, задо­вольняються, і законність та справедливість при цьому часто відновлює суд. За даними О.Р. Михайленка, близько 90 % опитаних адвокатів заявили, що їхні клопотання від­хилялися на слідстві, а згодом цілком або частково задо­вольнялися судами. О.Р. Михайленко пише, що у 42,2 % із 265 вивчених ним кримінальних справ про розкрадання брали участь адвокати, і у 20 % справ із цієї кількості піс­ля ознайомлення з матеріалами справи були заявлені різні

 

"* Гловацький IJO. Діяльність адвоката-захисника у криміналь­ному процесі: Навч. посіб. — К.: Атіка, 2003. — С. 203—204, 207.

9^ Михайленко AJ3. Расследование преступлений. Законность и обеспечение прав граждан. — К.: Юрінком Інтер, 1999. — С. 314.

Розділ 4

клопотання, жодне з яких задоволене не було, але не була й оскаржена прокурору жодна відмова слідчого в задово­ленні клопотання.

О.Р.Михайленко пояснює такі результати тим, що в оскар­женні відмов у задоволенні клопотань просто не було сенсу, тому що скарги потрапили б до прокурора вже тоді, коли справа була б у суді, і, відповідно, не могли бути роз­глянуті прокурором. На основі викладеного, О.Р. Михай-ленко вважає, що необхідно передбачити добовий термін для обговорення захисника з обвинуваченим питань про заявления клопотання, його формулювання і подання слід­чому; протягом доби слідчий повинен прийняти рішення за цим клопотанням і пред'явити його обвинуваченому та захиснику; крім того, необхідно дати добовий термін обви­нуваченому та захиснику для складання скарги і подання її прокурору, і така скарга повинна бути розглянута проку­рором до направлення справи до суду. Об'єктивний роз­гляд клопотань і скарг на слідстві зменшив би їхню кіль­кість у суді96.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-06-28; просмотров: 278; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.235.251.99 (0.128 с.)