Особливості правового статусу сторін в адміністративному процесі

Здатність мати процесуальні права та обов'язки в ад­міністративному судочинстві (адміністративно-процесу­альна правоздатність) визнається за громадянами Украї­ни, іноземцями, особами без громадянства, органами де­ржавної влади, іншими державним органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особа­ми, підприємствами, установами, організаціями (юридич­ними особами).

Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ве­дення справи представникам (адміністративна процесуаль­на дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фі­зичним особам до досягнення цього віку в спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до за­конодавства можуть самостійно брати участь.

Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ве­дення справи представникові (адміністративна процесу альна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх­нім посадовим і службовим особам, підприємствам, уста­новам, організаціям (юридичним особам) (ст. 48 КАСУ).

Відповідно до статті 49 КАСУ особи, які беруть участі, у справі, мають рівні процесуальні права й обов'язки, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм про-

участь адвокатів у адміністративному процесі

цесуальними правами і неухильно виконувати процесуаль­ні обов'язки. Вони мають право:

1) знати про дату, час і місце судового розгляду спра­ви, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів;

2) ознайомитися з матеріалами справи;

3) заявляти клопотання і відводи;

4) давати усні та письмові пояснення, доводи й запере­чення;

5) подавати докази, брати участь у дослідженні доказів;

6) висловлювати свою думку з питань, які виникають під час розгляду справи, ставити питання іншим особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалі­стам, перекладачам;

7) подавати заперечення проти клопотань, доводів і мір­кувань інших осіб;

8) ознайомлюватися з технічним записом і журналом судового засідання, подавати письмові зауваження до них;

9) робити з матеріалів справи виписки, знімати копії з матеріалів справи, одержувати копії судових рішень;

10) оскаржувати судові рішення у частині, що стосуєть­ся їхніх інтересів;

11) користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм КАСУ;

12) за власний рахунок додатково замовити та отрима­ти в суді засвідчені копії документів і витяги з них.

Згідно зі статтею 51 КАСУ, крім прав та обов'язків, на­ведених вище, позивач має право змінювати підставу або предмет адміністративного позову, збільшити або зменши­ти розмір позовних вимог чи відмовитися від адміністра­тивного позову в будь-який час до закінчення судового роз­гляду. Позивач має право відмовитися від адміністратив­ного позову й у суді апеляційної чи касаційної інстанції до закінчення відповідно апеляційного чи касаційного роз­гляду.

Крім прав та обов'язків, визначених у статті 49 КАСУ, відповідач має право визнати адміністративний позов пов­ністю або частково, подати заперечення проти адміністра­тивного позову. Сторони можуть досягти примирення на

Розділ 6

будь-якій стадії адміністративного процесу, що є підста­вою для закриття провадження в адміністративній справі.

Суд не приймає відмови позивача від адміністративного позову відповідача і не визнає умов примирення сторін, якщо ці дії суперечать закону або порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси.

У статті 56 КАСУ зазначено, що сторона, а також третя особа в адміністративній справі можуть брати участь в ад­міністративному процесі особисто або через представника. Представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 48 КАСУ має адміністративну про­цесуальну дієздатність і бере участь в адміністративному процесі на основі договору або закону.

Права, свободи та інтереси малолітніх і неповнолітніх осіб, що не досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді їхні законні представники — бать­ки, усиновлювачі, опікуни, піклувальники чи інші особи, визначені законом.

Суд може залучити до участі у таких справах, відповід­но, неповнолітніх осіб, непрацездатних фізичних осіб і фі­зичних осіб, цивільна дієздатність яких обмежена.

Для захисту прав, свобод та інтересів неповнолітніх осіб, які досягли віку, з якого настає адміністративна проце­суальна дієздатність, непрацездатних фізичних осіб і фізич­них осіб, цивільна дієздатність яких обмежена та які беруть участь у справі, суд може залучити до участі у справі їхніх за­конних представників, якими є його керівник чи інша особа, уповноважена законом, положенням, статутом.

У разі відсутності представника у сторони чи третьої особи, яка не має адміністративної процесуальної дієздат­ності, а також у разі, якщо законний представник цих осіб не має права вести справу в суді з підстав, встановлених за­коном, суд зупиняє провадження у справі та ініціює перед органами опіки і піклування чи іншими органами, визна­ченими законом, питання про призначення чи заміну за­конного представника.

Стаття 57 КАСУ визначає перелік осіб, які не можуть бути представниками в суді. Це особи, які беруть участь у

Участь адвокатів у адміністративному процесі^

справі як секретар судового засідання, експерт, перекладач і свідок.

Судді, прокурори, слідчі не можуть бути представі ми в суді, крім випадків, коли вони діють як представ відповідних органів, що є стороною або третьою ^oe°~°*? справі, чи як законні представники сторони чи третьої о

Документи, що підтверджують повноваження предс ників, які беруть участь в адміністративному процес, нові договору, на здійснення представництва в суді повідно до статті 58 КАСУ, повинні бути підтверД^ен довіреністю чи усною заявою довірителя із занесенням п журналу судового засідання. Оригінали довіреносте] засвідчені підписом судді копії з них приєднуються судор до справи.

Повноваження законних представників підтвердь ся документами, які посвідчують займану ними посаду ^ факт родинних, опікунських тощо відносин з особою, І' реси якої вони представляють. Засвідчені підписом суДД копії цих документів приєднуються до справи.

Довіреності від імені органу, підприємства, устані їй, організації видаються за підписом керівника або уповноваженої на те законом, положенням, статутом с і засвідчуються печаткою цього органу, підприємства, S танови, організації.

Довіреність фізичної особи на ведення справи міністративному суді посвідчується нотаріально а добою особою підприємства, установи, організації. е довіритель працює, навчається, перебуває на службі ціонарному лікуванні, чи за рішенням суду або за мк його проживання (перебування).

Повноваження адвоката як представника можут! посвідчуватися ордером, який виданий відповідник катським об'єднанням, або договором про надання пра

БОЇ ДОПОМОГИ.

Довіреності або інші документи, які підтверджую? новаження представника і були посвідчені в інших р вах, повинні бути легалізовані в установленому ' давством порядку, якщо інше не встановлено міжнарод*

Розділ б

участь адвокатів у адміністративному процесі

ми договорами, згода на обов'язковість яких надана Вер­ховною Радою України.

Представник у суді, відповідно до статті 59 КАСУ, має право на вчинення від імені особи, яку він представляє, усіх процесуальних дій, що може вчинити ця особа. Розпо­рядження довірителя представникові, який бере участь в адміністративному процесі на основі договору, щодо веден­ня справи є обов'язковими для нього. Представник також має право повністю або частково відмовитися від ад­міністративного позову, визнати адміністративний позов, змінити адміністративний позов, досягти примирення, пе­редати повноваження представника іншій особі (передору­чення), оскаржити судове рішення, якщо право на вчинен­ня кожної з цих дій спеціально обумовлене у виданій йому довіреності.

Повноваження представника є чинними протягом часу провадження у справі, якщо інший строк не зазначено в довіреності. Він також може відмовитися від наданих йому повноважень, про що повідомляє особі, яка його ними наді­лила, та суду. При цьому він не може брати участь у цій справі як представник іншої сторони.

Підстави і порядок припинення представництва за довіреністю, скасування довіреності та відмови представ­ника від наданих йому повноважень визначаються стаття­ми 248—250 Цивільного кодексу України. Законний пред­ставник самостійно здійснює процесуальні права та обов'яз­ки сторони чи третьої особи, яку він представляє, діючи в її інтересах.

Якщо дії законного представника суперечать інтересам особи, яку він представляє, суд може залучити до участі у справі відповідний орган чи особу, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

6.1.5. Компетенція судів щодо розгляду адміністративних справ

Компетенція адміністративних судів поширюється:

1) на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нор­мативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спори між суб'єктами владних повноважень з приво­ду реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які вини­кають з приводу укладання та виконання адміністратив­них договорів;

4) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом;

5) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи:

1) віднесені до юрисдикції Конституційного Суду Ук­раїни;

2) які належить вирішувати в порядку кримінального судочинства;

3) про накладення адміністративних стягнень;

4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (по­ложення) об'єднання громадян віднесені до його внутріш­ньої діяльності або виключної компетенції (ст. 17 КАСУ).

Відповідно до статті 18 КАСУ місцевим загальним су­дам як адміністративним судам підсудні:

1) адміністративні справи, у яких однією зі сторін є ор­ган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім ^тих, які підсудні окружним адміністративним судам;

Розділ б

2) усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Окружним адміністративним судам підсудні адміністра­тивні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади_> інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, їх посадова чи службова особа, крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у спра­вах про адміністративні проступки.

Справи щодо оскарження дій або бездіяльності посадо­вих чи службових осіб місцевих органів виконавчої влади розглядаються і вирішуються місцевим загальним судом як адміністративним судом або окружним адміністратив­ним судом за вибором позивача.

Вищому адміністративному суду України як суду пер­шої і останньої інстанції підсудні справи:

1) щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму;

2) щодо скасування реєстрації кандидата на пост Пре­зидента України.

У разі невизначеності предметної підсудності адміні­стративної справи така справа розглядається місцевим ад­міністративним судом за вибором позивача.

Адміністративні справи вирішуються адміністративним судом за місцеперебуванням відповідача. Адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуаль­ної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних пов­новажень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирі­шуються адміністративними судами за місцем проживан­ня (перебування) позивача.

Адміністративні справи з приводу оскарження норма­тивно-правових актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України чя іншого суб'єкта владних повноважень, повноваження яко­го поширюються на всю територію України, адміністра­тивні справи, відповідачем у яких є закордонне диплома­тичне чи консульське представництво України, їхня поса­дова чи службова особа, а також адміністративні справи

Участь адвокатів у адміністративному процесі

про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної пар­тії, про заборону (примусовий розпуск, ліквідацію) полі­тичної партії вирішуються окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на м. Київ.

У разі невизначеності територіальної підсудності ад­міністративної справи така справа розглядається місцевим адміністративним судом за вибором позивача.

Місцеві адміністративні суди (місцеві загальні суди як адміністративні суди та окружні адміністративні суди), а також Вищий адміністративний суд України у випадках, встановлених цим Кодексом, вирішують адміністративні справи як суди першої інстанції.

Апеляційні адміністративні суди переглядають судові рішення місцевих адміністративних судів (місцевих за­гальних судів як адміністративних судів та окружних ад­міністративних судів), які знаходяться у межах їхньої те­риторіальної юрисдикції, в апеляційному порядку як суди апеляційної інстанції.

Вищий адміністративний суд України переглядає судо­ві рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції. У випадку, визначеному частиною шостою статті 177 КАСУ, Вищий адміністративний суд України переглядає в апеля­ційному порядку як суд апеляційної інстанції судові рі­шення окружного адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на м. Київ.

Верховний Суд України переглядає судові рішення ад­міністративних судів у виняткових обставинах.

Позивач може заявити кілька вимог в одній позовній за­яві, якщо вони пов'язані між собою і підсудні одному ад­міністративному суду.

Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної проти­правними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод ^та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розгля­даються адміністративним судом, якщо вони заявлені в од­ному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий ^спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішу-

Розділ б

Участь адвокатів у адміністративному процесі

ються судами в порядку цивільного або господарського су­дочинства.

Не допускається об'єднання в одне провадження кіль­кох вимог, які належить розглядати в порядку різного су­дочинства, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 22 КАСУ суд передає адміністра­тивну справу на розгляд іншого адміністративного суду,

якщо:

1) задоволене клопотання відповідача, місце проживан­ня (перебування) якого раніше не було відоме, про пере-дання справи за місцем його проживання (перебування);

2) після відкриття провадження у справі виявилося, що провадження у справі відкрито без дотримання правил предметної підсудності;

3) після відкриття провадження у справі та до початку су­дового розгляду виявилося, що провадження у справі відкри­то без дотримання правил територіальної підсудності;

4) після задоволення відводів (самовідводів) чи в інших випадках неможливо утворити новий склад суду для роз­гляду справи;

5) ліквідовано адміністративний суд, який розглядав

справу.

Питання про передання адміністративної справи роз­глядається судом у судовому засіданні з інформуванням осіб, які беруть участь у справі, і вирішується ухвалою, яку може бути оскаржено. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином сповіщені, не перешкоджає розгляду цього питання.

Передання адміністративної справи з одного суду до ін­шого здійснюється після закінчення строку на оскарження ухвали суду, а в разі подання апеляційної скарги — після залишення її без задоволення.

Адміністративна справа, передана з одного адміністра­тивного суду до іншого, розглядається адміністративним судом, до якого вона надіслана.

6.1,6. Докази в адміністративному процесі

Розглядаючи справи в адміністративному суді для вста­новлення наявності або відсутності обставин, що обґрунто­вують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, суд повинен представити докази, якими відповідно до статті 69 КАСУ є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх пред­ставників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або ви­требувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

У статті 70 КАСУ зазначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета до­казування. Сторони мають право обґрунтовувати належ­ність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом у вирішенні справи не беруться до уваги.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджува­тися ніякими іншими засобами доказування, крім випад­ків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, вста­новлених статтею 72 КАСУ, де зазначено підстави для звільнення від доказування, якими є:

1) обставини, встановлені судовим рішенням в ад­міністративній, цивільній або господарській справі, що на­брало законної сили, не доказуються під час розгляду ін­ших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, Щодо якої встановлено ці обставини;

України

Розділ 6

2) обставини, визнані судом загальновідомими, не пот­рібно доказувати;

3) обставини, які визнаються сторонами, можуть не до­казуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони та в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин і добровільності їх визнання;

4) вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали за­конної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяль­ності особи, щодо якої ухвалено вирок або постанову суду, лише в питаннях, чи було діяння та чи вчинене воно цією особою.

6.1.7. Строки в адміністративному процесі

Строки в адміністративному процесі — це встанов­лені законом або судом строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Статтею 99 КАСУ передбачено такі строки звернення до адміністративного суду:

1) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів;

2) для захисту прав, свобод та інтересів особи КАСУ й іншими законами можуть встановлюватися будь-які стро­ки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено іншого, обчислюються з дня, коли особа дізна­лася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів;

3) якщо законом встановлено можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим по-

Участь адвокатів у адміністративному процесі

рядком, то обчислення строку звернення до адміністратив­ного суду починається з дня, коли позивач дізнався про рі­шення суб'єкта владних повноважень за результатами роз­гляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

У статті 100 КАСУ зазначено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для від­мови в задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін.

Якщо суд визнає причину пропущення строку звернен­ня до суду поважною, адміністративна справа розглядаєть­ся і вирішується в порядку, встановленому КАСУ.

Позовні заяви приймаються до розгляду адміністратив­ним судом незалежно від закінчення строку звернення до адміністративногосуду.

Пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесу­альний строк, встановлений судом, — продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Питання про поновлення чи продовження пропущеного строку суд вирішує з інформуванням осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття на судове засідання осіб, які були належним чином сповіщені, не перешкоджає розгля-дуклопотання.

Ухвала суду про відмову в поновленні чи продовженні пропущеного процесуального строку може бути оскаржена особами, які беруть участь у справі.

Перебіг процесуального строку починається з наступно­го дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Строк, що визначається роками, закінчується у від­повідні місяць і число останнього року цього строку. Строк, що визначається місяцями, закінчується у відповід­не число останнього місяця цього строку. Якщо закінчен­ня строку, що визначається місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, то строк закінчуєть­ся в останній день цього місяця.

Останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день. Якщо закінчення стро-

Розділ 6

ку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Перебіг строку, закінчення якого пов'язане з подією, що повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події. Останній день строку триває до двадцять четвертої години, але якщо в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закін­чується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу.

Строк не вважається пропущеним, якщо до його закін­чення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або кошти здано на пошту чи передано іншими відповідни­ми засобами зв'язку.

Зупинення провадження в адміністративній справі зу­пиняє перебіг усіх процесуальних строків у цій адміністра­тивній справі. Перебіг процесуальних строків продов­жується з дня поновлення провадження.