Принцип всезагальності права займатися адвокатською діяльністю

Першим загальним принципом організації інституту за­хисників у кримінальних справах слід, звичайно, назвати все­загальність права займатися адвокатською діяльністю.

Цей принцип розкривається в пункті 10 "Основних поло-^Жень", який проголошує, що обов'язком урядів, професій-

⁴ Адвокатура України 97

Розділ 2

них асоціацій адвокатів і навчальних інститутів є забезпе­чення відсутності дискримінації при допущенні осіб до ад­вокатської практики або до продовження практики за озна­ками раси, кольору шкіри, статі, етнічного походження, релігії, політичних та інших поглядів, наявності власності, місця народження, економічного або іншого становища.

Таким чином, будь-які обмеження в допущенні до здійс­нення адвокатської діяльності, які ми бачили, розглядаю­чи вище історію розвитку адвокатури, неприпустимі. Згід­но з принципом всезагальності права здійснювати адвокат­ську діяльність відповідні національні законодавчі акти не містять у собі ніяких обмежень до осіб щодо можливості здійснювати свою діяльність.

2.2.3. Принцип наявності в адвоката професійної підготовки

Поряд зі всезагальністю права здійснювати захист у кримінальних справах робиться наголос на певному рівні професійної підготовки захисника.

У пункті 1 "Стандартів" сказано, що кожній людині, яка має необхідну юридичну кваліфікацію, повинно бути надане право стати юристом і здійснювати юридичну прак­тику без обмежень.

Уряди, професійні асоціації адвокатів та навчальні ін­ститути мають забезпечити адвокатам здобуття відповідної освіти, підготовку і знання як їх ідеалів та етичних обов'язків, так і прав людини та основних свобод, визна­них національним і міжнародним правом (п. 9 "Основних положень"). Юридична освіта покликана забезпечити знання, майстерність і володіння мовою, які є необхідни­ми для юриста, що практикує. Навчальні курси в рамках юридичної освіти повинні включати до своєї програми, зокрема, питання про соціальну відповідальність юриста у забезпеченні активної та якісної правової допомоги при за­хисті економічних, соціальних, культурних і політичних

Основні принципи організації і діяльності адвокатури

г- ~~

прав і особливо тих із них, які перебувають у процесі ста­новлення та розвитку (п. З, 4 "Стандартів"}⁵.

Так, для заняття адвокатською діяльністю в СІЛА необ­хідно пройти досить тривалий шлях. Після здобуття серед­ньої освіти потрібно закінчити чотирирічне навчання в уні­верситетському коледжі і одержати ступінь бакалавра. По­тім треба протягом трьох років одержати юридичні знання в правничій школі (їх, до речі, в країні налічується близь­ко 200). Потім потрібно пройти ґрунтовний курс і скласти іспит, який проводиться під контролем найвищого суду штату. Цей іспит досить складний, і витримує його незнач­на кількість студентів. Крім того, претенденти мають бути громадянами США та відповідати цензу осілості — прожити в цьому штаті не менше шести місяців.

Слід також зазначити, що в США, як, до речі, і в Англії, існує загальне поняття юридичної професії ("legal profes­sion"). Американець, який отримує дозвіл займатися юри­дичними професіями, іменується юристом у широкому ро­зумінні цього слова ("lawyer"). А маючи ліцензію юриста, він може бути і адвокатом, і прокурором, і суддею, і юрис­консультом. Вимоги до юриста в кожному штаті різні. Ма­ючи ліцензію, юрист може працювати лише в штаті, який її видав. Сплативши певну суму, юрист може бути внесе­ний до списку юристів, яким дозволено виступати у Вер­ховному суді США.

В Англії порядок прийняття до адвокатури є різним для соліситорів і баристерів. Кандидати у соліситори, якщо во­ни не закінчили університет або юридичний коледж, про­ходять п'ятирічне стажування в юридичному товаристві (так називається професійне об'єднання соліситорів). Піс­ля закінчення стажування необхідно скласти іспит. Для °сіб, які мають вищу юридичну освіту, термін стажування становить три роки. Крім того, кандидат у соліситори по­винен оплатити свою підготовку*.

⁵ Сучасні системи адвокатури / За ред. О.Д. Святоцького. — К.: Право України, 1993. — С. 12.

⁶ Власов И.С., Пульянов В.З. Организация адвокатуры в зару­бежных странах. — М., 1972. — С. 48.

Розділ 2

У "судові Інни" (так називаються об'єднання бари­стерів) приймаються, як правило, особи, які закінчили Окс­фордський або Кембриджський університети. До отриман­ня практики баристер повинен мати учнівський стаж не менше ніж 12 місяців під керівництвом старшого члена корпорації. Умови прийняття учня в її члени такі: вік не молодший від 21 року, сплата вступного внеску, заняття протягом восьми семестрів та складання іспиту за фахом. Протягом року (у зимову, весняну, літню та осінню сесії) влаштовуються обіди в трапезній "судового Інна", де за ок­ремим столом сидять судді без мантій та париків, а за дру­гим — студенти й учні. Така своєрідна форма спілкування дає можливість майбутнім адвокатам придивитися, увійти в роль обраної професії і взагалі просто "поваритися в ка­зані" "судового Інна"⁷. Після закінчення стажування кан­дидат у баристери повинен скласти іспит і обрати "судовий Інн", в якому він буде працювати⁸.

У Франції, щоб стати адвокатом, необхідно мати її гро­мадянство або громадянство однієї з країн Євросоюзу (за умови взаємного визнання дипломів про вищу освіту). Для іноземців висувається низка окремих вимог. Претендент на звання адвоката не повинен мати судимості за діяння, не сумісні з гідністю та порядністю, чи бути покараним у зв'язку з банкрутством. Він не повинен займатися діяль­ністю, не сумісною з професією адвоката (наприклад, під­приємництвом). Претендент в адвокати повинен мати ви­щу юридичну освіту, скласти вступні іспити до одного з ре­гіональних центрів підготовки адвокатів, які працюють під егідою вищої школи та адвокатури, провчитися там рік, пройти теоретичний курс і практичне стажування, скласти іспити. Потім молодий юрист складає присягу та­кого змісту: "Присягаю, як адвокат, виконувати свої фун­кції з гідністю, сумлінно, незалежно, чесно і гуманно". Відтак він протягом двох років проходить стажування зі

Основні принципи організації і діяльності адвокатури

спеціальності, одержує посвідчення про проходження ста-лсування, і лише після цього його ім'я вноситься до спис­ків ордену колегії адвокатів як повноправного члена⁹.

У Німеччині до адвокатської діяльності допускаються лише особи, які згідно із законом про суддів визнаються придатними для виконання суддівських обов'язків. Таким чином, кандидат в адвокати повинен прослухати на юри­дичному факультеті вісім семестрів курсу правових наук, скласти іспити, потім практикувати протягом двох-трьох років в усіх установах правозастосовної системи (в суді, прокуратурі, нотаріаті, адвокатурі) як стажист-службо-вець, отримуючи зарплату. Після закінчення практики не­обхідно скласти другий державний іспит, і лише після цьо­го вирішуватиметься питання про подальшу роботу: чи бу­де претендент суддею, прокурором, адвокатом або консу­льтантом з юридичних питань¹⁰. Від проходження цього шляху звільняються лише ординарні професори права універси­тетів країни¹¹.

Якщо особа має бажання стати адвокатом, вона звер­тається до управління юстиції землі, в якій проживає. Упра­вління юстиції бере до уваги думку правління місцевої па­лати адвокатів і приймає рішення. Про допуск до адвока­тури претендент одержує свідоцтво і з цього часу набуває права зватися адвокатом за професією¹².

Такою є підготовка адвокатів у найбільш класичних су­часних системах адвокатури.

В Україні згідно із Законом "Про адвокатуру" адвока­том може бути громадянин України, який має вищу юри­дичну освіту, стаж роботи за юридичною спеціальністю або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфіка­ційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адво-

⁷ Феофанов Ю. Правосудие на Британских островах // Изве­стия. — 1990. — 26 апреля.

^а Власов И.С., Пулъянов В.З. Организация адвокатуры в зару­бежных странах. — М., 1972. — С. 48.

⁹ Сучасні системи адвокатури /За ред. О. Д. Святоцького. — К.: Право України, 1993. — С. 38—39.

¹⁰ Адвокат из Франкфурта-на-Майне // Адвокат. — 1992. — № 3-4 (9-10). — С. 3.

¹¹ Власов И.С., Пульянов В.З. Организация адвокатуры в зару­бежных странах. — М., 1972. — С. 61.

¹² Сучасні системи адвокатури / За ред. О.Д. Святоцького. — К.: Право України, 1993. — С. 23—24.

Розділ 2

катською діяльністю та склав Присягу адвоката України. Адвокат не може працювати в суді, прокуратурі, держав­ному нотаріаті, органах внутрішніх справ, державної без­пеки, державного управління. Не може бути адвокатом і особа, яка має судимість.

В Україні також існує організація, яка займається ви­значенням рівня професійних знань осіб, що мають намір займатися адвокатською діяльністю. Указом Президента України від 5 травня 1993 р. відповідно до Закону "Про ад­вокатуру" було затверджено перше Положення по кваліфі-каційно-дисциплінарні комісії адвокатури. Ці комісії ство­рено в усіх областях країни, Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі. Комісії складаються з двох палат — атестаційної та дисциплінарної.

Атестаційна палата складається з 11 членів (чотири ад­вокати, чотири судді, а також по одному представникові від Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських рад народних депу­татів, відповідних управлінь юстиції, відділень Спілки ад­вокатів України). Атестаційна палата розглядає заяви осіб, які бажають займатися адвокатською діяльністю, приймає кваліфікаційні іспити, виносить рішення про видачу або відмову у видачі свідоцтва про право на заняття адвокат­ською діяльністю.

Особа, яка бажає стати адвокатом, подає до атестаційної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури заяву, додає до неї нотаріально засвідчену копію диплома про вищу юридичну освіту і документ, що підтверджує стаж ро­боти за юридичною спеціальністю або у ролі помічника адво­ката терміном не менше двох років. Атестаційна палата роз­глядає подані документи протягом місяця з дня надходження.

Кваліфікаційні іспити проводяться усно і охоплюють запитання з різних галузей права, співбесіди, розв'язання практичних задач. Програми іспитів розробляє і затвер­джує Вища кваліфікаційна комісія адвокатури.

Особа,' яка не склала кваліфікаційні іспити, має право складати їх повторно через рік.

Рішення про видачу або відмову у видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю приймається

Основні принципи організації і діяльності адвокатури

відкритим голосуванням, більшістю голосів від загальної кількості членів атестаційної палати.

Звичайно, кожна національна система адвокатури має особливості і традиції, притаманні лише їй. Але спільним для всіх систем адвокатури с побудова їх таким чином, щоб особа, яка виявила бажання займатися адвокатською діяльністю, набула максимального рівня юридичних знань і практичних навичок їх застосування. Такий результат досягається за умови ґрунтовного теоретичного навчання, суворої процедури складання іспитів, обов'язкового про­ходження практики з максимальним її наближенням до рівня роботи професійних адвокатів. Головна мета такої системи — забезпечення ефективного функціонування ад­вокатури як основної інституції, покликаної захищати ос­новні права та свободи людини.

Світова практика підготовки сучасного адвоката вклю­чає три етапи. По-перше, це теоретичний курс, який охоплює глибоке вивчення правових наук і складання відповідних іспитів. По-друге, це практична підготовка, яка здійснюється для набуття майбутнім адвокатом досві­ду застосування юридичних норм на практиці. По-третє, це система поглиблення адвокатом професійних знань у відповідній галузі права, в якій він здійснює свою діяль­ність. Наявність цих складових викликана тим, що остан­нім часом ринок юридичних послуг значно розширився, і для найбільш професійного надання правової допомоги необхідна вузька спеціалізація. Ще І.Я. Фойницький за­значав, що юридична освіта не поширюється в народній масі. Сторони, віддані у розпорядження самі собі, часто навіть не усвідомлюють свого становища в процесі. Наближеність їх до справи ускладнює холоднокровний захист ними своїх інтересів¹³.

. Курс уголовного судопроизводства. -- Т. 1. СПб.: Альфа, 1996. — С. 468.

Розділ 2

2.2.4. Громадсько-самодіяльний (недержавний) статус адвокатури

Цей принцип говорить про те, що адвокатам має бути на­дане право формувати самоврядні асоціації для представ­ництва інтересів членів цих асоціацій, постійного навчання і перепідготовки та підтримання професійного рівня. Вико­навчі органи асоціації обираються її членами і здійснюють свої функції, не допускаючи будь-якого зовнішнього втру­чання. Кодекси професійної підготовки адвокатів повинні розроблятися та прийматися відповідними органами адво­катури. Дисциплінарне провадження проти адвокатів має доручатися безстороннім дисциплінарним комісіям, утворе­ним адвокатурою, з можливістю оскарження їх рішень у суді (п. 24, 26, 28 "Основних положень").

У Сполучених Штатах Америки адвокати як займаються приватною практикою (79 %)¹⁴, так і створюють об'єднан­ня у формі "товариств" або "корпорацій", які мають уза­гальнену назву "фірми". Деякі адвокатські фірми налічу­ють понад 1500 адвокатів. Є адвокатські фірми, спеціально організовані для захисту так званих громадських інтере­сів, тобто інтересів не якихось окремих клієнтів, а інтере­сів громадськості. Існують вони за рахунок уряду, а також завдяки спеціальним фондам і пожертвуванням. Такі адво­катські фірми виступають, наприклад, проти різних форм дискримінації, за збереження навколишнього середовища тощо.

Як правило, адвокати в США спеціалізуються на пев­них вузьких галузях права (авторському, патентному, кримінальному, податковому, спадковому, сімейно-шлюб­ному та ін.).

¹⁴ Див., напр.: Адвокатура Нью-Йорка и правящая элита США // Весты. Моск. ун-та. — Серия "Право". — 1985. — № 3. — С. 68; Smith R.F., Bailey S.H. The modern english legal system. — London: Sweet Maxwell, 1984. — P. 11.

Основні принципи організації і діяльності адвокатури

—— ~~

В усіх штатах, містах і великих населених пунктах ад­вокати, допущені до ведення справ у судах, надають право­ву допомогу за плату, створюють на добровільних засадах професійні об'єднання та асоціації. В одних штатах такі добровільні об'єднання діють на підставі спеціальних за­конів штату чи судових правил, в інших — на основі ста­тутів (так званих "конституцій"), які затверджуються чле­нами асоціацій на своїх загальних зборах. У більшості штатів (а саме — у двадцяти восьми) існує так звана "інтег­рована адвокатура", коли членство в адвокатському об'єд­нанні (асоціації) є обов'язковою умовою для заняття адво­катською діяльністю.

Членами асоціацій адвокатів на щорічних зборах (у ве­ликих штатах голосують делегати або голосування відбу­вається за допомогою пошти) обираються президент та ви­конавчий орган ("виконавчий комітет", "рада керуючих", "рада уповноважених") з 5—10 членів. При виконавчому органі, як правило, створюється кілька комітетів або ко­місій (наприклад, за галузями права, з питань прийняття нових членів, з питань дисципліни тощо). В окремих шта­тах молоді адвокати, які мають стаж роботи до п'яти років, створюють свої організації, метою яких є сприяння підви­щенню кваліфікації і т. ін.¹⁵

У 1878 р. в США було засновано національну організа­цію адвокатів — Американську асоціацію адвокатів ("Ame­rican Bar Association"), яку створила Федерація адвокатсь­ких асоціацій штатів. Мета Американської асоціації адво­катів полягає в обміні досвідом, обговоренні проблем юри­дичної освіти, реформуванні законодавства та ін. У тій або Іншій формі зазначена асоціація об'єднує майже всі великі адвокатські організації та налічує понад 130 тис. членів (до ведення справ у суді в США допущено понад 1 млн ад­вокатів). Асоціації адвокатів штатів безпосередньо не під­порядковані Американській асоціації адвокатів, але, як правило, дотримуються у своїй діяльності її рекомендацій, особливо щодо застосування норм професійної етики, ко-якої вироблено нею.

"Власов И.С., Пульянов В.З. Организация адвокатуры в зару­бежных странах. — М., 1972. — С. 67—68.

Розділ 2

 

Вищим органом управління Американської асоціації адвокатів є палата делегатів, яка складається з 250 членів. Практикуючі адвокати можуть бути й членами інших ве­ликих організацій юристів -— Американського товариства правосуддя, Американської асоціації патентного права, Асоціації морського права тощо.

В Англії всі соліситори об'єднуються в юридичні това­риства згідно з Королівською хартією 1845р. Членство у товаристві є добровільним. Керує товариством рада.

Юридичне товариство не вирішує питання такси оплати послуг соліситора (вона встановлюється законом), а також питання дисциплінарного провадження (цим займається спеціальний незалежний орган — дисциплінарний трибу­нал у справах соліситорів).

Соліситори можуть виконувати свої функції лише в то­му випадку, якщо мають сертифікати юридичного това­риства, які підтверджуються щороку і засвідчують, що особа має необхідну юридичну підготовку, особисті риси та здатна бути соліситором Верховного суду.

Більшість соліситорів веде справи, об'єднавшись у това­риства, де відповідальність за виконувану роботу лежить на всіх партнерах порівну.

Організація баристерів є досить архаїчною, їх об'єднано в чотири "судові Інни": "Інн Грея", "Інн Темпла", "Інн Лін­кольна" та "Інн Мідл-Темпл". Виникли вони ще в XIV ст., знаходяться в Лондоні. Назви "Іннів" походять, мабуть, від назв житлових кварталів, де мешкали особи, які займа­лися судовою практикою. І дотепер "Інни" контролюються суддями¹⁶. Слід зазначити, що "судові Інни" є не лише об'єднаннями адвокатів, а й великими землевласниками, і завдяки цьому отримують чималу ренту¹⁷.

"Судові Інни" мають три групи членів: це бенчери, що є суддями або старійшинами корпорації баристерів та керу­ють "Іннами"; баристери, яких приймають до корпорації бенчери; учні, що допускаються в корпорацію. Таким чи-

¹⁶ Уолкер Р. Английская судебная система. — М.: Юрид. лит., 1980.— С. 295.

¹⁷ Власов И.С., Пульянов В.З. Организация адвокатуры в зару-

Основні принципи організації і діяльності адвокатури

ном, бенчери повністю контролюють допуск до корпорації учнів та прийняття до неї баристерів.

Самі баристери поділяються на два ранги: "королівські радники" та "молодші баристери". "Королівських радни­ків" призначає король (королева) за рекомендацією лорд-канцлера. "Королівські радники" мають право перебувати в судовому засіданні не у вовняній мантії, як інші, а в шов­ковій. Головна роль "королівських радників" полягає в на­данні спеціальних порад та веденні складних справ. Біль­шість членів Вищого суду призначається саме з числа "ко­ролівських радників".

Органом управління "судових Іннів" та корпорацій ба­ристерів є сенат, до якого входить 90 членів.

Існує також спеціальний орган для управління поточни­ми справами — рада, яка складається з 60 членів і оби­рається загальними зборами баристерів. Зі свого середови­ща рада обирає виконавчу раду з трьох осіб. При раді утво­рено об'єднані комісії "Іннів" (за галузями права, з питань юридичної допомоги, оплати праці, з етикету та професій­ної поведінки, з міжнародних зв'язків тощо)¹⁸. Головне призначення ради - - підтримання престижу, гідності та незалежності корпорації, сприяння роботі, захист членів корпорації, вдосконалення роботи і функцій членів корпо­рації, представництво інтересів корпорації. Щорічні збори баристерів скликає саме рада. Крім того, вона може ство­рювати власні статутні норми та видавати вказівки, які не суперечать основному статуту¹⁹.

Загальне керівництво англійською адвокатурою (як соліситорами, так і баристерами) здійснює лорд-канцлер, який є членом Верховного суду²".

У Франції адвокати працюють як індивідуально, так і колективно. Для колективної організації праці адвокатів потрібно укласти контракт про співпрацю з іншим адвока-

беяшых странах. — М., 1972. — С. 46. 106

¹⁸ Власов И.С., ГТульянов В.З. Организация адвокатуры а зару­бежных странах. — М., 1972. —С. 47.

"Уолкер Р. Английская судебная система. — М.: Юрид. лит., 1980.—С. 295.

^го Власов И,С., Пульянов В.З. Организация адвокатуры в зару­бежных странах. — М., 1972. — С. 47.

Розділ 2

том або групою адвокатів. Дозволяється також працювати за наймом в іншого адвоката або групи адвокатів за трудо­вою угодою (у цьому випадку адвокат, який працює за най­мом, зберігає всі свої права, але не має власної клієнтури, а правову відповідальність за дії найманого адвоката несе ад-вокат-наймач).

Групові форми роботи адвокатів у Франції с дуже різно­манітними. Найбільш поширені — асоціації та цивільно-професійні товариства.

Асоціації є об'єднаннями адвокатів, у яких кожний адво­кат несе персональну відповідальність перед своїм клієнтом. Члени асоціації повною мірою зберігають свою правосуб'єкт-ність. Угода про створення асоціації повинна бути письмовою і доводитися до відома ради ордену адвокатів.

Цивільно-професійні товариства є дуже поширеною формою групового об'єднання адвокатів. Ці товариства вносяться до переліку об'єднань адвокатів і підлягають обов'язковій реєстрації як юридичні особи²¹. Однією з ос­новних характеристик товариства є те, що його члени солі-дарно відповідають за обов'язки товариства. Товариство купує або орендує все необхідне для спільної роботи адво­катів (приміщення, обладнання, наймає допоміжний пер­сонал тощо). Працюючи в товаристві, адвокат персонально не оподатковується. Поточні та виробничі витрати є обов'язком товариства. Але всі гонорари становлять прибу­ток товариства, тобто адвокат гонорару після його надхо­дження не одержує. Робота адвокатів винагороджується за правилами, викладеними в статуті товариства. Найчасті­ше це відбувається шляхом розподілу прибутку товари­ства, залежно від розміру частки статутного капіталу, яким володіє кожний член товариства. Члени товариства не мо­жуть займатися індивідуальною практикою чи входити до складу інших об'єднань адвокатів.

Крім того, є інші способи об'єднання адвокатів не для "повного здійснення адвокатської діяльності", а лише для "визначення матеріальних засобів": "цивільне товариство

^sl Сучасні системи адвокатури / За ред. О.Д. Святоцького. К.: Право України, 1993. — С. 40.

Основні принципи організації і діяльності адвокатури

з обмеженими коштами", "групова адвокатська контора" тощо²². Зв'язки та взаємозалежність між членами цих об'єднань є значно менш жорсткими.

Адвокати у Франції об'єднані за судовими округами. Незалежне професійне об'єднання адвокатів називається орденом адвокатів. Його очолює голова, якого обирають таємним голосуванням на два роки. Голова представляє ор­ден у відносинах із державними та судовими органами, громадськістю. Голова керує службами ордену, має дис­циплінарні, арбітражні (вирішення спорів між адвоката­ми) повноваження, стежить за професійною підготовкою та перепідготовкою адвокатів. Крім того, до його функцій входить головування в раді, яка також обирається таєм­ним голосуванням членами ордену на три роки³³.

Інститут адвокатури у Франції розглядається як най­важливіша складова правової держави, і для 100 адвокат­ських об'єднань, до яких входить приблизно 19 тис. адво­катів²⁴, державою створюються умови для успішного фун­кціонування.

На національному рівні система самоврядування адво­катів у Франції доповнена національною радою колегій ад­вокатів. Обирається рада адвокатами Франції за двоступене­вою системою. Вона є юридичною особою і представляє про­фесію адвоката перед державними органами, а також сте­жить за додержанням в адвокатській діяльності вироблених норм і звичаїв. Крім того, рада займається узгодженням навчальних програм, координує роботу центрів з підготовки адвокатів, встановлює загальні умови визначення їх спе-

• «и • •» • • '3Н

щалізащі, розподіляє кошти, виділені на названі цілі.

У Німеччині адвокати, допущені до роботи в окрузі, на територію якого поширюється юрисдикція Верховного су-

²² Святоцький ОД., Медведчук В.В. Адвокатура: історія і су­часність. — К.: Ін Юре, 1997. — С. 42.

^га Сучасні системи адвокатури / За ред. О.Д. Святоцького. — К.: Право України, 1993. — С. 41.

^м Святоцький ОД., Медведчук В.В. Адвокатура: історія і су­часність. — К.: Ін Юре, 1997. — С. 43.

²⁴ Сучасні системи адвокатури / За ред. О.Д. Святоцького. — К.: Право України, 1993. — С. 41—42.

Розділ 2

ду землі, утворюють палату адвокатів. Якщо кількість ад­вокатів перевищує 500 осіб, управління юстиції землі мо­же утворити ще одну палату. Кожну палату адвокатів очо­лює правління, яке складається із семи членів (щоправда, загальні збори палати адвокатів можуть збільшити це чис­ло). Члени правління обираються загальними зборами па­лати на чотири роки, причому кожні два роки склад прав­ління оновлюється наполовину. Правління працює безко­штовно, членам правління лише відшкодовуються витра­ти, пов'язані з безпосереднім виконанням ними своїх обов'язків. У разі необхідності правління палати адвокатів може створити кілька відділів у складі не менш як трьох членів правління. Член правління може входити до складу кількох відділів. Зі свого складу правління обирає пре­зидію, яка складається з президента, віце-президента, сек­ретаря та скарбника. Кількість членів президії може бути збільшена правлінням. Президія керує справами правлін­ня, розпоряджається коштами палати адвокатів, про що подає правлінню щоквартальні звіти. Президент палати представляє її в суді і поза ним, головує на засіданнях правління і загальних зборах палати адвокатів, підтримує ділові зв'язки між правлінням і палатою адвокатів. Прези­дент щороку подає управлінню юстиції землі письмовий звіт про роботу палати та її правління, а також повідомляє управлінню юстиції землі та федеральній палаті адвокатів про результати виборів до правління і президії своєї пала­ти адвокатів²⁶. Вищим органом палати адвокатів є загальні збори її членів, які скликаються президентом палати на власний розсуд або на письмову вимогу не менш ніж деся­тої частини загальної кількості членів палати.

Особливу палату утворюють адвокати, допущені до роботи у Федеральному суді. Вона має структуру, аналогічну струк­турі місцевих палат адвокатів. Звіт про свою роботу особлива палата подає федеральному міністру юстиції Німеччини.

Усі палати адвокатів Німеччини об'єднуються у Феде­ральну палату адвокатів, яка не має правління і очолюєть-

³⁶ Сучасні системи адвокатури / За ред. О.Д. Святоцького. К.: Право України, 1993. — С. 25—26.

Основні принципи організації і діяльності адвокатури

ся президією, що обирається на чотири роки на загальних зборах членів Федеральної палати адвокатів. До президії входять президент, три віце-президенти та скарбник. Ви­щим органом Федеральної палати адвокатів є її загальні збори. Місцеві палати на загальних зборах представляють їх президенти²⁷. Скликає загальні збори президент Феде­ральної палати адвокатів. Крім того, президент зобов'яза­ний скликати загальні збори палати на письмову вимогу не менш як трьох місцевих палат адвокатів. Кожна місцева палата має на загальних зборах Федеральної палати адво­катів лише один голос. Рішення ж із матеріальних питань, які можуть утискати інтереси окремих палат адвокатів, повинні прийматися одноголосно. Існує Федеральна пала­та адвокатів за рахунок внесків місцевих палат, розмір яких визначають її загальні збори.

Як місцеві, так і Федеральна палата адвокатів є за зако­ном корпораціями публічного права, тобто автономними громадськими організаціями²⁸.

Державний нагляд за діяльністю місцевих палат адвокатів здійснює управління юстиції відповідної землі. Контроль за діяльністю Федеральної палати адвокатів покладено на міні­стра юстиції. Як у першому, так і у другому випадках нагляд — це перевірки додержання законів і статуту палат, а також ви­конання покладених на них завдань.

В Україні згідно із Законом "Про адвокатуру" особа, яка одержала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, має право працювати індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро або об'єднатись з іншими адвоката­ми в адвокатські колегії, контори, фірми та інші адвокат­ські об'єднання, які діють відповідно до зазначеного Зако­ну та своїх статутів.

Діяльність адвокатських об'єднань в Україні ґрунтуєть­ся на засадах добровільності, самоврядування, колегіаль­ності та гласності. Порядок утворення адвокатських об'єд­нань, питання їх діяльності, реорганізації, ліквідації, струк-

²⁷ Сучасні системи адвокатури / За ред. О.Д. Святоцького. — К.: Право України, 1993. — С. 26—27.

²⁸ Там само. — С. 27.

Розділ 2

тури, штатів, функції, права та обов'язки керівних органів об'єднань, порядок їх виборів, порядок витрачання коштів та інші питання Законом "Про адвокатуру" віднесено до компетенції відповідних адвокатських об'єднань. Адвокат­ські об'єднання є юридичними особами. Вони мають свої рахунки в банках як на території України, так і за кордо­ном, печатку і штамп. Адвокати та адвокатські об'єднання можуть також створювати регіональні, загальнодержавні та міжнародні спілки й асоціації, які виражають інтереси адвокатів, захищають їх соціальні та професійні права, розробляють методичні посібники, займаються видавни­чою діяльністю, сприяють підвищенню професійного рівня адвокатів, створюють спеціальні фонди. Згідно з Положен­ням про порядок реєстрації адвокатських об'єднань адво­катські об'єднання та асоціації діють на підставі своїх ста­тутів і реєструються в Міністерстві юстиції України, про що інформують місцеві органи влади. У підрозділі 1.6.2 уже йшлося про провідну організацію українських адво­катів — Спілку адвокатів України.

Отже, на сьогодні у світі існує організаційно оформлена структура адвокатури, яка має багато спільних рис, але водночас враховує традиції та особливості організації адво­катури кожної конкретної країни.

Професійні асоціації адвокатів відіграють важливу роль у підтриманні професійних стандартів та етичних норм, за­хищають своїх членів від переслідувань та необгрунтова­них обмежень і посягань, забезпечують юридичну допомо­гу для всіх, хто її потребує, і кооперуються з урядом та ін­шими інститутами для досягнення цілей правосуддя і су­спільного інтересу (Преамбула "Основних положень").

Основні принципи організації і діяльності адвокатури