Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Участь адвоката в цивільному процесіСодержание книги
Похожие статьи вашей тематики
Поиск на нашем сайте
5.1.1. Правовий статус адвоката в цивільному процесі Новий Цивільний процесуальний кодекс України був прийнятий 18 березня 2004 р. і з того часу вже зазнав певних змін, а чинності набрав з 1 вересня 2005 р. разом із Кодексом адміністративного судочинства України. Законодавством України на адвоката в цивільному процесі покладено подвійні функції. Так, згідно зі статтею 6 Закону України "Про адвокатуру" та главою 4 ЦПК України адвокати в цивільному процесі виконують одночасно функції правозахисту та представництва і є суб'єктами, які здійснюють представництво сторін та третіх осіб у суді (ч. 1 ст. 40 ЦПК України) і мають статус осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 26 ЦПК України). Таким чином, участь адвоката в цивільному процесі полягає у здійсненні ним представництва та захисту суб'єктивних майнових і особистих немайнових прав та охоро-нюваних законом інтересів інших осіб (громадян і юридичних осіб) та у сприянні суду у всебічному, повному й об'єктивному розгляді обставин справи, прав та обов'язків сторін. Розділ 5 Під час здійснення професійної діяльності адвокату надається право представляти та захищати права й інтереси громадян і юридичних осіб за їх дорученням у всіх судових органах і на всіх стадіях цивільного судочинства. Для ведення справи в суді адвокат повинен мати повноваження, підтверджені ордером. Відповідно до статті 44 ЦПК України адвокат як представник у цивільному процесі має право вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти ця особа. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути обумовлені у виданій йому довіреності. Підстави і порядок припинення представництва за довіреністю визначаються статтями 248—250 Цивільного кодексу України. Про припинення представництва або обмеження повноважень представника за довіреністю має бути поінформовано суд шляхом подання письмової заяви або усної заяви, зробленої у судовому засіданні. У разі відмови представника від наданих йому повноважень представник не може бути в цій самій справі представником іншої сторони. Відповідно до статті 42 ЦПК України повноваження представників сторін мають бути посвідчені такими документами: 1) довіреністю фізичної особи; 2) довіреністю юридичної особи або документами, що посвідчують службове становище і повноваження її керівника; 3) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна. Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на службі, стаціонарному лікуванні, чи за рішенням суду або за місцем його проживання. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом посадової особи, уповноваженої на це законом, статутом або положенням, з прикладенням печатки юридичної особи. Повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватись ордером, який виданий відповідним адвокатським об'єднанням, або договором. форми участі адвокатів у цивільному та господарському процесах Оригінали документів, зазначених у цій статті, або копії з них, посвідчені суддею, приєднуються до справи. Фізична особа може надати повноваження представникові за усною заявою, яка заноситься до журналу судового засідання. Цивільний процес є змаганням між позивачем і відповідачем у суді з приводу матеріально-правового спору, а цивільно-процесуальне право — це правила цього змагання. Його результат залежить від чотирьох основних факторів: • суті матеріально-правового спору; • процесуального становища сторони; • особистих рис учасників процесу; • майстерності ведення процесу. Судовий процес у цивільній справі має свою стратегію і тактику. В.М. Кравчук уважає, що всі стратегії можна поділити на два види: правильні і хибні. Правильна стратегія — вирішити спір у суді для захисту порушених чи оспорюваних суб'єктивних прав. Хибна стратегія — це використання права на звернення до суду з метою, що не пов'язана із захистом порушених прав. У таких випадках позивач має такі цілі: • помститись відповідачеві; • щось комусь доказати (так звані "справи принципу"); • відволікти увагу та ресурси відповідача від інших проблем; • створити інформаційний привід; • затягнути вирішення іншої справи; • відреагувати на порушення закону та ін. Встановити справжню мету позивача є першочерговим завданням відповідача. Спільною процесуальною метою сторін є вирішення справи на свою користь. Позивач прагне, щоб суд задовольнив його вимоги до відповідача у повному обсязі, а відповідач — щоб суд відмовив у позові. Якщо справу виграти складно, відповідачі обирають іншу стратегію — не програти, різновидами якої є: • укладення мирової угоди; • переконання позивача відмовитися від позову; • унеможливлення виконання рішення суду на користь позивача1. 1 Кравчук В.М. Стратегія і тактика цивільного процесу: Практ. посіб. — К.: Атіка, 2005. — С. 251—252. ' Адвокатура України Розділ 5 Обрана стратегія втілюється у процесуальній діяльності зацікавлених осіб. Це вже цивільно-процесуальна тактика, яку В.М. Кравчук визначає як систему прийомів і засобів діяльності зацікавленої особи, використання яких забезпечує найбільш ефективне втілення обраної стратегії під час розгляду цивільної справи в суді. Систему процесуальної тактики становлять тактичні прийоми -- способи діяльності зацікавленої особи, використання яких з урахуванням конкретної ситуації забезпечує найбільш ефективне вирішення окремих завдань. Тактичні прийоми цивільного процесу В.М. Кравчук класифікує так: 1. За призначенням: • прийоми нападу (атакуючі); • прийоми захисту (захисні); • прийоми роботи із судом та іншими учасниками процесу (організаційні); • прийоми затягування справи; • прийоми доказування (доказові). 2. За джерелами: • нормативні (регламентовані нормами процесуального закону); • психологічні (ґрунтуються на даних психології); • змішані. 3. За стадіями застосування: • тактичні прийоми, що застосовуються на стадії порушення справи; • тактичні прийоми, що застосовуються на стадії підготовки справи до розгляду; • тактичні прийоми, що застосовуються на стадії судового розгляду; • тактичні прийоми, що застосовуються на стадії оскарження рішень; • тактичні прийоми, що застосовуються на стадії виконавчого провадження. 4. За множинністю застосування: • одноразові (прийом можна застосовувати лише один раз); • багаторазові (прийом можна застосовувати декілька разів упродовж справи), Форми участі адвокатів у цивільному та господарському процесах Вимогами для використання певних тактичних прийомів є: • законність (тактичний прийом не повинен суперечити закону); • доцільність (придатність прийому для досягнення запланованої мети); • ефективність (застосування прийому, який з урахуванням обставин може дати найкращий результат); • індивідуальність (кожний тактичний прийом повинен застосовуватись з урахуванням конкретних обставин справи); • безпечність (ризик негативних наслідків має бути мінімальним); • плановість (тактичні прийоми застосовуються послідовно, планомірно); • надійність (висока ймовірність отримання запланованого результату); • узгодженість (тактичні прийоми мають взаємодіяти між собою і сприяти виробленню однієї стратегії); • рентабельність (відповідність затрачених зусиль і цінності отриманого результату); • раптовість (тактичні прийоми потрібно застосовувати несподівано для протилежної сторони); • таємність (протилежна сторона не повинна знати, що ви збираєтесь робити); • оперативність (інша сторона не повинна мати часу для правильного, продуманого реагування. Це досягається вибором найкращого моменту для вчинення дії, швидким реагуванням на дії супротивника та вжиттям контрзаходів)2. 5.1.2. Робота адвоката під час ведення цивільних справ у суді першої інстанції На підставі отриманих повноважень адвокат може представляти інтереси зацікавлених осіб шляхом звернення до суду та порушення цивільної справи в суді. 2 Кравчук В.М. Стратегія і тактика цивільного процесу: Практ. посіб. — К.: АтІка, 2005. — С. 252—256. Розділ 5 До подання позовної заяви адвокат виконує дуже складну й значну за обсягом допроцесуальну роботу, яка стосується вивчення матеріалів справи і складання заяви. Матеріали справи складаються з усних пояснень зацікавлених осіб і наданих ними документів — договорів, свідоцтв, посвідчень, постанов, довідок, квитанцій, актів, ордерів, листів службового та особистого характеру, які містять відомості про обставини, що мають значення для справи. Згідно зі статтею 6 Закону України "Про адвокатуру" адвокат має право збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази у цивільній справі, зокрема: • запитувати й отримувати документи або їх копії від підприємств, установ, організацій, об'єднань, а від громадян — за їхньою згодою; • ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для виконання доручення документами і матеріалами, за винятком тих, таємниця яких охороняється законом; • отримувати письмові висновки фахівців з питань, що потребують спеціальних знань, опитувати громадян. Вивчення матеріалів справи повинно дати адвокату можливість: • визначити правову природу позову, його елементи та наявність необхідних підстав для реалізації права на подання позову; • намітити склад сторін та інших осіб, які візьмуть участь у справі, а також інших учасників процесу; • визначити предмет доказування та докази для їх підтвердження, зібрати їх та подати до суду разом з позовною заявою3. Позовна заява складається адвокатом у письмовій формі. Позовна заява повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання або місцеперебування, поштовий індекс, номер засобів зв'язку, якщо такий відомий; 3Святоцький ОД,. Михеєнко MM. Адвокатура України: Навч. посіб. длястуд. юрид. ВНЗіфак, —К.ІІнЮре, 1997. — С. 126. Форми участі адвокатів у цивільному та господарському процесах 3) зміст позовних вимог; 4) ціну позову щодо вимог майнового характеру; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; 6) зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування; 7) перелік документів, що додаються до заяви. Позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її подання. До позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору та оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. У разі подання позову особами, які захищають права, свободи та інтереси іншої особи, у заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення. Якщо позовна заява подається представником позивача, до неї додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження. Позовна заява, подана після забезпечення доказів або позову, повинна містити також відомості про забезпечення доказів або позову. Позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб (крім позовів, що виникають з трудових правовідносин, а також про відшкодування шкоди, завданої внаслідок злочину чи каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду). Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 ЦПК України, або не сплачено судовий збір чи не оплачено витрати на ін-формаційно-технічне забезпечення розгляду справи, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави для залишення заяви без руху, про що повідомляє позивачу і надає йому строк для усунення недоліків. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені У статтях 119 і 120 ЦПК України, сплатить суму судового збору, а також оплатить витрати на інформаційно-технічне Розділ 5 забезпечення розгляду справи, позовна заява вважається поданою в день першого її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Крім того, заява повертається у випадках, коли: 1) позивач до відкриття провадження у справі подав заяву про повернення йому позову; 2) заяву подано недієздатною особою; 3) заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи; 4) справа не підсудна цьому суду; 5) подано заяву про розірвання шлюбу під час вагітності дружини або до досягнення дитиною одного року без дотримання вимог, встановлених Сімейним кодексом України. Про повернення позовної заяви суддя постановляє ухвалу. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви. Суддя відкриває провадження у цивільній справі не інакше, як на підставі заяви, поданої та оформленої в порядку, встановленому ЦПК України. Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: 1) заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства; 2) є такі, що набрали законну силу, рішення чи ухвала «УДУ про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Відмова від позову не позбавляє другу сторону права пред'явити такий самий позов до особи, яка відмовилась від позову; 3) у провадженні цього чи іншого суду є справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав; 4) є рішення третейського суду, прийняте в межах його компетенції, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або ска- Форми участі адвокатів у цивільному та господарському процесах сував рішення третейського суду і розгляд справи в тому самому третейському суді виявився неможливим; 5) після смерті фізичної особи, а також у зв'язку з ліквідацією юридичної особи, які є однією зі сторін у справі, спірні правовідносини не допускають правонаступництва. Питання про відкриття провадження у справі або про відмову у відкритті провадження у справі суддя вирішує не пізніше десяти днів з дня надходження заяви до суду або закінчення строку, встановленого для усунення недоліків. Про відкриття провадження у справі чи відмову у відкритті провадження у справі суддя постановляє ухвалу. Відмова у відкритті провадження у справі перешкоджає повторному зверненню до суду з таким самим позовом. Після прийняття позовної заяви виникають цивільно-процесуальні правовідносини за участю адвоката, який набуває прав і обов'язків процесуального представника. Процесуальні дії осіб, які беруть участь у справі, а також їх процесуальних представників (у тому числі адвоката) здійснюються, в основному, на вимогу судді як відповідь на його дії. Такий взаємозв'язок визначається характером існуючих цивільно-процесуальних відносин цих суб'єктів. Разом з тим процесуальні дії щодо підготовки цивільної справи до судового розгляду можуть здійснюватися з ініціативи процесуальних представників-адвокатів і спрямовуватися на визначення: • характеру спірних правовідносин; • обставин, які підлягають встановленню; • кола осіб, які будуть брати участь у справі; • відшукання доказів. Доцільним є використання певних тактичних прийомів роботи із судом, а саме: • справляти позитивне враження (це підсвідомо діє на суддю і налаштовує його на надання допомоги); • відвід судді (суддя, який не влаштовує сторону, може бути змінений, а новий суддя слухатиме справу з початку); • оскарження небажаних дій судді; • подання клопотань (кожне клопотання суддя має вирішити, про що постановляє ухвалу, яка має бути мотиве- Розділ 5 ваною; недостатня мотивація може бути підставою для оскарження ухвали або рішення суду; крім того, аналіз ухвал суду дає змогу прогнозувати його рішення); • використання письмової форми звернень до суду; • заперечення дії судді; • зауваження щодо технічного запису судового засідання, журналу судового засідання (відповідно до статті 197 ЦПК України, суд під час судового розгляду справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу; при цьому технічна фіксація застосовується в усіх без винятку випадках і незалежно від бажань учасників процесу та суду. Фіксація ходу судового засідання здійснюється також у журналі судового засідання (ч. 2 ст. 198 ЦПК України), зміст якого, порівняно з протоколами судового засідання, які застосовувалися досі, істотно змінився. Відповідно до статті 199 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, мають право ознайомитися з технічним записом судового засідання, журналом судового засідання та протягом семи днів з дня проголошення рішення у справі подати до суду письмові зауваження щодо неповноти або неправильності запису. Відповідно до статті 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, мають право знімати копії з журналу судового засідання. Згідно зі статтею 199 ЦПК України зауваження можна подавати лише після завершення розгляду справи; правильність чи неправильність зауважень оцінюються судом без учинення якихось додаткових процесуальних дій для уточнення чи перевірки зауважень (тобто суддя орієнтується на свою пам'ять). Слід зазначити, що новий ЦПК України не передбачає подання зауважень щодо протоколу окремої процесуальної дії або її технічного запису); • "замовчування" помилок судді (для подальшого оскарження рішення); • звукозапис розгляду справи; • розгляд справи в присутності глядачів; • розгляд справи в присутності представників засобів масової інформації; • формування сприятливої громадської думки (для цього справі слід надати резонансного характеру); форми участі адвокатів у цивільному та господарському процесах Крім того, В.М. Кравчук зазначає, що велике навантаження, відсутність спеціалізації, неналежне матеріально-технічне забезпечення судів, неналежний відбір кандидатів у судді в сукупності сприяють зниженню рівня кваліфікації суддів. Змінити це сторона не може, проте слід враховувати можливі наслідки. Автор у зв'язку з цим дає такі рекомендації: • перед тим як запропонувати суду правильне, але складне обґрунтування, слід подумати, чи не можна його спростити, адже судді віддають перевагу простим, небагатослівним рішенням; • недоцільно застосовувати складну термінологію без її тлумачення; • слід наводити зміст норми, на яку є посилання; • до позовної заяви доцільно додавати повні тексти нормативних актів, які не належать до "загальновідомих"; • якщо застосовується загальновідоме тлумачення певного юридичного поняття, слід наводити джерело1. Адвокат-представник має право ставити перед суддею питання про витребування доказів від осіб, які відмовилися надати їх адвокату добровільно, а також може подавати клопотання про забезпечення доказів та позову (п. 5 ч. 6 та п. 7 ч. 6 ст. 130 ЦПК України), про зміну виду забезпечення позову (ч. 1 ст. 154 ЦПК України). За умови належно оформлених повноважень на ведення справи в суді адвокат відповідача може використовувати загальні процесуальні засоби для захисту його прав І законних інтересів, а також спеціальні процесуальні засоби — заперечення позову або зустрічний позов, оформити їх після ознайомлення зі змістом заявленого позивачем позову та наданими для його обґрунтування доказами. Після одержання копій ухвали про відкриття провадження у справі і позовної заяви відповідач має право подати суду письмове заперечення проти позову (ст. 128 ЦПК України). Кравчук В.М. Стратегія І тактика цивільного процесу: Практ. посібник. — К.: Атіка, 2005. — С. 256—273. Розділ 5
Відповідно до статті 123 ЦПК України відповідач має право до або під час попереднього судового засідання подати зустрічний позов, який приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин, або коли вимоги за позовами можуть зараховуватися, або коли задоволення зустрічного позову може виключити повне чи часткове задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом об'єднуються ухвалою суду в одне провадження з первісним позовом. Зустрічна позовна заява повинна відповідати вимогам статей 119 і 120 ЦПК України. У ході підготовки справи до судового розгляду процесуальні представники сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, мають право подавати до суду клопотання про призначення експертиз, проведення огляду на місці, об'єднання та роз'єднання позовів і про вирішення інших питань, необхідних для забезпечення своєчасного та правильного вирішення справи. Незважаючи на те, що обов'язок роз'яснення особам, які беруть участь у справі, їхніх прав відповідно до статті 167 ЦПК України покладається на суддю, адвокат-представ-ник повинен проконсультувати особу, яку він представляє, про її права, порядок їх реалізації та правові наслідки певних дій. Позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов протягом усього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем викладено в адресованих суду письмових заявах, ці заяви приєднуються до справи. Представники сторін можуть укласти мирову угоду-Правами позивача користується і третя особа із самостійними вимогами, а отже — і Його представник, коли має належні повноваження. У ході надання сторонами та іншими особами, які беруть участь у засіданні, пояснень щодо обставин справи та інших питань, які підлягають з'ясуванню, адвокат-пред-ставник має право ставити їм питання для уточнення ви- форми участі адвокатів у цивільному та господарському процесах мог, їх підстав та заперечень, висловлювати свої міркування з приводу питань, які виникають у процесі провадження справи. Перед початком судового засідання адвокат-представник повинен проконсультувати довірителя, з тим щоб останній у своїх свідченнях не надто деталізував обставини, говорив суду лише правду і називав тільки ті факти, які стосуються справи5. Основним моментом у поясненні є реалізація обов'язку сторін та їх представників, пов'язаного з доказуванням підстав позову та заперечень проти нього. Працюючи з протилежною стороною, слід дотримуватись таких правил: • спілкуватися з протилежною стороною (спілкування — це форма передання та одержання інформації); • не переходити на особистості; • переконувати поза судом, а не в суді (у судових засіданнях слід переконувати суд, а не противника); • шукати компроміс (рішення суду може виявитися несподіваним, а позасудове вирішення справи може влаштувати обидві сторони); • уникати категоричності в судженнях (це дає змогу їх змінити); • передбачати дії противника6. Розглянемо тактичні прийоми, якими адвокати — представники сторін користуються протягом розгляду цивільних справ у суді. Позивач є "атакуючою" стороною. Він розпочинає процес, і це, багато в чому, визначає його тактичні переваги. Позивач має можливість вибору: • способу порушення справи; • відповідача; • часу для подання позову; • підсудності; • меж судового розгляду. "Святоцькии О Д..МихеєнкоМ.М. Адвокатура України: Навч. посіб. для студ. юрид. ВНЗ і фак. — К.: Ін Юре, 1997. — С. 127— 128. " Кравчук В.М. Стратегія і тактика цивільного процесу: Практ.. — К.: Атіка, 2005. — С. 274—276. Розділ 5 Позивач може використовувати такі тактичні прийоми; • порушення справи з ініціативи інших осіб (в інтересах позивача справу порушує інша особа. При цьому позивач перебуває в пасивному становищі, а відповідач захищається від осіб, які ініціювали процес, а не від позову — відбувається "підміна цілі"); • обрання підсудності (позивач має право вибору суду у випадку, коли щодо його справи встановлено альтернативну підсудність (ст. 110 ЦПК України), а також коли позов подається до кількох відповідачів, які проживають або перебувають у різних місцях (ст. 113 ЦПК України). Обираючи підсудність, позивачеві слід враховувати, що: - судитися краще там, де позивач постійно проживає; — судитися краще там, де вплив відповідача на суд є найменшим; — судитися краще там, де відповідачеві незручно; — судитися краще там, де можна забезпечити собі додаткові можливості (привести глядачів, запросити телебачення, сформувати громадську думку тощо); • забезпечення позову (це перешкоджає відповідачеві здійснювати свої права і гарантує реальне виконання позитивного рішення суду); • залучення співвідповідачів; • заміну позивача; • заміну ціни позову; • заміну підстав, предмета позову (це вимагає від відповідача нових аргументів та нової тактики захисту); • об'єднання позовних вимог; • роз'єднання позовних вимог; • допит сторони як свідка (свідок несе відповідальність за правдивість своїх показань)7. Законодавство та спеціальна література визначають лише три способи захисту відповідача від позову: • заперечення проти позову (матеріально-правові та процесуально-правові); • зустрічний позов; 7 Кравчук J3JW. Стратегія і тактика цивільного процесу: Практ. посіб. — К.: Атіка, 2005. — С. 276—293. форми участі адвокатів у цивільному та господарському процесах • розгляд справи в порядку наказного провадження6. (Відповідно до статті 95 ЦПК України судовий наказ є особливою формою про стягнення з боржника коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги. Судовий наказ може бути видано, якщо: 1) заявлено вимогу, яка ґрунтується на правочині, вчиненому в письмовій формі; 2) заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати; 3) заявлено вимогу про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника.) В.М. Кравчук пропонує такі тактичні прийоми захисту проти позову: • зміна суду (суд обирається позивачем, але відповідач може вимагати передання справи на розгляд іншого суду, а зміна суду ламає плани позивача); • зміна місця проживання або місця пребування (для обрання бажаної підсудності); • відкриття нових справ (порушити справи в інших судах, господарських судах та адміністративних органах, де позивач буде відповідачем); • оспорювання в судовому порядку підстав позову (вимоги позивача ґрунтуються на певних юридичних фактах, які становлять підставу позову; якщо довести, що цих фактів не існує, суд не матиме підстав для задоволення позову або позивач змушений буде змінити підстави позову); • заперечення проти позову (позивач повинен довести все, що відповідач заперечує. Це найпоширеніший тактичний прийом захисту. Заперечення поділяються на матеріально-правові — незаконність і необґрунтованість вимог позивача та процесуально-правові — відсутність у позивача права на звернення до суду та наявність перешкод для відкриття провадження у справі); • зустрічний позов (у разі задоволення зустрічного позову первісний позов не може бути задоволений повністю — суд або відмовляє в основному позові, або задовольняє його * Штефан М.Й. Цивільний процес: Шдруч. для студ. юрид. спец. ВНЗ. — 2-гевид., перероб. та доп. — К.: Ін Юре, 2001. — С. 344. Розділ 5 форми участі адвокатів у цивільному та господарському процесах частково. Умовами прийняття судом зустрічного позову є взаємна пов'язаність зустрічного та первісного позовів і доцільність їх сумісного розгляду, зокрема, коли вони випливають з одних правовідносин, коли вимоги за ними можуть зараховуватись або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю чи частково задоволення первісного позову); • залучення третіх осіб із самостійними вимогами на предмет спору (треті особи вступають у справу з власної ініціативи для захисту своїх порушених прав; це змінює розстановку сил у процесі, розширює предмет доказування, ускладнює судовий розгляд — крім позивачів, на предмет позову претендує й інша особа); • залучення третіх осіб на стороні відповідача (треті особи, що не заявляють самостійних вимог, у майбутньому можуть стати відповідачами; обставини, доказані у справі за їх участю, не потрібно буде доказувати під час розгляду іншої справи); • залучення до процесу нових осіб як представників; • зміна відповідача (заміна боржника відбувається двома способами: переведенням боргу, а також смертю або припиненням юридичної особи шляхом передання свого майна); • зміна представника в суді (це дає змогу коригувати стосунки із суддею); • залучення осіб, які мають вплив на іншу сторону (щоб переконати осіб, на думку яких позивач зважає, що позивачеві недоцільно продовжувати процес); • укладення мирової угоди9. Як відповідачеві, так і позивачеві може бути вигідна тактика затягування справи, її суть полягає в тому, щоб перенести настання небажаних наслідків на більш пізній строк. Така тактика є виправданою, якщо розгляд і вирішення справи залежать від факторів, які з часом змінюються (стан здоров'я, вік, емоційний стан тощо). Затягування справи часто є ефективною протидією хибним стратегіям. Основні тактичні прийоми затягування справи такі:
9 Кравчук В.М. Стратегія і тактика цивільного процесу: Практ. посіб. — К.: Атіка, 2005. — С. 294—305. • неявка в судове засідання (якщо обставини, передбачені законом, перешкоджають взяти стороні участь у судовому засіданні, суд відкладає розгляд справи); • оскарження ухвал суду в апеляційному порядку; • часткове оскарження рішення (оскарження постанови суду з однієї підстави, щоб потім оскаржити з іншої); • "створення" поважних причин (для ухилення від виконання процесуальних обов'язків); • залучення перекладача (це ускладнює судовий розгляд); • "створення" підстав для зупинення провадження; • заперечення достовірності письмового доказу (суд повинен встановити справжність письмового доказу, коли є • и • 'VIA сумніви в його достовірності). Слід зупинитись також на деяких особливостях доказування під час розгляду цивільних справ. Теоретично, метою доказування є з'ясування справжніх обставин справи. М.Й. Штефан визначив доказування як пізнавальну та розумову діяльність суб'єктів доказування, яка здійснюється у врегульованому цивільному процесуальному порядку та спрямована на з'ясування справжніх обставин справи, прав і обов'язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, сприйняття, збирання, витребування, дослідження та оцінки доказів11. На практиці, як стверджує В. Верхнем, "при встановленні істини ми можемо покладатися лише на сприйняття події особами, котрі про неї розповідають так, як вона їм запам'яталася. Завдання полягає не в тому, щоб встановити істину, а в тому, щоб з'ясувати, чиє сприйняття події є найдостовірнішим. Пошуки істини не лише наївні, а й ціл- 10 Кравчук ВМ. Стратегія і тактика цивільного процесу: Практичний посібник. — К.: Атіка, 2005. — С. 305—314. 11 Штефан М.Й. Цивільний процес: Підруч. для студ. юрид. спеціальностей вищих закладів освіти. — 2-ге вид., перероб. та Доп. — К.: Ін Юре, 2001. — С. 268. Розділ 5 ком неможливі"12. Факти встановлюються для переконання інших у їх існуванні13. На основі цього, В.М. Кравчук вважає, що метою доказування є переконання суду в достовірності наведених фактів. З позиції тактики доказування, найважливішими є такі положення цивільно-процесуального законодавства: • докази — це фактичні обставини, тобто такі, які існували; • кожен факт залишає слід; суд встановлює факт за його слідами; • кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається; • доказування — це обов'язок сторони, а не суду; • те, що не доказане, не існує; • оцінку доказів здійснює суд за своїм внутрішнім переконанням. До тактичних прийомів збирання та надання доказів суду В.М. Кравчук відносить: » збирання доказів до відкриття справи (тобто у безконфліктній ситуації); • забезпечення доказів до порушення справи в суді; • залучення прокуратури, міліції, інших державних органів до збирання доказів; • витребування доказів (за допомогою суду); • подання доказів у незручному для противника вигляді (щоб той не мав часу для підготовки обґрунтованих заперечень); » заперечення фактів, які наводяться іншою стороною; • використання презумпцій ("хто не згодний — хай спростовує"); • використання фактів, встановлених попередніми рішеннями суду; • достатність доказів (не слід доказувати доказане). Особливої уваги потребує робота зі свідками. При цьому слід дотримуватись таких правил: 12 Верхнем В. Вступ до права та правової системи США. — К.: Україна, 1999.—С. 119. 13Дулов А.В. Судебная психология. — 2-е изд., иснр. и доп. — М.,1975. — С. 119. форми участі адвокатів у цивільному та господарському процесах • допитувати свідка в контрольованій обстановці; • змінювати черговість допиту свідків (перевагу в допиті свідка має той, хто допитує першим); • обирати черговість допиту декількох свідків (першим слід допитувати найслабшого свідка, який може змінити позицію у справі); • використовувати одночасний допит декількох свідків, повторний допит свідків (якщо показання свідків суперечать одне одному, потрібно встановити причину); • залучати свідків до процесу дослідження інших засобів доказування (свідок не буде давати неправдивих показань, якщо їх неправдивість є очевидною)14. Тактика і методика допиту свідка розглядалися вище під час вивчення роботи адвоката-захисника у кримінальному процесі. Проте умови І порядок допиту свідка у цивільному процесі мають суттєві відмінності: • свідок уперше допитується в суді; • свідок не може бути допитаний віч-на-віч; • вибір часу та місця допиту свідка залежать від суду; • суд бере активну участь у допиті свідка. В.М. Кравчук зазначає, що з урахуванням цього з тактичних прийомів допиту свідка, які використовуються у кримінальному процесі, у цивільному процесі можна використовувати лише деякі, і визначає вісім стадій допиту свідка: 1. Підготовка допиту. 2. Анкетування свідка. 3. Попередження про відповідальність і присяга. 4. Розповідь свідка. 5. Встановлення психологічного контакту. 6. Перехресний допит. 7. Фіксація показань свідка. 8. Оцінка показань свідка. Підготовка допиту включає: • визначення мети допиту; • збирання та вивче<
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-06-28; просмотров: 742; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 52.15.224.97 (0.014 с.) |