Незалежність адвокатів у процесі виконання ними своїх функцій

Захисник у процесі виконання своїх функцій повинен бу­ти незалежним насамперед від органів державної виконавчої (адміністративної) та судової влади, а також від громадських об'єднань (політичних партій, організацій, рухів тощо).

Забезпечується цей принцип передусім тим, що адвока­тура формується як громадсько-самодіяльна, недержавна інституція, яка становить добровільне самостійне незалеж­не об'єднання професійних юристів.

Адекватне забезпечення прав людини й основних сво­бод, на які всі люди мають право, надається їм в економіч­ному, соціальному, культурному, суспільному та політич­ному житті і вимагає, щоб усі люди мали ефективну мож­ливість користуватися юридичною допомогою, здійснюва-

Розділ 2

ною незалежною юридичною професією (Преамбула "Ос­новних положень").

Адвокат повинен мати можливість здійснювати свої професійні обов'язки без залякування, перешкод, завдан­ня турботи і недоречного втручання, а також імунітет від переслідувань за заяви, що стосуються справи та зроблені у письмовій або усній формі у процесі сумлінного виконан­ня свого обов'язку і здійснення професійних обов'язків у суді, трибуналі або іншому юридичному чи адміністратив­ному органі (п. 16 "а", 20 "Основних положень").

Незалежність адвокатів, зокрема у веденні справ осіб, позбавлених волі, має гарантуватися, що є запорукою на­дання останнім вільної, справедливої і конфіденційної до­помоги. Гарантії та засоби запобігання мають використо­вуватися в такий спосіб, щоб виключити будь-які припу­щення про таємну змову з владними структурами або за­лежність від них юриста, який діє в інтересах осіб, позбав­лених волі (п. 12 "Стандартів").

У Загальному кодексі правил для адвокатів країн Євро­пейського Співтовариства, прийнятому делегацією двана­дцяти країн-учасниць на пленарному засіданні у Страсбурзі в жовтні 1988р., зафіксовано, що завдання, які викону­ються адвокатом у процесі професійної діяльності, вимага­ють його абсолютної незалежності та відсутності будь-яко­го впливу на нього, пов'язаного насамперед з його особи­стою зацікавленістю або тиском зовні. Незалежне станови­ще адвоката сприяє зміцненню в суспільстві довіри до про­цедур правосуддя і неупередженості суддів. Таким чином, адвокату необхідно уникати будь-яких утисків власної не­залежності й не поступатися принципами обов'язку заради інтересів клієнта, суду або інших осіб.

Завдання державних органів полягає в тому, щоб спри­яти і забезпечити належну роль адвокатів, яка має поважа­тися й гарантуватися урядами під час розроблення націо­нального законодавства та його застосування. "Уряди ма­ють надати адвокатам можливість виконувати професійні обов'язки без залякування і перешкод, а також можливість вільно переміщатися та консультувати клієнта як у своїй кра'іні, так і за кордоном. Уряди повинні виключити загро-

Основні принципи організації І діяльності адвокатури

зу застосування адміністративних, економічних та інших санкцій за будь-які дії, до яких вдаються адвокати від­повідно до професійних обов'язків, стандартів й етичних норм. У разі загрози безпеці адвокатів у зв'язку з виконан­ням професійного обов'язку, вони мають бути адекватно захищені владою. Адвокати не можуть ідентифікуватися зі своїми клієнтами та справами клієнтів у зв'язку з вико­нанням першими професійних обов'язків. Суд чи ад­міністративний орган не повинен відмовляти у визнанні права адвоката, що практикує, представляти інтереси сво­го клієнта, якщо цього адвоката не було дискваліфіковано відповідно до національного законодавства і практики йо­го застосування. Компетентні представники влади зобов'я­зані забезпечити адвокату можливість своєчасно отримува­ти інформацію, документи та матеріали справи, зокрема у кримінальному процесі — не пізніше закінчення розсліду­вання. Уряди мають визнавати й додержувати конфіден­ційність комунікацій і консультацій між адвокатом та клієнтом у рамках їх відносин, пов'язаних із виконанням ад­вокатом своїх професійних обов'язків (Преамбула та п. 16— 19, 21, 22 "Основних положень"). Має бути забезпечений захист звичайної та електронної системи адвокатського ді­ловодства (досьє), а також захист від втручання в елект­ронні засоби зв'язку й інформаційні системи, що викори­стовуються адвокатами (п. 13 "а" "Стандартів").

Таким чином, складовою принципу незалежності адво­катів у процесі виконання ними своїх функцій є державні гарантії адвокатської діяльності.

Гарантіям адвокатської діяльності присвячено стат­тю 10 Закону України "Про адвокатуру", яка проголошує:

"Професійні права, честь і гідність адвоката охороня­ються законом. Забороняється будь-яке втручання в адво­катську діяльність, вимагання від адвоката, його помічни­ка, посадових осіб і технічних працівників адвокатських об'єднань відомостей, що становлять адвокатську таємни­цю. З цих питань вони не можуть бути допитані як свідки.

Документи, пов'язані з виконанням адвокатом доручен­ня, не підлягають оглядові, розголошенню чи вилученню

Розділ 2

без його згоди. Забороняється прослуховування телефон­них розмов адвокатів у зв'язку з оперативно-розшуковою діяльністю без санкції Генерального прокурора України, його заступників, прокурорів Республіки Крим, області, міста Києва.

Не може бути внесено подання органом дізнання, слід­чим, прокурором, а також винесено окрему ухвалу суду щодо правової позиції адвоката у справі.

Адвокату гарантується рівність прав з іншими учасни­ками процесу.

Кримінальна справа проти адвоката може бути поруше­на тільки Генеральним прокурором України, його заступ­никами, прокурорами Республіки Крим, області, міста Києва. Адвоката не можна притягнути до кримінальної, матеріальної та іншої відповідальності або погрожувати її застосуванням у зв'язку з поданням юридичної допомоги громадянам та організаціям згідно ід законом".Отже, адво­кат у виконанні своїх професійних обов'язків повинен бути незалежним від державних органів та громадсько-політич­них організацій. Оскільки адвокатура виконує важливу функцію державного значення — захист прав, свобод і за­конних інтересів громадян, держава повинна сприяти ад­вокатурі у здійсненні нею своєї діяльності. На думку де­яких учених, формулювання гарантій адвокатської діяль­ності в Україні потребують уточнення^.

^)г Див., напр.: Миколенко А.И., Миколенко А.Н. Законы Украины "О прокуратуре", "О милиции", "Об адвокатуре": Коммен­тарии. — X.: ООО "Одиссей", 2002. — С. 133; Ромовська 3. Закон України "Про адвокатуру" - ремонт чи повна реконструк­ція? //Право України. —2000. —№11. —С. 56—59; Проект За­кону У каїни "Про адвокатську діяльність і адвокатуру в Україні", підготовлений народним депутатом України С.В. Соболевим. — http://gska2.rada.gov.ua:7777/pls/zweb/webproc34?id=&pf351 I=14128&pf35401=32029; Проект Закону України "Про адвока­туру", підготований народними депутатами України М.А. Мар-кущ, С.В. Соболевим та В.А. Дємьохіним. — http://gska2.rada. gov.ua:7777/pls/zweb/webproc34?id=&pf3511=14128&pf35401= 53109; Проект Закону України "Про адвокатуру", підготовлений народними депутатами України М.А. Маркуш, С.В. Соболевим,

Основні принципи організації і діяльності адвокатури

2.3.4. Принцип гуманізму

Цей принцип виявляється в конституційному визнанні людини найвищою соціальною цінністю, що означає турбо­ту про людину, про розвиток її духовних та фізичних вла­стивостей, матеріальних умов життя. Дух гуманізму прита­манний усім конституційним нормам, які закріплюють права та свободи людини та громадянина. Найбільш яскра­во це простежується у положеннях статті 21 Основного За­кону, яка проголошує невідчужуваність прав та свобод лю­дини; статті 27 — право кожного на життя; статті 28 — охорону гідності, заборону катувань, насильства; статті 29 — право на свободу та особисту недоторканність та ін. Адво­кат, здійснюючи свою діяльність, не повинен принижувати честь та гідність свого підзахисного. Адвокат зобов'язаний поважати клієнта та його правові проблеми.

2.3.5. Додержання адвокатами норм професійної етики

Професійна етика адвоката є дуже специфічною, має ці­лу низку особливостей, спірних питань і відрізняється від будь-яких інших різновидів професійної етики.

Крім того, принцип додержання адвокатами норм про­фесійної етики містить у собі конфіденційність, проголо­шену статтею 4 Закону України "Про адвокатуру".

У Вступі до Загального кодексу правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства вказується, що адво-

В.А. Дємьохіним та Ю.А. Кармазіним. — http://www.rada.gov. ua:8080/pls/zweb/webproe4_l?id=&pf 3511=23219; Проект Зако­ну України "Про адвокатуру", підготовлений народними депута­тами України С.П. Головатим, С.В. Соболевим, В.М. Стретови-чемтаВ.Л.Мусіякою. — http://www.rada.gov.ua: 8080/pls/zweb/ web_Proc4_l?id=&pf3511=25437.

Розділ 2

кату в будь-якому суспільстві уготована особлива роль. Йо­го обов'язки не обмежуються виконанням лише свого обов'язку в межах закону. Адвокат має діяти в інтересах права в цілому так само, як і в інтересах тих, чиї права і свободи йому довірено захищати; не лише виступати в суді від імені клієнта, а й надавати йому юридичну допомогу у вигляді порад і консультацій. У зв'язку з цим на адвоката покладається цілий комплекс зобов'язань як юридичного, так і морального характеру, які часто вступають у взаємну суперечність.

Правила професійної етики передбачають добровільне виконання їх тими, на кого поширюється їхня дія, для за­безпечення виконання адвокатом своїх обов'язків так, як це прийнято в будь-якому цивілізованому суспільстві. Не­додержання адвокатом цих правил карається аж до засто­сування до нього дисциплінарних санкцій.

Довірчі стосунки між адвокатом і клієнтом можуть ви­никнути лише за умови відсутності в останнього сумнівів щодо чесності й сумлінності адвоката.

Особливість професії адвоката полягає в тому, що він одержує від клієнта відомості, які той не буде повідомляти іншій особі, а також іншу інформацію, яку йому належить зберігати в таємниці. Довіра до адвоката може скластися лише за умови обов'язкового дотримання ним принципу конфіденційності. Таким чином, конфіденційність є першо­рядним і фундаментальним правом та обов'язком адвоката.

Адвокат може відмовитися від надання консультацій двом або кільком клієнтам, які беруть участь у розгляді од­нієї і тієї самої справи, або не виступати від їх імені за на­явності суперечності інтересів клієнтів або обґрунтованої загрози виникнення такої суперечності.

Адвокат зобов'язаний припинити обслуговування обох клієнтів у випадку виникнення суперечностей між їх інте­ресами, а також у разі виникнення загрози порушення кон­фіденційності або загрози незалежності самого адвоката.

Адвокат також зобов'язаний утриматися від обслуго­вування нового клієнта, якщо це може викликати виник­нення загрози порушення конфіденційності відомостей, довірених йому попереднім клієнтом або якщо інформа-

Основні принципи організації і діяльності адвокатури

ція про стан справ попереднього клієнта, яка є в розпо­рядженні адвоката, може стати джерелом переваг для но­вого клієнта.

Адвокатська професія стала істотною запорукою охоро­ни прав людини у відносинах з державною владою. Це фор­мує особливі вимоги до юридичної деонтології. Наявність чітких норм адвокатської етики, які відповідають зага­льновизнаним світовим стандартам, розглядається як не­обхідна передумова, без якої неможлива довіра до захис­ників.

Найбільш показовою в цьому плані є англійська адвока­тура. Тому зупинимося на її традиціях детальніше.

Права й обов'язки англійських адвокатів переважно за­лежать від того, ким — баристером чи соліситором — є ад­вокат. Загальним для них є обов'язкове додержання правил своїх корпорацій, що стосуються етики і професійних дій.

Професійна підготовка соліситора визначається юри­дичним товариством. У 1974 р. прийнято "Керівництво професійною підготовкою соліситорів".Цейдок умент зобов'я­зує соліситорів додержуватися встановлених правил своєї корпорації як щодо етики, так і щодо професійних дій. Так, соліситори мають зберігати професійну таємницю, фіксувати згідно зі встановленими нормами свої розрахун­ки з клієнтами, ставитися з повагою до суду та інших де­ржавних органів. Соліситор не повинен залучати клієнтів за допомогою реклами. Взаємовідносини між соліситором і клієнтом регулюються одночасно законом і кодексом про­фесійної етики^аз. Вони передбачають сумлінне ставлення соліситора до виконання своїх обов'язків у всьому, що сто­сується клієнта. Цей принцип особливо ретельно додер­жується щодо дарунків, які передаються клієнтом соліси-тору. В цьому випадку може бути використана так звана "презумпція зловживання впливом" у випадках, коли на вимогу клієнта подарунок анулюється. Довірчі стосунки соліситора та клієнта ґрунтуються на засадах конфіденцій­ності, що зобов'язує соліситора не розголошувати свідчень свого клієнта. Цей обов'язок є настільки безумовним, що

^3:і Уолкер Р. Английская судебная система. — М.: Юрид. лит. 1980. — С. 303.

Розділ 2

його додержання поширюється на випадки зізнань остан­нього у скоєному злочині, а це свідчить, що обов'язок солі-ситора щодо свого підзахисного домінує над громадським обов'язком³⁴.

Професійна поведінка баристерів регулюється спеціаль­ними правилами, які приймає рада батистерів. На цей час діє кодекс поведінки баристерів Англії та Уельсу від 1 січ­ня 1981 p., який встановлює такі обов'язки баристера: під­корятися приписам кодексу; не займатися тим, що є непо­рядним і може призвести до приниження професії адвока­та або правосуддя; додержуватися правил професійної ети­ки; бути компетентним у своїй професії. Баристер не може виступати в суді без парика, мантії та стрічок. Він не пови­нен вводити суд в оману, умисно приховувати від суду іс­тотні для справи факти. Водночас баристер не повинен ро­бити будь-які заяви про факти зізнання, які Йому довірив клієнт, не може займати правову позицію, яка усвідом­люється ним як шкідлива для інтересів клієнта³¹*. Барис­тер має зберігати професійну таємницю, провадити свої розрахунки з клієнтом згідно зі встановленими правила­ми, ставитися з повагою до суду та інших державних ор­ганів. Обов'язки баристера щодо клієнта регулюються виключно правилами професійної етики, які встановлю­ються як "судовими Іннами", так і сенатом корпорації ад-вокатів*⁶.

У Франції адвокат має право на мантію своєї професії. Він наділений свободою висловлювання, імунітетом від об­винувачень у скоєнні злочину. Адвокат має право на гоно­рар, розмір якого залежить від угоди з клієнтом. Адвокат зобов'язаний додержуватися професійної таємниці; це одно­часно є і правом, і обов'язком. Адвокат не обмежений у ли­стуванні з клієнтом, навіть якщо той перебуває під вартою. Адвокату забороняється розголошувати професійну таємни­цю, таємницю слідства, відомості, одержані від клієнта. Він не може бути радником, представником чи захисником

³⁴ Уолкер Р. Английская судебная система. ** М.: Юрид. лит., 1980. —С. 288.

⁹⁵ Там же. —С. 299-^3fi Там же. —С. 303.

-300.

Основні принципи організації і діяльності адвокатури

більш ніж одного клієнта в одній справі. Крім того, адвокат зобов'язаний дотримуватися гідного способу життя³⁷.

У Німеччині Федеральний закон про адвокатуру ре­гулює в окремому розділі права та обов'язки адвоката. Згідно з цим законом, адвокат зобов'язаний сумлінно ви­конувати свої професійні обов'язки. Він має бути гідним поваги і довіри, яких вимагає становище адвоката, і поза своєю професією. Якщо адвокат, до якого звернулися за юридичною допомогою, відмовився від її надання, він має негайно пояснити причини цього і відшкодувати шкоду, завдану клієнту внаслідок затримання такого пояснення з вини адвоката.

Адвокат усувається від виконання своїх професійних обов'язків у таких випадках:

• якщо його дії суперечать принципам високої моралі та права;

• він консультував або представляв у одній і тій самій справі іншу особу;

• він брав участь у тій самій справі як суддя, арбітр, прокурор або представник офіційної установи;

• йдеться про тлумачення документа, складеного ним як нотаріусом.

Адвокат не може захищати інтереси клієнта, якого він обслуговує у зв'язку з постійними службовими чи іншими діловими відносинами.

Обов'язком адвоката є зберігання документів щодо справи протягом п'яти років після виконання доручення.

Якщо адвокат неспроможний протягом більш як тижня виконувати свої професійні обов'язки або має намір бути відсутнім протягом цього терміну в конторі, він зобо-в язаний згідно з Федеральним положенням про адвокату­ру потурбуватися про заступника, який матиме такі самі повноваження³⁸,

В Україні згідно зі статтями 48, 61 КПК України діють такі норми.

³⁷ Святоцький ОД., Медведчук В.В. Адвокатура: історія і су­часність. — К.І Ін Юре, 1997. — С. 55.

Власов И.С., Пульянов В.З. Организация адвокатуры в зару­бежных странах. — М., 1972. — С. 60—61.

Розділ 2

Захисник не має права розголошувати дані, які стали йо­му відомі у зв'язку з виконанням своїх обов'язків. Захисник зобов'язаний не перешкоджати встановленню істини у справі шляхом вчинення дій, спрямованих на те, щоб схилити свід­ка чи потерпілого до відмови від показань або до дачі завідо-мо неправдивих показань, схилити експерта до відмови від дачі висновку чи дачі завідомо неправдивого висновку, ін­шим чином сфальсифікувати докази у справі або затягнути розслідування чи судовий розгляд справи. Він також пови­нен дотримуватися встановленого порядку під час розсліду­вання та судового розгляду справи. Одна і та сама особа не мо­же бути захисником двох і більше підозрюваних, обвинува­чених чи підсудних, якщо інтереси захисту одного з них су­перечать інтересам захисту іншого. Не може бути захисни­ком особа, яка, зловживаючи своїми правами, перешкоджає встановленню істини у справі, затягує розслідування чи судо­вий розгляд справи, а також особа, яка порушує порядок у судовому засіданні чи не виконує розпоряджень головуючого під час судового розгляду справи.

Статтею 9 Закону України "Про адвокатуру" визначено поняття адвокатської таємниці: "Адвокат зобов'язаний зберігати адвокатську таємницю. Предметом адвокатської таємниці є питання, з яких громадянин або юридична осо­ба зверталися до адвоката, суть консультацій, порад, роз'яснень та інших відомостей, одержаних адвокатом при здійсненні своїх професійних обов'язків. Дані попередньо­го слідства, які стали відомі адвокату у зв'язку з виконан­ням ним своїх професійних обов'язків, можуть бути розго­лошені тільки з дозволу слідчого або прокурора. Адвокати, винні у розголошенні відомостей попереднього слідства, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Адвокату, помічнику адвоката, посадовим особам адвокат­ських об'єднань забороняється розголошувати відомості, що становлять предмет адвокатської таємниці, і викори­стовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб".

1 жовтня 1999 р. Вищою кваліфікаційною комісією ад­вокатури при Кабінеті Міністрів України схвалено Прави­ла адвокатської етики (протокол від 1—2 жовтня 1999 р. № 6/VI), які, як зазначено в Преамбулі до Правил, покли-

Основні принципи організації і діяльності адвокатури

кані слугувати системою орієнтирів для адвокатів України у збалансуванні, практичному узгодженні ними своїх бага­томанітних професійних прав і обов'язків відповідно до статусу, основних завдань адвокатури та принципів її діяльності, визначених Конституцією України, Законом України "Про адвокатуру" та іншими законодавчими акта­ми України, а також мають закріпити єдину систему кри­теріїв оцінки етичних аспектів поведінки адвоката в дис­циплінарному провадженні кваліфікаційно-дисциплінар-них комісій адвокатури у разі оскарження дій адвоката як таких, що порушують присягу адвоката через порушення Правил адвокатської етики.

Крім того, зазначений документ містить такі положення.

У межах дотримання принципу законності адвокат зобов'язаний у своїй професійній діяльності виходити з пе­реваги інтересів клієнтів перед власними інтересами, інте­ресами колег, партнерів, співробітників, інтересами закон­них представників клієнтів або їх опікунів, піклувальників та інших осіб, а також будь-якими іншими міркуваннями.

Адвокат не може представляти одночасно двох або більше клієнтів, інтереси яких є взаємно суперечливими або з висо­ким ступенем вірогідності можуть стати суперечливими.

Дотримання принципу конфіденційності є необхідною і щонайважливішою передумовою довірчих стосунків між адвокатом і клієнтом, без яких неможливе належне надан­ня правової допомоги.

Тому збереження конфіденційності будь-якої інформа­ції, отриманої адвокатом від клієнта, а також про клієнта (зокрема, щодо його особи) або інших осіб у процесі здійс­нення адвокатської діяльності є правом адвоката у відно­синах із усіма суб'єктами права, які можуть вимагати роз­голошення такої інформації, та обов'язком щодо клієнта і тих осіб, кого ця інформація стосується. Дія принципу конфіденційності не обмежена в часі.

Розголошення відомостей, що становлять адвокатську таємницю, заборонено за будь-яких обставин, включаючи незаконні спроби органів дізнання, досудового слідства і ^СУДУ допитати адвоката про обставини, що складають адво­катську таємницю.

 

Розділ 2

Адвокат повинен як у професійній діяльності, так і в приватному житті бути чесним і порядним; не вдаватися до обману, погроз, шантажування, підкупу, використання тяжких матеріальних чи особистих обставин інших осіб або інших протизаконних засобів для досягнення своїх професійних чи особистих цілей; поважати права, законні інтереси, честь, гідність, репутацію та почуття осіб, з яки­ми він спілкується в різних відносинах.

Якщо за наявності фактичних і правових підстав для виконання доручення свідомо для адвоката є поширена не­сприятлива (щодо гіпотетичного результату, бажаного для клієнта) практика застосування відповідних норм права, адвокат зобов'язаний повідомити про це клієнту.

Здійснення захисту за призначенням органів досудового слідства та суду у випадках, передбачених чинним кримі­нально-процесуальним законодавством, є важливим про­фесійним обов'язком адвоката. Необгрунтована відмова від прийняття на себе захисту за цих умов є неприпустимою.

У сво'їй професійній діяльності адвокат повинен завжди враховувати, що професія адвоката не лише є джерелом за­робітку для нього, а й має важливе соціальне значення, є однією з головних гарантій належного рівня захисту прав та свобод громадян і вимагає від своїх представників відда­ності цьому призначенню професії, благородства та людя­ності. Тому адвокат повинен надавати правову допомогу у випадках, передбачених законом, на частково сплатних за­садах або безкоштовно.

Адвокат не повинен пред'являти позовних вимог, кло­потань та інших процесуальних документів, що свідомо для нього не ґрунтуються на чинному законодавстві, крім випадків, коли нормативний акт, що регулює спірні відно­сини, сам видається незаконним або неконституційним і підлягає оскарженню у передбаченому законом порядку.

Адвокат має право всупереч вимогам клієнта відмови­тись посилатися на фактичні обставини справи і подавати докази, стосовно яких у нього є обґрунтовані сумніви щодо їх правдивості.

За порушення Правил адвокатської етики до адвоката можуть бути застосовані заходи дисциплінарної відпові-

Основні принципи організації і діяльності адвокатури

_—.—.--------------------------------------------------— • —----------------------------------------------------

дальності в порядку, передбаченому чинним законодав­ством про адвокатуру.

На думку В.В. Каплана, неприпустимо, щоб адвокат брав участь у справі за наявності в нього родинних і навіть дружніх стосунків з клієнтом чи іншими особами, які бе­руть участь у справі, тобто коли робота стосується його осо­бистих інтересів, що викликає особливе ставлення до за­собів і методів, які застосовуються під час ведення спра­ви³⁹. Таке просте, але маловідоме у нас правило за кордо­ном існує з кінця XIX ст.: досвід показав, що в особистій справі адвокат рідко зберігає холоднокровність, а отже, і усвідомлення професійної гідності⁴⁰.

Д.П. Ватман вважає неприпустимим повідомлення тих чи інших фактів навіть своїм колегам в обговоренні спірних або сумнівних моментів справи⁴¹. Розгляд спірної правової ситуації з відома чи за згодою клієнта може бути прийнятним лише в інтересах справи, і тут від захисника потрібні особливий такт, обачність, вдумливість.

Надзвичайно уважно слід ставитись до запиту матері­алів щодо свого клієнта, якщо це стосується відомостей особистого характеру: у такому разі на це необхідно мати згоду клієнта. Щодо запитів відносно інших осіб, то тут слід враховувати характер відомостей, які отримує захис­ник, їх значення для справи. Захисник не має права робити запити для отримання матеріалів щодо протилежної сторони, якщо за своїм змістом ці матеріали ганьблять цю особу (відомості про захворювання, інтимне життя, які особа з якихось причин бажає приховати тощо).

Д.П. Ватман вважає етично неприпустимим викори­стання в цивільному судочинстві права запиту з метою розголошення відомостей, які стосуються особистого жит-

Каплан В.В. Адвокат в гражданском судопроизводстве. — Воронеж, 1989. — С. 18.

⁴⁰ Молло М. Правила адвокатской профессии во Франции. — М-. 1894. — С. 89.

⁴¹ Ватман Д.П. Адвокатская этика. — М.: Юряд. лит., 1977.

Розділ 2

тя другої сторони, третіх осіб і свідків, навіть якщо ці дані необхідні для захисту інтересів довірителя⁴².

Не можна не погодитись з М.Ю. Варшавським, який стверджує, що складовою етики є естетика і визначає адво­катський етикет як етичні норми регламентації зовнішніх проявів діяльності адвоката в умовах, прямо чи побічно пов'язаних із виконанням професійних обов'язків⁴³.

Відомий російський юрист О.Ф. Коні щодо необхідності дотримання правил етикету під час відправлення право­суддя вважав, що можна також наполегливо бажати, щоб на виконання форм і обрядів, якими супроводжується від­правлення правосуддя, вносився смак, відчуття міри і такт, тому що суд є не лише судилищем, а й школою. Тут етичні вимоги зливаються з естетичними⁴⁴.

Більшість адвокатів, виконуючи свої професійні обов'яз­ки, діють відповідно до закону і визнаних професійних стан­дартів та етичних норм. Але разом з тим є випадки неналеж­ного ставлення адвокатів до виконання своїх обов'язків.

Так, керівники організованих злочинних угруповань, концентруючи значні матеріальні кошти, мають можли­вість наймати для консультацій та захисту членів таких угруповань найбільш кваліфікованих адвокатів. Насампе­ред, це колишні співробітники правоохоронних органів, які мають значний практичний досвід, підтримують друж­ні стосунки зі своїми колишніми колегами, через яких ма­ють можливість знаходити так звані "виходи" на правоохо­ронні структури. Відомі випадки, коли адвокати стають посередниками між злочинними угрупованнями та право­охоронними структурами⁴⁵.

Отже, додержання норм професійної етики є важливою і дуже специфічною засадою діяльності адвокатів. Наявна

⁴² Ватман ДЛ. Адвокатская этика. — М.: Юрид. лит., 1977. — С. 65.

⁴³ Барщеесний М.Ю. Адвокатская этика. — 2-е изд., испр. — М.: Профобразование, 2000. — С. 133.

^иКони А.Ф. Нравственное начало в уголовном процессе // Собр. соч. — М., 1967. — Т. 4. — С. 154.

⁴⁵ Чаплинський К. Особливості проведення слідчих дій (за уча­стю захисника) при розслідуванні злочинів, вчинених організовани­ми угрупованнями//Право України. — 2001. — №б. —С. 69.

Основні принципи організації І діяльності адвокатури

на сьогодні законодавча база, на жаль, не регулює діяль­ність адвокатів так, щоб уникнути можливих суперечно­стей між етичними і юридичними нормами, та потребує вдосконалення. Потрібен і реальний механізм контролю за дотриманням адвокатами норм професійної етики та від­повідальності за їх порушення, що забезпечило б гідний рі­вень правової допомоги, яку надають адвокати.

Таким чином, зміст принципу додержання адвокатами норм професійної етики полягає в тому, що у зв'язку зі специфікою своєї діяльності, крім законодавчих норм, во­ни задля забезпечення якісного виконання своїх обов'язків у повному обсязі повинні безумовно дотримуватися певних морально-етичних норм, вироблених згідно з Існуючими традиціями, практикою та світовими юридичними стан­дартами.

2.3.6, Наявність спеціального дисциплінарного провадження щодо адвокатів

Кодекси професійної поведінки встановлюються від­повідними органами адвокатури або положеннями націо­нального права і звичаями, визнаними міжнародними стан­дартами та нормами. Обвинувачення або порушення справи проти адвоката у зв'язку з його професійною діяльністю ма­ють провадитись у рамках швидкої і справедливої процеду­ри. Адвокату має бути надане право на справедливий роз­гляд, що включає можливість надання йому допомоги ін­шим адвокатом за його вибором. Дисциплінарне проваджен­ня проти адвоката має бути віднесене до відання безсторон­ніх дисциплінарних комісій, рішення яких може бути оска­ржене в суді. Усе дисциплінарне провадження має здійсню­ватися згідно з кодексом професійної поведінки та іншими визнаними стандартами й етичними нормами адвокатської професії відповідно до зазначених Положень.

Враховуючи викладене, розглянемо дисциплінарне про­вадження у світових системах адвокатури.

Адвокатура України 129

 

Розділ 2

В Англії існує дисциплінарний трибунал у справах солі-ситорів⁴⁶, який є незалежним від юридичного товариства органом. Він складається з лорда-хранителя судових ар­хівів, членів — соліситорів зі стажем роботи не менше де­сяти років, а також членів — непрофесіоналів, які не мо­жуть бути ні соліситорами, ні баристерами. Трибунал є су­довим органом. Свої рішення він виносить у складі трьох членів, включаючи двох соліситорів та одного непрофесіо-нала. Трибунал може заслуховувати показання свідків, які даються під присягою, примушувати свідків з'являтися за повісткою. Він може також за згодою лорда-хранителя су­дових архівів виробляти правила, що регулюють власний судовий процес⁴⁷. Дисциплінарний трибунал може застосо­вувати такі санкції: виключити зі списку соліситорів, усу­нути від практики (як правило, на період не більше п'яти років), накласти штраф (не більше 3 тис. фунтів стерлін­гів), оголосити догану. Рішення трибуналу може бути ос­каржене до Апеляційного суду.

Соліситори, будучи офіційними особами при Верховно­му суді, можуть бути піддані дисциплінарним стягненням з боку Високого та Апеляційного судів⁴⁸.

У баристерів також є механізм дисциплінарного прова­дження. При Сенаті створено загальний об'єднаний для всіх "Іннів" дисциплінарний комітет, до якого входить п'ять членів (суддя, представник присяжних та три практикуючих баристери). Сигнали про проступки баристерів надходять спочатку до ради з питань професійної поведінки, а вже потім до зазначеного комітету. До баристерів можуть бути застосо­вані такі стягнення: догана, штраф, відсторонення від роботи на необмежений строк, виключення з "Інна" тощо. Ці стяг­нення можуть бути оскаржені у Високому суді.

У США адвокати менше залежать від своїх організацій, тому дисциплінарна практика тут досить ліберальна. Так, адвокатська організація після розслідування проступку ад-

^Jfi Власов И.С., Пульянов В.З. Организация адвокатуры в зару­бежных странах. — М., 1972. — С. 70—71.

⁴⁷ Уолкер Р. Английская судебная система. — М.: Юрид. лит., 1980.—С. 283—284.

⁴⁸ Святоцъкий ОД., Медведчук В.В. Адвокатура: історія і су­часність. — К.: Ін Юре. 1997. — С. 61.

Основні принципи організації і діяльності адвокатури

—• ——'

воката може накласти на нього штраф або виключити адво­ката зі свого складу (щоправда, ця санкція застосовується дуже рідко; значно ширше практикується виключення за несплату членських внесків). Більш суворі заходи практи­кують суди: за "неповагу до суду" та "непрофесійну по­ведінку" (які визначаються, до речі, самим судом) адвокат може бути не лише усунутий від виконання своїх обов'яз­ків, а навіть засуджений до тюремного ув'язнення⁴⁹.

У Франції згідно із законом адвокат відповідає за дії, пов'язані з виконанням професійних обов'язків. Насампе­ред це цивільно-правова відповідальність за неналежне ви­конання своїх обов'язків під час надання консультацій, підготовки документів, виконання будь-яких спеціальних дій, дозволених законом, або у разі помилкової оцінки суті справи, порушення її провадження, неналежного виконан­ня обов'язків щодо надання клієнтові допомоги під час процесу⁵⁰. Адвокат буде нести відповідальність і в разі по­рушення "Професійних правил", викладених у статтях 154—164 Декрету від 27 листопада 1991 р. про організацію адвокатської професії.

На думку французьких юристів, підставою відповідаль­ності адвоката при виконанні ним професійних обов'язків є вимога "додержувати правил обережності та передбачли­вості, які є необхідними для захисту інтересів, довірених йому клієнтом"⁵¹.

Для реалізації зазначеної вимоги передбачено спеціаль­не страхування двох видів. Перший вид — це страхування професійної цивільно-правової відповідальності. Договір страхування адвоката укладається зі страховою установою Індивідуально адвокатом, адвокатом -- наймачем іншого адвоката, групою адвокатів, адвокатською колегією або ад­вокатом (адвокатами) та колегією⁶³. Інше обов'язкове стра-

 

Власов И.С., Пульянов В.З. Организация адвокатуры в зару­бежных странах. — М., 1972. —С. 70—71.

''° Сучасні системи адвокатури / За ред. О.Д. Святоцького. — К.: Право України, 1993. — С. 39.

^S1 Святоцький ОД., Медведчук В.В. Адвокатура: історія і су­часність, — К.: Ін Юре, 1997. — С. 61.

^а2 Сучасні системи адвокатури / За ред. О.Д. Святоцького. —

: Право України, 1993. — С. 45.

Розділ 2

хування проводиться для відшкодування грошових сум і цінних паперів, одержаних адвокатом у процесі виконан­ня сво'їх обов'язків. У цьому випадку договір страхування адвокатів укладається колегією, в якій вони працюють. Страхова сума виплачується, якщо адвокат є неплато­спроможним, а зацікавлена особа доведе, що її вимога є без-спірною, ліквідною і повинна бути оплачена. Адвокату за­боронено законом приймати гроші або цінні папери на су­му, що перевищує розмір страхового відшкодування⁵³.

Крім того, адвокати у Франції можуть бути притягнуті до дисциплінарної відповідальності у разі порушення законів, регламентів, професійних норм, вимог чесності, гідності, професійної делікатності (навіть за межами професійної діяльності). Можуть застосовуватися такі дисциплінарні стягнення: догана, тимчасове (до трьох років) усунення від роботи, виключення зі списків адвокатів. Якщо адвокат вчинив незначний проступок, його викликає голова ордену адвокатів і робить, так би мовити, "батьківське повчання", а якщо проступок серйозніший, дисциплінарне стягнення накладає рада ордену адвокатів, рішення якої може бути оскаржене в Апеляційному суді*⁴.

У Німеччині для дисциплінарного провадження проти адвокатів при кожній палаті адвокатів створено суди честі. Такий суд складається з голови, кількох головуючих і членів суду, призначених з числа адвокатів на чотири роки управлінням юстиції землі після погодження з правлінням палати адвок