Участь адвоката у господарському процесі 





Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Участь адвоката у господарському процесі



5.2.1. Правовийстатус адвоката у господарському процесі

Однією зі сторін діяльності адвоката є його участь у ви­рішенні господарських спорів.

Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підпри­ємницької діяльності, мають право звертатися до госпо­дарського суду згідно із встановленою підвідомчістю госпо­дарських справ за захистом своїх порушених або оспорю­ваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених Господарським процесуальним ко­дексом (далі — ГПК) України заходів, спрямованих на за­побігання правопорушенням.

Згідно зі статтею 12 ГПК України господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають під час укладання, зміни, розірвання і виконання господарських договорів і з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві, крім:

• спорів, що виникають у погодженні стандартів і тех­нічних умов;

• спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути вста­новлені за угодою сторін;

• інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України, міждержавних договорів та угод віднесено до ві­дання інших органів;

Форми участі адвокатів у цивільному та господарському процесах

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного коміте­ту України, Рахункової палати з питань, віднесених зако­нодавчими актами до їх компетенції.

Підвідомчий господарським судам спір може бути пере­дано сторонами на вирішення третейського суду (арбітра­жу), крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають під час укладання, зміни, розірван­ня та виконання господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб.

Сторонами в господарському процесі — позивачами і відповідачами — можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 ГПК України.

Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист пору­шеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Сторони користуються рівними процесуальними правами.

Сторони мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь у господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають під час судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рі­шення господарського суду в установленому ГПК України порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм ГПК України.

Сторони зобов'язані добросовісно користуватися на­лежними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктив­ного дослідження всіх обставин справи,

Позивач має право до прийняття рішення у справі змі­нити підставу або предмет позову, збільшити розмір позов-

Розділ 5

Форми участі адаокатів у цивільному та господарському процесах

них вимог за умови дотримання встановленого порядку до-судового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від по­зову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідач має право визнати позов повністю або част­ково.

Господарський суд не приймає відмови від позову, змен­шення розміру позовних вимог, визнання позову відпові­дачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушу­ють чиї-небудь права й охоронювані законом інтереси.

Відповідно до статті 28 ГПК України, справи юридич­них осіб у господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та уста­новчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, пов­новаження яких визначені законодавством або установчи­ми документами, подають господарському суду докумен­ти, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також ін­ші особи, повноваження яких підтверджуються довірені­стю від імені підприємства, організації. Довіреність видаєть­ся за підписом керівника або іншої уповноваженої ним осо­би та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Повноваження сторони або третьої особи від імені юри­дичної особи може здійснювати її відособлений підрозділ, якщо таке право йому надане установчими або іншими до­кументами.

Громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю.

5.2,2. Особливості діяльності адвоката-представника на стадії досудового врегулювання господарськихспорів

Особливості діяльності адвоката-представника на стадії досудового врегулювання господарських спорів визнача­ються вимогами розділу II ГПК України.

У разі пред'явлення претензії до боржника представник повинен зосередитися на таких моментах:

• вимоги повинні бути викладені чітко та однозначно;

• усі викладені обставини повинні ґрунтуватися на до­казах, які не викликають сумнівів у боржника, тобто або ці докази йому повинні бути відомі, або вони повинні бути підтверджені документами компетентних осіб (органів) -комерційний акт, довідки торгово-промислової палати, банку і т. ін.;

• доказами в написанні претензії є, як правило, доку­менти;

• посилаючись в обґрунтуванні своїх вимог на конкрет­ні нормативні акти, слід уважно проаналізувати, чи ре­гулюються спірні правовідносини взятими в обґрунтуван­ня нормативними актами, чи є нормативні акти, які по-ін­шому трактують реалізацію спірних правовідносин (такий підхід до застосування нормативної бази обумовлений тим, що господарські правовідносини, на відміну від криміналь­них, регулюються великою кількістю підзаконних актів, актів міністерств і відомств, органів місцевого самовряду­вання);

• аналізуючи суму претензії та її розрахунок (у випадку грошової оцінки претензії) представник повинен перевіри­ти, чи всі збитки враховані в цій сумі, чи всю суму можна обґрунтувати та довести (Практика показує, що велика кількість позовних сум у процесі розгляду справи в госпо­дарському суді зменшувалась як необґрунтована або недо­ведена, особливо це стосується розрахунків сум пені та штрафів. У ряді випадків, особливо там, де представника-

10 Адвокатура України 289

Розділ 5

ми сторони є неюристи, у питаннях розрахунку збитків за­стосовується спрощений підхід: вказується більша сума з розрахунку на те, що в суді ЇЇ відповідно зменшать до за­конної та обґрунтованої. Такий підхід обумовлений мож­ливістю під час розгляду справи зменшувати чи збільшува­ти суми позовних вимог. Такий підхід є абсолютно неприй­нятним для адвоката-представника як юриста-фахівця, крім того, він примушує позивача на момент подання позо­ву нести зайві витрати, пов'язані зі сплатою державного мита, яке залежить від суми позовних вимог. Залишкову суму державного мита, звичайно, можна повернути, але "живі" гроші на певний час вилучаються з обігу позивача, що завжди спричиняє певні збитки. У науці та практи питання методики розрахунку та доказування збитків за­вжди залишалося і залишається одним з найгостріших. Великий внесок у вирішення цієї проблеми зробив О.М. Но-вошицький, який разом з іншими фахівцями розробив ме­тодику, сутність якої полягає в тому, що поряд з прямими збитками у підприємства, особливо якщо це підприємство виробниче, виникають невраховані збитки у вигляді умов­но постійних витрат, до яких відносять витрати з електро­енергії, заробітної плати персоналу, що отримує фіксовані оклади тощо. Якщо, наприклад, підприємство внаслідок прострочення поставки комплектуючих не виконало план виготовлення певної продукції, то її собівартість, відповід­но, збільшилася за рахунок того, що умовно-постійні ви­трати розподілилися на меншу кількість випущеної продук­ції, а це, у свою чергу, призводить до зменшення прибутку, який, як відомо, становить різницю між собівартістю та ціною реалізації. Крім того, слід враховувати, що претен­зія направляється боржнику не тільки і не стільки для додержання досудового порядку врегулювання господар­ського спору, скільки для того, щоб у позасудовому поряд­ку врегулювати суперечки, які виникли. А підвищені суми претензії, не підкріплені доказами, автоматично ставлять спір на розгляд господарського суду, тому що відповідач ні в якому разі з такою претензією не погодиться.):

• особливу увагу слід звернути на правильність оформ­лення претензії: точність реквізитів, як своїх, так і борж-

Форми участі адвокатів у цивільному та господарському процесах

ника (відомі випадки, коли претензія була спрямована за помилковою адресою, у результаті чого господарський суд визначав досудовий порядок вирішення спору таким, що не відбувся, або коли помилки у своїх реквізитах спричи­няли те, що грошові суми за задоволеною претензією не надходили у розпорядження заявника претензії);

• адвокату-представнику необхідно переконатися в то­му, що відправлення претензії та адреса боржника знайшли відображення у певному документі, який підтверджує її від­правлення.

Згідно зі статтею 7 ГПК України, претензія підлягає роз­гляду в місячний строк з дня її одержання.

У тих випадках, коли обов'язковими для обох сторін правилами або договором передбачено право повторної перевірки забраковано! продукції (товарів) підприєм-ством-виготовлювачем, претензії, пов'язані з якістю та комплектністю продукції (товарів), розглядаються про­тягом двох місяців.

Якщо до претензії не додано всі документи, необхідні для її розгляду, вони витребуються у заявника із зазначен­ням строку їх подання, який не може бути менше п'яти днів, не враховуючи часу поштового обігу. При цьому пе­ребіг строку розгляду претензії зупиняється до одержан­ня витребуваних документів чи закінчення строку їх по­дання. Якщо витребувані документи у встановлений строк не надійшли, претензія розглядається за наявни­ми документами.

Вимоги названої статті ставлять перед представником заявника претензії завдання контролю за строком розгля­ду претензії. Необхідність такого контролю випливає та­кож із вимог статті 9 ГПК України, яка передбачає мож­ливість стягнення штрафу за порушення строків розгляду претензії чи залишення її без відповіді.

Готуючи докази, адвокат-представник повинен виходи­ти з таких положень:

• кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, обґрунтовуючи свої вимоги та запе­речення;

Розділ 5

• докази представляються сторонами та іншими учас­никами процесу;

• докази повинні бути відносними та допустимими;

• не доказуються також факти, встановлені рішеннями господарських судів під час розгляду однієї справи у вирі­шенні спору між тими самими сторонами;

• вирок суду в кримінальній справі, який набрав чин­ності, є обов'язковим для господарського суду в питаннях наявності певних дій та особи того, ким вони вчинені;

• рішення суду в цивільній справі, що набрали чин­ності, є обов'язковими для господарського суду стосовно фактів, які встановлені судом та мають значення для рі­шення у справі;

• факти, які відповідно до закону вважаються встанов­леними, не доказуються під час розгляду справи.

Особливістю господарських правовідносин і спорів, які випливають з них, є те, що, як правило, вони закріплені письмово у формі договорів, протоколів, актів, бухгал­терських документів тощо. Таким чином, збираючи дока­зи, адвокат повинен приділяти особливу увагу письмовим доказам, як їх формі, так і змісту.

У деяких випадках під час вирішення спору виникають питання, які потребують спеціальних знань. У цьому ви­падку адвокат згідно зі статтею 41 ГПК України повинен запропонувати господарському суду ці питання для вирі­шення їх експертом. І хоча кінцевий перелік питань для експерта встановлюється судом, сторони мають право до початку експертизи заявити мотивований відвід експерту в порядку, встановленому у ГПК України.

Заключним етапом підготовки матеріалів справи для розгляду в господарському суді є подання позовної заяви.

Позовна заява подається до господарського суду в пись­мовій формі і підписується повноважною посадовою осо­бою позивача або його представником, прокурором чи його заступником, громадянином — суб'єктом підприємниць­кої діяльності або його представником.

Позовна заява повинна містити:

• найменування господарського суду, до якого подаєть­ся заява;

Форми участі адвокатів у цивільному та господарському процесах

• найменування сторін; їх поштові адреси; найменуван­ня і номери рахунків сторін у банківських установах;

• документи, що підтверджують за громадянином ста­тус суб'єкта підприємницької діяльності;

• зазначення ціни позову, якщо позов підлягає гро­шовій оцінці; суми договору (у спорах, що виникають під час укладання, зміни та розірвання господарських дого­ворів);

• зміст позовних вимог; якщо позов подано до кількох відповідачів — зміст позовних вимог щодо кожного з них;

• виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги;

• зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрун­тований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов;

• відомості про вжиття заходів досудового врегулюван­ня спору у випадках, передбачених статтею 5 ГПК України;

• відомості про вжиття запобіжних заходів відповідно до розділу V-I ГПК України;

• перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви.

У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, якщо вони необхідні для правильного вирішення спору.

Позовна заява повинна бути оціненою. Ціна позову ви­значається:

1) у позовах про стягнення грошей — стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим доку­ментом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку;

2) у позовах про витребування майна — вартістю май­на, що витребується;

3) у позовах, які складаються з кількох самостійних ви­мог — загальною сумою усіх вимог;

4) у позовах про стягнення іноземної валюти — в іно­земній валюті та у гривнях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день по­дання позову.

До ціни позову включаються також вказані в позовній заяві суми неустойки (штрафу, пені), а якщо вони не вка­зані — їх суми, визначені суддею.

Розділ 5

Ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціну позову визначає суддя.

Позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані, пода­ючи позов, надіслати сторонам копії позовної заяви та дода­них до неї документів, якщо цих документів у сторін немає.

Такий самий обов'язок покладається на позивача у разі залучення господарським судом до участі у справі іншого відповідача, заміни господарським судом неналежного від­повідача.

До позовної заяви додаються документи, які підтвер­джують:

• вжиття заходів досудового врегулювання господарсько­го спору у випадках, передбачених статтею 5 ГПК України, з кожним з відповідачів (у спорах, що виникають під час укла­дання, зміни чи розірвання договорів - - відповідно до­говір, проект договору, лист, який містить вимогу про ук­ладання, зміну чи розірвання договору, відомості про про­позиції однієї сторони і розгляд їх у встановленому поряд­ку, відповідь другої сторони, якщо її одержано, та інші до­кументи; у спорах, що виникають під час виконання дого­ворів та з інших підстав — копія претензії, докази її надси­лання відповідачу, копія відповіді на претензію, якщо від­повідь одержано);

• відправлення відповідачеві копії позовної заяви і до­даних до неї документів;

• сплату державного мита у встановлених порядку і роз­мірі;

• сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу;

• обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

До заяви про визнання акта недійсним додається також копія оспорюваного акта або засвідчений витяг з нього.

До позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджу­ють повноваження представника позивача.

Відповідач має право після одержання ухвали про пору­шення справи надіслати:

1) господарському суду — відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову;

Форми участі адвокатів у цивільному та господарському процесах

2) позивачу, іншим відповідачам, а також прокурору, який бере участь у судовому процесі, — копію відзиву.

Відзив підписується повноважною особою відповідача або його представником.

Відзив повинен містити: найменування позивача і номер справи; мотиви повного або часткового відхилення вимог по­зивача з посиланням на законодавство, а також докази, що обґрунтовують відхилення позовної вимоги; перелік доку­ментів та інших доказів, що додаються до відзиву (у тому числі про надіслання копій відзиву і доданих до нього доку­ментів позивачеві, іншим відповідачам, прокурору).

До відзиву, підписаного представником відповідача, до­дається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника відповідача.

Відповідач має право до прийняття рішення щодо спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгля­ду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємопов'язаний з первісним.

Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.

Стаття 66 ГПК України визначає, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або зі своєї ініціативи має право вжити за­ходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допус­кається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо не­вжиття таких заходів може утруднити чи зробити немож­ливим виконання рішення господарського суду.

Позов забезпечується:

• накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;

• забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

• забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

• зупиненням стягнення на підставі виконавчого доку­мента або іншого документа, за яким стягнення здійс­нюється у безспірному порядку.

Про забезпечення позову виноситься ухвала. Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено. Питання про скасування забезпечення позову вирішується госпо-

Розділ 5

дарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

Таким чином, вжиття заходів для забезпечення позову -право, а не обов'язок господарського суду.

Суд, як правило, дуже ретельно аналізує ситуацію перед тим як вирішити питання про забезпечення позову, оскіль­ки з переліку самих заходів забезпечення можна зробити висновок, що вони ставлять у складне становище відпові­дача і можуть навіть завдати йому збитків.

Отже, адвокат — представник позивача, приймаючи рі­шення про подання до господарського суду заяви про вжит­тя заходів щодо забезпечення позову, повинен скласти йо­го мотивовано та переконливо.

5.2.3. Участьадвоката-представника в розгляді господарських справу суді

Відповідно до статті 69 ГПК України спір має бути вирі­шено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Спір про стягнення заборгованості за опротестованим векселем має бути вирішено господарським судом у строк не більше одного місяця від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках голова господарського суду (чи за­ступник голови господарського суду) має право продовжи­ти строк вирішення спору, але не більш як на один місяць. За клопотанням обох сторін чи клопотанням однієї сторо­ни, погодженим з другою стороною, спір може бути вирі­шено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою цієї статті.

Беручи участь у розгляді справи, адвокат-представник повинен керуватися вимогами ГПК України та принципа­ми господарського процесу, які визначатотт,. що:

• учасники процесу рівні перед законом і господарським судом;

Форми участі адвокатів у цивільному та господарському процесах

• вирішення спорів у господарському суді є відкритим, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам охо­рони державної та комерційної таємниці, або коли проти цього є обґрунтовані заперечення однієї зі сторін або обох сторін;

• господарський суд сприяє досягненню згоди між сто­ронами;

• порядок ведення засідання визначається суддею гос­подарського суду, який головує на засіданні.

Як правило, після оголошення складу господарського суду і осіб, які беруть участь у розгляді справи, суд надає позивачу та його представнику можливість викласти свої міркування по суті справи. У своєму виступі позивач прак­тично повторює зміст позовної заяви, оголошує документи, які не були додані до позовної заяви, посилається на пока­зання свідків, спеціалістів, які надалі будуть заслухані.

Після виступу позивача та його представника суд надає можливість присутнім ставити їм питання. У цей момент відповідач та його представник, а також інші особи, які бе­руть участь у справі, уточнюють нез'ясовані моменти у по­ясненнях позивача, конкретизують позицію з принципо­вих питань, якщо вона у позовній заяві позивача викладе­на нечітко. Далі заслуховуються експерти та інші особи, які беруть участь у справі.

Особливістю господарського процесу, на відміну від кримінального та цивільного, є його помірна регламента­ція у порядку ведення засідання.

Виступи сторін і відповіді на питання можуть неоднора­зово повторюватись у міру з'ясування обставин спору.

Після закінчення розгляду спору господарський суд приймає рішення. Прийняте рішення оголошується суд­дею господарського суду в засіданні після закінчення роз­гляду справи.

Рішення господарського суду набирає законної сили піс­ля закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає за­конної сили після закінчення десятиденного строку з дня

Розділ 5

підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеля­ційного подання рішення, якщо його не скасовано, наби­рає законної сили після розгляду справи апеляційною ін­станцією.

5.2.4. Робота адвоката під час перегляду судових рішень в апеляційному та касаційному порядку, перегляду судових рішень Вищого господарського суду України Верховним Судом України, а також перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами

Відповідно до статті 91 ГПК України сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор — апе­ляційне подання на рішення місцевого господарського су­ду, яке не набрало законної сили.

Апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення — з дня підписання рішення, оформлено­го відповідно до статті 84 ГПК України.

Апеляційна скарга (подання) подається (вноситься) у письмовій формі та повинна містити:

1) найменування апеляційного господарського суду, до якого подається скарга (подання);

2) найменування місцевого господарського суду, який прийняв рішення, номер справи та дату прийняття рішення;

3) вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу (подання), а також підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення, з посиланням на законодавство і матеріали, що е у справі або подані додатково;

4) перелік документів, доданих до гкарги (подання). Апеляційна скарга підписується особою, яка подає

скаргу, або її представником.

 

форми участі адвокатів у цивільному та господарському процесах

До скарги додаються докази сплати державного мита і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншій сто­роні у справі копію цієї скарги і доданих до неї документів, яких у сторони немає.

Сторона у справі, отримавши апеляційну скаргу (подан­ня), має право надіслати відзив на неї апеляційній інстан­ції та особі, яка подала скаргу (подання).

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу (подання) не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарсько­го суду.

Згідно зі статтею 107 ГПК України сторони у справі ма­ють право подати касаційну скаргу, а прокурор касаційне подання на рішення місцевого господарського суду, що на­брало законної сили, та на постанову апеляційного суду. Касаційну скаргу мають право подати також особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рі­шення чи постанову, що стосується їхніх прав і обов'язків.

Вищий господарський суд України переглядає за касацій­ною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.

Касаційна скарга (подання) подається (вноситься) до Вищого господарського суду України через місцевий чи апеляційний господарський суд, який прийняв оскаржува­не рішення чи постанову.

Касаційна скарга (подання) може бути подана (внесена) протягом одного місяця з дня набрання рішенням місцево­го господарського суду чи постановою апеляційного госпо­дарського суду законної сили.

Касаційна скарга (подання) подається (вноситься) у письмовій формі і повинна містити:

1) найменування касаційної інстанції;

2) найменування місцевого або апеляційного госпо­дарського суду, судове рішення якого оскаржується, номер справи та дату прийняття рішення або постанови;

3) найменування особи, що подає скаргу (подання), та іншої сторони (сторін) у справі;

4) вимоги особи, що подала скаргу (подання), із зазна­ченням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права;

5) перелік доданих до скарги (подання) документів.

Не допускаються посилання у касаційній скарзі (подан­ні) на недоведеність обставин справи.

Касаційна скарга підписується особою, яка подала скар­гу, або її уповноваженим представником.

До скарги додаються докази сплати державного мита і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Особа, яка подала касаційну скаргу, надсилає іншій сто­роні у справі копії касаційної скарги і доданих до неї доку­ментів, які у цієї сторони відсутні.

Сторона у справі, отримавши касаційну скаргу (подан­ня), має право надіслати відзив на неї касаційній інстанції та особі, що подала скаргу (подання).

Відсутність відзиву на касаційну скаргу (подання) не пе­решкоджає перегляду судового рішення, що оскаржується.

Відповідно до статті 111-14 ГПК України сторони у справі та Генеральний прокурор України мають право ос­каржити в касаційному порядку постанову Вищого госпо­дарського суду України, прийняту за наслідками перегля­ду рішення місцевого господарського суду, що набрало за­конної сили, чи постанови апеляційного господарського суду, а також ухвалу Вищого господарського суду України про повернення касаційної скарги (подання) до Верховного Суду України.

Верховний Суд України переглядає в касаційному по­рядку постанови чи ухвали Вищого господарського суду України у випадках, коли вони оскаржені:

• з мотивів застосування Вищим господарським судом України закону чи іншого нормативно-правового акта, що суперечить Конституції України;

• у разі їх невідповідності рішенням Верховного Суду України чи Вищого суду іншої спеціалізації з питань за­стосування норм матеріального права;

• у зв'язку з виявленням різного застосування Вищим господарським судом України одного й того самого поло­ження закону чи іншого нормативно-правового акта в ана­логічних справах;

• з мотивів невідповідності постанов чи ухвал міжна­родним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

Форми участі адвокатів у цивільному та господарському процесах

• на підставі визнання постанов чи ухвал міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, такими, що порушують міжнародні зобов'язання України.

Касаційна скарга, касаційне подання Генерального про­курора України на постанову чи ухвалу Вищого госпо­дарського суду України можуть бути подані не пізніше од­ного місяця з дня її прийняття.

Стаття 112 ГПК України дає господарському суду право переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало за­конної сили, за нововиявленими обставинами, що мають іс­тотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.

Судове рішення господарського суду може бути перегля­нуте за нововиявленими обставинами за заявою сторони, поданням прокурора не пізніше двох місяців з дня встанов­лення обставин, що стали підставою для перегляду судово­го рішення.

Заява, подання прокурора подаються стороною до госпо­дарського суду, який прийняв судове рішення.

Заявник зобов'язаний надіслати іншим сторонам копії заяви та доданих до неї документів.

До заяви додаються документи, що підтверджують надіслання копії заяви іншим сторонам, та документ про сплату державного мита.

Запитання і завдання для самоконтролю

1. У якій ролі адвокат може брати участь у цивільному процесі?

2. Які особливості правового статусу адвоката в цивільному процесі?

3. Як оформлюються повноваження адвоката на здійс­нення представництва в цивільному процесі?

4. Які повноваження адвоката під час ведення цивіль­них справ у суді першої інстанції?

5. Які особливості роботи адвоката під час ведення цивільних справ на стадіях апеляційного та касаційного провадження, а також перегляду рішень, ухвал, що набра-

Розділ 5

ли законної сили, у зв'язку з нововиявленими та винятко­вими обставинами?

6. Які особливое^ правового статусу адвоката під час участі у вирішенні справ про господарські спори?

7. Яка роль адвоката в досудовому вирішенні госпо­дарських спорів?

8. На що повинен зважати адвокат, розраховуючи пре­тензію?

9. Яка особливість доказування у справах про госпо­дарські спори?

10. Дайте хараІІтеРисп1икУ роботи адвоката під час розгляду господарських справ та стадіях апеляційного та касаційного провадІЇ™**, перегляду судових рішень Вищо­го господарського сЦдУ України Верховним Судом України, а також перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявле­ними обставинами-

Розділ 6

УЧАСТЬ АДВОКАТІВ

У АДМІНІСТРАТИВНОМУ ПРОЦЕСІ

І





Последнее изменение этой страницы: 2016-06-28; просмотров: 432; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 52.203.18.65 (0.013 с.)