Предмет, система і нормативно-правові джерела навчальної дисципліни «Адвокатура України».

ЗАПИТАННЯ ДО ІСПИТУ

Предмет, система і нормативно-правові джерела навчальної дисципліни «Адвокатура України».

Предмет курсу "Адвокатура України " (широке розуміння) процес виникнення та сучасний устрій адвокатури. Система курсу охоплює питання, присвячені правовим основам функціонування органів адвокатури, правовому статусу адвоката та його помічника, організаційним формам та видам діяльності адвокатів, формам участі адвокатів у кримінальному та цивільному судочинстві, розгляді госпо­дарських спорів.

Захист прав та інтересів громадян і організацій здійсню­ється у вигляді надання консультацій з правових питань, складання докумен­тів та ділових паперів правового характеру, виступів ад­вокатів у суді як захисників у кримінальній справі, пред­ставників у цивільній справі, справі про адміністративне правопорушення або справі з господарського спору.

Система курсу "Адвокатура України" скла­дається з двох частин:

m Загальна: вивчаються питання та проблеми, характерні для будь-якої діяльності будь-якого адвоката або адвокатського об'єднання: історія розвитку адвокатури, загальні основи функціонування та напрями діяльності, вимоги, які ставляться до адвокатів, їх правовий статус, статус помічника адвоката, дисциплінарна відпові­дальність і порядок притягнення до неї.

m Особлива: розглядаються питання здій­снення адвокатом окремих видів діяльності:

û надання консультацій;

û складання документів правового характеру;

û участь адвоката в дізнанні та досудовому слідстві, у розгляді кримінальних справ у судах;

û участь адвоката в розгляді цивільних справ у судах;

û участь адвоката у вирішенні господарських спорів;

û участь адвоката в адміністративному судочинстві.

Особливістю цього курсу є наявність практичних за­вдань, які допоможуть слухачам отримати більш точні уявлення про специфіку діяльності адвокатів. Викладання курсу "Адвокатура України" є нагального потребою сьогодення, тому що питання захисту прав і сво­бод громадян вийшло на перший план, інтерес до діяль­ності адвокатури зростає.

Законодавство в широкому розумінні система ЗУ та підзаконних актів, що регулюють організацію і діяльність адвокатури:

þ КУ (п. 14 ч. 2 ст. 92; ч. 2 ст. 59; ст. 131; ст. 29; ч. 3 ст. 129)

þ Рішення КС: 1) за зверненням громадянина Солдатова 2000; 2) за зверненням громадянина Голованя 2010

þ ЗУ "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"

þ Конвенція про захист прав і основпоположних свобод 1950

þ "Основні положення про роль адвокатів" ООН, 1990.

þ Загальний кодекс правил для адвокатів країн Європейського співтовариства

þ ЗУ "Про судоустрій і статус суддів", "Про КСУ", Про ВРЮ"…

þ КПК, ЦПК, КК, КУпАП

þ Положення про кваліфікаційну дисциплінарну комісію адвокатури від 1993

þ Положення про Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури

þ Указ Президента «Про деякі заходи щодо підвищення рівня адвокатури»

þ Порядок реєстрації адвокатських об'єднань, 1993

þ Правила адвокатської етики, 1999

þ Порядок підвищення кваліфікації адвокатами України, 2010

þ Роз'яснення та інші рішення ВККА

Історичні аспекти становлення адвокатури та адвокатської діяльності.

Існують літературні джерела, які свідчать про наявність судів та інституту захисників у Єгипті. Процес з усного та гласного, яким він буває на нижчих ступенях культури, вже став на писемним і таємним. Обидві позовні сторони двічі обмінювалися позовними паперами, а після того ухвалювалося рішення. "У такий спосіб єгиптяни вирішують усі позови, вважаючи, що промови захисників сильно замінюють справедливість". Отже, в Єгипті адвокатура, вірогідно, з'явилася в найдавніші часи, але і була майже зовсім знищена, не встигнувши розвинутися.

У давній Індії правосуддя вершилося царем, що виконував роль верховного судді, та колегіальними судами. Процес ґрунтувався на принципах усності, гласності та змагальності, як у цивільних, так і у кримінальних справах. Доведено, що тут була відома адвокатура, до того ж обов'язки правозаступництва та представництва поєднувалися в одному класі осіб.

У давніх іудеїв право ототожнювалося з релігією. Судді вважалися намісниками Ієгови. Головний їх обов'язок неупередженість та милосердя. Провадження ґрунтувалося на принципах усності, гласності та змагальності та права підсудних ретельно захищалися. За таких обставин виникнення адвокатури було незворотним. У давні часи захисником міг стати будь-хто охочий. Це допускалося беззастережно і навіть вважалося священним обов'язком. Пізніше за талмудичним правом, при судах Синедріону перебували особи, що готувалися стати суддями та носили звання кандидатів. Вони були присутніми на засіданнях та могли виголошувати промови на захист підсудних. Будучи фахівцями, вони більше наближались до адвокатів. Але через те, що вони виступали не на запрошення підсудних та без попереднього погодження з ними, їх все-таки не можна визнати адвокатами в нинішньому розумінні.

Найвищого рівня розвитку судової системи, який реально передував виникненню інституту захисництва, досягли Афіни найдемократичніша держава давнього рабовласницького світу. Безпосередній поштовх до злету ораторського мистецтва здійснили знамениті закони Солона, які передбачали, що кожен афінянин повинен особисто захищати свої інтереси в суді. Те, що далеко не всі були здатні захищатися в суді самостійно, призвело до появи логографів, які складали виступи по судових справах. Реальним поштовхом до виникнення і розвитку інститутів представництва та захисництва, що згодом стали основним змістом діяльності адвокатури, слід вважати появу судів, де було запроваджено змагальність. Якщо позивач чи відповідач хотіли особисто обстоювати свої інтереси, але не вміли як слід побудувати свою промову, вони могли скористатися допомогою диктографа чи логографа. Роль останніх зводилася до складання промов, які заучували і виголошували в суді позивач чи відповідач.

Чинником трансформації красномовця в судового оратора була свідомість грецького суспільства, яка влучно виражена висловом Аристотеля " Соромно не вміти захищати себе рукою, але ще більш соромно не вміти захищатись словом ". На перших етапах розвитку судочинства у Греції змагальність превалює у формі самозахисту від обвинувачення.

У Греції діяв також суд Геліеї, створений Солоном, де присяжними виступали 600 геліастів представників демосу. Водночас існують історичні факти про допустимість обвинувача на судових процесах грецької геліеї. За того ж Солона були створені спеціальні суди, які розглядали спори землевласників з аристократами. З часом усталилася практика, коли суд дозволяв, щоб поряд зі стороною на захист її інтересів виступала інша особа сінегор. Це вже був крок до появи адвокатів.

РИМСЬКА ЮСТИЦІЯ:

Виникнення та утвердження легісакційного судового процесу в Давньому Римі стало періодом народження адвокатури. Розгляд справ складався із двох стадій:

1) розгляд справ претором мала на меті підготувати справу до розгляду

2) розгляд по суті.

Назва професії походить від латинського advokatus (advokare) -"закликаю на допомогу". В цю епоху адвокатура діяла як приватний інститут. В імператорському Римі адвокатура набула становища особливої корпорації при суді з чітким регулюванням умов адвокатської практики, прав та обов'язків адвокатів. Дисциплінарний нагляд здійснювався судом. Адвокатом найчастіше була особа, яка володіла знанням законів і була досвідчена у слові. Адвокат не обов'язково був професійним, але існував за рахунок оплати його праці. Саме красномовності і вмінню заволодіти аудиторією надавалося головне значення. Якщо захисту потребувала особа, яка не мала змоги запросити платного захисника, представником могли бути родичі чи знайомі.

Адвокатура та адвокатська діяльність в контексті Конституції України, Кримінального процесуального кодексу, Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та інших нормативно-правових документів.

КОНСТИТУЦІЯ

Стаття 59. Кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Стаття 92. Виключно законами України визначаються основи організації та діяльності адвокатури.

Стаття 131: ВРЮ складається з 20 членів. З'їзд адвокатів України обирає 3.

15 серпня 2012 року набрав чинності ЗУ „Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, крім деяких норм, що набудуть чинності дещо пізніше (п. 1 розділу IX. Прикінцеві положення).

Основні вимоги до особи, що має намір стати адвокатом, залишились незмінними:

³ повна вища юридична освіта

³ володіння державною мовою

³ наявність стажу роботи в галузі права не менше 2-х років

³ успішне складення кваліфікаційного іспиту

³ прийняття присяги адвоката України.

Нововведенням Закону стало запровадження додаткового 6-місячного стажування особи, яка успішно склала кваліфікаційний іспит, для визначення можливості такої особи самостійно здійснювати адвокатську діяльність. Керівником стажування може бути адвокат України, який має стаж адвокатської діяльності не менше 5-ти років. В одного адвоката можуть проходити стажування не більше трьох стажистів одночасно. За результатами стажування керівник стажування складає звіт про оцінку стажування та направляє його раді адвокатів регіону. Результати стажування оцінюються радою адвокатів регіону протягом 30 днів з дня отримання звіту. За результатами стажування керівник стажування складає звіт про оцінку стажування і направляє його раді адвокатів регіону, яка у свою чергу приймає рішення про видачу особі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю або продовження стажування на строк від 1-го до 3-х місяців. Від стажування звільняються особи, які на день звернення із заявою про допуск до складення кваліфікаційного іспиту мають стаж роботи помічника адвоката не менше 1 року за останні 2 роки.

Законом надано визначення клієнта адвоката, яким відтепер можуть бути не тільки будь-які фізичні та юридичні особи, а й органи державної влади та органи МС. Крім того, розширено види адвокатської діяльності, професійні права та обов’язки адвоката, його гарантії. Більш детально визначено перелік діяльності, що є несумісною з адвокатською:

· військова або альтернативна (невійськова) служба

· нотаріальна діяльність

· судово-експертна діяльність

· робота на посадах осіб, зазначених у ЗУ „ Про засади запобігання і протидії корупції ” (всі найвищі посадові особи країни, судді, депутати, посадові особи органів прокуратури, СБУ, дипломатичної, митної, податкової служби, члени ЦВК, посадові особи МС, інші державні службовці).

Найзначнішим нововведенням Закону є закріплення розгалуженої системи органів адвокатського самоврядування та наділення їх широкими повноваженнями у сфері прийняття важливих для інституту адвокатури рішень. Органи адвокатського самоврядування самостійно вирішуватимуть питання формування високопрофесійного адвокатського корпусу, встановлення професійних стандартів та етичних вимог до здійснення адвокатської діяльності, представництва і захисту загальних інтересів адвокатів, співпраці адвокатури з органами державної влади, органами МС, юридичними та фізичними особами, фінансування діяльності органів адвокатського самоврядування.

Важливою новелою також є „виведення” Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури з-під контролю КМ, як це було згідно попереднього закону про адвокатуру 1992. Відтепер ВККА підконтрольна і підзвітна виключно з’їзду адвокатів України (вищому органу адвокатського самоврядування) та Раді адвокатів України (діє у період між з’їздами). Слід також зазначити, що за новим Законом до складу ВККА входитимуть виключно адвокати, при чому кожний регіон буде представлений своїм представником. Нагадаємо, що згідно попереднього закону до складу ВККА також входили представник ВС, Міністерства юстиції, Спілки адвокатів.

16 січня 2013 року Єдиний реєстр адвокатів України, який містить інформацію про чисельність і персональний склад адвокатів, а також адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності.

НОВЕЛИ: У Законі вперше дається дефініція деяких понять, зокрема: договору про надання правової допомоги; захисту; представництва.

Адвокатська діяльність здійснюється уже не на принципі верховенства закону, а на принципі верховенства права. Новим принципом здійснення адвокатської діяльності став принцип уникнення конфлікту інтересів.

Адвокатську діяльність на Україні можуть здійснювати уже не тільки громадяни України, а й іноземці. Адвокатом може бути особа, яка має не просто вищу юридичну освіту, а повну вищу юридичну освіту, тобто адвокатом може бути спеціаліст чи магістр, але не може бути бакалавр. Для адвоката вперше вводиться вимога щодо володіння державною мовою та проходження стажування (останнє за окремими винятками).

Адвокатом не може бути тільки та особа, яка має непогашену чи незняту в установленому законом порядку судимість за вчинення тяжкого, особливо тяжкого злочину, а також злочину середньої тяжкості, за який призначено покарання у виді позбавлення волі, тобто на відміну від попереднього Закону адвокатом може бути особа, яка має непогашену чи незняту судимість за вчинення злочину невеликої тяжкості або середньої тяжкості при умові, якщо за цей злочин їй призначено будь-яке кримінальне покарання не пов’язане з позбавленням волі.

Разом з тим з’явилися нові перешкоди для заняття адвокатською діяльністю: не може бути адвокатом особа, яка позбавлена права на заняття адвокатською діяльністю, протягом 2 років з дня прийняття рішення про припинення права на заняття адвокатською діяльністю; а також особа звільнена з посади судді, прокурора, слідчого, нотаріуса, з державної служби або служби в органах МС за порушення присяги, вчинення корупційного правопорушення, протягом 3 років з дня такого звільнення.

Вперше у Законі врегульовано питання про зупинення адвокатської діяльності у разі виникнення обставин несумісності. У такому випадку адвокат у триденний строк з дня виникнення таких обставин подає до ради адвокатів регіону за адресою свого робочого місця заяву про зупинення адвокатської діяльності.

Вперше у Законі врегульовано питання про допуск до складення кваліфікаційного іспиту. Особа, яка виявила бажання стати адвокатом має право звернутися до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за місцем проживання із заявою про допуск до складення кваліфікаційного іспиту. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури перевіряє відповідність особи вимогам. За наявності письмової згоди такої особи кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, кваліфікаційна палата або визначений нею член палати можуть звертатися із запитами до органів державної влади, органів МС, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об’єднань, що зобов’язані не пізніше 10 робочих днів з дня отримання запиту надати необхідну інформацію. У разі ненадання особою, яка виявила бажання стати адвокатом, письмової згоди на перевірку повноти та достовірності повідомлених нею відомостей така особа до кваліфікаційного іспиту не допускається. Строк розгляду заяви про допуск до складення кваліфікаційного іспиту не повинен перевищувати 30 днів з дня її надходження. Особі, яка звернулася із заявою про допуск до складення кваліфікаційного іспиту, повідомляється про прийняте рішення письмово протягом 3 днів з дня його прийняття. У разі прийняття рішення про відмову в допуску особи в рішенні кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури в обов’язковому порядку зазначаються причини такої відмови. Рішення про відмову може бути оскаржено до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду протягом 30 днів.

Також вперше у Законі врегульовано питання про кваліфікаційний іспит атестування особи, яка виявила бажання стати адвокатом. Кваліфікаційний іспит полягає у виявленні теоретичних знань у галузі права, історії адвокатури, адвокатської етики особи, яка виявила бажання стати адвокатом, а також у виявленні рівня її практичних навичок та умінь у застосуванні закону. Організація та проведення кваліфікаційного іспиту здійснюється кваліфікаційною палатою кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. Кваліфікаційні іспити проводяться не рідше 1 разу на 3 місяці. Особі, яка склала кваліфікаційний іспит, протягом 10 днів з дня складення кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури безоплатно видає свідоцтво про складення кваліфікаційного іспиту, яке дійсне протягом 3 років. Особа, яка не склала кваліфікаційний іспит, може бути допущена до його складення повторно не раніше ніж через 6 місяців. Особа, яка не склала кваліфікаційний іспит повторно, може бути допущена до наступного кваліфікаційного іспиту не раніше ніж через 1 рік. Особа, яка не склала кваліфікаційний іспит, може протягом 30 днів з дня отримання рішення комісії оскаржити його до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду, які можуть залишити оскаржуване рішення без змін, або зобов’язати кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури провести повторний кваліфікаційний іспит у найближчий час проведення таких іспитів.

Новими видами адвокатської діяльності стали:

Ü надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;

Ü правовий супровід діяльності органів державної влади, органів МС, держави;

Ü представництво інтересів держави, органів державної влади, органів МС в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана ВР.

Значно розширено перелік гарантій адвокатської діяльності:

§ адвокату гарантується право на безпеку під час участі у кримінальному судочинстві;

§ забороняється залучати адвоката до конфіденційного співробітництва під час проведення оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій, якщо таке співробітництво буде пов’язане або може призвести до розкриття адвокатської таємниці;

§ забороняється втручання у приватне спілкування адвоката з клієнтом;

§ орган або посадові особи, які затримали адвоката або застосували до нього запобіжний захід, зобов’язані негайно повідомити про це відповідну раду адвокатів регіону;

§ не можуть бути підставою для притягнення адвоката до відповідальності його висловлювання у справі, у тому числі ті, що відображають позицію клієнта, заяви у ЗМІ, якщо не порушуються професійні обов’язки адвоката;

§ забороняється ототожнення адвоката з клієнтом.

У Законі вперше детально врегульовано питання щодо договору про надання правової допомоги. Він укладається в письмовій формі. Хоча може вчинятися усно у випадках:

Ë надання усних і письмових консультацій, роз’яснень із правових питань з подальшим записом в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару;

Ë якщо клієнт невідкладно потребує надання правової допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом 3 днів, а якщо для цього існують об’єктивні перешкоди у найближчий можливий строк. Договір про надання правової допомоги може укладатися на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах, тобто мова іде про укладання договору на виконання третій особі. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції та законам, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката та правилам етики.

У Законі вперше дається вичерпний перелік підстав для відмови в укладенні договору про надання правової допомоги:

© адвокат надає правову допомогу іншій особі, інтереси якої можуть суперечити інтересам особи, яка звернулася щодо укладення договору про надання допомоги;

© доручення на виконання дій виходять за межі професійних прав і обов’язків адвоката;

© результат, досягнення якого бажає клієнт, або засоби його досягнення, на яких він наполягає, є протиправними, суперечать моральним засадам суспільства, присязі адвоката, правилам адвокатської етики;

© адвокат брав участь у відповідному провадженні, і це є підставою для його відводу згідно з процесуальним законом;

© виконання договору про надання правової допомоги може призвести до розголошення адвокатської таємниці;

© адвокат є членом сім’ї або близьким родичем посадової особи, яка брала або бере участь у господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справи про адміністративне правопорушення, щодо яких до адвоката звертаються з пропозицією укладення договору про надання допомоги;

© виконання договору може суперечити інтересам адвоката, членів його сім’ї або близьких родичів, адвокатського бюро або адвокатського об’єднання, засновником якого він є, професійним обов’язкам адвоката, а також у разі наявності інших обставин, що можуть призвести до конфлікту інтересів.

Відмова від укладення договору про надання правової допомоги не звільняє адвоката від виконання обов’язку щодо збереження адвокатської таємниці про відомості, що стали йому відомі від особи, яка звернулася з пропозицією укладення такого договору.

Щодо дисциплінарної відповідальності адвоката. Вперше дається перелік дисциплінарних проступків адвоката:

- порушення вимог несумісності;

- порушення присяги адвоката;

- порушення правил адвокатської етики;

- розголошення адвокатської таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення;

- невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов’язків;

- невиконання рішень органів адвокатського самоврядування.

Вперше встановлюється мінімальний строк зупинення права на заняття адвокатською діяльністю: 1 місяць. Вперше у Законі визначено максимальний строк притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності: 1 рік з дня вчинення дисциплінарного проступку.

У Законі вперше врегульовано питання про коло осіб, які мають право на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою щодо поведінки адвоката кожен, кому відомі факти такої поведінки. Не допускається ініціювання питання про дисциплінарну відповідальність без достатніх підстав, і використання права як засобу тиску на адвоката у зв’язку із здійсненням ним адвокатської діяльності. Дисциплінарну справу стосовно адвоката не може бути порушено за заявою, що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку адвоката, а також за анонімною заявою.

Щодо адвокатського самоврядування. Законом вперше передбачається обов’язкове членство адвокатів у Національній асоціації адвокатів України. Адвокатське самоврядування здійснюється через діяльність конференцій адвокатів регіону (АРК, області, міста Києва, міста Севастополя), рад адвокатів регіону, кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, ревізійних комісій адвокатів регіонів, ревізійної комісії адвокатури, Ради адвокатів, з’їзду адвокатів України.

Формування кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури покладається уже не на органи виконавчої влади, а на конференцію адвокатів регіону. Встановлюються певні вимоги щодо членства у цих комісіях.

До складу Вищої кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури можуть входити виключно адвокати. На неї покладається новий обов’язок: узагальнення дисциплінарної практики кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури. Вперше у Законі врегульовано питання повноважень, періодичності та порядку скликання вищого органу адвокатського самоврядування України з’їзду адвокатів України. Вперше визначено джерела фінансування органів адвокатського самоврядування:

Вперше встановлено, що розмір плати за складання кваліфікаційного іспиту не може перевищувати 3 мінімальних заробітних плат, установлених законом на день подання особою заяви про допуск до складення кваліфікаційного іспиту.

Не секрет, що вирішальна роль у трансформації статусу адвоката, як і багатьох інших понять та положень, закладена КПК, що набрав чинності з 19 листопада 2012. Саме цей документ став визначальним для ролі адвоката у кримінальному процесі і зробив необхідним появу ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

ст. 46. КПК " Загальні правила участі захисника у кримінальному провадженні " формулює вимоги, через які не може переступити захисник:

захисник не має права взяти на себе захист іншої особи або надавати їй правову допомогу, якщо це суперечить інтересам особи, якій він надає або раніше надавав правову допомогу

неприбуття захисника для участі у проведенні певної процесуальної дії, якщо захисник був завчасно попереджений про її проведення, і за умови, що підозрюваний, обвинувачений не заперечує проти проведення процесуальної дії за відсутності захисника, не може бути підставою для визнання цієї процесуальної дії незаконною, крім випадків, коли участь захисника є обов'язковою;

якщо підозрюваний, обвинувачений заперечує проти проведення процесуальної дії за відсутності захисника, проведення процесуальної дії відкладається або для її проведення залучається захисник у порядку" передбаченому ст. 53 Кодексу;

одночасно брати участь у судовому розгляді можуть не більше 5 захисників одного обвинуваченого;

захисник користується процесуальними правами підозрюваного, обвинуваченого, захист якого він здійснює, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо підозрюваним, обвинуваченим і не може бути доручена захиснику з моменту надання документів слідчому, прокурору, слідчому судді, суду;

захисник має право брати участь у проведенні допиту та інших процесуальних діях, що проводяться за участю підозрюваного, обвинуваченого, до першого допиту підозрюваного мати з ним конфіденційне побачення без дозволу слідчого, прокурора, суду, а після першого допиту такі ж побачення без обмеження кількості і тривалості. Такі зустрічі можуть відбуватися під візуальним контролем уповноваженої службової особи, але в умовах, що виключають прослуховування чи підслуховування;

Захисник зобов'язаний прибувати для участі у виконанні процесуальних дій за участю підозрюваного, обвинуваченого. У разі неможливості прибути в призначений строк захисник зобов'язаний завчасно повідомити про таку неможливість та її причини слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд, а у разі, якщо він призначений органом, уповноваженим законом на надання безоплатної правової допомоги, також і цей орган. Захисник після його залучення має право відмовитися від виконання своїх обов'язків лише у випадках:

– якщо є обставини, які згідно з цим Кодексом виключають його участь у кримінальному провадженні;

– незгоди з підозрюваним, обвинуваченим щодо вибраного ним способу захисту, за винятком випадків обов'язкової участі захисника;

– умисного невиконання підозрюваним, обвинуваченим умов укладеного з захисником договору, яке проявляється, зокрема, у систематичному недодержанні законних порад захисника, порушенні вимог цього Кодексу;

– якщо він свою відмову мотивує відсутністю належної кваліфікації для надання правової допомоги у конкретному провадженні, що є особливо складним.

Професійні права адвоката

1. Під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги:

1) звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об’єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб);

2) представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об’єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами;

3) ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для адвокатської діяльності документами та матеріалами, крім тих, що містять інформацію з обмеженим доступом;

4) складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку;

5) доповідати клопотання та скарги на прийомі в посадових і службових осіб та відповідно до закону одержувати від них письмові мотивовані відповіді на ці клопотання і скарги;

6) бути присутнім під час розгляду своїх клопотань і скарг на засіданнях колегіальних органів та давати пояснення щодо суті клопотань і скарг;

7) збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази, в установленому законом порядку запитувати, отримувати і вилучати речі, документи, їх копії, ознайомлюватися з ними та опитувати осіб за їх згодою;

8) застосовувати технічні засоби, у тому числі для копіювання матеріалів справи, в якій адвокат здійснює захист, представництво або надає інші види правової допомоги, фіксувати процесуальні дії, в яких він бере участь, а також хід судового засідання в порядку, передбаченому законом;

9) посвідчувати копії документів у справах, які він веде, крім випадків, якщо законом установлено інший обов’язковий спосіб посвідчення копій документів;

10) одержувати письмові висновки фахівців, експертів з питань, що потребують спеціальних знань;

11) користуватися іншими правами, передбаченими цим Законом та іншими законами.

Рада адвокатів регіону.

Рада адвокатів регіону (ст. 48 Закону). У період між конференціями адвокатів регіону функції адвокатського самоврядування у регіоні виконує рада адвокатів регіону. Рада адвокатів регіону підконтрольна і підзвітна конференції адвокатів регіону. Голова та члени ради адвокатів регіону обираються конференцією адвокатів регіону з числа адвокатів, стаж адвокатської діяльності яких становить не менше 5 років та адреса робочого місця яких знаходиться в АРК, області, місті Києві, місті Севастополі і відомості про яких включено до ЄРА, строком на 5 років.

Одна й та сама особа не може бути головою або членом ради адвокатів регіону більше ніж два строки підряд. Кількість членів ради адвокатів регіону визначається конференцією адвокатів регіону.

На першому засіданні члени ради адвокатів регіону за пропозицією голови ради обирають зі свого складу заступника голови та секретаря ради. Голова, заступник голови, секретар, член ради адвокатів регіону не можуть одночасно входити до складу кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, ВКДК адвокатури, ревізійної комісії адвокатів регіону, Вищої ревізійної комісії адвокатури. Ради адвокатів, комісії з оцінювання якості, повноти та своєчасності надання адвокатами безоплатної правової допомоги. Голова, заступник голови, секретар, член ради адвокатів регіону можуть бути достроково відкликані з посади за рішенням органу адвокатського самоврядування, який їх обрав. Рада адвокатів регіону:

Í представляє адвокатів регіону;

Í складає порядок денний, скликає та забезпечує проведення конференції адвокатів регіону;

Í забезпечує виконання рішень конференції адвокатів регіону, здійснює контроль за їх виконанням;

Í здійснює інформаційно-методичне забезпечення адвокатів регіону, сприяє підвищенню їх кваліфікації;

Í приймає присягу адвоката України;

Í визначає представників адвокатури до складу конкурсної комісії з відбору адвокатів для надання безоплатної вторинної правової допомоги;

Í сприяє забезпеченню гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних і соціальних прав адвокатів;

Í розпоряджається коштами та майном відповідно до затвердженого кошторису;

Í забезпечує внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів;

Í утворює комісію з оцінювання якості, повноти та своєчасності надання адвокатами безоплатної правової допомоги;

Í виконує інші функції, рішень конференції адвокатів регіону, Ради адвокатів, з'їзду адвокатів України.

Засідання ради адвокатів регіону є повноважним, якщо в його роботі бере участь більше половини її членів. Рада адвокатів регіону приймає рішення шляхом голосування більшістю голосів від загальної кількості її членів. Голова, заступник голови, секретар ради адвокатів регіону можуть отримувати винагороду за свою роботу, розмір та порядок виплати якої встановлюються конференцією адвокатів регіону.

Рада адвокатів регіону є юридичною особою. Установчим документом ради адвокатів регіону є положення про раду адвокатів регіону, яке затверджується Радою адвокатів. Рада адвокатів своїм рішенням від 2012 затвердила Положення про раду адвокатів регіону. За ним рада адвокатів регіону є неприбутковою професійною організацією, яка створена і діє у системі органів НААУ як регіональна форма адвокатського самоврядування, на яку державою покладено виконання публічно-представницьких функцій недержавного самоврядного інституту в період між конференціями адвокатів регіону, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання правової допомоги на професійній основі адвокатури.

У період між конференціями адвокатів регіону функції адвокатського самоврядування у регіоні виконує Рада адвокатів регіону. Рада адвокатів регіону підконтрольна і підзвітна конференції адвокатів регіону. Таким чином вона є базовою організаційною структурою і постійно діючим виконавчим органом адвокатського самоврядування. Рада адвокатів регіону:

Рада адвокатів регіону несе витрати, пов'язані зі здійсненням покладених Законом та актами НААУ повноважень члена Ради адвокатів від свого регіону. Організує стажування осіб, які отримали свідоцтво про складення кваліфікаційного іспиту та приймає рішення за результатами його оцінювання в порядку, встановленому Радою адвокатів та у відповідності до вимог ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Приймає присягу адвоката України та видає свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката.

Гол