Адвокатура в Україні: правовий статус, завдання та принципи її діяльності на сучасному етапі.

Адвокатура України недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом (ст. 3).

Документи, що визначають правовий статус адвокатури та принципи і засади її діяльності:

þ Конституція

þ ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"

þ Кримінально-процесуальний кодекс, процесуальні кодекси інших гілок судової системи

þ інші Закони та урядові постанови України.

Генеральне визначення адвокатури і її функцій дано в ст. 59 Конституції: " Для забезпечення права на за захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура ".

Перша стаття Закону "Визначення основних термінів" не містить поняття адвокатури. Визначенню цього поняття присвячено ст. 2 Закону. Якщо у першому визначенні (ЗУ «Про адвокатуру») адвокатура лише "сприяє захисту прав",то у чинному Законі вона "забезпечує здійснення захисту". Тобто Закон користується конституційною термінологією мовою Конституції. Між словами "сприяти" і "забезпечувати" існує суттєва різниця. Сприяння це ніби добровільна і необов'язкова категорія. Сприяння не передбачає відповідальності. Хочу сприяю, не хочу ні. Обов'язок забезпечення якогось дійства імператив, правова категорія, за яку можна і спитати і за невиконання якої можна покарати. Отже, Закон позиціонує адвокатуру як організацію, яка в законодавчому порядку уповноважена забезпечити надання усіх видів правової допомоги значне підвищення і зміцнення статусу адвокатури.

У визначенні адвокатури в чинному Законі випали такі поняття, як "добровільність", "професійність", "громадськість". Випадково це чи осмислено? Закон стверджує, що адвокатура "самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом". Після ознайомлення з текстом мимоволі виникає питання, як сумістити два антагонічних ствердження в одному реченні: "самостійно вирішує питання організації і діяльності" з "в порядку, встановленому цим Законом". Про яку самостійність і незалежність недержавної і самоврядної організації йдеться в Законі, коли все до найдрібніших деталей урегульовано цим же Законом.

Адвокатуру України становлять усі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність. Закон встановлює, що особа, яка отримала свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю, зобов'язана у встановлений строк стати на облік у регіональній адвокатській структурі, лише після цього адвокатська діяльність набуває повної легальності. Закон, однак, не відповідає на запитання, як бути зі свідоцтвом на право здійснення адвокатської діяльності, якщо особа у подальшому не зареєструвалась у місцевій структурі НААУ?

З метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування.

Принципи адвокатської діяльності в Україні.

v Адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів.

v Адвокат України здійснює адвокатську діяльність на всій території України та за її межами, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана ВР, або законодавством іноземної держави.

v Адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

v Адвокат іноземної держави здійснює адвокатську діяльність на території України відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана ВР.

Принцип верховенства права.

Принцип законності.

Принцип незалежності: незалежність адвоката є суто професійною категорією, тобто незалежність у межах конкретних функцій захист, представництво, надання правової допомоги. Адвокат також є повністю незалежним у виборі клієнта та умов угоди на надання правової допомоги. Адвокат є вільним у виборі засобів захисту та власної позиції, яку він узгоджує з клієнтом. Клієнт це єдина процесуальна фігура, з якою адвокат зобов'язаний узгоджувати кожен свій крок, пов'язаний із захистом. Незалежність адвоката у ролі захисника обмежується рядом законодавчих положень. Зокрема, ст. 46. КПК " Загальні правила участі захисника у кримінальному провадженні " формулює вимоги, через які не може переступити захисник:

захисник не має права взяти на себе захист іншої особи або надавати їй правову допомогу, якщо це суперечить інтересам особи, якій він надає або раніше надавав правову допомогу

неприбуття захисника для участі у проведенні певної процесуальної дії, якщо захисник був завчасно попереджений про її проведення, і за умови, що підозрюваний, обвинувачений не заперечує проти проведення процесуальної дії за відсутності захисника, не може бути підставою для визнання цієї процесуальної дії незаконною, крім випадків, коли участь захисника є обов'язковою;

якщо підозрюваний, обвинувачений заперечує проти проведення процесуальної дії за відсутності захисника, проведення процесуальної дії відкладається або для її проведення залучається захисник у порядку" передбаченому ст. 53 Кодексу;

одночасно брати участь у судовому розгляді можуть не більше 5 захисників одного обвинуваченого;

захисник користується процесуальними правами підозрюваного, обвинуваченого, захист якого він здійснює, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо підозрюваним, обвинуваченим і не може бути доручена захиснику з моменту надання документів слідчому, прокурору, слідчому судді, суду;

захисник має право брати участь у проведенні допиту та інших процесуальних діях, що проводяться за участю підозрюваного, обвинуваченого, до першого допиту підозрюваного мати з ним конфіденційне побачення без дозволу слідчого, прокурора, суду, а після першого допиту такі ж побачення без обмеження кількості і тривалості. Такі зустрічі можуть відбуватися під візуальним контролем уповноваженої службової особи, але в умовах, що виключають прослуховування чи підслуховування;

Захисник зобов'язаний прибувати для участі у виконанні процесуальних дій за участю підозрюваного, обвинуваченого. У разі неможливості прибути в призначений строк захисник зобов'язаний завчасно повідомити про таку неможливість та її причини слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд, а у разі, якщо він призначений органом, уповноваженим законом на надання безоплатної правової допомоги, також і цей орган. Захисник після його залучення має право відмовитися від виконання своїх обов'язків лише у випадках:

– якщо є обставини, які згідно з цим Кодексом виключають його участь у кримінальному провадженні;

– незгоди з підозрюваним, обвинуваченим щодо вибраного ним способу захисту, за винятком випадків обов'язкової участі захисника;

– умисного невиконання підозрюваним, обвинуваченим умов укладеного з захисником договору, яке проявляється, зокрема, у систематичному недодержанні законних порад захисника, порушенні вимог цього Кодексу;

– якщо він свою відмову мотивує відсутністю належної кваліфікації для надання правової допомоги у конкретному провадженні, що є особливо складним.

Принцип конфіденційності. Поняття "конфіденційність" і "адвокатська таємниця", попри наявність деяких аналогій, суттєво різняться за своєю природою і змістом. Конфіденційність означає визначену законом чи іншим правовим актом інформацію, яка характеризується у першу чергу обмеженістю доступу до неї певного кола осіб. Зміст, обсяг та характер інформації, що надходить до адвоката від його підзахисного чи довірителя, не визначається законом чи іншим нормативним актом, а її безпосереднім власником. І якщо поняття адвокатської таємниці і містить ознаки конфіденційності, то останнє є абстрактним поняттям і не має на увазі якийсь конкретний вид діяльності. Саме цим можна пояснити англо-американську практику, яка визнає два види конфіденції privacy і secrecy. У першому випадку йдеться про прерогативи особистості, в другому це інформація для службового користування, що доступна обмеженому колу офіційних осіб фірми, корпорації, державного органу, громадської чи політичної організації. Суттєва відмінність поняття і суті адвокатської таємниці у тому, що вона поєднує у собі privacy і secrecy.

КПК: "Захисник без згоди підозрюваного, обвинуваченого не має права розголошувати відомості, які стали йому відомі у зв'язку з участю в кримінальному провадженні і становлять адвокатську або іншу охоронювану законом таємницю". Зауважимо, у цій нормі Закону вживається саме термін "адвокатська таємниця", але не конфіденційна інформація.

КПК встановлює, що "Документи, пов'язані з виконанням захисником його обов'язків, без його згоди не підлягають огляду, вилученню чи розголошенню слідчим, прокурором, слідчим суддею, судом, а Захисник без згоди підозрюваного, обвинуваченого не має права розголошувати відомості, які стали йому відомі у зв'язку з участю в кримінальному провадженні і становлять адвокатську або іншу охоронювану законом таємницю.

Уникнення конфлікту інтересів. Конфлікт інтересів суперечність між особистими інтересами адвоката та його професійними правами і обов'язками, наявність якої може вплинути на об'єктивність або неупередженість під час виконання професійних обов'язків, а також на вчинення чи невчинення ним дій під час здійснення адвокатської діяльності.

ЦПК встановлює, що одна й та сама особа не може бути одночасно представником іншої сторони, третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги до предмета спору або беруть участь у справі на другій стороні. КПК " встановлює: "Захисник не має права взяти на себе захист іншої особи або надавати їй правову допомогу, якщо це суперечить інтересам особи, якій він надає або раніше надавав правову допомогу". З метою запобігання конфлікту інтересів КПК надає захисникові право на відмову від виконання обов'язків у випадках, якщо є обставини, які виключають його участь у кримінальному провадженні:

© захисником, представником не має права бути особа, яка брала участь у цьому ж кримінальному провадженні як слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, експерт, спеціаліст, перекладач; особа не має права брати участь у цьому ж кримінальному провадженні як захисник або представник також у випадках: а) якщо вона у цьому провадженні надає або раніше надавала правову допомогу особі, інтереси якої суперечать інтересам особи, яка звернулася з проханням про надання правової допомоги; б) зупинення або припинення права на зайняття адвокатською діяльністю; в) якщо вона є близьким родичем або членом сім'ї слідчого, прокурора, потерпілого або будь-кого зі складу суду.

© незгоди з підозрюваним, обвинуваченим щодо вибраного ним способу захисту, за винятком випадків обов'язкової участі захисника;

© умисного невиконання підозрюваним, обвинуваченим умов укладеного з захисником договору, яке проявляється, зокрема, у систематичному недодержанні законних порад захисника, порушенні вимог Кодексу;

© якщо він свою відмову мотивує відсутністю належної кваліфікації для надання правової допомоги у конкретному провадженні.

12. Верховенство права, законності, гуманізму, демократизму, добровільності, незалежності та самоврядності, як принципів організації та діяльності адвокатури. див інші питання?!