Розвиток демократичних засад організації адвокатури та адвокатської діяльності в Україні.

Лібералізація кримінального процесу, особливо після прийняття Статуту ООН і Декларації про права людини, вплинула і на філософію адвокатської професії. Надання людині, що затримана за підозрою чи у зв'язку з обвинуваченням у скоєні злочину, права скористатися послугами адвоката розширила можливості останнього і, отже, відповідальність як перед клієнтом, так і перед суспільством.

У серпні 1990 у Нью-Йорку 8 Конгресом ООН приймаються " Основні положення про роль адвокатів", метою яких було створення морально-політичного впливу на правову політику держав учасниць щодо адвокатури. Основні положення цього документа стали основою " Стандартів юридичної професії ", прийнятих Міжнародною асоціацією юристів у вересні 1990. Обидва документа досить чітко визначають статус адвокатури як важливого соціально-правового інституту у відстоюванні прав і свобод людини. Червоною ниткою через документ проходить принцип про дотримання положень Статуту ООН про право всіх людей на створення умов, за яких законність буде дотримуватись, а повага до людини, її прав та свобод без розмежування за ознаками раси, статі, мови та релігії буде зростати.

Йдеться про неприпустимість будь-якої дискримінації при допуску до адвокатської діяльності за ознаками раси, статі, етнічного походження, релігійних переконань, політичних та інших поглядів, наявності власності, місця народження, економічного чи іншого становища. Беззастережно підтримується настанова на те, що "кожній людині, що має необхідну юридичну кваліфікацію, повинне бути надане право стати юристом і здійснювати юридичну практику без обмежень" ("Стандарти" МАЮ).

1992 постановою ВР було схвалено в основному Концепцію судово-правової реформи. Цим документом доручалося КМ, Комісії ВР з питань законодавства і законності, ВС підготувати і подати на розгляд ВР проекти законів про судоустрій та адвокатуру, про внесення змін і доповнень до КПК і ЦПК щодо одноосібного судового розгляду кримінальних і цивільних справ, про судову перевірку законності арешту або утримання під арештом громадянина, забезпечення підозрюваному і обвинуваченому права на захист.

У 1998 у Стразбурзі відбулося пленарне засідання 12 держав-учасниць, де було затверджено та прийнято Деонтологічний кодекс: Кодекс правил здійснення адвокатської діяльності адвокатів ЄС.

Зрештою, сталися деякі зрушення законодавчого характеру. Так, було прийнято ЗУ "Про внесення змін у КПК", статтею 161 "Змагальність і диспозитивність", що цілком зрівнює у правах захисника з прокурором при розгляді кримінальної справи в суді. Доповнення ж до статті цього ж закону чітко врегулювали питання відводу захисника від участі у справі. 2002 р. був прийнятий Закон " Про судоустрій ".

2006 Президентом підписано Указ " Про план заходів щодо вдосконалення судового устрою та забезпечення справедливого судочинства відповідно до європейських стандартів ". Президент вимагав: "З метою підвищення ефективності судового захисту: 1) забезпечити супроводження у ВР проекту закону "Про адвокатуру" щодо створення умов для надання якісної правової допомоги; 2) підготувати та подати в установленому порядку проект закону "Про безоплатну правову допомогу" з метою гарантування та ефективного забезпечення реалізації права на правову допомогу для найбільш незахищених верств населення".

ЗУ "Про безоплатну правову допомогу" та новий КПК заклали певні трансформації в інституті адвокатури. Єдина конституційна норма, де згадується адвокатура, ст. 59 КУ " Кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура ".

Адвокатура та адвокатська діяльність в контексті Конституції України, Кримінального процесуального кодексу, Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та інших нормативно-правових документів.

КОНСТИТУЦІЯ

Стаття 59. Кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Стаття 92. Виключно законами України визначаються основи організації та діяльності адвокатури.

Стаття 131: ВРЮ складається з 20 членів. З'їзд адвокатів України обирає 3.

15 серпня 2012 року набрав чинності ЗУ „Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, крім деяких норм, що набудуть чинності дещо пізніше (п. 1 розділу IX. Прикінцеві положення).

Основні вимоги до особи, що має намір стати адвокатом, залишились незмінними:

³ повна вища юридична освіта

³ володіння державною мовою

³ наявність стажу роботи в галузі права не менше 2-х років

³ успішне складення кваліфікаційного іспиту

³ прийняття присяги адвоката України.

Нововведенням Закону стало запровадження додаткового 6-місячного стажування особи, яка успішно склала кваліфікаційний іспит, для визначення можливості такої особи самостійно здійснювати адвокатську діяльність. Керівником стажування може бути адвокат України, який має стаж адвокатської діяльності не менше 5-ти років. В одного адвоката можуть проходити стажування не більше трьох стажистів одночасно. За результатами стажування керівник стажування складає звіт про оцінку стажування та направляє його раді адвокатів регіону. Результати стажування оцінюються радою адвокатів регіону протягом 30 днів з дня отримання звіту. За результатами стажування керівник стажування складає звіт про оцінку стажування і направляє його раді адвокатів регіону, яка у свою чергу приймає рішення про видачу особі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю або продовження стажування на строк від 1-го до 3-х місяців. Від стажування звільняються особи, які на день звернення із заявою про допуск до складення кваліфікаційного іспиту мають стаж роботи помічника адвоката не менше 1 року за останні 2 роки.

Законом надано визначення клієнта адвоката, яким відтепер можуть бути не тільки будь-які фізичні та юридичні особи, а й органи державної влади та органи МС. Крім того, розширено види адвокатської діяльності, професійні права та обов’язки адвоката, його гарантії. Більш детально визначено перелік діяльності, що є несумісною з адвокатською:

· військова або альтернативна (невійськова) служба

· нотаріальна діяльність

· судово-експертна діяльність

· робота на посадах осіб, зазначених у ЗУ „ Про засади запобігання і протидії корупції ” (всі найвищі посадові особи країни, судді, депутати, посадові особи органів прокуратури, СБУ, дипломатичної, митної, податкової служби, члени ЦВК, посадові особи МС, інші державні службовці).

Найзначнішим нововведенням Закону є закріплення розгалуженої системи органів адвокатського самоврядування та наділення їх широкими повноваженнями у сфері прийняття важливих для інституту адвокатури рішень. Органи адвокатського самоврядування самостійно вирішуватимуть питання формування високопрофесійного адвокатського корпусу, встановлення професійних стандартів та етичних вимог до здійснення адвокатської діяльності, представництва і захисту загальних інтересів адвокатів, співпраці адвокатури з органами державної влади, органами МС, юридичними та фізичними особами, фінансування діяльності органів адвокатського самоврядування.

Важливою новелою також є „виведення” Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури з-під контролю КМ, як це було згідно попереднього закону про адвокатуру 1992. Відтепер ВККА підконтрольна і підзвітна виключно з’їзду адвокатів України (вищому органу адвокатського самоврядування) та Раді адвокатів України (діє у період між з’їздами). Слід також зазначити, що за новим Законом до складу ВККА входитимуть виключно адвокати, при чому кожний регіон буде представлений своїм представником. Нагадаємо, що згідно попереднього закону до складу ВККА також входили представник ВС, Міністерства юстиції, Спілки адвокатів.

16 січня 2013 року Єдиний реєстр адвокатів України, який містить інформацію про чисельність і персональний склад адвокатів, а також адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності.

НОВЕЛИ: У Законі вперше дається дефініція деяких понять, зокрема: договору про надання правової допомоги; захисту; представництва.

Адвокатська діяльність здійснюється уже не на принципі верховенства закону, а на принципі верховенства права. Новим принципом здійснення адвокатської діяльності став принцип уникнення конфлікту інтересів.

Адвокатську діяльність на Україні можуть здійснювати уже не тільки громадяни України, а й іноземці. Адвокатом може бути особа, яка має не просто вищу юридичну освіту, а повну вищу юридичну освіту, тобто адвокатом може бути спеціаліст чи магістр, але не може бути бакалавр. Для адвоката вперше вводиться вимога щодо володіння державною мовою та проходження стажування (останнє за окремими винятками).

Адвокатом не може бути тільки та особа, яка має непогашену чи незняту в установленому законом порядку судимість за вчинення тяжкого, особливо тяжкого злочину, а також злочину середньої тяжкості, за який призначено покарання у виді позбавлення волі, тобто на відміну від попереднього Закону адвокатом може бути особа, яка має непогашену чи незняту судимість за вчинення злочину невеликої тяжкості або середньої тяжкості при умові, якщо за цей злочин їй призначено будь-яке кримінальне покарання не пов’язане з позбавленням волі.

Разом з тим з’явилися нові перешкоди для заняття адвокатською діяльністю: не може бути адвокатом особа, яка позбавлена права на заняття адвокатською діяльністю, протягом 2 років з дня прийняття рішення про припинення права на заняття адвокатською діяльністю; а також особа звільнена з посади судді, прокурора, слідчого, нотаріуса, з державної служби або служби в органах МС за порушення присяги, вчинення корупційного правопорушення, протягом 3 років з дня такого звільнення.

Вперше у Законі врегульовано питання про зупинення адвокатської діяльності у разі виникнення обставин несумісності. У такому випадку адвокат у триденний строк з дня виникнення таких обставин подає до ради адвокатів регіону за адресою свого робочого місця заяву про зупинення адвокатської діяльності.

Вперше у Законі врегульовано питання про допуск до складення кваліфікаційного іспиту. Особа, яка виявила бажання стати адвокатом має право звернутися до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за місцем проживання із заявою про допуск до складення кваліфікаційного іспиту. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури перевіряє відповідність особи вимогам. За наявності письмової згоди такої особи кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, кваліфікаційна палата або визначений нею член палати можуть звертатися із запитами до органів державної влади, органів МС, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об’єднань, що зобов’язані не пізніше 10 робочих днів з дня отримання запиту надати необхідну інформацію. У разі ненадання особою, яка виявила бажання стати адвокатом, письмової згоди на перевірку повноти та достовірності повідомлених нею відомостей така особа до кваліфікаційного іспиту не допускається. Строк розгляду заяви про допуск до складення кваліфікаційного іспиту не повинен перевищувати 30 днів з дня її надходження. Особі, яка звернулася із заявою про допуск до складення кваліфікаційного іспиту, повідомляється про прийняте рішення письмово протягом 3 днів з дня його прийняття. У разі прийняття рішення про відмову в допуску особи в рішенні кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури в обов’язковому порядку зазначаються причини такої відмови. Рішення про відмову може бути оскаржено до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду протягом 30 днів.

Також вперше у Законі врегульовано питання про кваліфікаційний іспит атестування особи, яка виявила бажання стати адвокатом. Кваліфікаційний іспит полягає у виявленні теоретичних знань у галузі права, історії адвокатури, адвокатської етики особи, яка виявила бажання стати адвокатом, а також у виявленні рівня її практичних навичок та умінь у застосуванні закону. Організація та проведення кваліфікаційного іспиту здійснюється кваліфікаційною палатою кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. Кваліфікаційні іспити проводяться не рідше 1 разу на 3 місяці. Особі, яка склала кваліфікаційний іспит, протягом 10 днів з дня складення кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури безоплатно видає свідоцтво про складення кваліфікаційного іспиту, яке дійсне протягом 3 років. Особа, яка не склала кваліфікаційний іспит, може бути допущена до його складення повторно не раніше ніж через 6 місяців. Особа, яка не склала кваліфікаційний іспит повторно, може бути допущена до наступного кваліфікаційного іспиту не раніше ніж через 1 рік. Особа, яка не склала кваліфікаційний іспит, може протягом 30 днів з дня отримання рішення комісії оскаржити його до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду, які можуть залишити оскаржуване рішення без змін, або зобов’язати кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури провести повторний кваліфікаційний іспит у найближчий час проведення таких іспитів.

Новими видами адвокатської діяльності стали:

Ü надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;

Ü правовий супровід діяльності органів державної влади, органів МС, держави;

Ü представництво інтересів держави, органів державної влади, органів МС в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана ВР.

Значно розширено перелік гарантій адвокатської діяльності:

§ адвокату гарантується право на безпеку під час участі у кримінальному судочинстві;

§ забороняється залучати адвоката до конфіденційного співробітництва під час проведення оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій, якщо таке співробітництво буде пов’язане або може призвести до розкриття адвокатської таємниці;

§ забороняється втручання у приватне спілкування адвоката з клієнтом;

§ орган або посадові особи, які затримали адвоката або застосували до нього запобіжний захід, зобов’язані негайно повідомити про це відповідну раду адвокатів регіону;

§ не можуть бути підставою для притягнення адвоката до відповідальності його висловлювання у справі, у тому числі ті, що відображають позицію клієнта, заяви у ЗМІ, якщо не порушуються професійні обов’язки адвоката;

§ забороняється ототожнення адвоката з клієнтом.

У Законі вперше детально врегульовано питання щодо договору про надання правової допомоги. Він укладається в письмовій формі. Хоча може вчинятися усно у випадках:

Ë надання усних і письмових консультацій, роз’яснень із правових питань з подальшим записом в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару;

Ë якщо клієнт невідкладно потребує надання правової допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом 3 днів, а якщо для цього існують об’єктивні перешкоди у найближчий можливий строк. Договір про надання правової допомоги може укладатися на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах, тобто мова іде про укладання договору на виконання третій особі. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції та законам, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката та правилам етики.

У Законі вперше дається вичерпний перелік підстав для відмови в укладенні договору про надання правової допомоги:

© адвокат надає правову допомогу іншій особі, інтереси якої можуть суперечити інтересам особи, яка звернулася щодо укладення договору про надання допомоги;

© доручення на виконання дій виходять за межі професійних прав і обов’язків адвоката;

© результат, досягнення якого бажає клієнт, або засоби його досягнення, на яких він наполягає, є протиправними, суперечать моральним засадам суспільства, присязі адвоката, правилам адвокатської етики;

© адвокат брав участь у відповідному провадженні, і це є підставою для його відводу згідно з процесуальним законом;

© виконання договору про надання правової допомоги може призвести до розголошення адвокатської таємниці;

© адвокат є членом сім’ї або близьким родичем посадової особи, яка брала або бере участь у господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справи про адміністративне правопорушення, щодо яких до адвоката звертаються з пропозицією укладення договору про надання допомоги;

© виконання договору може суперечити інтересам адвоката, членів його сім’ї або близьких родичів, адвокатського бюро або адвокатського об’єднання, засновником якого він є, професійним обов’язкам адвоката, а також у разі наявності інших обставин, що можуть призвести до конфлікту інтересів.

Відмова від укладення договору про надання правової допомоги не звільняє адвоката від виконання обов’язку щодо збереження адвокатської таємниці про відомості, що стали йому відомі від особи, яка звернулася з пропозицією укладення такого договору.

Щодо дисциплінарної відповідальності адвоката. Вперше дається перелік дисциплінарних проступків адвоката:

- порушення вимог несумісності;

- порушення присяги адвоката;

- порушення правил адвокатської етики;

- розголошення адвокатської таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення;

- невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов’язків;

- невиконання рішень органів адвокатського самоврядування.

Вперше встановлюється мінімальний строк зупинення права на заняття адвокатською діяльністю: 1 місяць. Вперше у Законі визначено максимальний строк притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності: 1 рік з дня вчинення дисциплінарного проступку.

У Законі вперше врегульовано питання про коло осіб, які мають право на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою щодо поведінки адвоката кожен, кому відомі факти такої поведінки. Не допускається ініціювання питання про дисциплінарну відповідальність без достатніх підстав, і використання права як засобу тиску на адвоката у зв’язку із здійсненням ним адвокатської діяльності. Дисциплінарну справу стосовно адвоката не може бути порушено за заявою, що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку адвоката, а також за анонімною заявою.

Щодо адвокатського самоврядування. Законом вперше передбачається обов’язкове членство адвокатів у Національній асоціації адвокатів України. Адвокатське самоврядування здійснюється через діяльність конференцій адвокатів регіону (АРК, області, міста Києва, міста Севастополя), рад адвокатів регіону, кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, ревізійних комісій адвокатів регіонів, ревізійної комісії адвокатури, Ради адвокатів, з’їзду адвокатів України.

Формування кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури покладається уже не на органи виконавчої влади, а на конференцію адвокатів регіону. Встановлюються певні вимоги щодо членства у цих комісіях.

До складу Вищої кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури можуть входити виключно адвокати. На неї покладається новий обов’язок: узагальнення дисциплінарної практики кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури. Вперше у Законі врегульовано питання повноважень, періодичності та порядку скликання вищого органу адвокатського самоврядування України з’їзду адвокатів України. Вперше визначено джерела фінансування органів адвокатського самоврядування:

Вперше встановлено, що розмір плати за складання кваліфікаційного іспиту не може перевищувати 3 мінімальних заробітних плат, установлених законом на день подання особою заяви про допуск до складення кваліфікаційного іспиту.

Не секрет, що вирішальна роль у трансформації статусу адвоката, як і багатьох інших понять та положень, закладена КПК, що набрав чинності з 19 листопада 2012. Саме цей документ став визначальним для ролі адвоката у кримінальному процесі і зробив необхідним появу ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

ст. 46. КПК " Загальні правила участі захисника у кримінальному провадженні " формулює вимоги, через які не може переступити захисник:

захисник не має права взяти на себе захист іншої особи або надавати їй правову допомогу, якщо це суперечить інтересам особи, якій він надає або раніше надавав правову допомогу

неприбуття захисника для участі у проведенні певної процесуальної дії, якщо захисник був завчасно попереджений про її проведення, і за умови, що підозрюваний, обвинувачений не заперечує проти проведення процесуальної дії за відсутності захисника, не може бути підставою для визнання цієї процесуальної дії незаконною, крім випадків, коли участь захисника є обов'язковою;

якщо підозрюваний, обвинувачений заперечує проти проведення процесуальної дії за відсутності захисника, проведення процесуальної дії відкладається або для її проведення залучається захисник у порядку" передбаченому ст. 53 Кодексу;

одночасно брати участь у судовому розгляді можуть не більше 5 захисників одного обвинуваченого;

захисник користується процесуальними правами підозрюваного, обвинуваченого, захист якого він здійснює, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо підозрюваним, обвинуваченим і не може бути доручена захиснику з моменту надання документів слідчому, прокурору, слідчому судді, суду;

захисник має право брати участь у проведенні допиту та інших процесуальних діях, що проводяться за участю підозрюваного, обвинуваченого, до першого допиту підозрюваного мати з ним конфіденційне побачення без дозволу слідчого, прокурора, суду, а після першого допиту такі ж побачення без обмеження кількості і тривалості. Такі зустрічі можуть відбуватися під візуальним контролем уповноваженої службової особи, але в умовах, що виключають прослуховування чи підслуховування;

Захисник зобов'язаний прибувати для участі у виконанні процесуальних дій за участю підозрюваного, обвинуваченого. У разі неможливості прибути в призначений строк захисник зобов'язаний завчасно повідомити про таку неможливість та її причини слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд, а у разі, якщо він призначений органом, уповноваженим законом на надання безоплатної правової допомоги, також і цей орган. Захисник після його залучення має право відмовитися від виконання своїх обов'язків лише у випадках:

– якщо є обставини, які згідно з цим Кодексом виключають його участь у кримінальному провадженні;

– незгоди з підозрюваним, обвинуваченим щодо вибраного ним способу захисту, за винятком випадків обов'язкової участі захисника;

– умисного невиконання підозрюваним, обвинуваченим умов укладеного з захисником договору, яке проявляється, зокрема, у систематичному недодержанні законних порад захисника, порушенні вимог цього Кодексу;

– якщо він свою відмову мотивує відсутністю належної кваліфікації для надання правової допомоги у конкретному провадженні, що є особливо складним.