Поняття, підстави, умови та правові наслідки зупинення досудового слідства



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Поняття, підстави, умови та правові наслідки зупинення досудового слідства



Встановлені у законі строки досудового слідства, приписи щодо порядку і строків прийняття рішень і виконання необхідних для їх реалізації дій є процесуальним засобом стимулювання активної робо ти по розкриттю і розслідуванню злочинів. Розкриття злочинів потре бує інтенсивної, іноді цілодобової, роботи слідчих і оперативних спів робітників. Але при розслідуванні злочину іноді виникають обставини, які перешкоджають на певний час вчасно закінчити досудове слідство. Ці обставини вимушують слідчого тимчасово зупинити провадження у справі.

Зупинення досудового слідства — це тимчасова вимушена перерва у проведенні досудового слідства, яка оформлюється мотивованою постановою слідчого за наявності однієї з передбачених у законі під став.

Процесуальні підстави для зупинення досудового слідства сфор мульовані в ч. 1 ст. 206 КПК. Відповідно до положень цієї статті до судове слідство в кримінальній справі зупиняється у випадках: 1) коли місцезнаходження обвинуваченого невідоме; 2) коли психічне або інше тяжке захворювання обвинуваченого перешкоджає закінченню про вадження в справі; 3) коли не встановлено особу, яка вчинила злочин; 4) зупинення судом слідчих дій на час розгляду скарги на постанову про порушення кримінальної справи.

Перелік названих підстав є вичерпним. Будь-які інші обставини, які також перешкоджають продовженню досудового слідства (наприклад, тривале проведення експертизи, від'їзд обвинуваченого у відрядження або за кордон, хвороба потерпілого, свідка, зайнятість слідчого роз слідуванням інших справ або його відпустка) не є підставами для зу пинення досудового слідства. У цих випадках, якщо строк досудового слідства закінчується, порушується клопотання про його продовження відповідно до вимог ст. 120 КПК.

Розглянемо зміст кожної із підстав для зупинення досудового слід ства.

Коли місцезнаходження обвинуваченого невідоме (п. 1 ч. 1 ст. 106, ст. 207 КПК), досудове слідство зупиняється, якщо з самого початку, наприклад з моменту винесення постанови про порушення криміналь ної справи або постанови про притягнення як обвинуваченого, особа, що вчинила злочин, відома слідчому, але немає даних про її місцезна ходження. За цією підставою досудове слідство зупиняється також, якщо відносно особи винесена постанова про притягнення її як обви нуваченого, але ця особа, не маючи мети ухилитися від слідства, змінює місце проживання або місце знаходження.

За цією підставою досудове слідство також зупиняється, якщо осо ба, щодо якої винесена постанова про притягнення її як обвинуваче ного (незважаючи на те, пред'явлено обвинувачення чи ні), свідомо ухиляється від слідства. Для зупинення досудового слідства з цієї під стави слідчому необхідно мати дані про те, що обвинувачений саме свідомо ухиляється від слідства.

Закон не вимагає від слідчого встановлення причин, із яких йому не відомо місцезнаходження обвинуваченого, але вони обов'язково повинні встановлюватися, оскільки кожна з них тягне за собою різні кримінально-процесуальні та кримінально-правові наслідки. Так, у перших двох ви падках, тобто коли обвинувачений відомий, але невідоме його місцезна ходження та він не має мети ухилитися від слідства та суду, перебіг стро ків давності притягнення до кримінальної відповідальності не зупиняєть ся і після їх закінчення кримінальна справа повинна бути закрита.

Коли ж особа свідомо ухиляється від слідства — це обумовлює можливість її затримання, обрання щодо неї більш суворого запобіжно го заходу або навіть притягнення до кримінальної відповідальності, якщо ухилення від слідства було пов'язано із втечею з під варти. Крім того, у цьому випадку перебіг строків давності зупиняється і відновлюється лише після затримання обвинуваченого чи його явки (ст. 49 КК).

Зупинення слідства на підставі п. 1 ч. 1 ст. 206 можливе лише піс ля додержання таких умов:

а) по справі зібрано достатньо доказів, які вказують на вчинення злочину конкретною особою, тобто особа, яка вчинила злочин, відома слідчому;

б) слідчим винесено постанову про притягнення цієї особи як об винуваченого;

в) слідчий виконав усі слідчі дії, які можна виконати у відсутності обвинуваченого: допитані всі свідки, проведені очні ставки, проведені
експертизи та інші слідчі дії, якщо вони необхідні для всебічного,повного, об'єктивного дослідження обставин справи. Встановлення
такої вимоги обумовлено: по-перше, відсутністю залежності між за кріпленим у законі порядком проведення цих дій і участю в справі
обвинуваченого; по-друге, існуванням небезпеки втрати ряду доказів через деякий час (інколи тривалий), який може пройти з моменту зу пинення слідства до його відновлення; по-третє, наявністю ймовірнос ті того, що одержані докази можуть спростувати висновок про винність
особи, яка притягнута як обвинувачений, і підтвердити винність іншої особи, у зв'язку з чим не буде і необхідності в зупиненні слідства;

г) слідчий вжив усіх заходів для збереження документів та інших речових доказів у справі (виконання цієї умови може полягати у ви лученні документів, у дачі розпорядження належним особам про необ хідність збереження відповідних документів (наприклад, бух галтерських книг тощо) і після закінчення встановленого строку їх зберігання);

ґ) слідчий вжив усіх заходів до встановлення місця перебування обвинуваченого (ст. 137 КПК), оголосив його розшук (ст. 138 КПК). Оголошення розшуку обвинуваченого може мати місце як під час про ведення слідства, так і після його зупинення (статті 138, 139 КПК). Слід мати на увазі, що проведення розшуку обвинуваченого після зу пинення досудового слідства не може здійснюватися шляхом прове дення слідчих дій;

д) строк досудового слідства, встановлений законом (ст. 120 КПК) чи прокурором, закінчується.

Закон (п. 2 ч. 1 ст. 206, ст. 208) передбачає також зупинення досу дового слідства, коли психічне або інше тяжке захворювання обви нуваченого перешкоджає закінченню провадження в справі. Воно можливе при дотриманні таких умов:

а) доказаний факт вчинення суспільно небезпечного діяння і на явність у ньому складу злочину;

б) по справі зібрано достатньо доказів, які вказують на вчинення злочину конкретною особою, і слідчим винесена постанова про при тягнення цієї особи як обвинуваченого. Ця постанова може бути як пред'явлена, так і не пред'явлена особі, якщо це неможливо зробити внаслідок тяжкого захворювання обвинуваченого;

в) зупинити досудове слідство з вказаної підстави можливо, якщо обвинувачений страждає тяжким захворюванням (психічним або со матичним). Закон не містить переліку таких захворювань, він лише вказує, що воно повинно бути тяжким. Практика йде таким шляхом,
що тяжким визнається захворювання, при якому стан здоров'я обви нуваченого перешкоджає можливості його участі у процесуальних і
слідчих діях;

г) захворювання повинно бути не хронічним, а мати тимчасовий характер, тобто коли через деякий час можливе як повне видужання,
так і зняття гострих форм захворювання. Якщо в результаті судово-психіатричної експертизи буде встановлено, що психічне захворювання обвинуваченого є хронічним і потребує тривалого часу лікування із застосуванням примусового заходу медичного характеру, досудове
слідство не зупиняється, а закінчується відповідно до вимог, перед бачених статтями 226, 417 КПК. Після видужання особи, щодо якої
були застосовані примусові заходи медичного характеру внаслідок її психічного захворювання після вчинення злочину, суд на підставі ви сновку медичної комісії і згідно з правилами, передбаченими ст. 423 КПК, скасовує застосування заходу медичного характеру та направляє
справу прокурору, який залежно від конкретних обставин відновлює досудове слідство або приймає рішення про закриття кримінальної
справи. Якщо обвинувачений захворів іншою фізичною тяжкою хво робою, яка перешкоджає закінченню провадження в справі, можливо
вирішення питання про звільнення його від кримінальної відповідаль ності на підставі ч. 2 ст. 7 КПК і ст. 48 КК у зв'язку із зміною обста новки, оскільки особа в результаті тяжкого захворювання перестає бути суспільно небезпечною;

ґ) захворювання обвинуваченого береться до уваги, якщо воно за свідчене довідкою лікаря — фахівця у відповідній галузі медицини або висновком судово-психіатричної чи судово-медичної експертизи, проведеної за постановою слідчого відповідно до вимог ст. 76 КПК або за ініціативою обвинуваченого, його захисника або законного пред ставника.

Якщо у слідчого виникає сумнів відносно осудності обвинуваче ного або здібності його усвідомлювати свої дії, або керувати ними, судово-психіатрична експертиза має бути призначена обов'язково (п. 3 ст. 76 КПК). Експерти-психіатри повинні відповісти на такі запитання: чи хворий обвинувачений на психічне захворювання; який його харак тер (хронічне чи тимчасове); чи позбавляє хвороба обвинуваченого можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними; чи становить особа в силу свого стану небезпеку для суспільства; чи потребує вона примусового лікування, тощо.

У тих випадках, коли з метою встановлення психічного (а інколи і фізичного) стану обвинуваченого, підозрюваного призначається судо ва експертиза, до одержання її результатів досудове слідство в справі не може бути зупинено. Призначення та проведення експертизи є слід чою дією, а згідно з ч. 2 ст. 206 КПК зупинення досудового слідства в зв'язку з тяжким захворюванням обвинуваченого допускається тіль ки після виконання всіх слідчих дій, проведення яких можливе за від сутності обвинуваченого;

д) слідчий має виконати всі слідчі дії, які можливо виконати у відсутності обвинуваченого, і вжити заходи для збереження докумен тів та інших речових доказів у справі.

У разі психічного або іншого тяжкого захворювання обвинуваче ного досудове слідство може бути зупинено слідчим до закінчення встановленого строку досудового слідства на відміну від інших підстав для зупинення справи.

Слідство зупиняється мотивованою постановою слідчого до ви дужання обвинуваченого. Обраний щодо обвинуваченого запобіжний захід може бути залишений, скасований або змінений за наявності для того підстав і виходячи з конкретних обставин справи. Якщо запобіжний захід у виді взяття під варту залишено в силі, необхідно враховувати, що в цьому випадку перебіг строку слідства зупинено, а строки тримання під вартою тривають і в необхідних випадках повинні продовжуватися.

Досудове слідство може бути зупинено коли не встановлено особу, яка вчинила злочин (п. 3 ч. 1 ст. 206, ст. 209). Умовами для такого зу пинення є:

а) доказаний факт вчинення суспільно небезпечного діяння і на явність у ньому складу злочину;

б) сплили строки досудового слідства, встановлені законом (ст. 120 КПК) чи прокурором. Якщо строк слідства закінчується і не всі необ хідні слідчі дії проведені або проведені неповно, слід порушувати клопотання щодо продовження строку слідства з тим, щоб не ставити під загрозу перспективу розкриття злочину та викриття злочинця;

в) виконані всі необхідні і можливі процесуальні та слідчі дії по збиранню доказів у справі для розкриття злочину та встановлення осо би, яка його вчинила (включаючи й ті, які спрямовані на її розшук (статті 138, 139 КПК)), у тому числі і шляхом дачі доручень органам дізнання (ч. 4 ст. 104, ч. 3 ст. 114 КПК);

г) вжито всіх заходів для закріплення і збереження доказів у справі.

У таких випадках зупинення досудового слідства можливе по за кінченні строків слідства, передбачених ст. 120 КПК. Після зупинення досудового слідства в справі на цій підставі слідчий зобов'язаний як безпосередньо, так і через органи дізнання вживати заходів для роз криття злочину і до встановлення особи, яка його вчинила. Ці заходи можуть бути оперативно-розшуковими і слідчими. За наявності відо мостей, які мають відношення до зупиненої справи, слідчий відновлює провадження в справі, проводячи необхідні слідчі дії (допит свідків, впізнання осіб та ін.), і коли підстави для зупинення слідства не усуну то, знову зупиняє провадження в справі. Копії постанови про відновлен ня слідства і про повторне його зупинення надсилаються прокуророві.

Новелою кримінально-процесуального законодавства є зупинення судом слідчих дій на час розгляду скарги на постанову про порушення кримінальної справи (п. 4 ч. 1 ст. 206).

Особливістю цієї підстави для зупинення слідчих дії є те, що, на відміну від інших, рішення про зупинення приймає не слідчий, а суддя, який розглядає скаргу на постанову про порушення кримінальної справи.

Умовою зупинення слідчих дій є оскарження постанови про по рушення кримінальної справи, відкриття суддею провадження за скар гою та вирішення у постанові судді питання про доцільність зупинен ня слідчих дій. Таким чином, питання про зупинення провадження слідчих дій залежить від внутрішнього переконання судді. На час роз гляду таких скарг закон, а саме п. 4 ч. 1 ст. 206 КПК, передбачає мож ливість зупинення провадження тільки слідчих дій. Стосовно ж про вадження інших процесуальних дій закон не містить ніяких вказівок. Проте тлумачення вказаного пункту необхідно здійснювати у систем­ному зв'язку із узагальнюючим словосполученням, яке міститься у ч. 1 ст. 206 «досудове слідство в кримінальних справах зупиняється». У зв'язку із чим можна зробити висновок, що при зупиненні судом слідчих дій на час розгляду скарги на постанову про порушення кри мінальної справи недопустимо проводити не тільки слідчі, але й інші процесуальні дії.



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-23; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.236.124.56 (0.007 с.)