Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Процесуальний порядок застосування.Содержание книги
Поиск на нашем сайте
Про встановлення нагляду командування військової частини у письмовій формі повідомляє орган, що обрав цей запобіжний захід. Нагляд командування військової частини за обвинуваченим військовослужбовцем застосовується з метою забезпечити належ ну поведінку, а також з’явлення обвинуваченого за викликом слідчого до суду. При обранні запобіжного заходу, передбаченого ст. 163 КПК України, не потрібна згода командування військової частини. Однак воно обов’язково повідомляється про характер обвинувачен ня, пред’явленого особі, щодо якої обрано запобіжний захід. Складається постанова про застосування запобіжного заходу у вигляді нагляду командування військової частини. Цю постанову направляють командиру військової частини і одно часно йому повідомляють про суть справи. Встановивши нагляд, командир військової частини повідомляє про це органу, який обрав цей запобіжний захід. Військовослужбовці, щодо яких обрано даний запобіжний захід, позбавляються на цей час права носіння зброї, постійно перебува ють під наглядом своїх начальників або добового наряду, не поси лаються на роботу поза частиною в одиночному порядку, не при значаються у варту та інші відповідальні наряди. 7. Строк дії: з моменту встановлення командуванням військової частини нагляду до зміни цього запобіжного заходу; до закінчення провадження у справі; до звільнення військовослужбовця в запас. Обмеження строку дії нагляду командування військової частини закон не передбачає. 8. Юридична відповідальність. - кримінально-процесуальна у вигляді заміни цього запобіжного за ходу на більш суворий для військовослужбовця, щодо якого обрано нагляд; - дисциплінарна, передбачена Статутами Збройних Сил України для командування військової частини, яке не виконало покладених на нього обов’язків. Процесуальна характеристика ВІДДАННЯ НЕПОВНОЛІТНЬОГО ПІД НАГЛЯД батьків, опікунів, піклувальників або адміністрації дитячої установи. 1 Віддання неповнолітнього під нагляд батьків, опікунів, піклуваль ників або адміністрації дитячої установи - це покладання на зазначе них суб’єктів обов’язку із забезпечення ними належної поведінки неповнолітнього та його явки до органів дізнання, слідчого, про курора і суду. Цей запобіжний захід визначено в ст. 436 КПК. Перед тим як застосовувати до неповнолітнього обвинуваченого один із цих запобіжних заходів (у ст. 436 КПК їх передбачено фактично два), слідчий і суд повинні переконатися, що батьки (або один з них), опікун, піклувальник або адміністрація дитячої установи зможуть забезпечити належну поведінку і явку неповнолітнього до слідчого, прокурора й суду. Під дитячими установами (якщо неповнолітній виховується в такій установі) розуміють школи-інтернати, дитячі будинки, приймальники-розпо-дільники, спеціальні виховні та лікувально-виховні установи, виховно-трудові колонії. 2. Спосіб запобігання - виконання батьками, опікунами, піклу вальниками або адміністрацією дитячої установи обов’язку із забезпечення належної поведінки неповнолітнього і його явки за викликом. Зазначені суб’єкти, які за законом повинні виховувати неповнолітнього, діють шляхом психологічного впливу на неповно літнього. 3. Мета: збігається із загальною метою запобіжних заходів. 4. Підстави: такі самі, що й загальні підстави застосування запо біжних заходів. 5. Умови: здатність батьків та інших суб’єктів досягти мети запо біжного заходу. 6. Процесуальний порядок. Перш за все слідчий, особа, яка проводить дізнання, прокурор, суд (суддя) повинні з’ясувати, чи є можливість у батьків (та інших суб’єктів) забезпечити належну по ведінку неповнолітнього і явку його за викликом. Після цього складається постанова про віддання неповнолітнього під нагляд.При цьому від осіб, під нагляд яких передається неповнолітній, береться письмове зобов’язання про забезпечення належної поведінки неповнолітнього та його явки до слідчого, прокурора, суду. Також воно обов’язково попереджаються про характер обвинувачення, пред’явленого неповнолітньому, та про їх відповідальність у разі його неявки. В разі порушення цього зобов’язання до батьків, опікунів і піклувальників може бути застосовано грошове стягнення в такому ж порядку, як і до особистих поручителів (ст. 436 КПК). Якщо це зобов’язання не виконає адміністрація дитячої установи, питання про застосування до неї заходів впливу може бути поставлено в поданні слідчого чи прокурора або в окремій ухвалі (постанові) суду. 7. Строк дії: від моменту відібрання письмового зобов’язання до моменту зміни чи скасування запобіжного заходу, обрання іншо го заходу, припинення провадження у справі. 8. Юридична відповідальність. Кримінально-процесуальна: - грошове стягнення в розмірі до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (для осіб, яким неповнолітнього було передано під нагляд); - заміна цього запобіжного заходу на більш суворий (для не повнолітнього обвинуваченого). [20; 152] Чинна система запобіжних заходів забезпечує можливість ситуативного підходу до їх застосування в практиці досудового слідства і судового розгляду.
№38 Приводи і підстави для порушення кримінальної справи. Обставини, що виключають можливість порушення кримінальної справи. Необхідною передумовою для порушення кримінальної справи є наявність законних приводів і підстав.
Прокурор, слідчий, органи дізнання і суддя відмовля ють у порушенні кримінальної справи не тільки у разі відсутності підстав до її порушення, а й за наявності обставин, що виключають провадження по справі. Перелік обставин, що виключають провадження в кри мінальній справі, міститься у ст. 6 КПК України. Кримінальну справу не може бути порушено, а пору шена справа підлягає закриттю: 1) за відсутністю події злочину; 2) за відсутністю в діянні складу злочину; 3) внаслідок акту амністії, якщо він усуває застосуван ня покарання за вчинене діяння, а також у зв'язку з по милуванням окремих осіб; 4) щодо особи, яка не досягла на час вчинення суспіль не небезпечного діяння 11-річного віку; 5) за примиренням підсудного з потерпілим у справах, що порушуються не інакше як за скаргою потерпілого, крім випадків, передбачених частинами 2, 3 і 4 ст. 27 КІШ; 6) за відсутністю скарги потерпілого, якщо справу може бути порушено не інакше як за його скаргою, крім ви падків, коли прокуророві надано право порушувати спра ви і при відсутності скарги потерпілого (ч. З ст. 27 КПК); 7) щодо померлого, за винятком випадків, коли про вадження в справі є необхідним для реабілітації померло го або відновлення справи щодо інших осіб за нововиявле-ними обставинами; 8) щодо особи, про яку є вирок за тим самим обвинува ченням, що набрав законної сили, або ухвала чи постано ва суду про закриття справи з тієї самої підстави; 9) щодо особи, про яку є нескасована постанова органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття справи за тим самим обвинуваченням, крім випадків, коли необхідність порушення справи визнано судом, у провадженні якого перебуває кримінальна справа (статті 276 і 278 КПК); 10) якщо про відмову в порушенні справи за тим самим фактом є нескасована постанова органу дізнання, слідчо го, прокурора, крім випадків, коли необхідність порушен ня справи визнано судом, у провадженні якого перебуває кримінальна справа (статті 276 і 278 КПК).
№ 39 Рішення, які приймаються у стадії порушення кримінальної справи, їх структура та зміст. Порушення кримінальної справи — починається з моменту надходження до органу дізнання, слідчого, прокурора або суду вказаних у законі як приводи до порушення кримінальної справи заяви або повідомлення про злочин або з моменту безпосереднього виявлення ознак злочину.
№40 Поняття, значення, завдання стадії досудового розслідування. Форми досудового розслідування. Досудове розслідування — це регламентована кримінально-процесуальним законом діяльність органів дізнання та досудового слідства по встановленню обставин злочину (суспільно небезпечного діяння), осіб, причетних до його вчинення, а також по припиненню і запобіганню вчиненню злочинів Називаючи розслідування «досудовим», законодавець тим самим вказує на його співвідношення з основною частиною судового роз гляду — судовим слідством. Досудове розслідування передує прова дженню в суді і покликане забезпечити його успішне проведення, однак його не можна розглядати тільки як стадію, провадження якої здійсню ється до суду і для суду. Цій стадії притаманні особливості, що свідчать про її самостійний характер. Досудове розслідування, зокрема: 1) має свої самостійні завдання, які випливають із загальних за вдань кримінального судочинства (ст. 2 КПК); 2) має чітко окреслені межі в системі кримінального процесу — з моменту прийняття рішення про порушення кримінальної справи до 3) має свій зміст та свою процесуальну форму; 4) характеризується колом суб'єктів, які беруть у ній участь; 5) характеризується колом специфічних рішень, що можуть бути прийняті після закінчення досудового розслідування: про передачу На відміну від судового розгляду кримінально-процесуальний закон не проводить чіткої періодизації досудового розслідування. На під ставі аналізу норм чинного законодавства в структурі досудового роз слідування можна виділити такі етапи: 1) прийняття слідчим чи органом дізнання справи до свого прова дження і проведення невідкладних, а також й інших слідчих дій з метою 2) після притягнення особи як обвинуваченого і пред'явлення їй обвинувачення провадження слідчих та інших дій по збиранню і пере вірці доказів, які підтверджують чи спростовують обвинувачення, встановлення обставин, які обтяжують чи пом'якшують кримінальну 3) виконання процесуальних дій, пов'язаних із закінченням роз слідування, із складанням відповідного підсумкового процесуального
Досудове розслідування є основною формою досудової підготовки матеріалів справи, яке здійснюється у формі дізнання, досудового слідства або у протокольній формі1. Лише у справах приватного обви нувачення (ч. 1 ст. 27 КПК) замість досудового розслідування підго товка матеріалів до судового розгляду провадиться самим потерпілим за сприяння судді. Дізнання — це початкова форма досудового розслідування, яка являє собою врегульовану кримінально-процесуальним законодавством діяльність уповноважених законом державних органів і посадових осіб, що пов'язана з їх функціональним призначенням і виражається в про вадженні досудового розслідування кримінальних справ з метою до сягнення завдань кримінального судочинства з подальшим направлен ням матеріалів справи слідчому в строк, встановлений законом, або її закриттям. Закон диференціює порядок і строки провадження дізнання у кри мінальних справах, а також порядок направлення справи слідчому органом дізнання залежно від тяжкості злочину. Тому можна говорити про два види дізнання: у справах про злочини, які не є тяжкими чи особливо тяжкими, та у справах про злочини, які є тяжкими чи осо бливо тяжкими. За наявності ознак злочину, що не є тяжким чи особливо тяжким (тобто невеликої чи середньої тяжкості), орган дізнання порушує кри мінальну справу і, керуючись правилами кримінально-процесуального закону, проводить слідчі дії до встановлення особи, яка його вчинила. Після цього орган дізнання в строк не більше десяти днів з моменту встановлення такої особи і не більше п'яти діб з моменту обрання до неї запобіжного заходу складає постанову про передачу справи слід чому, яку подає прокурору для затвердження. Дізнання у справах про нетяжкі злочини розпочинається з момен ту порушення кримінальної справи і завершується передачею її через прокурора слідчому. Тобто провадження слідчих дій до встановлення особи, яка вчинила злочин, також є дізнанням. Тому положення ч. 1 ст. 108 КПК, яке передбачає, що у справі про злочин, що не є тяжким або особливо тяжким, дізнання провадиться у строк не більше десяти днів, починаючи з моменту встановлення особи, яка його вчинила, є не зовсім вірним з точки зору правової визначеності. За наявності ознак тяжкого злочину (тобто тяжкого чи особливо тяжкого) орган дізнання порушує кримінальну справу і, керуючись правилами кримінально-процесуального закону, проводить невідклад ні слідчі дії, після чого в строк не більше десяти днів з моменту по рушення справи і не більше п'яти діб з моменту обрання до особи, яка вчинила злочин, запобіжного заходу (ч. 2 ст. 108 КПК) складає по станову про передачу справи слідчому, яку подає прокурору для за твердження. Справа про тяжкий чи особливо тяжкий злочин передається орга ном дізнання через прокурора слідчому у вказаний 10-денний строк з моменту її порушення, якщо навіть не встановлена особа, котра вчи нила цей злочин. Бажано, щоб така справа направлялась слідчому якнайшвидше, оскільки в останнього більше можливостей для повно го і якісного провадження розслідування у справі. Чинний КПК України не містить переліку слідчих дій, які є невід кладними. Адже передбачити всі можливі варіанти слідчих дій, які виявляться такими в ході розслідування конкретних кримінальних справ, практично неможливо. Те, що для однієї справи є невідкладною слідчою дією, для іншої такою не буде. Невідкладний характер визна чається ситуацією, що склалася на момент дізнання. Таким чином, під невідкладними слідчими діями слід розуміти слідчі дії, що спрямовані на виявлення і фіксацію доказів, встановлен ня осіб, які вчинили злочин, і завданням яких є збереження слідів зло чину на початковому етапі розслідування у зв'язку із загрозою можли вої втрати їх у разі зволікання. Коли у справі про тяжкий злочин, що передана слідчому, не вста новлено особу, яка вчинила злочин, орган дізнання продовжує викону вати оперативно-розшукові заходи, спрямовані на її встановлення (а, на нашу думку, й на встановлення нових епізодів її злочинної ді яльності чи інших осіб, причетних до вчинення злочину, оскільки така необхідність випливає із завдань, передбачених у ст. 1 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»), і повідомляє слідчого про їх наслідки. У разі обрання до підозрюваного запобіжного заходу у порядку, передбаченому ст. 1652 КПК, дізнання (як у справах про тяжкі, так і не тяжкі злочини) провадиться у строк не більше 5 діб з моменту обрання запобіжного заходу. Однак строк провадження дізнання в цілому в таких випадках не повинен перевищувати закріпленого у частинах 1 і 2 ст. 108 КПК. Тобто, якщо після обрання запобіжного заходу залишилось менше 5 діб до закінчення десятиденного строку з моменту встановлення осо би, яка вчинила злочин, то справа все-таки повинна бути передана з дотриманням строку, вказаного у частинах 1 і 2 ст. 108 КПК. Після вступу слідчого у справу орган дізнання зобов'язаний ви конувати доручення слідчого щодо проведення слідчих та розшукових дій (частини 3 і 4 ст. 104 КПК). За наявності обставин, передбачених ст. 6 КПК, орган дізнання закриває справу мотивованою постановою, копію якої в добовий строк надсилає прокуророві (ч. 2 ст. 109 КПК). Загальним для обох видів дізнання є те, що: по-перше, і при про вадженні дізнання у справах про злочини, що не є тяжкими, і при про вадженні дізнання у справах про тяжкі чи особливо тяжкі злочини передбачено 10-денний строк для передачі справи слідчому або 5-добовий строк, якщо при провадженні розслідування до підозрюва ного обрано запобіжний захід; по-друге, закон передбачає і однакові форми закінчення кожного виду дізнання: а) винесення постанови про направлення справи для провадження досудового слідства, яка затвер джується прокурором; б) винесення постанови про закриття кримінальної справи (ст. 109 КПК). Відмінності між видами дізнання в тому, що, по-перше, строк дізнан ня у справах про злочини, які не є тяжкими, обчислюється з моменту встановлення особи, яка вчинила злочин, а у справах про тяжкі чи осо бливо тяжкі злочини — з моменту порушення кримінальної справи; по-друге, у випадку невстановлення особи, яка вчинила злочин, що не є тяжким чи особливо тяжким, дізнання зупиняється згідно з правилами ст. 209 КПК і в органи досудового слідства справа не передається. Що ж стосується справ про тяжкі злочини, то після того, як пройде 10-денний строк, незалежно від факту встановлення особи орган дізнання зобов'язаний направити справу для провадження досудового слідства. Досудове слідство є основною формою досудового розслідування, яка забезпечує максимальні гарантії встановлення істини та прав учас ників процесу. Воно провадиться у всіх справах, за винятком справ про злочини, по яких передбачено досудове розслідування у формі досу-дової підготовки матеріалів у протокольній формі (ст. 425 КПК), а також у справах так званого приватного обвинувачення, по яких до-судова підготовка матеріалів до судового розгляду провадиться самим потерпілим за сприяння судді (ч. 1 ст. 27 КПК). Однак і у справах про злочини, зазначені у ч. 1 ст. 27 та ст. 425 КПК, досудове слідство провадиться обов'язково в таких випадках: 1) коли злочин вчинено неповнолітнім; 2) коли злочин вчинено особою, яка через свої фізичні або психіч ні вади не може сама здійснювати своє право на захист; 3) коли необхідність провадження розслідування у формі досудо вого слідства визнає за необхідне прокурор чи суд (такі випадки, зо крема, можливі, якщо: а) справа, зазначена у ч. 1 ст. 27 і ст. 425 КПК, має особливе суспільне значення; б) коли у справах, зазначених у ч. 1 Таким чином, законодавець віддає перевагу в розслідуванні органам досудового слідства — слідчим, розслідування для яких — це основна форма діяльності. Для органів дізнання провадження досудового роз слідування (у формі дізнання та протокольній формі досудової підго товки матеріалів) — це лише один, причому не основний вид кримі нально-процесуальної діяльності1, і ведуть вони розслідування, як правило, лише справ про злочини, які вчиняються у сфері їхньої основ ної діяльності (наприклад, органи державного пожежного нагляду — у справах про пожежі, митні органи — у справах про контрабанду тощо). Досудове слідство провадиться слідчими прокуратури, слідчими органів внутрішніх справ, слідчими податкової міліції та слідчими органів безпеки (ст. 102 КПК). Слідчі, на відміну від осіб, які провадять дізнання, наділені біль шою процесуальною самостійністю (див., наприклад, ч. 2 ст. 114 КПК, рішення слідчого не потребують затвердження начальником слідчого підрозділу, на відміну від необхідності затвердження багатьох рішень дізнавача начальником органу дізнання), слідчим надається ширше коло повноважень у прийнятті процесуальних рішень (притягнути особу як обвинуваченого може лише слідчий). Серед суб'єктів права на розслідування злочинів слід назвати також начальника слідчого відділу, який має право брати участь у проваджен ні досудового слідства та особисто провадити досудове слідство, ко ристуючись при цьому повноваженнями слідчого (ч. 2 ст. 1141 КПК), і прокурора, який має право брати участь у провадженні дізнання і досудового слідства і в необхідних випадках особисто провадити окремі слідчі дії або розслідування в повному обсязі по будь-якій справі (п. 5 ч. 1 ст. 227 КПК). Ніякі інші особи, у тому числі співробітники приватних розшукових бюро, детективних служб, правом розслідування злочинів не наділені.
№41 Поняття, види, строки дізнання.
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-04-23; просмотров: 182; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.219.208.51 (0.016 с.) |