Особливості досудового слідства у справах про злочини неповнолітніх



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Особливості досудового слідства у справах про злочини неповнолітніх



Органом дізнання, який здійснює попередню перевірку заяв та повідомлень про злочин, вчинений неповнолітнім, є кримінальна міліція у справах неповнолітніх, яка діє відповідно до Закону Украї ни «Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх»2. На цей спеціалізований підрозділ ор ганів внутрішніх справ покладено завдання: а) виявлення, припинен ня та розкриття злочинів, вчинених неповнолітніми, вжиття з цією метою оперативно-розшукових та профілактичних заходів, перед бачених чинним законодавством; б) розгляд у межах своєї компетен ції заяв і повідомлень про правопорушення, вчинені неповнолітніми; в) здійснення досудової підготовки матеріалів про правопорушення, вчинені неповнолітніми, проведення дізнання в межах, визначених кримінально-процесуальним законодавством, тощо. Після виконання вимог статей 104, 108 КПК орган дізнання складає постанову про направлення справи для провадження досудового слідства та спря мовує її для затвердження прокурору.

Статтею 111 КПК визначено, що у справах про злочини неповно літніх досудове слідство є обов'язковим і за загальним правилом про вадиться слідчими органів внутрішніх справ (ст. 112 КПК). Загальні положення і порядок проведення досудового слідства, встановлені у КПК, повною мірою діють і при розслідуванні справ про злочини не повнолітніх. Разом з тим кодексом передбачені певні особливості за стосування заходів примусу щодо неповнолітніх, порядку проведення процесуальних дій за їх участю, які є додатковими гарантіями, що забезпечують захист прав і законних інтересів неповнолітнього, запо рукою високої якості розслідування кримінальних справ.

Підвищена увага з боку законодавця до охорони прав осіб, які не досягли вісімнадцяти років і вчинили злочин, насамперед виявляється в тому, що кримінально-процесуальний закон передбачає можливість «подвійного представництва» їх інтересів, тобто припускає одночасно участь у провадженні в кримінальних справах захисника і законного представника. Відповідно до п. 10 ст. 32 КПК як законні представники до участі в справі допускаються батьки, опікуни, піклувальники або представники тих установ і організацій, під опікою чи опікуванням яких перебуває неповнолітній. Суд, прокурор, слідчий вправі допус тити як законних представників одного або обох батьків неповноліт нього. Якщо у неповнолітнього, який вчинив злочин, немає батьків, опікунів і піклувальників, слідчий, прокурор, суд повинен викликати як законного представника неповнолітнього представника органу опі ки і піклування.

Стаття 45 КПК містить положення, відповідно до якого участь за хисника при провадженні дізнання, досудового слідства є обов'язковою у справах осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчинені зло чину у віці до 18 років, — з моменту визнання особи підозрюваною чи пред'явлення їй обвинувачення. Відмова від захисника не може бути прийнята. Близькі родичі обвинуваченого, його опікуни або піклуваль ники як захисники можуть брати участь у справах цієї категорії лише одночасно із захисником — адвокатом з моменту пред'явлення обви нуваченому для ознайомлення матеріалів досудового слідства (ст. 44 КПК). Недодержання вимог закону щодо обов'язкової участі захисни ка в кримінальних справах неповнолітніх є порушенням права на за хист і безумовною підставою повернення справи на додаткове розслі дування, а в разі постановлення вироку — його скасування з повер­ненням справи на додаткове розслідування.

На відміну від загального порядку затримання та взяття особи під варту, до неповнолітнього зазначені запобіжні заходи можуть застосо вуватися лише у виняткових випадках, коли це обумовлюється тяжкіс тю злочину, у вчиненні якого він обвинувачується, при наявності під став і в порядку, що встановлені статтями 106, 148, 150, 155 КПК, коли дані про особистість неповнолітнього та ступінь тяжкості вчиненого ним злочину свідчать, що ці заходи є єдиними в даних умовах, які здатні забезпечити виконання обвинуваченим, підсудним процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 2 ст. 148 КПК, і його належну поведінку. При цьому застосування іншого запобіжного заходу не може це гарантувати. Винятковими обставинами судова практика визнає такі: неповнолітній у минулому вчинив злочин; притягувався чи звільнявся від кримінальної відповідальності; підліток вчинив (сам або у складі групи) декілька злочинів, його злочинна діяльність продовжувалася значний відрізок часу; злочин вчинено в групі і керівну роль у ній віді гравав неповнолітній підозрюваний, обвинувачений; особистість не повнолітнього потребує його ізоляції від суспільства (не навчається, не працює, знаходиться на обліку в міліції, є наркоманом, алкоголіком, вчиняє правопорушення тощо); неповнолітній не має батьків або осіб, що їх замінюють, внаслідок чого є висока вірогідність того, що він буде ухилятися від слідства та суду; достовірно встановлено, що неповно літній перешкоджає встановленню істини, порушує умови, передбаче ні обраним запобіжним заходом, тощо.

Приймаючи рішення про взяття під варту неповнолітнього, органи, які ведуть процес, мають дослідити обставини, що відповідно до ст. 150 КПК враховуються при обранні запобіжного заходу, — стан здоров'я неповнолітнього, його сімейний і матеріальний стан, стосун ки з батьками, дієвість існуючого контролю за його поведінкою, вид діяльності, місце проживання, дані про попередні судимості, соціаль ні зв'язки, схильності, спосіб життя, поведінку під час провадження в цій або іншій кримінальній справі, наявність факторів, обставин чи визнання ним моральних цінностей, які дозволяють прогнозувати йо го поведінку. Про затримання і взяття під варту неповнолітнього обов'язково сповіщаються його батьки чи особи, що їх замінюють.

До неповнолітніх обвинувачених, крім запобіжних заходів, передба чених ст. 149 КПК, може застосовуватися передача їх під нагляд батьків, опікунів чи піклувальників, а до неповнолітніх, які виховуються в дитячій установі, — передача їх під нагляд адміністрації цієї установи. Від батьків, опікунів, піклувальників або адміністрації дитячої установи в цих випад ках відбирається письмове зобов'язання про забезпечення ними належної поведінки неповнолітнього та його явки до слідчого, прокурора і суду. При цьому зазначені особи попереджаються про характер обвинувачення, пред'явленого неповнолітньому, і про їх відповідальність в разі неявки його до слідчого, прокурора або до суду (ст. 436 КПК).

На відміну від загального порядку виклику обвинуваченого (ст. 134 КПК) неповнолітній викликається до слідчого, прокурора, суду через його батьків або інших законних представників, яким надсилається відповідна повістка (ст. 437 КПК). У ній вказується про обов'язок за конного представника забезпечити явку неповнолітнього. Інший по рядок виклику обвинуваченого, підсудного допускається у випадку, коли це обумовлено обставинами справи. Наприклад, у разі відсутнос ті у неповнолітнього батьків, приводу неповнолітнього (ст. 136 КПК), доцільності негайного допиту або проведення слідчої дії без повідом­лення законного представника, коли є підстави вважати, що його ін-формованість про вчинений злочин може негативно вплинути на не повнолітню особу. У разі, якщо неповнолітній перебуває під вартою, слідчий, прокурор, суд надсилає повістку до адміністрації місця до судового ув'язнення, яка повинна забезпечити доставку неповноліт нього в місце проведення слідчої дії.

Пред'явлення обвинувачення неповнолітньому та його допит про вадяться за загальними правилами, передбаченими статтями 140, 141, 142 і 143 з урахуванням особливостей, передбачених ст. 438 КПК. У разі, коли неповнолітній не досяг шістнадцяти років або якщо не повнолітнього визнано розумово відсталим, при пред'явленні йому обвинувачення та його допиті за розсудом слідчого чи прокурора або за клопотанням захисника можуть бути присутні педагог або лікар, батьки чи інші законні представники неповнолітнього. При пред'явленні обвинувачення або допиті неповнолітнього педагог, лікар, батьки чи інші законні представники вправі ставити обвинуваченому, підсудному запитання і висловлювати свої зауваження, які у свою чергу заносять ся до протоколу. Запитання може бути відведене слідчим, але воно обов'язково повинно бути занесене до протоколу. На сучасному етапі розвитку юридичної науки все більш усталеною є думка про те, що педагог по своїй суті є спеціалістом, оскільки має спеціальні знання у сфері дитячої та юнацької психології.

Якщо неповнолітній брав участь у вчиненні злочину разом з до рослим, у кожному випадку повинна бути з'ясована можливість виді лення справи щодо неповнолітнього в окреме провадження в стадії досудового слідства з додержанням вимог ст. 26 КПК (ст. 439). Метою здійснення судочинства в окремому від дорослих провадженні є інди відуальний підхід до дитини, позбавлення її негативного впливу з боку дорослих співучасників злочину та забезпечення розслідування кри мінальної справи в найкоротший час.

Визнавши зібрані докази достатніми для складання обвинувально го висновку і виконавши вимоги ст. 217 КПК, слідчий зобов'язаний оголосити неповнолітньому обвинуваченому, що слідство в його спра ві закінчено і що він має право на ознайомлення з усіма матеріалами справи. Ознайомлення проводиться за правилами, передбаченими стат тями 218,219, 220, 221 і 222, 440 КПК, з обов'язковою участю захисни ка. На відміну від захисника законний представник може бути присутній при пред'явленні матеріалів справи неповнолітньому лише з дозволу слідчого. При цьому слідчий повинен заздалегідь оповістити законного представника про проведення зазначених процесуальних дій.



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-23; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 44.192.22.242 (0.004 с.)