Стаття 120. Строки досудового слідства

Досудове слідство у кримінальних справах повинно бути закінчено протягом двох місяців. В цей строк включається час з моменту порушення справи до направлення її прокуророві з обвинувальним висновком чи постановою про передачу справи до суду для розгляду питання про застосування примусових заходів медичного характеру або до закриття чи зупинення провадження в справі. Цей строк може бути продовжено районним, міським прокурором, військовим прокурором армії, флотилії, з'єднання, гарнізону та прирівняним до них прокурором у разі неможливості закінчити розслідування — до трьох місяців.

В особливо складних справах строк досудового слідства, встановлений частиною 1 цієї статті, може бути продовжено прокурором Автономної Республіки Крим, прокурором області, прокурором міста Києва, військовим прокурором округу, флоту і прирівняним до них прокурором або їх заступниками на підставі мотивованої постанови слідчого — до шести місяців.

Далі продовжувати строк досудового слідства можуть лише у виняткових випадках Генеральний прокурор України або його заступники.

При поверненні судом справи для провадження додаткового слідства, а також відновленні закритої справи строк додаткового слідства встановлюється прокурором, який здійснює нагляд за слідством, в межах одного місяця з моменту прийняття справи до провадження. Дальше продовження зазначеного строку провадиться на загальних підставах.

Правила, викладені в цій статті, не поширюються на справи, в яких не встановлено особу, що вчинила злочин. Перебіг строку слідства в таких справах починається з дня встановлення особи, яка вчинила злочин.

 

№ 44 Поняття і види слідчих дій. Загальні вимоги щодо їх провадження.

З метою швидкого та повного розкриття злочинів слідчий (дізнавач, прокурор) проводять багато різноманітних за своїм характером дій. Усі ці дії ґрунтуються на кримінально-процесуальному законі, тому їх на зивають процесуальними. Але серед усіх процесуальних дій особливе значення мають дії, які спрямовані на збирання, фіксацію, перевірку доказів. Такі дії іменуються слідчими і характеризуються певними положеннями, за допомогою яких можна відмежувати слідчі дії від інших процесуальних. Слідчі дії мають пізнавальну спрямованість, тобто вони завжди спрямовані на збирання, фіксацію і перевірку до казів. Проведення слідчих дій істотно зачіпає права і законні інтереси осіб, у зв'язку з чим деякі з них можуть бути проведені тільки після дачі згоди на те суду або з санкції прокурора. Процесуальний порядок проведення слідчих дій детально закріплений у кримінально-процесуальному законі та в необхідних випадках забезпечується дер жавним примусом.

Таким чином, слідчі дії — це регламентовані кримінально-проце суальним законом процесуальні дії, що спрямовані на збирання, фік сацію та перевірку доказів. Їх значення полягає в тому, що вони є основним способом збирання доказів і звідси — основним засобом всебічного повного та об'єктивного дослідження всіх обставин кримі нальної справи, досягнення завдань кримінального судочинства.

Закон передбачає проведення таких слідчих дій:

- допит — свідка (статті 167-169, 170, 303-304, 307 КПК України), потерпілого (статті 171, 308 КПК України), підозрюваного (ст. 107 КПК
України), обвинуваченого (статті 143-144, 438 КПК України);

- очна ставка (статті 172-173 КПК України);

- пред'явлення для впізнання (статті 174-176, 309 КПК України);

- обшук (статті 177, 179-186, 188-189 КПК України);

- виїмка (статті 178-186, ч. 2 ст. 187¹, 188-189 КПК України);

- накладення арешту на кореспонденцію (ст. 187 КПК України);

- зняття інформації з каналів зв'язку (ст. 187 КПК України);

- огляд (статті 190-192, ч. 1 ст. 187¹, 195 КПК України);

- освідування (статті 193, 195 КПК України);

- відтворення обстановки і обставин події (статті 194, 195 КПК України);

- призначення та проведення експертизи (гл. 18, статті 310, 312 КПК України).

Які з цих слідчих дій і в якій послідовності будуть проведені при розслідуванні кримінальної справи, залежатиме від конкретних об ставин справи, внутрішнього переконання слідчого, оскільки він є самостійною процесуальною фігурою і всі рішення приймає само стійно, за винятком випадків, коли законом передбачено одержання згоди від суду або прокурора.

Слідчі дії можна поділити на певні види. Залежно від часу прове дення: невідкладні та інші. Під невідкладними слід розуміти такі слідчі дії, зволікання з провадженням яких може викликати негативні наслідки для справи, зникнення слідів злочину або особи, якою він був вчинений, предметів, які можуть стати згодом речовими доказами, зміну обстановки.

Залежно від послідовності проведення — первинні, подальші і по вторні слідчі дії. Первинними слід визнати ті дії, з яких зазвичай по чинається розслідування, і які проводяться до встановлення особи підозрюваного, до пред'явлення йому обвинувачення, або слідчі дії, які проводяться органом дізнання незалежно від тяжкості злочину протягом 10 діб після порушення кримінальної справи (статті 104, 108 КПК). Решта слідчих дій вважається подальшими. Повторні слідчі дії здійсню ються, якщо є сумніви у правильності проведення первинних слідчих дій, якщо результати первинної слідчої дії суперечать іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення первинної слідчої дії. Повторні слідчі дії проводяться знову в повному обсязі. Слід також звернути увагу на те, що деякі слідчі дії взагалі не можуть бути прове дені повторно (наприклад, пред'явлення для впізнання).

Залежно від обсягу проведення слідчі дії можна поділити на основ ні та додаткові. Основними є слідчі дії, які проводяться у повному обсязі у встановленому законом порядку. Якщо при проведенні основ ної слідчої дії залишилися нез'ясованими які-небудь обставини або потрібне уточнення яких-небудь моментів, то проводиться додаткова слідча дія. Різниця між основною і додатковою слідчою дією полягає в обсязі досліджуваних обставин.

Залежно від обов'язковості проведення слідчих дій — обов'язкові та необов'язкові. Обов'язковість слідчої дії може визначатися прямою вказівкою в законі на необхідність її проведення. Це, наприклад, обов'язкове призначення експертизи для встановлення причин смерті або інших обставин (ст. 76 КПК). Обов'язковим є негайний допит підо зрюваного, якщо його було затримано або до нього було обрано запо біжний захід взяття під варту, а якщо це неможливо — не пізніше 24 годин після його затримання (ч. 2 ст. 107 КПК); допит обвинуваче ного, який має бути проведений негайно після його явки або приводу і в усякому разі не пізніше доби після пред'явлення йому обвинува чення (ч. 1 ст. 143 КПК). Обов'язковою є слідча дія, коли має місце вказівка прокурора про необхідність її проведення (п. 3 ч. 1 ст. 227 КПК), начальника слідчого відділу (ч. 2 ст. 114¹ КПК), ухвала суду (постанова судді) про направлення справи на додаткове розслідування (ч. 4 ст. 377 КПК).

Необов'язковими є слідчі дії, непроведення яких не може вплину ти на якість розслідування кримінальної справи. Вони визначаються самим слідчим на підставі його внутрішнього переконання залежно від обставин кримінальної справи.

Залежно від обмеження конституційних прав осіб — слідчі дії, пов'язані із тимчасовим обмеженням окремих конституційних прав і свобод людини і громадянина; слідчі дії, не пов'язані із таким обме женням; слідчі дії, які можуть бути пов'язані із тимчасовим обмежен ням конституційних прав і свобод.

Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випад ків, встановлених Конституцією України. Основним Законом держави передбачається можливість тимчасового обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, закріплених у статтях 30, 31, 32 під час проведення дізнання та досудового слідства. Це можуть бути огляд та обшук житла чи іншого володіння особи, примусова виїмка із житла чи іншого володіння особи (ст. 30 Конституції України, ст. 14¹, ч. 5 ст. 177; ч. 4 ст. 178, ч. 4 ст. 190 КПК); накладення арешту на корес понденцію і зняття інформації з каналів зв'язку (ст. 31 Конституції України, ст. 14¹, ч. 4 ст. 187 КПК); огляд і виїмка кореспонденції та дослідження інформації, знятої з каналів зв'язку (ст. 187¹ КПК). Обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина під час проведення вказаних слідчих дій допускається лише за вмотивованим рішенням суду (крім випадку, передбаченого ч. 3 ст. 30 Консти туції України) і мають винятковий та тимчасовий характер.

Можливе тимчасове обмеження конституційних прав при прове денні освідування підозрюваного або обвинуваченого. Решта слідчих дій (допит, очна ставка, пред'явлення для впізнання, відтворення об становки і обставин події та ін.) не пов'язані з обмеженням конститу ційних прав осіб. Погрози, насильство, примушування давати показан ня з боку осіб, які проводять дізнання або досудове слідство, інше обмеження прав осіб при проведенні цих слідчих дій тягнуть за собою їх незаконність, а у деяких випадках і кримінальну відповідальність.

За наявності порушеної кримінальної справи слідчі дії можна по ділити на ті, що відповідно до закону можуть бути проведені до по рушення кримінальної справи (огляд місця події (ч. 2 ст. 190 КПК); накладення арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку, якщо проведення цих слідчих дій необхідно з метою запобігти злочину (ч. 3 ст. 187 КПК)) та слідчі дії, що проводяться тільки після винесення постанови про порушення кримінальної справи.

За процесуальною формою слідчі дії можуть поділятися на такі, що проводяться:

1) за постановою слідчого (освідування, обшук (за винятком житла чи іншого володіння особи), призначення експертизи, накладення
арешту на кореспонденцію, зняття інформації з каналів зв'язку) та без неї (допит, очна ставка, огляд (як правило), відтворення обстановки і
обставин події, пред'явлення для впізнання, обшук особи, який про водиться на підставі ч. 3 ст. 184 КПК);

2) за вмотивованою постановою судді (обшук житла чи іншого володіння особи (ч. 5 ст. 177 КПК); виїмка документів, що становлять
державну та/або банківську таємницю (ч. 3 ст. 178 КПК), примусова виїмка із житла чи іншого володіння особи, а також виїмка документів
виконавчого провадження (ч. 4 ст. 178 КПК); обшук особи, за винятком випадків, передбачених ч. 3 ст. 184 КПК (ч. 2 ст. 184 КПК); накладен ня арешту на кореспонденцію чи зняття інформації з каналів зв'язку (ч. 4 ст. 187 КПК); огляд кореспонденції в установі зв'язку (ч. 1 ст. 187¹ КПК); огляд житла чи іншого володіння особи (ч. 4 ст. 190 КПК);

3) із санкції прокурора (обшук (ч. 3 ст. 177 КПК), за винятком житла чи іншого володіння особи); без санкції або затвердження прокурора;

4) за участю понятих (у присутності не менше двох понятих про вадяться: обшук, виїмка, огляд, пред'явлення осіб і предметів для впізнання, відтворення обстановки і обставин події, освідування (якщо слідчий визнає це за необхідне)) і без них (допит, очна ставка, призна чення експертизи, накладення арешту на кореспонденцію, зняття ін формації з каналів зв'язку).

Залежно від прийомів отримання інформації слідчі дії можна по ділити на вербальні, нонвербальні та змішані. Вербальними є слідчі дії, у результаті яких одержується словесна інформація. До них можна віднести допит та очну ставку. Нонвербальними називають такі слідчі дії, у результаті яких слідчий отримує інформацію, що міститься в об'єктах матеріального світу і виражається в предметно-просторових ознаках, таких як форма, колір, обсяг тощо. До нонвербальних слідчих дій можна віднести огляд, освідування, виїмку, обшук. Решта слідчих дій є змішаними, у ході яких отримується інформація як словесна, так і та, що міститься в об'єктах матеріального світу.