Межі судового розгляду. Зміна обвинувачення в суді

Розгляд справи, згідно з ч. 1 ст. 275 КПК проводиться тільки від носно підсудних і тільки в межах пред'явленого їм обвинувачення. Тобто межі судового розгляду справи (публічного і приватно-публічного обвинувачення) визначаються постановою судді про призначення справи до судового розгляду, обвинувальним висновком або постано вою прокурора про зміну обвинувачення, винесеною під час судового розгляду, а в справах приватного обвинувачення — скаргою потерпі лого.

Таким чином межі судового розгляду визначаються виходячи: із змісту обвинувального висновку; із змісту заяви потерпілого (у справах приватного обвинувачення); із змісту постанови судді про призначен ня справи до судового розгляду, якщо цією постановою вносяться зміни у сформульоване у вищеназваних процесуальних документах обвинувачення.

У разі коли прокурор відмовився від обвинувачення чи змінив його в бік пом'якшення, а потерпілий (чи його представник) вирішив скорис татися правом на підтримання обвинувачення у раніше пред'явленому обсязі, межі судового розгляду продовжують визначатися тим проце суальним документом, у якому викладено те обвинувачення, що під тримується потерпілим.

Недодержання вимог закону щодо меж судового розгляду є істот ним порушенням права підсудного на захист і може бути підставою для скасування вироку (пп. 3і 11 ч. 2 ст. 370 КПК).

Під час судового розгляду можуть бути встановлені обставини, які свідчать про необхідність зміни обвинувачення.

Зміну обвинувачення під час судового розгляду передбачено за коном (ст. 277 КПК України). Зміна обвинувачення в судовому роз гляді може мати місце як на менш тяжке, так і на більш тяжке. Зміна обвинувачення не допускається, якщо нею будуть порушені правила про підсудність (справа стане підсудною суду вищого рівня) або обо в'язковість проведення досудового слідства (наприклад, внаслідок зміни кваліфікації злочину на таку, за якої проведення досудового слідства є обов'язковим), або пов'язана з доповненням обвинувачення новими епізодами.

Зміна обвинувачення можлива лише за дотримання певних умов: по-перше, прокурор не вправі змінити обвинувачення після закінчен ня судового слідства; по-друге, прокурор не вправі змінити обвинува чення в усній формі.

Прийшовши до переконання, що пред'явлене особі обвинувачення потрібно змінити, прокурор виносить постанову, в якій формулює нове обвинувачення та викладає мотиви прийнятого рішення, оголошує її і вручає копії підсудному, його захиснику і законному представнику, потерпілому, позивачу, відповідачу та їх представникам. Постанова долучається до справи.

Суд при зміні обвинувачення зобов'язаний роз'яснити підсудному, що той буде захищатись у судовому засіданні від нового обвинувачен ня, після чого відкладає розгляд справи не менше ніж на три доби для надання підсудному, його захиснику і законному представнику мож ливості підготуватись до захисту проти нового обвинувачення. За клопотанням підсудного цей строк може бути скорочений. Після за кінчення цього строку розгляд справи продовжується.

Одночасно закон передбачає і норми, спрямовані на захист прав потерпілого: якщо в постанові прокурора ставиться питання про за стосування кримінального закону, який передбачає відповідальність за менш тяжкий злочин чи про зменшення обсягу обвинувачення, то суд роз яснює потерпілому та його представнику їх право підтримува ти обвинувачення у раніше пред'явленому обсязі.

Якщо в судовому засіданні буде встановлено, що злочин вчинила будь-яка з осіб, не притягнутих до кримінальної відповідальності, суд за клопотанням прокурора, потерпілого або його представника, не зупиняючи провадження у справі, виносить мотивовану ухвалу (по станову), якою про вчинення цього злочину повідомляє прокурора (ст. 278 КПК). Якщо злочин, у вчиненні якого обвинувачується під судний, тісно пов'язаний із злочином іншої особи, суд повертає спра ву для додаткового розслідування. Вирішувати питання про повідом лення прокурора щодо вчинення злочину особою, не притягнутою до кримінальної відповідальності, або порушувати проти неї справу суд за власною ініціативою не може. Виняток із цього правила встановле ний для вирішення питання про порушення кримінальної справи про притягнення до відповідальності свідка, потерпілого, експерта або перекладача за завідомо неправдиві показання, висновок чи переклад. Висновок про це суд може зробити лише під час постановлення ви року чи іншого судового рішення, яке він виносить, закінчуючи про вадження у справі, і своєю ухвалою (постановою) суд за власною іні ціативою ставить перед прокурором питання про притягнення особи, яка дала завідомо неправдиві показання, висновок чи зробила непра вильний переклад, до кримінальної відповідальності.

Закон не передбачає можливості подання апеляцій чи касацій на ухвали (постанови) суду, винесені в порядку ст. 278 КПК.

Під час судового розгляду справи може бути встановлено, що під судний вчинив ще й інший злочин, по якому обвинувачення пред'явлено йому не було (ст. 276 КПК). Відповідно до ст. 275 КПК суд не вправі досліджувати обставини вчинення цього злочину (якщо тільки він не пов'язаний з обвинуваченням, що пред'явлене), а також притягувати чи ініціювати притягнення підсудного до кримінальної відповідаль ності за цей злочин.

Питання про притягнення до кримінальної відповідальності за новий злочин під час судового розгляду справи вправі підняти, заявив ши відповідне клопотання, прокурор, потерпілий чи його представник. Суд у таких випадках, розглянувши в нарадчій кімнаті це клопотання, задовольняє його або відмовляє в його задоволенні. Задовольнивши таке клопотання, суд, не зупиняючи розгляду справи, виносить ухвалу, а суддя — постанову, якими про вчинення цього злочину повідомляє прокурора, який і має вирішити питання про наявність підстав для порушення кримінальної справи по новому обвинуваченню.

Якщо нове обвинувачення не пов'язане з початковим, то кожне з них може розглядатися окремо.

У тих же випадках, коли нове обвинувачення тісно зв'язане з по чатковим і окремий розгляд їх неможливий, вся справа повертається для додаткового розслідування, після чого направляється до суду в загальному порядку.

На ухвалу суду, постанову судді (про задоволення клопотання щодо порушення перед прокурором питання про нове обвинувачення від носно підсудного) протягом семи діб з дня її винесення сторони можуть подати апеляції до апеляційного суду, а якщо справа розглядається по першій інстанції апеляційним судом — касаційні подання чи скаргу до касаційного суду (ст. 276 КПК).

При постановленні вироку суд не вправі вирішувати питання про нове обвинувачення підсудного в спосіб, передбачений ст. 276 КПК. Якщо до того є підстави, суд про наявність ознак іншого злочину в діях підсудного вправі повідомити прокурора окремою ухвалою (постано вою) (ст. 232 КПК).

 

№68 Направлення справи на додаткове розслідування у стадії попереднього розгляду справи суддею та у стадії судового розгляду.

Повернення справи на додаткове розслідування із стадії судового розгляду допускається лише з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.

Неповним визнається досудове розслідування: коли не були до питані певні особи, не були витребувані і досліджені документи, речо ві та інші докази для підтвердження чи спростування обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи; коли не були досліджені обставини, зазначені в ухвалі суду, який повернув справу на додаткове розслідування, за винятком випадків, коли дослі дити їх було неможливо; коли необхідність дослідження тієї чи іншої обставини випливає з нових даних, встановлених при розгляді справи в суді; коли не були з'ясовані з достатньою повнотою дані про особу обвинуваченого (ст. 368 КПК).

Неправильним визнається досудове розслідування тоді, коли під час його провадження органами дізнання чи досудового слідства (при вчиненні процесуальних дій і прийнятті процесуальних рішень) було: не застосовано кримінальний закон, який підлягав застосуванню; за стосовано кримінальний закон, який не підлягав застосуванню; мало місце неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту (ст. 371 КПК).

Якщо виникне питання про повернення справи на додаткове роз слідування, суд, вислухавши думку прокурора та інших учасників судового розгляду, вирішує це питання мотивованою ухвалою, а суд дя — постановою в нарадчій кімнаті.

Після додаткового розслідування справа направляється до суду в загальному порядку.

На ухвалу, постанову протягом семи діб з дня її винесення сторони можуть подати апеляції до апеляційного суду, а якщо справа розгляда ється по першій інстанції апеляційним судом — касаційні подання чи скарги до касаційного суду (ст. 281 КПК).

Недопустимим є направлення справи на додаткове розслідування у випадках, коли відсутні докази, які підтверджують пред'явлене об винувачення, і вичерпані всі можливості одержання додаткових до казів. За таких обставин суд зобов'язаний прийняти остаточне рішен ня і постановити відповідно до ч. 4 ст. 327 КПК виправдувальний вирок.

 

№69 Закриття кримінальної справи в суді.

Справа в стадії судового розгляду закривається:

- за наявності підстав, передбачених пп. 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 ст. 6 і статтями 7, 7², 8, 9, 10, 11 КПК;

- за наявності спеціальних підстав, зазначених у Особливій части ні (ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 114, ч. 3 ст. 175, ч. 4 ст. 212, ч. 2 ст. 255, ч. 5
ст. 258, ч. 6 ст. 260, ч. 3 ст. 369 КК);

- якщо прокурор відмовився підтримувати державне обвинувачен ня, а потерпілий не бажає скористатися правом, передбаченим ч. 2
ст. 267 КПК;

- за примиренням сторін чи у зв'язку з неявкою потерпілого в су дове засідання без поважних причин закривається справа про злочин,
зазначений у ч. 1 ст. 27 КПК.

Суд закриває кримінальну справу, як за клопотанням сторін, так і з власної ініціативи, своєю мотивованою ухвалою, а суддя — постано вою. Ухвала (постанова) виносяться в нарадчій кімнаті, лише після того, як суд вислухає думку учасників судового розгляду і висновок прокурора.

Якщо підсудний заперечує проти закриття справи за нереабіліту-ючими підставами (див. ч. 3 ст. 6 і ч. 3 ст. 71 КПК), справа не закрива ється, її розгляд продовжується в загальному порядку.

У разі, коли за результатами судового розгляду справи не встанов лено події злочину, або коли в діянні підсудного не встановлено скла ду злочину, або коли не доведено участі підсудного у вчиненні зло чину, справа не закривається. У таких випадках постановляється ви правдувальний вирок (ч. 2 ст. 6, ч. 4 ст. 327 КПК).

На ухвалу, постанову про закриття справи протягом семи діб з дня її винесення сторони можуть подати апеляції до апеляційного суду, а якщо справа розглядається по першій інстанції апеляційним судом — касаційні подання чи скаргу до касаційного суду.

З підстав, передбачених ст. 282 КПК, суд може закрити справу і частково: щодо частини обвинувачення; щодо окремих підсудних, якщо їх декілька. За рештою обвинувачення або щодо решти підсудних суд за наявності підстав виносить вирок.

У справах про злочини, вчинені у співучасті, коли щодо одного з підсудних справа підлягає закриттю, а щодо іншого є підстави для по-становлення вироку, і коли обвинувачення цих осіб тісно пов'язане, суди практикують винесення ухвали (постанови) про закриття справи разом з вироком. Така ухвала (постанова) оголошується зразу ж після проголошення вироку.

 

№70 Підготовча частина судового засідання: зміст, значення.