Закінчення досудового слідства складанням обвинувального висновку

Коли при розслідуванні зібрано достатньо доказів для призначення справи до судового розгляду і немає підстав для її закриття, досудове слідство закінчується складанням обвинувального висновку в порядку, передбаченому статтями 217-224 КПК. Вихідною умовою закінчен ня досудового слідства в такому разі є внутрішнє переконання слідчо го у доведеності обвинувачення і достатності зібраних доказів для складання обвинувального висновку. Цей висновок слідчий повинен зробити на підставі об'єктивної оцінки всебічності і повноти резуль татів усієї попередньої роботи по розслідуванню справи.

Закінчення досудового слідства в цій формі передбачає перед скла данням обвинувального висновку здійснення відносно самостійних, але змістовно і хронологічно взаємозв'язаних дій:

1) ретельну перевірку слідчим повноти і належного оформлення процесуальних дій і рішень та систематизація матеріалів справи зі
складанням опису кожного тому, а при необхідності — і орієнтуючої загальної довідки про основний зміст кожного з томів;

2) повідомлення про закінчення досудового слідства учасникам процесу та роз'яснення їм права на ознайомлення з усіма матеріалами
справи;

3) ознайомлення їх з матеріалами, якщо вони побажають скорис татися цим правом (спочатку виконавши вимоги ст. 217 КПК, а потім
ст. 218 КПК);

4) вислуховування і вирішення клопотань, заявлених учасниками процесу після ознайомлення з матеріалами справи.

КПК передбачає таку черговість ознайомлення з матеріалами спра ви: спочатку з ними знайомиться потерпілий, цивільний позивач, ци вільний відповідач і (або) їх представники (ст. 217 КПК), а після цьо го — обвинувачений і захисник (ст. 218 КПК). До участі в цих діях можуть бути залучені перекладачі та законні представники обвинува чених і потерпілих (ч. 2 ст. 19, ч. 2 ст. 440 КПК)¹.

Саме в такому порядку слідчий повідомляє про закінчення досудо-вого слідства цим суб'єктам кримінального судочинства та роз'яснює їм право на ознайомлення з матеріалами кримінальної справи.

Таке повідомлення учасників процесу:

- з однієї сторони, відкриває процес ознайомлення цих осіб у вста новленій законом послідовності з матеріалами кримінальної справи, що дає їм змогу проконтролювати хід і результати досудового розслі дування, усвідомити характер і підстави висунутого проти обвинува ченого обвинувачення, виявити прогалини в доказовій базі та пору шення, що обмежують їх права і законні інтереси. Це є важливою умовою реалізації вказаними особами свого права на судовий захист;

- з другої сторони, є підставою для припинення провадження будь-яких слідчих дій, крім тих, про які просять сторони.

Усі вказані суб'єкти мають право знайомитися з усіма матеріалами справи, за винятком тих, які стосуються забезпечення заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві. Цивільний відповідач (та його представник) може знайомитися з матеріалами справи тільки в частині, що стосується цивільного позову (ч. 4 ст. 217, ч. 5 ст. 218 КПК). За клопотанням учасників судочинства, які мають право на ознайомлення з матеріалами справи, їм також повинні пред'являтися речові докази, відтворюватися кіно- або відеозапис і звукозапис, а також інші додатки до протоколів слідчих дій. При озна йомленні вони мають право робити виписки із справи і заявляти клопо тання про доповнення слідства, щодо яких слідчий приймає рішення за правилами, передбаченими ст. 129 КПК.

Обвинувачений може бути не ознайомлений з матеріалами кримі нальної справи тільки в тому випадку, коли він ухиляється від цього, прямо заявляючи про відмову знайомитися з матеріалами справи. Така його відмова повинна бути документально підтверджена відповідним записом у протоколі повідомлення про закінчення досудового слідства або в протоколі ознайомлення з матеріалами справи.

Відповідно до ст. 218 КПК, обвинувачений може знайомитися з матеріалами справи як особисто, так і з участю захисника. Якщо об винувачений не виявив бажання знайомитися з матеріалами справи разом із захисником, вони пред'являються йому для ознайомлення окремо від останнього. Якщо в справі притягнуто декількох обвинува чених, слідчий повинен пред'явити кожному з них усі матеріали слід ства.

Матеріали закінченої розслідуванням кримінальної справи повинні бути пред'явлені обвинуваченому, взятому під варту, та його захисни кові не пізніш як за місяць до закінчення граничного строку тримання під вартою, встановленого ч. 2 ст. 156 КПК. Якщо цього часу обви нуваченому виявиться недостатньо для ознайомлення з матеріалами справи, зазначений строк може бути продовжено суддею апеляційного суду за поданням слідчого, погодженим з Генеральним прокурором України чи його заступником, або поданням цього прокурора чи його заступника (частини 6, 8 ст. 156 КПК).

Матеріали досудового слідства пред'являються для ознайомлення підшитими і пронумерованими, тобто слідчий нумерує кожний аркуш справи і робить її опис. Якщо справа складається з кількох томів, ну мерація аркушів у кожному з них робиться автономно, тобто почина ється з першого аркуша в кожному томі. Опис є не лише довідковим, а й процесуальним документом і повинен бути підписаний слідчим. У всіх процесуальних документах, що складаються після цього (про токолах ознайомлення з матеріалами справи, обвинувальному висно вку), робляться посилання із зазначенням номера тому і аркуша спра ви, під яким той чи інший документ значиться в опису.

Обвинуваченого і його захисника не можна обмежувати в часі, по трібному їм, щоб ознайомитися з усіма матеріалами справи (ч. 6 ст. 218 КПК). Однак, якщо обвинувачений і його захисник явно на магатимуться його затягнути, на нашу думку, хоча це прямо й не перед бачено в чинному КПК, слідчий вправі своєю мотивованою постано вою відповідно до ст. 130 КПК визначити певний строк для ознайом лення з матеріалами справи. При визначенні такого строку повинні враховуватися: обсяг і особливості матеріалів кримінальної справи, психофізіологічні особливості людини та інші обставини.

Про оголошення про закінчення досудового слідства і пред'явлення матеріалів справи для ознайомлення слідчий складає протокол з до держанням правил ст. 85 КПК або письмове повідомлення (щодо потерпілого, його представника, цивільного позивача, цивільного відповідача або їх представників). Крім того, у протоколі зазначаєть ся, які саме матеріали (кількість томів і аркушів) були пред'явлені для ознайомлення, протягом якого часу проходило ознайомлення із справою і які клопотання були заявлені. Розв'язання клопотань, за явлених при ознайомленні з матеріалами справи, здійснюється за правилами ст. 221 КПК.

Після закінчення слідства і виконання вимог статей 217-222 КПК слідчий складає обвинувальний висновок.

Обвинувальний висновок — це процесуальний документ, у яко му слідчий підводить підсумок досудового розслідування в справі і формулює обвинувачення певної особи у вчиненні злочину з наведен ням конкретних доказів. Якщо в справі є кілька обвинувачених, то складається один спільний обвинувальний висновок з чітким визна ченням ролі кожного обвинуваченого у вчиненні злочину (злочинів).

Обвинувальний висновок виконує в процесі декілька взаємопов'яза них завдань, цим і визначається його важливе значення:

1) підводить підсумок стадії досудового розслідування.

Формулювання обвинувачення, викладене в обвинувальному ви сновку, не може істотно відрізнятися від формулювання, що міститься в постанові про притягнення як обвинуваченого. Воно не повинно:

а) погіршувати становище обвинуваченого порівняно з пред'явленим обвинуваченням внаслідок доповнення обвинувачення обтяжуючими
обставинами, перекваліфікацією на закон про більш тяжкий злочин або на додаткові статті КК України;

б) бути пов'язаним з порушенням права на захист: перекваліфіка цією дій обвинуваченого на інший кримінальний закон, що передбачає
відповідальність за злочин, який хоч і менш тяжкий, але істотно від різняється за фактичними обставинами (наприклад, шляхом переква ліфікації розбійного нападу на злісне хуліганство).

Якщо слідчий бачить можливість такого розходження між поста новою про притягнення як обвинуваченого й обвинувальним виснов ком, він повинен його усунути, пред'явивши нове обвинувачення, бо інакше справу буде повернено на додаткове розслідування;

2) є основою і визначає межі судового розгляду в справі.

Суд при розгляді справи в будь-якій стадії процесу не вправі вийти за межі сформульованого в обвинувальному висновку обвинувачення як у частині, що стосується його фактичної сторони, так і в частині кваліфікації вчиненого і кола пом'якшуючих покарання обставин;

3) знайомить обвинуваченого з характером і підставами висунуто го проти нього обвинувачення, даючи змогу йому визначати напрями
і засоби свого захисту;

4) систематизує всі зібрані в ході розслідування докази, полег шуючи прокуророві, суду, учасникам процесу вивчення матеріалів справи.

З обвинувальним висновком обвинувачений після закінчення до судового розслідування не знайомиться. Тому для забезпечення обви нуваченому (підсудному) права на захист у судовому засіданні копія обвинувального висновку вручається йому, а якщо він є неповнолітнім, то і його законному представникові не пізніше, як за три доби до дня розгляду справи в суді (ст. 254 КПК).

Обвинувальний висновок згідно зі ст. 223 КПК складається з двох частин: описової і резолютивної.

В описовій частині зазначаються: обставини справи як їх встанов лено на досудовому слідстві; місце, час, способи, мотиви і наслідки злочину, вчиненого кожним з обвинувачених, а також докази, які зі брано в справі, і відомості про потерпілого; показання кожного з об винувачених по суті пред'явленого йому обвинувачення, доводи, на ведені ним на свій захист, і результати їх перевірки; наявність обставин, які обтяжують та пом'якшують його покарання. При посиланні на до кази обов'язково зазначаються аркуші справи.

Практиці відомо два основні методи викладення описової частини обвинувального висновку: хронологічний і систематичний.

За хронологічним методом обставини вчиненого злочину виклада ються в тій послідовності, в якій їх встановив слідчий. Найчастіше він використовується тоді, коли обвинувачений не визнав себе винним у вчиненні злочину, а обвинувачення ґрунтується на побічних доказах. У цьому разі після показань обвинуваченого ідуть інші докази, які його викривають.

При систематичному методі, який застосовується переважно у не складних справах з прямими доказами обвинувачення, послідовно викладаються встановлені обставини вчиненого злочину і докази на їх підтвердження, тобто кожне положення, що характеризує підготовку і вчинення злочину, зразу ж підтверджується посиланнями на докази.

У багатоепізодних справах можливе поєднання цих двох методів при оформленні описової частини обвинувального висновку.

У резолютивній частині наводяться відомості про особу кожного з обвинувачених, коротко викладається суть пред'явленого обвинува чення із зазначенням статті кримінального закону, яка передбачає даний злочин.

Обвинувальний висновок підписує слідчий, а якщо слідство про вадилось декількома слідчими, — старший слідчої групи (ст. 119 КПК), із зазначенням місця і часу його складання.

До обвинувального висновку додаються:

1) список осіб, що підлягають виклику в судове засідання, із зазна ченням їх адреси і аркушів справи, де викладені їх показання або ви сновки.

При цьому прізвища осіб, зокрема свідків, мають по можливості наводитися в тому порядку, в якому їх доцільно допитувати в судовому засіданні.

У списку осіб, які підлягають виклику в судове засідання, з метою нерозголошення відомостей про осіб, щодо яких у порядку, передбаче ному статтями 52¹ та 52³ КПК, застосовані заходи безпеки, замість їх справжніх прізвища, ім'я і по батькові зазначається псевдонім, а замість адреси — назва органу, який здійснює заходи безпеки, та його адреса;

2) довідка про рух справи та про застосування запобіжного заходу із зазначенням часу і місця тримання під вартою кожного з обвинува чених, якщо вони заарештовані.

У ній зазначаються дати прийняття основних рішень у справі, зо крема, коли було порушено кримінальну справу, прийнято її до свого провадження, притягнуто особу як обвинуваченого, змінено чи допов нено обвинувачення, зупинялось і відновлювалось досудове слідство, потерпілому, цивільному позивачу, цивільному відповідачу та їх пред ставникам оголошено про закінчення досудового слідства та ознайом лено з матеріалами справи, складено обвинувальний висновок і т.ін.;

3) довідки про речові докази (тобто які речові докази є в справі і де вони зберігаються), про цивільний позов (тобто коли, ким, до кого і
на яку суму заявлено цивільний позов), про заходи, вжиті до забезпе чення цивільного позову і можливої конфіскації майна (скільки коштів
витрачено закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування особи, потерпілої від злочину; чи накладено арешт на майно обвинуваченого
і якщо так, то на яке саме і де воно зберігається);

4) довідка про судові витрати в справі за час досудового слідства з посиланням на відповідні аркуші справи.

Слідчий може скласти й інші довідки (про виділення справи в окреме провадження, про закриття справи щодо окремих осіб (коли такі рішення приймались неодноразово та з метою акцентування на цьому уваги), пояснювальні схеми виробничих, комерційних, злочин них зв'язків тощо).

Усі додатки до обвинувального висновку повинні бути підписані слідчим (таким чином він засвідчує своїм підписом обвинувальний висновок двічі: після резолютивної частини і після довідки у справі) і є не окремими процесуальними документами, а невід'ємним структур ним розділом обвинувального висновку, у зв'язку з чим оцінка про курором і судом правильності складання обвинувального висновку (п. 7 ст. 228, п. 3 ст. 237 КПК) повинна проводитись на підставі аналі зу приписів не лише ст. 223 КПК, а й ст. 224 КПК.

Крім обвинувального висновку, за результатами розслідування слідчий може внести також подання про усунення причин та умов, які сприяли вчиненню злочину. Воно адресується відповідному держав ному органу, громадській організації або посадовій особі, які можуть і повинні вжити таких заходів. Не пізніш як у місячний строк після одержання подання заходи по усуненню причин і умов, які сприяли вчиненню злочину, повинні бути вжиті і про результати повідомлено слідчому. У разі залишення посадовою особою подання без розгляду слідчий зобов'язаний вжити заходів, передбачених статтями 254-257 КУпАП(ст. 23¹ КПК).

Обвинувальний висновок друкується не менш ніж у трьох при мірниках, перший з яких підшивається до кримінальної справи, другий передається прокуророві, а третій після затвердження обвинувального висновку прокурором (статті 229, 233 КПК) і вирішення питання про призначення справи до судового розгляду (статті 245, 254 КПК) на правляється підсудному разом з повісткою про виклик до суду. Отже, копію обвинувального висновку обвинувачений (підсудний) отримує з суду, а не від слідчого або прокурора. Якщо в справі притягнуті як обвинувачені декілька осіб, копії обвинувального висновку вручають ся кожному підсудному; відповідно слідчий повинен забезпечити на лежну кількість примірників обвинувального висновку.

Якщо обвинувальний висновок складено мовою, якою не володіє об винувачений, його має бути перекладено на рідну мову обвинуваченого або іншу мову, якою він володіє. Переклад обвинувального висновку при єднується до справи (ч. 6 ст. 223 КПК) (це означає, що він повинен бути перекладений у письмовій формі). Зрозуміло, що другий примірник пере кладу належить виготовити для вручення самому обвинуваченому. Обов'язок забезпечити такий переклад покладається на слідчого.

Склавши обвинувальний висновок, слідчий направляє справу про куророві (ст. 225 КПК). Кримінальна справа направляється прокуророві з коротким супровідним листом, у якому вказуються реєстраційний номер кримінальної справи, прізвища обвинувачених, кількість томів та обсяг кожного тому в аркушах; разом зі справою направляються речові докази, а також інші додатки (частіше за все — первинні бухгалтерські документи і деякі інші письмові матеріали). Якщо будь-хто з обвинува чених тримається під вартою, копія супровідного листа направляється адміністрації місця ув'язнення; це повідомлення є підставою для пере ведення заарештованого подальшим триманням під вартою за прокуро ром; кількість повідомлень (копій супровідного листа), які направляють ся адміністрації СІЗО або іншого місця тримання обвинуваченого під вартою, повинна відповідати кількості обвинувачених, що перебувають під вартою в даній справі. Це останні процесуальні документи, які скла даються слідчим у кримінальній справі з обвинувальним висновком.

Дії і рішення прокурора у справі, яка надійшла до нього з обвинувальним висновком. Обвинувальний висновок складає слідчий. Однак юридичної сили цей процесуальний документ набуває тільки після затвердження його прокурором. Якщо в суді виявиться, що обвину вальний висновок не затверджено прокурором або його заступником, кримінальна справа у всіх випадках підлягає поверненню для додат кового розслідування.

Таке значення факту затвердження обвинувального висновку про курором пояснюється тим, що з обвинувальним висновком у прокуро ра пов'язано виконання одразу двох функцій:

- функції здійснення нагляду за додержанням законів органами досудового розслідування (він перевіряє, наскільки всебічно, повно й
об'єктивно було проведено досудове розслідування, чи не було при цьому допущено істотних порушень кримінально-процесуального за кону, чи доведено винність обвинуваченого у вчиненні злочину зібра ними слідчим доказами);

- функції підтримання державного обвинувачення, яку він виконує в суді (ст. 121 Конституції України) (після затвердження прокурором
обвинувального висновку останній стає таким процесуальним актом, що виходить уже від органу державного обвинувачення).

При вирішенні питання про затвердження обвинувального виснов ку прокурор зобов'язаний перевірити:

1) чи мала місце подія злочину;

2) чи має діяння, яке ставиться у вину обвинуваченому, склад зло чину;

3) чи були додержані під час провадження дізнання і досудового слідства вимоги КПК про забезпечення права підозрюваного і обви нуваченого на захист;

4) чи немає в справі обставин, що тягнуть за собою закриття спра ви згідно із ст. 213 КПК;

5) чи пред'явлено обвинувачення по всіх установлених злочинних діях обвинуваченого;

6) чи притягнуті як обвинувачені всі особи, що викриті у вчиненні злочину;

7) чи правильно кваліфіковано дії обвинуваченого за статтями кримінального закону;

8) чи додержано вимог закону при складанні обвинувального ви сновку;

9) чи правильно обрано запобіжний захід;

10) чи вжито заходів до забезпечення відшкодування збитків, запо діяних злочином, і можливої конфіскації майна;

11) чи виявлено причини та умови, які сприяли вчиненню злочину, і чи вжито заходів до їх усунення;

12) чи додержано органами дізнання або досудового слідства всіх інших вимог КПК (ст. 228 КПК).

Одержавши справу від слідчого з обвинувальним висновком, про курор або його заступник протягом не більше п 'яти днів (ст. 233 КПК) розглядає справу і приймає одне з таких рішень:

1) затверджує обвинувальний висновок і передає справу до суду (п. 1 ч. 1 ст. 229 КПК) — коли всі вищевикладені питання знайшли пози тивну відповідь. Затвердження відбувається шляхом накладення резо люції «затверджую» у верхньому лівому куті першого аркуша обвину вального висновку із зазначенням посади, класного чину, прізвища та ініціалів прокурора (або його заступника), дати затвердження, із засвід ченням цих записів його підписом і гербовою печаткою прокуратури;

2) складає від свого імені новий обвинувальний висновок, а раніше складений вилучає зі справи (п. 1 ч. 1 ст. 229, ст. 230 КПК) — коли
досудове розслідування було проведено належним чином, але обви нувальний висновок не відповідає матеріалам справи або вимогам, що
ставляться до його оформлення. Новий обвинувальний висновок за твердження вищестоящим прокурором не потребує. Слід зазначити,
що випадки складання прокурором (його заступником) нового обви нувального висновку на практиці є винятковими.

Прокурор або його заступник, затвердивши обвинувальний висно вок, складений слідчим, або склавши новий обвинувальний висновок, направляє справу до суду, якому вона підсудна, й одночасно повідомляє обвинуваченого, до якого суду направлена справа. Якщо обвинувачений перебуває під вартою, то про передачу справи до суду повідомляється також адміністрація місця попереднього ув'язнення.

У виняткових випадках у разі особливої складності або важливос ті справи, що підсудна районному (міському), міжрайонному (окруж ному), військовому суду гарнізону, прокурор Автономної Республіки Крим, області, міст Києва, Севастополя, військовий прокурор (на пра вах прокурора області) та їх заступники можуть направити її на розгляд відповідно Верховному суду Автономної Республіки Крим, обласному, Київському чи Севастопольському міським судам, військовому суду регіону, Військово-Морських Сил (ст. 232 КПК);

3) повертає справу органові дізнання або слідчому із своїми пись мовими вказівками для провадження додаткового розслідування (п. 2
ч. 1 ст. 229 КПК) — коли має місце однобічність або неповнота досудового розслідування або у зв'язку з істотним порушенням кримінально-
процесуального закону, а також у разі необхідності змінити обвинува чення на більш тяжке або таке, що істотно змінює пред'явлене обви нувачення за фактичними обставинами (ч. 1 ст. 231 КПК);

4) закриває справу, склавши про це постанову з додержанням вимог ст. 214 КПК (п. 3 ч. 1 ст. 229 КПК), — за наявності для цього підстав,
передбачених у ст. 213 КПК.

5) змінює обвинувачення, — коли зміна початкового обвинувачен ня не тягне за собою застосування статті кримінального закону з більш
тяжкою санкцією і не зв'язана з істотною зміною обвинувачення за фактичними обставинами (ч. 2 ст. 231 КПК).

Прокурор або його заступник вправі змінити складений слідчим список осіб, які підлягають виклику в судове засідання, а також скасу вати чи змінити раніше обраний запобіжний захід або обрати запо біжний захід, якщо його не було обрано, чи поставити у випадках, передбачених КПК, перед судом питання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту (ч. 2 ст. 229 КПК).

Таким чином, перевірка прокурором законності проведеного до-судового розслідування і обґрунтованості обвинувального висновку:

- по-перше, забезпечує належні умови для проходження справи в стадії попереднього розгляду справи суддею, а також повного і пра вильного її розгляду і вирішення по суті у судовому засіданні;

- по-друге, за своїм характером є одночасно і підготовкою проку рора до участі у розгляді справи в суді.

 

№60 Закінчення досудового слідства складанням постанови про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення від кримінальної відповідальності.

Направлення кримінальної справи до суду для вирішення питання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, хоча це прямо й не передбачено в ст. 212 КПК України, на нашу думку, є теж самостійною формою закінчення досудового розслідування, а також і формою остаточного вирішення кримінальної справи.

Насамперед слід зазначити, що не потрібно плутати обставини, що виключають провадження в справі і тягнуть за собою її обов'язкове закриття (ст. 213 КПК), і обставини, у зв'язку з якими особа, що обви нувачується у вчиненні злочину, може бути на підставі рішення суду шляхом закриття справи звільнена від кримінальної відповідальності (статті 7-1 1¹ КПК).

До обставин, на підставі яких особа може бути звільнена від кри мінальної відповідальності (тобто до підстав такого звільнення), згід но зі статтями 44-48 КК та статтями 7-1 1¹ КПК належать:

1) дійове каяття;

2) примирення обвинуваченого, підсудного з потерпілим;

3) застосування до неповнолітнього примусових заходів виховно го характеру в порядку, передбаченому ст. 447 КПК;

4) передача особи на поруки колективу підприємства, установи чи організації;

5) закінчення строків давності;

6) коли внаслідок зміни обстановки вчинене особою діяння втра тило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно
небезпечною.

Процесуальний порядок є майже однаковим для всіх вказаних ви дів звільнення від кримінальної відповідальності (певні особливості притаманні такому виду, як звільнення від кримінальної відповідальності у зв язку із застосуванням примусових заходів виховного харак теру).

Найбільш важливим є те, що таке звільнення здійснюється виключ но судом, а це передбачає необхідність:

- по-перше, до направлення справи до суду — притягнення особи як обвинуваченого та роз'яснення суті обвинувачення;

- по-друге, роз'яснення підстави звільнення від кримінальної від повідальності і права заперечувати проти закриття справи з цієї під стави (порядок виконання цієї вимоги фіксується в протоколі);

- по-третє, винесення прокурором, а також слідчим за згодою про курора мотивованої постанови про направлення справи до суду для
вирішення питання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності;

- по-четверте, ознайомлення обвинуваченого, його захисника, по терпілого або його представника з названою постановою, а в разі їх
вимоги — з усіма матеріалами справи та роз'яснення їх прав, перед бачених КПК;

- по-п'яте, рішення про звільнення особи від кримінальної відпо відальності оформляється постановою судді про закриття кримінальної
справи.

Матеріально-правовими підставами звільнення у зв 'язку з дійовимкаяттям є: 1) вчинення злочину вперше; 2) вчинення злочину невели кої тяжкості (ст. 45 КК).

Процесуально-правовими підставами є: 1) дійове каяття особи, яке проявляється в активних позитивних діях; 2) активне сприяння роз криттю злочину; 3) повне відшкодування завданих збитків, усунення заподіяної шкоди.

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв 'язку з примирен ням обвинуваченого, підсудного з потерпілим. Раніше закон передбачав можливість закриття за примиренням підсудного і потерпілого лише кримінальних справ приватного обвинувачення. Однак новий КК, а також і КПК, врахувавши практику, коли потерпілий не завжди бажає, щоб особа, яка вчинила злочин була засуджена та понесла покарання, а віддає перевагу, наприклад, відшкодуванню понесених особисто ним збитків, дав можливість вибору і передбачив раніше невідому вітчиз няному законодавству підставу звільнення від кримінальної відпові дальності, якою є примирення винного з потерпілим, також і у справах публічного обвинувачення при наявності відповідних підстав.

Матеріально-правовими підставами цього виду звільнення від кримінальної відповідальності також є: 1) вчинення злочину вперше; 2) вчинення злочину невеликої тяжкості (ст. 46 КК).

Процесуально-правовими підставами є: 1) оформлений у належній процесуальній формі факт примирення особи, яка вчинила злочин, з потерпілим. Примирення може бути виражено у: а) відмові потерпіло го від своїх попередніх претензій та вимог до особи, яка вчинила зло чин; б) відмові від прохання притягнути її до кримінальної відпові дальності; в) проханні закрити справу, порушену за його заявою. Обов'язково необхідна також згода винної особи на звільнення від кримінальної відповідальності за цією підставою. Належною проце суальною формою примирення може бути: а) її усна заява, процесу­ально оформлена протоколом компетентних органів; б) письмова за ява, яка передається цим органам безпосередньо потерпілим; в) її но таріально засвідчена заява, якщо вона передається представником потерпілого; 2) відшкодування завданих потерпілому збитків або усу нення заподіяної шкоди.

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв 'язку із застосуванням до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру в порядку, передбаченому ст. 447 КПК.

Матеріально-правовими підставами цього виду звільнення від кримінальної відповідальності є: 1) вчинення злочину вперше; 2) вчи нення злочину невеликої тяжкості; 3) неповноліття особи (ст. 97 КК).

Процесуально-правовою підставою є достатні дані вважати мож ливість виправлення особи без застосування заходів кримінального примусу.

Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв 'язку з передачею особи на поруки є: 1) вчинення злочину вперше; 2) вчинення злочину невеликої або середньої тяжко сті (ст. 47 КК).

Процесуально-правовими підставами є: 1) щире каяття (щиросер дечне визнання вини); 2) сприяння розкриттю чи розслідуванню зло чину; 3) відшкодування заподіяної шкоди та інші позитивні дії, що підтверджують глибоке усвідомлення хибності своєї поведінки; 4) отри мання клопотання колективу підприємства, установи чи організації про передачу обвинуваченого на поруки.

Характерною особливістю цього виду звільнення від кримінальної відповідальності є умовний характер, у зв'язку з чим набуває актуальності поведінка винного після звільнення. Тобто особа умовно не при тягується до кримінальної відповідальності, а вирішення цього питан ня остаточно проводиться протягом року з дня винесення рішення про передачу на поруки. У разі порушення умов передачі на поруки у пе редбаченому законом порядку вирішується питання про притягнення її до кримінальної відповідальності (ч. 2 ст. 47 КК). У таких випадках відновлення справи проводиться у касаційному порядку, передбачено му статтями 383-395 КПК.

Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв 'язку із закінченням строків давності є: 1) сплив встановлених строків. Законом передбачено два види строків давності: диференційований, тривалість якого залежить від тяжкості вчиненого злочину (а не від строку покарання, як це було у КК 1960 року), та за гальний для всіх злочинів 15-річний строк для осіб, які переховуються від слідства і суду; 2) відсутність обставин, що порушують їх перебіг (ст. 49 КК).

Процесуально-правовою підставою є: згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності.

Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв 'язку із зміною обстановки є: 1) вчинення зло чину вперше; 2) вчинення злочину невеликої або середньої тяжкості (ст. 48 КК).

Процесуально-правовою підставою є: настання умов, коли значною мірою змінюється уявлення про суспільну небезпеку вчиненого діяння або втрата суспільної небезпечності особою, яка його вчинила.

Фактичною підставою для застосування вказаних видів звільнення від кримінальної відповідальності повинна бути така сукупність до казів, яка з достовірністю встановлює факти, що обумовлюють право мірність вищевказаних рішень слідчого, прокурора, суду.

 

№61 Нагляд прокурора за виконанням законів органами дізнання і досудового слідства.