Повноваження суду апеляційної інстанції

Повноваження суду апеляційної інстанції — це сукупність його прав і обов'язків, пов'язаних із застосуванням процесуально-правових наслідків щодо рішень і ухвал суду першої інстанції, які розглядаються в апеляційно­му порядку. Такі повноваження та підстави їх застосування визначені в статтях 307-313 ЦПК.

Розглянувши справу за апеляційною скаргою, суд апеляцій­ної інстанції має право постановити ухвалу: про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін; про скасування рі­шення суду першої інстанції і закриття провадження усправі або залишення заяви без розгляду. А також має право змінити або ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Відхилення апеляційної скарги (п. 1 ст. 308 ЦПК) — можливе то­ді, коли суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог ма­теріального і процесуального права. Згідно правила, передбаченого ч. 2 ст. 308 ЦПК не може бути скасо­ване правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань. Це може бути при порушенні правил підсудності, неточному посиланні на нор­му права при відповідності рішення чинному законодавству, тобто при по­рушенні норм процесуального права, які не призвели і не могли призвести до неправильного вирішення справи.

Скасування рішення суду першої інстанції із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду (ст. 310 ЦПК). Такі наслідки наступають з підстав, передбачених статтями 205, 207 ЦПК.

Скасування рішення повністю або частково і закриття провадження у справі можливо за наявності підстав, повний перелік яких передбачений ст. 205 ЦПК, а саме:

—якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (п.1).

—якщо є таке, що набрало законної сили, постановлене по спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав рішення суду чи ухвала суду про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін (п. 2).

—якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом (п. 3);

якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом (п. 4).
- якщо між сторонами укладено договір про передачу даного спору на вирішення третейського суду (п. 5);

- якщо після смерті громадянина, який був однією із сторін у справі, спірні правовідносини не допускають правонаступництва (п. 6). Це стосу­ється спорів, що виникають з трудових правовідносин (поновлення на ро­боті), сімейних (стягнення аліментів) та інших. Права і обов'язки, пов'я­зані з такими правовідносинами, невід'ємні від особи померлого, а тому не переходять до спадкоємців. Якщо правонаступництво у справі немож­ливе, відпадає потреба у постановленні судового рішення, а коли воно було постановлено, то підлягає скасуванню, а провадження в справі — за­криттю.

- Ліквідовано юридичну особу, яка була однією із сторін у справі (п. 7).

Скасування рішення і залишення заяви без розгляду відповідно до ст. 310 ЦПК настає з підстав, передбачених ст. 207 ЦПК:

- якщо заяву подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності (п. 1).

- якщо заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи (п. 2).

- у випадку повторної неявки в судове засідання позивача за викликом суду, без поважних причин або повторної неявки позивача за викликом су­ду незалежно від причини (п. 3).

- якщо спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же під­став знаходиться на розгляді в іншому суді (п. 4). Та ін. підстави, названі у ст.. 207 ЦПК.

Правові наслідки залишення заяви без розгляду визначені ч.2 ст. 207 ЦПК. Після усунення умов, на підставі яких заява була залишена без розгляду, за­інтересована особа має право знову звернутися до суду, подавши заяву в загальному порядку.

Зміна рішення або постановлення нового рішення (ст. 309 ЦПК).

Внормативному порядку визначені тільки підстави для скасування рі­шення суду першої інстанції і постановлення судом апеляційної інстанції нового рішення і якими відповідно до ст. 309 ЦПК є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідпо­відність висновків суду обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування судом норм матеріального або процесуального права.

Судовий наказ підлягає скасуванню в апеляційному порядку, якщо апеляційний суд встановить відсутність між стягувачем та боржником спірних правовідносин, на основі яких була заявлена вимога, передбачена частиною першою статті 96 ЦПК.

Ухвала апеляційного суду про скасування судового наказу є остаточною і оскарженню не підлягає.

Рішення і ухвали суду апеляційної інстанції

За результатами розглянутої у апеляційному порядку справи суд ухвалює рішення чи ухвалу. Рішення і ухвали суду апеляційної інстанції ухвалюються іменем України негайно після розгляду справи за апеляційною скаргою в нарадчій кімнаті. Це правило забезпечує вільне обговорення доводів скарги чи подання та виключає можливість стороннього впливу на суддів при прийнятті ними рішення чи ухвали, які поста­новляються більшістю голосів, під­писуються всім складом, який розглянув справу. Суддям заборонено розго­лошувати міркування, які були висловлені в нарадчій кімнаті.

Суд апеляційної інстанції ухвалює рішення тільки у разі прийняття нового рішення по суті позовних вимог, а ухвалу — в інших випадках. За змістом рішення повинно відповідати правилам ст. 316 ЦПК. В ньому за­значається: 1) вступна частина - час і місце його ухвалення; назва суду, прізвище і іні­ціали головуючого, суддів, секретаря судового засідання; особи, які бе­руть участь у справі; 2) описова частина - короткий зміст заявлених вимог і рі­шення суду першої інстанції; короткого змісту вимог апеляційної скарги, узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, та інших осіб, які беруть участь у справі, 3) мотивувальна частина - мотиви, на підставі яких апеляційний суд визнав необхідним скасувати рішення суду першої інстанції і постановити нове рішення; встановлені факти і відповідні до них правовідносини; порушення прав і свобод, за захистом яких спрямоване звернення до суду, чи невиконання зобов'язань або інші підстави щодо задоволення вимог; назва, стаття, її частина, абзац, пункт, підпункт нормативно-правового акту, за яким вирішено справу, норми процесуального закону, яким керувався суд; 4) резолютивна частина - висновок суду про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково, вказівку на розподіл судових витрат, строк і порядок набрання рішенням законної сили та оскарження рішення.

При відхиленні апеляційної скарги в ухвалі має бути зазначе­но, якими конкретними даними спростовуються її доводи. Якщо суд апеля­ційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції і направляє справу на новий розгляд, в ухвалі повинно бути зазначено, в чому саме полягає не­правильність рішення.

В ухвалі суду апеляційної інстанції, постановленій за розглядом скарги на ухвалу суду першої інстанції повинно міститися посилання на ухвалу суду першої інстанції. Ухвала постановляється при реалізації судом апеляційної інстанції своїх повноважень, визначених ст. 315 ЦПК, у випадках: відхилен­ня апеляційної скарги і залишення рішення суду першої інстанції без зміни; скасування рішення суду першої інстанції з направленням справи на новий розгляд; скасування рішення суду першої інстанції із закриттям проваджен­ня в справі або залишенням заяви без розгляду; відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали суду без змін; зміни ухвали суду першої інстанції; скасування ухвали з направленням на новий розгляд або вирішенням питання по суті.

Рішення і ухвала, постановлені судом апеляційної інстанції проголошу­ються прилюдно. Головуючий роз'яснює їх зміст, порядок і строк оскарження в касаційному порядку.

Рішення і ухвали за апеляцій­ними скаргами на рішення і ухвали суду першої інстанції наби­рають чинності (законної сили) з моменту їх проголошення. А рішення або ухвала суду першої інстанції втрачають свою чинність (ст. 319 ЦПК).