Види судових витрат та порядок їх сплати

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судовий збір - це грошовий збір, що справляється в судах із заяв, скарг, а також за видачу копій судових документів (зокрема рішень та ухвал).

 

Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються чинним законодавством, яким зараз є ЦПК та Закон України про Судовий збір, який набрав чинності 1 листопада 2011 року.

 

Визначення розміру судового збору часто залежить від розміру ціни позову та виражається у відсотковому відношенні до останнього.

Ціна позову - це грошове вираження позову, своєрідний еквівалент обсягу позовних вимог майнового характеру, і зазначається у позовній заяві до суду (п. 4 ч. 2 ст. 119 ЦПК).

 

Ціна позову залежить від специфіки предмету позову (ст. 80 ЦПК) і визначається за правилами поданими нижче:

 

спосіб визначення ціни позову	вид позову
загальною сумою всіх вимог	у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог
сумою, яка стягується	у позовах про стягнення грошових коштів
вартістю майна	у позовах про визнання права власності на майно або його витребування
сукупністю всіх виплат (але не більше ніж за 6 місяців)	у позовах про стягнення аліментів
сукупністю всіх платежів або видач (але не більше ніж за 3 роки)	у позовах про строкові платежі і видачі
сукупністю платежів або видач за 3 роки	у позовах про безстрокові або довічні платежі і видачі
сумою, на яку зменшуються або збільшуються платежі чи видачі (але не більше ніж за 1 рік)	у позовах про зменшення або збільшення платежів або видач
сукупністю платежів або видач, що за­лишилися (але не більше ніж за 1 рік)	у позовах про припинення платежів або видач
сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом строку, що залишається до кінця дії договору (але не більше ніж за 3 роки)	у позовах про розірвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житла
дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, — не нижче його балансової вартості	у позовах про право влас­ності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності

 

Ціна позову, що складається з декількох самостійних вимог, визначається сумою усіх вимог. За загальним правилом ціну позову вказує позивач.

Коли зазначена ціна явно не відповідає дійсній вартості стягуваного, то ціну позову встановлює суддя, постановляючи про це ухвалу. Якщо в момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір мита попередньо визначає суддя з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого мита відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи (ч.2 ст.80 ЦПК).

 

Чинне законодавство передбачає можливість попереднього визначення розміру судового збору самостійно судом у процесі розгляду справи відповідно до ціни позову у двох випадках:

· Якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна.

· Якщо на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо.

 

У разі збільшення розміру позовних вимог або пред'явлення нових вимог несплачену суму судового збору належить сплатити до звернення в суд із відповідник) заявою. Це положення поширюється на випадки пред'явлення відповідачем зустрічного позову, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 124 ЦПК до зустрічної позовної заяви висуваються вимоги аналогічні вимогам до позовної заяви, які передбачені ст. 119, 120 ЦПК. Такому ж правовому регулюванню підлягає позов третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору між сторонами (ст. 125 ЦПК).

 

У разі зменшення розміру позовних вимог питання про повернення суми судового збору вирішується відповідно до ч. 1 ст. 83 ЦПК. Власне, сплачена сума судового збору повертається.

Однак слід звернути увагу, що розмір суми, що повертається, коригується на різницю між первісним позовом та зменшеним розміром позовних вимог. Про повернення частини судового збору суд виносить окрему ухвалу, на підставі якої кошти відраховуються з бюджету органів місцевого самоврядування.

 

ЦПК передбачає стягнення зі сторін розгляду справи інших додаткових витрат, що спрямовуються на забезпечення ефективного розгляду кожної конкретної справи.

 

Витрати, пов'язані з розглядом судової справи, можуть включати у себе кілька або всі п'ять елементів:

· витрати на правову допомогу;

· витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою
до суду;

· витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;

· витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

 

Витрати на правову допомогу.

ЦПК передбачає право особи на правову допомогу та робить посилання на те, що правове регулювання витрат на правову допомогу й порядок її надання встановлюється законом.

Цей нормативний акт покликаний визначити поряд з правовими та організаційними також фінансові засади забезпечення права особи на правову допомогу в Україні. Крім того, деталізації потребує також механізм реалізації конституційної гарантії права на безоплатну правову допомогу. Проте Закон України „Про правову допомогу"досі не прийнятий, і, відповідно передбачене право на правову допомогу (саме безоплатну) у визначеному контексті є декларативним, оскільки немає механізму практичної реалізації.

 

 

Крім того, враховуючи скрутний матеріальний стан сторони та на підставі ухвали суду, на визначений строк (але не більше як до ухвалення судового рішення у справі), може бути встановлене відстрочення чи розстрочення оплати. Відстрочка та розстрочка встановлюється ухвалою суду до моменту вирішення справи, а саме винесення судового рішення. Відповідне матеріальне становище сторони повинно бути підтверджене належними та достовірними доказами, наприклад, пенсійним посвідченням, довідкою із центру зайнятості про незайнятість та перебування на обліку відповідної особи, довідкою про розмір пенсії чи заробітної плати тощо.

Слід звернути увагу на принципову відмінність цих двох понять. Відстрочення оплати передбачає встановлення судом більш пізнього строку сплати державного мита й витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, як це передбачено законом. Розстрочення оплати - це встановлення судом періоду часу, протягом якого судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи вносяться стороною частковими платежами у строки, встановлені ухвалою чи рішенням суду.

 

Чинне законодавство передбачає можливість повернення суми судового збору (ст. 83 ЦПК). Порядок повернення характеризується наступними ознаками:

1) проводиться за ухвалою суду

2) може бути: повністю у розмірі внесеної суми (за загальним правилом) або у розмірі зайво внесеної суми (п. 1 ч. 1 та п. 1 ч.2 ст. 83 ЦПК)

3) наведені випадки повернення коштів не є вичерпними;

4) нормативний порядок та строки повернення коштів регламентовано Законом України про "Судовий збір".

 

Повернення судових витрат

 

 

 

 

 

 

зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору у більшому розмірі, ніж це встановлено законом	повертається сплачена сума судового збору
залишення заяви або скарги без розгляду
закриття провадження у справі
закриття провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства
залишення без розгляду заяви: - або поданої особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності; - або поданої особою, яка не має повноважень представника на ведення справи; - або поданої без додержання вимог ЦПК та за якою відкрито провадження у справі
внесення коштів у більшому розмірі, ніж це встановлено законодавством	повертається сплачена сума судового збору
повернення заяви або скарги
відмови у відкритті провадження у справі

 

ЦПК регламентує інші додаткові види витрат, що безпосе­редньо пов'язані з розглядом справи й покликані забезпечити його безпосередність, повноту та об'єктивність.

 

Додаткові види витрат

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

витрати на правову допомогу (ст.84 ЦПК)	1) витрати, пов'язані з оплатою праці
витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду (ст.85 ЦПК)	1) витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту;
2) добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту);
3) витрати, пов'язані з найманням житла;
4) компенсація за втрачений заробіток;
5) компенсація за відрив від звичайних занять
витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз (ст. 86 ЦПК)	1) витрати, пов'язані з оплатою праці;
2) витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту;
3) добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту);
4) витрати, пов'язані з найманням житла;
5) компенсація за втрачений заробіток;
6) компенсація за відрив від звичайних занять
витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи (ст. 87 ЦПК)	1) витрати, пов'язані з оплатою праці;
2) витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту;
3) добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту);
4) витрати, пов'язані з найманням житла

 

Обчислення розміру витрат

витрати, пов’язані з переїздом до іншого населеного пункту	на підставі проїзних документів (квитків)
добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту)	в межах норм, встановлених Постановою КМУ Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон: Кабінет Міністрів України, Постанова № 663 від 23.04.1999
витрати, пов'язані з найманням житла	на підставі належним чином складених документів (чек, квитанція, розписка, договір оренди тощо)
компенсація за втрачений заробіток	пропорційно розміру середньомісячного заробітку
компенсація за відрив від зви­чайних занять	пропорційно розміру мінімальної заробітної плати
витрати, пов'язані з оплатою праці (представника, адвоката, експерта, спеціаліста, перекладача тощо)	відповідно до ставки, розцінки, прейскуранту, договору