Поняття трудового стажу, його види I значення

У сфері соціального забезпечення

Трудовий стаж у найбільш загальній формі визначається як тривалість виробничої діяльності працівника. Таке визначення вірне, але не конкретне. Для більш повного визначення пропонується вказувати додатково на оплачуваний i соціально застрахований характер трудової діяльності й здійснення її в певній формі.

Законодавство icтотно підняло роль i значення трудового стажу у сфері соціального забезпечення.

Трудовий стаж має конкретний характер. Він має різне значення й зміст стосовно до різних галузей права та навіть окремих інститутів однієї галузі.

Трудовий стаж, як інститут права соціального забезпечення, має визначення поняття. У юридичній літературі трудовий стаж визначається як тривалість оплачуваної суспільно корисної діяльності громадянина в суспільному виробництві, а також прирівняної до неї діяльності, з якою право зв'язує певні юридичні наслідки.

Розглядаючи зміст поняття трудового стажу, слід зазначити, що тривалість трудового стажу виміряється, як правило, у роках, місяцях i днях, а в деяких випадках, посезонно — у місяцях. Однак в одних випадках ураховуються тільки число робочих днів, а в інших — місяці, у яких пра-цівник займався суспільно корисною діяльністю більше половини робочих днів.

У стаж роботи включається, як правило, час оплачуванoї трудової діяльності; час виконання роботи (або іншої суспільно корисної діяльності) без оплати у трудовий стаж не включається (виключення встановлені в деяких випадках, наприклад, служба в армії, час навчання у вищих на-вчальних закладах та ін.); при цьому правові форми оплати праці не мають значення. У стаж включається час оплачуванoї діяльності, яка здійснюється у різних правових формах (у формі найманого робітника підприємства, як члена колективного сьльськогосподарського підприємства, кооперативу або орендного колективу, селянського (фермерського) господарства, у формі військової служби та ін.).

У певних випадках, передбачених законом, у трудовий стаж працівника включається час, коли він не працював, але за ним збереглося місце роботи (посада). Наприклад, час хвороби, виконання державних i суспільних обов'язків з відривом від основної роботи, знаходження в черговій i до-датковій відпустці та ін.

Стаж роботи обчислюється районними управліннями Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від9 липня 2003 р. за даними, що зафіксовано в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до введення системи персоніфікованого обліку — на основі документів i в порядку, певному Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 р.

Право на окремі види пенсійного забезпечення, їхній розмір поставлений у пряму залежність не тільки від факту суспільно корисної діяльності, але, як правило, від тривалості трудового стажу. Наприклад, для виникнення права на пенсію за віком встановлюються вимоги віку й мінімального стажу роботи для чоловіків: пенсія призначається по досягненню 60 років i наявності страхового стажу не менше 5 років, для жінок — відповідно 55 років i 5 poків.

Мінімальний розмір пенсії за віком при наявності в чоловіків 25, а в жінок — 20 років страхового стажу встановлюється у poзмipi прожиткового мінімума для ociб утративших працездатність, визначеного законом.

Законодавством передбачається підвищення розміру пенсії за віком залежно від тривалості страхового стажу у випадку відстрочки часу виходу на пенсію за віком.

Установлення законодавцем норми трудового стажу, як юридичного факту в соціальному забезпеченні, спрямоване на те, щоб працездатна людина своєю працею протягом певного часу створювала суспільний національний продукт.

Значення трудового стажу, як юридичного факту в соціальному забезпеченні, багатогранне: він (разом з іншими певними юридичними фактами) породжує виникнення ряду пенсійних правовідносин, впливає на основний розмір пенciї суб'єкта цих правовідносин (по старості, по інвалідності, у разі втрати годувальника), від нього залежить загальний розмір пенсій по старості.

Трудовий стаж відноситься до числа таких юридичних фактів, які вимагають спеціального оформлення, тобто наявність трудового стажу повинно бути певним чином установлено. Установлення стажу — особлива процедура, що полягає у вирахуванні стажу за певними, передбаченими у законодавстві правилами.

У соціальному забезпеченні важливе значення має класифікація трудового стажу на окремі види. Розрізняють стаж загальний, спеціальний, безперервний i страховий стаж. Така класифікація трудового стажу дозволяє диференційовано підходити до призначення різних видів пенсій. Але сьогодні не вci види трудового стажу застосовуються. Втрачає своє колишнє значення безперервний трудовий стаж, але зате зростає роль страхового, загального й спеціального стажу роботи.

Для призначення пенсії по старості на загальних підставах потрібен загальний стаж роботи, а для встановлення пенсії на пільгових умовах — спецільний.

Загальний трудовий стаж, — це загальна сумарна тривалістъ mpyдової й іншої суспільно корисної діялънocmi, незалежно від місця роботи, часу й наявних перерв. Він є визначальною умовою для пенсійного забезпечення кожного працівника.

Спеціальний стаж — сумарна тривалість mpyдoвoї діялъності (державної служби), але виділена iз загального стажу або за її змістом, або за умовами праці, у тому числі по займаній посаді, професії, у яких вона проходила. Спеціальний стаж є однією з важливих умов для пенсійного забезпечення на пільгових умовах, за вислугу років. Найбільш пільгові умови виходу на пенсію надаються тим, хто працював на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й особливо тяжкими умовами праці, а також ліквідаторам i потерпілим громадянам у Чорнобильській катастрофі.

Безперервний стаж — це тривалістъ безперервної трудової діялъності працівника на одному підприємстві, в установи, організації. Однак у цей час безперервний стаж втрачає своє визначальне значення в npaвi соціального забезпечення.

Страховий стаж. Страховий стаж, як правова категорія, уперше називається в украінській пенсійній системі в Концепції соціального забезпечення населення України, схваленої постановою Верховної Ради України від 21 грудня 1993 р. Це самостійний вид трудового стажу, що впер-ше одержав своє законодавче визнання в ст. 9 Основ законодавства, про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 р.

У Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсіцне страхування», страховий стаж визначається як період (строк), протягом якого особа тідлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню й за який щомісяця сплачені страхові внески в cyмi не менше мінімального страхового внеску, встановленого законом.

Зміст страхового стажу вужче змісту загального трудового стажу: у нього не включаються періоди трудової діяльності (служби), коли працівник не тідлягав i не платив страхові внески по обов'язковому пенсійному страхуванню.

Основною метою виділення страхового стажу в самостійний вид трудового стажу є вдосконалювання механізму визначення poзмipiв пенсій, залежно від фактичної тривалості сплати страхових внесків i внеску працівників протягом всієї трудової діяльності. Встановлення страхового стажу дозволило індивідуалізувати (персоніфікувати) облік відомостей про застрахованих ociб (трудовому стажі, заробітку, страхових внесках). Усі відомості індивідуального характеру заносяться в особові рахунки застрахованих працівників. Застрахованій ocoбi видається страхове свідчення, що обов'язково пред'являється за місцем роботи.

Однак страховий стаж — категорія нова, що розвивається. Вона застосовується недавно й не скасовує існуючі види трудового стажу.