Тема 2. Правовідносини у сфері трудового права

ТРУДОВЕ ПРАВО

Методичні вказівки та завдання щодо проведення практичних занять та самостійної роботи

 

Для студентів 3 курсу юридичного факультету

денної форми навчання

 

Суми

УАБС

УДК 349.2 (477) (073)

 

Рекомендовано до видання методичною радою Української академії банківської справи, протокол № 8 від 18.04.2003.

Розглянуто та схвалено на засіданні кафедри цивільно-правових дисциплін та банківського права, протокол № 8 від 20.03.2003.

 

Укладач

асистент

Т.В. Шлапко

 

Рецензенти:

провідний науковий співробітник

Інституту держави і права ім. В.М. Корецького,

доктор юридичних наук

Н.М. Хуторян;

кандидат юридичних наук

В.Д. Чернадчук

 

Відповідальний за випуск

кандидат юридичних наук, доцент

Т.Г. Маркіна

 

Трудове право: Методичні вказівки щодо проведення практичних занять / Уклад. Т.В. Шлапко. – Суми: УАБС, 2003. – 59 с.

 

 

Методичні вказівки містять плани практичних занять, методичні вказівки до кожної теми, списки літератури, практичні завдання та питання до заліку.

Призначена для студентів 2 курсу денної форми навчання економічного факультету.

 

© Українська академія банківської справи, 2003

 

 

Зміст

 

Вступ.............................................................................................................................4

Плани практичних занять.........................................................................................

Тема 1. Трудове право як галузь права України..................................................6

Тема 2. Правовідносини у сфері трудового права.............................................10

Тема 3. Колективні договори та угоди................................................................14

Тема 4. Правове регулювання зайнятості та працевлаштування...................18

Тема 5. Трудовий договір

Заняття 1. Укладення трудового договору........................................................24

Заняття 2. Зміна трудового договору................................................................30

Заняття 3. Припинення трудового договору.....................................................33

Тема 6. Робочий час і час відпочинку...................................................................37

Тема 7. Відповідальність сторін трудових правовідносин за порушення

норм трудового права.............................................................................................44

Тема 8. Трудові спори і порядок їх вирішення...................................................50

Питання до заліку.....................................................................................................57

 

ВСТУП

 

Трудове право України – одна з провідних галузей у системі права України. З усіх форм діяльності людини трудова діяльність є найбільш важливою, оскільки тільки в процесі реалізації здатності до праці забезпечується добробут кожної людини, створюються умови для повного духовного розвитку особистості. У сучасних умовах правове забезпечення реалі­зації суб'єктами трудових відносин права на працю і належного його захисту від порушень є головним завданням трудового права України і тих його інститутів, які покликані безпосередньо забезпечити реалізацію і захист трудових прав працюючих.

Важливим показником суспільно-політичної свідомості є правильне розуміння чинного законодавства, неухильне його додержання і застосування до соціальних процесів, що відбува­ються в нашому суспільстві. Особливі вимоги щодо розуміння і правильного застосуван­ня чинного законодавства пред'являються до юристів як до осіб з високою правовою культурою. Ці вимоги зумовлені тим, що збільшення обсягу виробництва, підвищення його ефективності, розвиток багатогранних господарських зв'язків підприємств вик­ликає зростання ролі права і законності в економіці.

Практичні заняття – одна з основних форм навчання. Їх мета полягає у засвоєнні головних теоретичних положень і відпрацюванні навичок практичного застосування норм трудового права шляхом розв’язання задач для вирішення питань, які виникають при розгляді трудових спорів.

Плани практичних занять розроблено на основі програми курсу “Трудове право”. Практичні заняття доповнюють матеріали лекційного курсу. Привчають студентів самостійно працювати над джерелами курсу, рекомендованою літературою.

Основним завданням вивчення курсу є теоретична і практична підготовка студентів у напрямку оволодіння знаннями правових засад трудової діяльності.

Враховуючи те, що трудове законодавство України багато в чому не відповідає сучасному стану розвитку ринкових відносин, у цих методичних вказівках дається аналіз не тільки діючого законодавства України, а й аналіз актуальних проблем сьогодення у правовому регулюванні праці. Програма навчальної дисципліни розроблена на підставі аналізу існуючих підходів як у вітчизняній, так і зарубіжній літературі.

Метою вивчення дисципліни є аналіз чинного законодавства та набуття теоретичних знань на підставі вивчення існуючої літератури, нормативно-правових актів, їх засвоєння для подальшого використання в практичній діяльності, а також виявлення недоліків у чинному законодавстві та розробка пропозицій щодо його вдосконалення. Адже саме діюче законодавство є базою для нормотворчості у сфері трудових правовідносин. І від рівня його досконалості залежить якість локальних актів.

Доцільно звернутися до підручників як українських, так і російських авторів, та до періодичних друкованих видань, де розглядаються основні тенденції розвитку трудового права, зокрема фахові журнали: “Право України”, “Підприємництво, господарство і право”; збірники наукових праць: “Держава і право”, “Правова держава”, а також “Бізнес”, “Галицькі контракти”, “Юрист” та ін.

Розкриваючи теоретичні питання, студенти повинні прагнути до максимально повного і чіткого викладу всіх проблем, що досліджуються.

Після вивчення курсу студенти повинні

знати:

- назву, структуру й зміст того чи іншого законодавчого акта в галузі трудових правовідносин;

- текст ряду статей Конституції України, Кодексу законів про працю, законів України: “Про зайнятість населення”, “Про відпустки”, “Про колективні договори і угоди”, “Про оплату праці”, “Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) та ін;

уміти:

- користуватися нормативними актами;

- давати аналіз окремим положенням закону чи підзаконного акта;

- аналізувати обставини справи, визначати характер правовідносин, застосовувати правові норми при розв'язанні трудових спорів;

- користуватись алфавітно-предметним словником, а також різноманітними збірниками нормативних матеріалів;

- застосовувати набуті знання та навички до вирішення практичних ситуацій;

- надавати юридичні консультації з питань трудового права.

 

 

ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

 

Тема 1. Трудове право як галузь права України

План

1. Предмет трудового права.

2. Метод трудового права.

3. Функції трудового права.

4. Принципи трудового права.

5. Система трудового права, її структура.

6. Джерела трудового права, їх класифікація.

Методичні вказівки

При вивченні даної теми студентам необхідно з’ясувати, що таке “праця” і яке її значення в розвитку суспільства. Студент повинен вміти визначити поняття трудового права, усвідомити його місце в системі права України, вміти проводити відмежування трудового права від інших суміжних галузей права. Предмет і метод правового регулювання є критеріями відмежування однієї галузі від інших галузей права. Трудове право є самостійною галуззю права, має свій предмет і специфічний метод регулювання. У той же час трудове право – не обособлене право, а складова національного права, що тісно пов’язана з іншими галузями права, особливо з конституційним, цивільним, адміністративним та господарським.

Для того, щоб з'ясувати предмет певної галузі права, необхідно встановити, що є об'єктом його регулювання, яке коло питань він охоплює. Об'єктом регулювання трудового права є процес праці, її організація та умови. Трудове право регулює такі суспільні відносини, що виникають з приводу застосування і реалізації особистих здібностей до праці. Предмет галузі становлять трудові відносини та тісно пов’язані з ними відносини, що регулюються нормами трудового права.

Метод трудового права України визначається нормативним і локальним регулюванням трудових відносин. За допомогою закріплення у відповідних правових нормах правомочностей і юри­дичних обов'язків фіксуються три первинних способи впливу на поведінку людей: дозвіл, наказ і заборона. Необхідно з’ясувати, які специфічні ознаки методу трудового права, а також виявити співвідношення методу і предмета, тобто, що обумовлює використання тих чи інших способів і прийомів впливу на конкретні правовідносини.

Якщо метод правового регулювання – це спосіб впливу на суспільні відносини, то функцією права є основні напрями цього впливу. Роль і значення трудового права певною мірою відображені в основних функціях: захисній, виробничій, соціальній, виховній.

Під принципами трудового права розуміються основоположні керівні ідеї, що виражають суть норм трудового права і головні напрями політики держави в галузі трудового права, та поділяються на загально-правові, міжгалузеві та галузеві.

Невід’ємною складовою, що притаманна кожній галузі права, є її система. Необхідно розмежовувати систему галузі трудового права, систему трудового законодавства і систему науки.

Система галузі трудового права – це науково обґрунтована класифікація правових норм, що передбачає розподіл їх на дві частини: Загальну і Особливу. У Загальну частину входять норми, що поширюються на всі суспільні відносини трудового права, норми, що визначають основні принципи і завдання правового регулювання, основні трудові права й обов'язки працівників. Особлива частина галузі трудового права будується із інститутів як сукупності однорідних груп правових норм. Система трудового законодавства являє собою сукупність нормативних актів про працю. Система науки вивчає не тільки норми трудового права, а й судову практику, міжнародно-правове регулювання праці, порівняльне трудове право.

Система джерел трудового права України побудована залежно від їх юридичної сили. Найвищу юридичну силу має Конституція України як Основний Закон держави. Закони та інші правові акти не повинні суперечити Конституції та конституційним законам України. Єдиним органом законодавчої влади України є Верховна Рада. Президент України видає укази і розпорядження, які мають підзаконний характер. Такий же характер мають постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, накази, інструкції та роз'яснення міністерств і відомств України. Студент повинен звернути також увагу на локальне регулювання умов праці: усвідомити поняття, значення і сферу дії локальних норм, відповідальність за їх порушення.

Особливе місце належить керівним роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, в яких на підставі узагальнення судової практики даються вказівки судам про практику застосування норм трудового права до конкретних правовідносин. Слід враховувати, що вони не є джерелом права, а лише актом тлумачення.

 

 

Завдання для самостійної роботи

1. Що таке праця, її роль у житті суспільства?

2. Основні права людини у сфері праці.

3. Форми суспільної організації праці.

4. Яке місце в системі галузей права України займає трудове право? Відмінність трудового права від інших галузей права України.

5. В яких нормативно-правових актах закріплені принципи трудового права?

6. Чим відрізняється система галузі трудового права і система трудового законодавства?

7. Як співвідноситься загальне та спеціальне законодавство про працю? Наведіть приклади.

8. Наведіть приклади локальних правових актів.

9. Значення керівних роз’яснень Пленуму Верховного Суду України.

 

Список рекомендованої літератури

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

2. Кодекс законів про працю України // Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами / Відп. ред. В.М. Вакуленко, О.П. Товстенко. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – 1040 с.

3. Закон України “Про зайнятість населення” від 01.03.91 // Відом. Верхов. Ради УРСР. – 1991. – № 14. – Ст. 170 (з наступними змінами).

4. Закон України “Про охорону праці” від 14.10.92 // ВВРУ. – 1992. – № 49. – Ст. 668.

5. Закон України “Про колективні договори і угоди” від 01.07.93 // ВВРУ. – 1993. – № 36. – Ст. 361.

6. Закон України “Про відпустки” від 15 листопада 1996 р. // ВВРУ. – 1997. – № 2. – Ст. 4.

7. Закон України “Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)” від 03.03.97 // Голос України. – 1998. – 31 березня.

8. Закон України “Про оплату праці” від 24.03.95 // ВВРУ. – 1995. – № 17. – Ст. 121.

9. Указ Президента України “Про Основні напрями соціальної політики на період до 2004 р.” від 24.05.2000 р. – № 0712 /00.

10. Угода між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн // Людина і праця: Інформ. бюл. Мінпраці України. – 1995. – № 7.

11. Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” від 01.11.96 № 9 // ВВРУ. – 1996. – № 2. – Ст. 91.

12. Рішення Конституційного Суду України від 10.11.98 щодо тлумачення поняття “професійна спілка, що діє на підприємстві, в установі, організації”, використаного в абзаці сьомому частини першої ст. 43¹ КЗпП України // Право України. – 1998. – № 12.

13. Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами трудових спорів” від 06.11.92 з наступними змінами // Вісник Верховного Суду України. – 1998. – № 3.

14. Акопова Е.М. Локальное правовое регулирование труда на предприятиях // Правоведение. – 1989. – № 2. – С. 28-32.

15. Бару М.И. Унификация и дифференциация трудового права // Сов. гос-во и право. – 1971. – № 10.

16. Жигалкін П., Яричевський В. Проблеми взаємодії інститутів трудового і фінансового права в реалізації конституційних прав людини // Вісник академії правових наук України. – 1999. – № 2 (17). – С. 80-85.

17. Заржицький О., Смирнов Д. Перспективи розвитку трудового права у Конституції України // Право України. – 1997. – № 9. – С. 39-41.

18. Кондратьев Р.И. Сочетание централизованного и локального правового регулирования трудовых отношений. – Львов: Высшая школа, 1997.

19. Кульбашна О.А. Про систему трудового права // Право України. – 1977. – № 11. – С. 126-127.

20. Лившиц Р.3. Трудовое законодательство: поиск концепций // Советское государство и право. – 1990. – № 7. – С. 47-56.

21. Лившиц Р.З. Судебная практика как источник права. – М.: Юрид. лит., 1997.

22. Мацюк А.Р. Структура предмета советского трудового права // Советское государство и право. – 1979. – № 11.

23. Молодцов М.В. Система трудового права и система законодательства о труде. – М.: Юрид. лит., 1985. – 174 с.

24. Некрашас В.Ю. Метод советского трудового права // Советское государство и право, 1980. – № 8.

25. Никитинский В.И., Орловский Ю.П. Предмет и метод трудового права: изменения в условиях перестройки // Советское государство и право. – 1989. – № 7. – С. 71-80.

26. Пилипенко П.Д. Про концепцію трудового права України // Право України. – 1993. – № 3. – С. 17.

27. Поляков Б. Міркування про шляхи вдосконалення трудового законодавства // Право України. – 1992. – № 3. – С. 22-24.

28. Прокопенко В.І. Трудове право України: Підручник. – Харків: Консум, 1998.

29. Прокопенко В.І., Вівчаренко О.А. Предмет трудового права України // Вік. – Коломия, 1994.

30. Процевский А.И. О системе советского трудового законодательства // Советское государство и право. – 1974. – № 2.

31. Процевский А.И. Предмет советского трудового права. – М.: Юрид. лит., 1979.

32. Самигулин В.К. Локальные нормы и их виды // Правоведение. – 1976. – № 2.

33. Смолярчук В.И. Источники советского трудового права. – М.: Юрид. лит., 1978.

34. Сыроватская Л.А. Сфера действия трудового права // Государство и право. – 1994. – № 1.

35. Сыроватская Л.А. Трудовое право: Учебник. – 2-ое изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 1998.

36. Трудовое право Украины / Под ред: Чанышевой Г.И., Болотиной Н.Б. – Харьков: Одиссей, 1999.

План

1. Поняття і система правовідносин у трудовому праві.

2. Поняття трудових правовідносин.

3. Підстави виникнення, зміни та припинення трудових правовідносин.

4. Зміст трудових правовідносин.

5. Суб’єкти трудових правовідносин: працівник і роботодавець. Зміст їх правового статусу.

6. Правовідносини, пов’язані з трудовими, їх види та зміст.

Методичні вказівки

При вивченні даної теми студентам необхідно враховувати, що в юридичній літературі існують різні точки зору щодо поняття трудового правовідношення та видів правовідносин.

У систему правовідносин трудового права, крім трудових, входять також: відносини по працевлаштуванню; відносини по професійній підготовці і підвищенню кваліфікації кадрів безпосередньо на виробництві; відносини профспілкових органів, трудового колективу з приводу організації праці; відносини по нагляду і контролю за охороною праці і дотриманням трудового законодавства; відносини по притягненню до юридичної відповідальності за порушення трудової дисципліни (дисциплінарна) і заподіяння шкоди (збитку) – (матеріальна); процесуальні-трудові відносини; відносини по соціальному страхуванню і пенсійному забезпеченню.

Трудові правовідносини складають ядро трудового права і мають свої особливості, з урахуванням яких студенти повинні вказати на відмінності трудового правовідношення від цивільного, адміністративного та правовідношення по соціальному забезпеченню.

Обставини, з якими пов’язується виникнення, зміна та припинення правовідносин, називаються юридичними фактами. Найбільш поширеною підставою виникнення трудових правовідносин є трудовий договір. Для зміни трудових правовідносин характерні договірні засади. Підставами припинення трудових правовідносин можуть бути як дії, так і події. Загальні підстави передбачені ст. 36 КЗпП України.

Змістом трудового правовідношення є конкретні права та обов’язки, які набувають його суб’єкти з моменту виникнення цього правовідношення. Студенти повинні дати характеристику прав і обов’язків та вказати на їх нормативне закріплення.

Суб'єктами трудових правовідносин є працівник та роботодавець. Необхідно проаналізувати визначення цих понять. Дискусійним є питання про те, хто виступає роботодавцем – підприємство, установа, організація чи власник.

Правовим статусом суб'єкта трудових правовідносин називається його основне правове положення, закріплене трудовим законодавством. У зміст правового статусу входять наступні його елементи: а) трудова правосуб'єктність; б) основні (статутні) трудові права й обов'язки; в) юридичні гарантії (загальні та спеціальні) трудових прав і обов'язків; г) передбачена законодавством відповідальність за порушення трудових обов'язків. Студентам необхідно детально зупинитися на характеристиці кожного елемента правового статусу суб’єктів трудових правовідносин.

Студенти повинні дати загальну характеристику правовідносин. які пов’язані з трудовими, назвати підстави їх виникнення та елементи цих правовідносин.

Завдання для самостійної роботи

1. Відмінність трудових правовідносин від суміжних (наприклад, цивільних) правовідносин.

2. Що входить у поняття “суб’єкт трудового права”?

3. Чи можна громадянина назвати головним суб’єктом трудового права? Чому?

4. Сформулюйте основні права і обов’язки суб’єктів.

5. Чи допускається обмеження трудової правосуб’єктності?

6. Наведіть приклади правовідносин, пов’язаних з трудовими, і вкажіть місце кожного з них у системі правовідносин трудового права.

7. Суб’єктами яких правовідносин є трудові колективи та профспілки?

8. Слюсар Іванов прийнятий в інструментальний цех машинобудівного заводу па підставі угоди без вказівки терміну її дії. Який вид суспільних відносин у Іванова із заводом? Чи поширюються на Іванова норми трудового права?

9. Група будівельників уклала з державною будівельною організацією договір, відповідно до якого зобов'язувалася протягом трьох місяців зробити опоряджувальні(отделочные) роботи і здати роботу в готовому вигляді. Після закінчення терміну договору й одержання відповідної оплати робітники зажадали компенсацію за невикористану відпустку пропорційно відпрацьованому часу. Чи правомірна вимога робітників? В яких правовідносинах знаходились вони з будівельною організацією?

10. Профспілковий комітет неповної середньої школи на захист учителя школи Степкова звернувся до суду з позовом про визнання його співавтором атласу з біології, автором якого був вказаний тільки Ломейко. Суддя відмовив у прийнятті позовної заяви, пославшись на те, що школа не має прав юридичної особи, а відповідно – таких прав не має і комітет профспілки. Які органи профспілкової організації є юридичними особами? Чи вправі профспілковий комітет школи представляти інтереси працюючих у суді?

11. Організація уклала трудову угоду з Борисовим і Фомичевим про ремонт різних приміщень цієї організації. По закінченні ремонту через 3 місяці Борисову і Фомичеву була здійснена оплата в сумі договору. Вони зажадали від організації оплатити їм роботу у вихідні дні в подвійному розмірі, а також виплатити компенсацію за невикористану відпустку відповідно до трудового законодавства. Керівник організації, вважаючи, що трудове законодавство на них не поширюється, відмовив Борисову і Фомичеву. В яких правовідносинах знаходилися Борисов і Фомичев з організацією?

 

Список рекомендованої літератури

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

2. Кодекс законів про працю України // Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами / Відп.ред. В. М. Вакуленко, О.П. Товстенко. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – 1040 с.

3. Цивільний кодекс України від 16.01.2003.

4. Закон України “Про підприємництво” від 7 лютого 1991 р. (із наступними змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 14. – Ст. 168.

5. Закон України “Про власність” від 7 лютого 1991 р. (із змінами і доповненнями // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 20. – Ст. 249.

6. Закон України “Про підприємства в Україні” від 27.03.1991 р. // Відом. Верхов. Ради УРСР. – 1991. – № 24. – Ст. 272.

7. Типовые правила внутреннего трудового распорядка от 20.07.84 // Бюл. Госкомтруда СССР. – 1984. – № 11.

8. Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами трудових спорів” від 6 листопада 1992 р. № 9 // Постанови Пленуму Верховного Суду Україні в кримінальних та цивільних справах. – К., 1995. – С. 373; Вісник Верховного Суду України. – 1998. – № 3.

9. Барабаш О. Щодо властивостей трудових правовідносин // Право України. – 1998. – № 2. – С. 64-69.

10. Бару М. Правове регулювання трудових відносин: закон, мораль, справедливість // Право України. – 1998. – № 2. – С. 66-68.

11. Бегичев Б.К. Трудовая правосубьектность советских граждан. – М.: Юридическая литература, 1972.

12. Єрьоменко В. Вольовий характер підстав виникнення трудових правовідносин // Право України. – 1998. – № 11. – С. 96-98.

13. Єрьоменко В. Підстави виникнення трудових правовідносин у колективних сільгосппідприємствах, селянських (фермерських) господарствах, кооперативах // Право України. – 1997. – № 6. – С. 51-55.

14. Жернаков В. Соціально-трудові відносини: поняття, суб’єкти, правове регулювання // Право України. – 1999. – № 10. – С. 41.

15. Кисилев И.Я. Зарубежное трудовое право: Учебник для вузов. – М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА-М, 1999. – 263 с.

16. Мінюков П., Мінюкова Т. Особливості регулювання трудових відносин з керівниками закладів освіти України // Право України. – 1997. – № 5. – С. 49-52.

17. Прокопенко В.І. Трудове право України. – Xарків: Консум, 1998. – С. 58-92.

18. Прокопенко В. Власник і уповноважений ним орган як суб’єкт трудового права // Право України. – 1994. – № 10. – С. 22.

19. Сільченко С. Трудові правовідносини з молодими спеціалістами // Право України. – 1998. – № 9. – С. 56-59, 71.

20. Смирнов О.В. Государственное производственное предприятие как субьект трудового права // Советское государство и право. – 1971. – № 2.

21. Стычинский Б.С., Зуб И.В., Ротань В.Г. Научно-практический комментарий к законодательству Украины о труде: В 2-х т. – Симферополь: Таврида, 1998.

22. Сыроватская Л.А. Трудовые отношения и трудовое право // Государство и право. – 1996. – № 7.

23. Трудовое право Украины: / Под ред.: Г.И. Чанышевой, Н.Б. Болотиной. – Харков: Одиссей, 1999. – 480 с.

24. Трудовое право: Учебник / Под ред. О.В. Смирнова. – М.: Проспект, 1996. – С. 52–77.

25. Трудовое право России. Учебник / Под ред.: Р.З. Лившица, Ю.П. Орловского. – М., 1998. – С. 33-47.

26. Хрусталев Б.Ф. Государственное предприятие – субъект трудового права. – М.: Юридическая литература, 1976.

27. Цепин А.И. Профсоюзы как субъекты трудового права // Советское государство и право, 1972. – № 8.

28. Чанышева Г.И. Конституционные гарантии трудовых прав работников // Юридический вестник. – 1997. – № 4. – С. 51-55.

29. Ярощенко О. Щодо права роботодавців на об’єднання // Право України. – 1998. – № 5. – С. 76-78.

План

1. Поняття “колективний договір”, “угода”.

2. Сторони колективних договорів та угод.

3. Зміст колективного договору.

4. Порядок укладення, строки і сфера дії колективних договорів та угод.

5. Відповідальність за порушення і невиконання колективного договору, угоди.

 

Методичні вказівки

Колективний договір є основним документом локальної дії на підприємствах, в установах, організаціях. Укладення колективного договору значною мірою сприяє регулюванню виробничих і трудових відносин, підвищенню ефективності виробництва та зміцненню дисципліни, поліпшенню умов та охорони праці, посиленню соціального захисту працівників та їх сімей, пом'якшує соціально-економічну напругу в умовах переходу до ринку. Колективні договори є конкретною формою соціального співробітництва між роботодавцями і найманими працівниками.

Студентам необхідно проаналізувати поняття колективного договору, розглянувши його в трьох значеннях, та вказати на відмінності понять “колективний договір” і “угода”. Основною відмінністю є те, що колективна угода має специфічну сферу укладення. Угода укладається на державному, галузевому і регіональному рівнях на двосторонній основі. Колективний договір укладається на рівні підприємства, установи, організації.

Сторонами колективного договору є роботодавець, з одного боку, і один або декілька профспілкових чи інших, уповноважених на представництво трудовим колективом органів, а у разі відсутності таких органів – представники трудового колективу, – з іншого боку. Слід проаналізувати, які повноваження мають дані суб’єкти як сторони колективного договору.

Колективний договір підприємства, установи, організації закріплює основні положення з питань праці та заробітної плати, встановлені на даному підприємстві, організації відповідно до чинного законодавства, а також положення про робочий час і час відпочинку, оплату праці та матеріальне стимулювання, охорону праці тощо. Ці положення колективного договору носять нормативний характер, що перетворює його в джерело трудового права. Він виступає також правовою формою участі працюючих в управлінні виробництвом, є формою локального регулювання умов праці, а також формою встановлення юридичних і моральних зобов'язань. Необхідно показати, що розуміється під змістом колективного договору – це узгоджені сторонами умови, покликані врегулювати соціально-трудові відносини в даній організації. Можна виділити три види умов: нормативні, зобов’язальні, організаційні. Студенту необхідно дати оцінку та визначити ознаки умов колективних договорів з точки зору їх ефективності.

Студенту необхідно розглянути обов’язкову процедуру розробки і укладення колективного договору: визначити, хто виступає ініціатором укладення, який порядок ведення колективних переговорів, яка процедура ухвалення і підписання, з’ясувати строк дії.

Студент повинен вміти класифікувати колективно-договірні зобов'язання за їх природою і суб'єктами, а також визначати види відповідальності та порядок притягнення, передбачені в разі невиконання колективного договору.

Завдання для самостійної роботи

1. Яка роль колективних договорів та угод у регулюванні трудових правовідносин?

2. Які норми права регулюють колективно-договірні відносини?

3. У чому полягає відмінність колективного договору та угоди?

4. Які функції виконує колективний договір?

5. Яке значення колективних переговорів учасників соціально-партнерських відносин?

6. На яких суб’єктів покладено контроль за виконанням умов колективного договору?

7. В одному з розділів колективного договору організації по побутовому обслуговуванню населення були передбачені додаткові заходи заохочення, у тому числі почесні звання: “кадровий працівник”, “майстер – золоті руки”, а також закріплені наступні заходи впливу за порушення трудової дисципліни: переведення на нижчеоплачувану роботу на термін до трьох місяців, зменшення тривалості щорічної відпустки на число днів прогулу, надання щорічної (основної) відпустки у зимовий час. Оцініть правомірність зазначених положень колективного договору.

8. На конференції трудового колективу з обговорення проекту колективного договору було зроблено ряд зауважень щодо його змісту, у зв’язку з чим проект не був схвалений. Сторони – директор заводу і голова профспілкового комітету – доопрацювали колективний договір з урахуванням зауважень, висловлених на конференції, підписали договір і ввели його в дію. Чи правомірні дії директора заводу і голови профспілкового комітету?

9. Через невиконання адміністрацією заводу своїх обов’язків з удосконалення і ремонту вентиляційних пристроїв робітник Ковальов захворів і не виходив на роботу протягом 6 робочих днів. Яка відповідальність передбачена законом при невиконанні зобов’язань по колективному договору?

Список рекомендованої літератури

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

2. Кодекс законів про працю України // Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами / Відп. ред.: В.М. Вакуленко, О.П. Товстенко. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – 1040 с.

3. Закон України “Про колективні договори і угоди” від 01.07.93 // ВВРУ. –1993. – № 36. – Ст. 361.

4. Закон України “Про підприємства в Україні” від 27.03.91 // Відом. Верхов. Ради УРСР. – 1991. – № 24. – Ст. 272.

5. Закон України “Про охорону праці” від 14.10.92 // ВВРУ. – 1992. – № 49. – Ст. 668

6. Положення про порядок повідомної реєстрації галузевих і реґіональних угод, колективних договорів. Затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 5 квітня 1994 р. № 225 // ЗП України. – 1994. – № 8. – Ст. 193.

7. Генеральна угода між Кабінетом Міністрів України і Українським союзом промисловців і підприємців та профспілковими об’єднаннями України на 1997-1998 рр. // Уряд. кур’єр. – 1997. – 11 листопада.

8. Андрющенко Є., Гришилін Г., Колот А., Лінков Я., Носівець В., Осовко Г., Павлишин В., Родина С. Суть колективного договору // Праця і зарплата. – 1994. – № 12.

9. Бару М.І. Колективний договір на сучасному етапі // Радянське право. – 1985. – № 12.

10. Власов В.И. Соглашения и коллективные договоры. Защита от безработицы // Государство и право. – 1995. – № 8.

11. Гончарова Г. Плюрализм профсоюзов и трудовые отношения: разрешение вопросов на практике // Право Украины. – 1999. – № 10. – С. 30-33.

12. Гончарова Г., Жернаков В. Сфера укладення колективного договору // Право Україні. – 2000. – № 8. – С. 85-87.

13. Жарков Б. М. Современные коллективные договоры: опыт Запада и возможности его применения в СССР // Полис. – 1991. – № 3.

14. Кисилев И.Я. Зарубежное трудовое право. Учебник для вузов. – М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА-М, 1999. – 263 с.

15. Коршунов Ю. Коллективный договор в условиях рыночной экономики // Хозяйство и право. – 1992. – № 2.

16. Комментарий к законодательству о коллективных договорах и соглашениях. – М.: Республика, 1993.

17. Лосиця І. Колективний договір в нових умовах господарювання // Право Україні. – 1997. – № 5. – С. 73-76.

18. Новый коллективный договор (проект и правовое основание) / Под ред. И.О. Снигиревой. – М., 1994.

19. Нуртдинова А.Ф., Хохрякова О.С. Некоторые проблемы коллективно-договорного регулирования трудовых отношений // Правовое регулирование труда в условиях перехода к рыночной экономике. – Труды. – № 60. – М., 1995.

20. Прокопенко В.І. Трудове право України: Підручник. – Харків: Фірма “Консум”, 1998. – 480 с.

21. Силин А. Содержание коллективных договоров и соглашений // Профсоюзы и экономика. – 1996. – № 3.

22. Стычинский Б.С., Зуб И.В, Ротань В.Г. Научно-практический комментарий к законодательству Украины о труде: В 2-х т. – Симферополь: Таврида, 1998.

23. Татарников А. Рекомендации по заключению коллективных договоров на предприятии. – М., 1992.

24. Трудовое право: Учебник / Под ред. О.В. Смирнова. – М.: Проспект, 1996. – С. 121-137.

25. Трудовое право Украины / Под ред.: Г.И. Чанышевой, Н.Б. Болотиной. – Харьков.: Одиссей, 1999. – 480 с.

26. Фролов О., Черненко В. О коллективном договоре предприятия // Социалистический труд. – 1991. – № 8. – С. 104-110.

27. Чанишева Г. Теоретичні проблеми правового регулювання колективних трудових відносин в сучасних умовах // Право України. – 2000. – № 8. – С. 31-34, 37.

28. Шебанова А.И. Контроль профсоюзов за выполнением коллективных договоров // Советское государство и право, 1982. – № 8.

29. Шебанова А.И. Соглашения и коллективные договоры в условиях формирования рыночных отношений // Государство и право. – 1993. – № 5. – С. 69-80.

 

 

План

1. Поняття “зайнятість”, “зайнята особа” та їх правове регулювання.

2. Особливості правового статусу безробітної особи.

3. Правове положення частково безробітного.

4. Допомоги, гарантії, компенсації, які надаються безробітним.

5. Система органів з працевлаштування. Державна служба зайнятості, її функції.

Методичні вказівки

Зайнятість є економічним поняттям, оскільки вона становить один з основних елементів, що сприяють розвитку економіки кожної країни. Одночасно зайнятість є й гуманітарним поняттям, бо за її допомогою для трудящих забезпечується здобуття засобів до існування. Зайнятість є також умовою для розвитку здібностей і особистості людини. Студентам необхідно на підставі нормативно-правових актів дати аналіз понять “зайнятість”, “зайнята особа” та вказати, як вони співвідносяться з поняттями “право громадян на зайнятість” та “право на працевлаштування”.

Правовий статус безробітного включає основні права і обов’язки та їх гарантії. Слід зупинитись на законодавчому визначенні безробітної особи та порядку одержання статусу безробітного. Усі незайняті громадяни, які звертаються до Державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні, підлягають реєстрації. Зареєстрованим у Державній службі зайнятості громадянам протягом десяти календарних днів з моменту реєстрації підшуковується підходяща робота. При неможливості підшукання такої роботи громадянину надається статус безробітного і призначається допомога по безробіттю.

Студент повинен виділити ознаки та дати характеристику частково безробітного, проаналізувати погляди науковців з цього питання.

Необхідно розмежувати та вказати ознаки поділу допомог, гарантій, компенсацій, які надаються безробітним, на загальні та особливі, підстави, розміри та порядок їх надання.