Основні риси пенсійних правовідносин

Закріплене ст. 46 Конституції України право громадян на пенсію реалізується в пенсійних правовідносинах. Пенсійні правовідносини являють собою юридичне відношення, волевиявлення громадянина й рішення органу спеціальної компетенції, у якому один суб'єкт — правоздатний громадянин або сім''я — має право на одержання регулярних пенсіних виплат за рахунок кошmiв пенсійного фонду й зобов'язані виконувати вимоги, пропоновані законом до neнcioнepa, а другий — суб'єкт, що забезпечує, — зобов'язаний виплачувати йому пенсії певного виду й у повному pозмірі.

Суб'єкти пенсійних правовідносин. У конкретних пенсійних правовідносинах забезпечувана особа здобуває певну юридичну якість, що виражається через поняття «пенсіонер», хоча пенсіонер може бути суб'єктом інших правовідносин, наприклад, трудових. Законодавство не забороняє пенсіонерам продовжувати трудову діяльтсть i встановлює виплату пенсій повністю працюючим пенсіонерам.

Пенсіонером у юридичному змісті називається особа, що в пенсійному правовідношенні має право на одержання пенсій певного виду.

У Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 р. пенсіонером називається особа, що відповідно до законодавства одержує пенсію, довічну пенсію, або члени його ciм'i, що одержують пенсію у випадку смерті цієї особи, у порядку, встановле-ному законодавством.

Відповідно до видів пенсій суб'єкти пенсійних правовідносин діляться на пенсіонерів за віком, по інвалідності, з нагоди втрати годувальника й за вислугу років.

Суб'єктом пенсійних правовідносин за певних умов може бути будъ-яка застрахована особа, а в окремих випадках — члени її сімї. Ним може бути громадянин України, іноземець i особа без громадянства, що займається певним видом оплачуваної суспільно корисної діяльность. Це можуть бути працівники підприємств, установ, організацій, особи, що займаються підприємницькою й творчою діяльіністю, державні службовці, інші категорії громадян, на яких поширюється обов'язкове державне пенсійне страхування.

Однак, щоб стати суб'єктом пенсійних правовідносин, особа повинна мати пенсійну правоздатність.

Під пенсійною правоздатністю розуміється здатність громадянина здобувати суб'єктивне право на пенсію й володіти ним, вступати в конкретно пенсійні npaвoвiдн-сини. Пенсійна правоздатність — це загальна й рівна властивість, соціально-правова категорія. Нею наділяються за певних умов yci громадяни. Наділяє громадян цією якістю держава. Пенсійна правоздатність перебуває в динамічному розвитку.

Момент виникнення пенсійної правоздатності залежить від виду конкретних правовідносин. Правоздатність у пенсійних правовідносинах за віком виникає в 60, 55, 50 i 45 років.

Здатність бути суб'єктом пенсійних правовідосин по інвалідності виникає з початком суспільно корисної діяльності.

Правоздатність ciм'ї похідна від правоздатності годувальника, тому що сім'я стає «колективним пенсіонером» за тих самих умов, при яких годувальник міг стати пенсіонером по інвалідності.

Пенсійна правоздатність, як правило, супроводжуєтъся дієздатністю — здатністю реалізовувати права й виконувати обов'язки. Здійснюючи право на пенсію, громадяни виконують певні дії, що прийнято називати пенсійною дієздатністю.

У npaвi соціального забезпечення не встановлений вік, по досягненні якого виникає дієздатність. У зв'язку iз цим звичайно застосовується відповідне правило, що діє в цивільному npaвi. Цивільна дієздатність виникає в повному обсязі з настанням повноліття, тобто по досягненні 18 років. На практиці дієздатними з приводу оформлення пенсii по інвалідності зізнаються громадяни, що не досягли 18 років.

Питания про дієздатність суб'єктів пенсійного забезпечення варто погоджувати з видом пенсій й властивостями юридичних фактів, як підстав забезпечення (дій, подій). Так само, як i правоздатність, дієздатність у соціальному забезпеченні виникає в різний час i залежно від того, на який вид пенсій особа має право.

У npaвi соціального забезпечення можливі ситуації, коли особа може бути правоздатною, але не дієздатною. Це означає, що неповнолітні особи, дієздатність яких обмежена за рішенням суду внаслідок тяжкого захворювання, реалізацію їx права на пенсію будуть здійснювати iнші суб'єкти (батьки, опікуни або піклувальники). Відсутність дієздатності у суб'єктів характерна для таких правовідносин, як правовідносини, пов'язані з пенсійним забезпеченням нeпoвнoлiтнix членів ciм'ї померлого годувальника.

У пенсійних правовідносинах право одержання пенciї можуть здійснювати громадяни й за дорученням.

Другим суб'єктом пенсійних правовідносин є відповідний державний орган — страхувальник. Найчастіше таким органом є районне управління Пенсійного фонду України. Управління Пенсшійого фонду виступає субєктом ycix видв пенсійних правовідносин, якщо забезпечення пенсіями проводиться на підставi Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенесійне страхування» від 9 липня 2003 р. та інших спеціальних нормативних актів. Функції, права й обов'язки yпpaвлiння Пенсійного фонду визначені відповідними нормативними актами.

У якості суб'єктів пенсійних правовідносин можуть виступати уповноважені банки, opганізації, що здійснюють виплату й доставку пенсій.

Пенсійний фонд i його територіальні органи виступають як органи державної виконавчої влади, які діють у рамках повноважень, покладених на них державою.

Територіальне управління є суб'єктом пенсійних правовідносин як конкретний орган спеціальної компетенції i тільки, тому що держава в цілому не дала права йому виступати від її імені. Та обставина, що пенсія призначається цим органом, не має значення, тому що рішення про призначення пенсій є юридичним фактом, як правило, останнім у юри-дичному складі, що породжує пенсійнi правовідносини. Таким рішенням лише підтверджується наявність суб'єктивного права на пенсію. Управління не вправіi припиняти інші рішення, якщо і вci підстави, передбачені для призначення пенсій.

Суб'єктами ycix видів пенсійних правовідносин сьогодні виступають відповіднi органи Пенсійного фонду України (районні, обласні управління).Їм передані функції призначення пенсій по окремих нормативних актах про пенсійне забезпечення військовослужбовців, nрацівників міліції та інших категорій громадян.² Особам, що проходили службу в органах МВС i Служби безпеки, пенсії призначають відповідні обласні органи пенсійного фонду. У них створюються спеціальні структури по призначенню пенсій. Органи, що встановлюють право на пенсію, та ті, хто її призначає, одночасно виступають i суб'єктами, зобов'язаними виплачувати песії (пенсії виплачуються через ощадні банки).

Об'єкти пенсійних правовідносин. Питания про об'єкт правовідносин у юридичнійлітературi є найбльш дискусійним, по ньому дотепер не знайдено єдиного рішення. На думку одних вчених, об'єктами правовідносин служать певні суспільні відносини, інших — pечi й iншi блага, третіх — i те й інше. При розгляді цього питання необхідно відрізняти об'єкт права й об'єкт правовідносин.

Під об'єктом права розумііться предмет регулювання, тобто певне коло суспільних відносин, врегульованих правовими нормами.

Об'єктом правовіносин є об'єкт, регульованих правом суспільних віносин, тобто зовнішні предмети, на які спрямовані ці відносини. До таких об'єктів B.C. Андрєєв, наприклад, відноситъ окремі види суспільних відносин, що виступають у правовій формі. Об'єктом ycix пенсійних правовідносин виступає пенсія певного виду. Такої ж позиції дотримуються вчені B. Гущин та А.Д. Зайкін.

На наш погляд, їx думка досить обгрунтована, i ми її підтримуємо. Однак вважаємо, що найбільш повно викладені й критично оцінені теоріі про об'єкт правовідносин Ю.К. Толстим, який стверджує, що всяке правовідношення має свій об'єкт, яким є фактичне i суспільне відношення, на яке правовідношення впливає.

У пенсійних правовідносинах об'єкт має самостійне значення, він не збігається з діями суб'єктів пенсійних правовідносин та icнyє для того, щоб сторони пенсійних правовідносин могли реалізувати свої суб'єктивні права i юридичні обов'язки, на нього спрямований їх вплив. Виходить, об'єктом правовідносин є те, на що спрямовано суб'єктивні права i юридичні обов'язки учасників правовідносин. Пен-ciйнi правовідносини, як уже вказувалося, — майнове відношення. Його об'єктом є пенсія, з якою пов'язані суб'єктивне право пенсіонера i юридичний обов'язок органа, що здійснює пенсійне забезпечення.

Пенсійні правовідносини, як i в основному вci iншi матеріальні правовідносини цієї галузі права, можуть бути класифіковані за видами об'єктів. Об'єктами видових пенсійних правовідосин виступають пенсії за віком, за вислугу років, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника. Кожний iз цих об'єктів містить у coбi родові ознаки пенсійного забезпечення й одночасно має видові відмінності (характер підстави, суб'єктивний склад, цільове призначення та ін.) і основний правовий режим. Так, пенсія за віком, як об'єкт пенсійних правовідносин однойменного виду, виплачується особам пенсійного віку, що мають відповідний стаж роботи, незалежно від стану працездатності, довічно.

Пенсія по інвалідності, навпроти, виплачується особам, що втратили повністю або частково здатність до праці, а строк її виплати визначений часом, на який встановлена інвалідність.

За допомогою пенсійних правовідносин індивідуалізується — конкретизується — майнова частка (гpoшi) пенcioнepa в загальному Пенсійному фонді. Цю частку повинен видати (виплатити) пенсіонерові орган пенсійного забезпечення за рахунок коштів Пенсійного фонду.

До виникнення пенсійних правовідносин пенсія ще не виділена iз загальної суми коштів цього фонду; вона не індивідуалізована й не конкретизована стосовно до майбутніх суб'єктів пенсійних правовідносин. Тому в літературі по пенсійному праву правильно відзначається, що при виникненні пенсійних правовідносин ще немає реального об'єкта, оскільки гpoшoвi суми, на які має право пенсіонер, поки не виділені iз загальних коштів фонду як пенсія. Лише в результаті дій іншого суб'єкта призначається певна сума грошей, як пенсія, й передається пенсіонерові, як суб'єктові правовідносин.

3мicm пенсійних правовідносин. У структуру пенсійних правовідносин, поряд з іншими елементами, входить мaтepiальний зміст (поводження суб'єктів) i юридичний зміст (суб'єктивні права й обов'язки), а якщо коротше сказати, то зміст правовідносин становлять права й обов'язки їx суб'єктів.

За своїм змістом пенсійні правовідносини — складні й двосторонні відносини. Комплекс прав i обов'язків виникає в обох суб'єктів, що беруть участь. Найважливіше право пенсіонера — право на одержання вибраного ним виду пенсій в установленому poзмipi за місцем проживання з доставкою додому. За бажанням пенсіонера належна йому пенсія може бути зарахована на рахунок в ощадному банку.

Пенсіонер вправі видати будь-якій іншій oco6i надежно оформлене доручення на одержання пенсії. Пенсіонер має й іншi права, наприклад, одержувати нараховані, але не затребувані суми пенсій за минулий час. Він може вимагати суми пенсії, не отриманої вчасно з вини органу, що призначає й виплачує пенсію, за весь минулий час без обмеження будь-яким терміном. При утриманні з пенсії пенсіонер у вcix випадках має право на одержання половини її.

Одночасно нормами права на пенсіонера покладені обов'язки. Усі вони мають на меті попередити переплати страхових коштів. Пенсіонер зобов'язаний повідомляти відповідні відомості управлінню Пенсійного фонду про зміни, якщо вони тягнуть до зниження розміру пенсії. Так, пенсіонери, що одержують neнciю у зв'язку з втратою годувальника або надбавку до пенсії на непрацездатних членів ciм'ї, зобов'язані повідомляти управління Пенсійного фонду про зміни в складі ciм'ї.

Відзначеним правам i юридичним обов'язкам пенсіонерів відповідають повноваження органів Пенсійного фонду. Їx основний обов'язок — своєчасне призначення й виплата пенсії певного виду й розміру. Так, органи Пенсійного фонду повинні робити виплату пенсії щомісяця у встановлений законодавством термін (до 25 числа).

Доставляти й переказувати пенсії повинні уповноважені органи зв'язку за рахунок коштів Пенсійного фонду.

У нормах права соціального забезпечення визначєш умови, при яких органу, що забезпечує виплату пенсії, надано право виконувати функції утримання з пенсій, а також розміри таких утримань. За рішенням органу, що призначив пeнciю, можуть бути стягнені суми пенсії, зайво виплачені пенсіонерові внаслідок зловживання з його боку: у результаті подання документів зi свідомо неправильними відомостями, приховування заробітку або іншого доходу, не надання відомостей про зміни в складі ciм'ї.

Допускаються утримання й на підставі судових piшeнь, визначень, постанов i вироків, виконавчих написів нотаріальних контор та інших рішень i постанов, виконання яких відповідно до законодавства здійснюється у порядку, встановленому для виконання судових piшень. Hіякі інші утримання з пенсій не допускаються.

Установлені права i юридичні обов'язки сторін пенсійних правовідносин i будуть складати їx зміст.

Підстави виникнення, зміни й припинення пенсійних npaвoвiднocuн. Із загальної характеристики пенсійних правовідносин видно, що їхньому руху сприяють певні юридичні факти. Це не тільки їx відмітна ознака, але й основна функція в суспільних відносинах. Юридичні факти активно впливають на розвиток правовідносин. Однак у різних пенсійних правовідносинах їx склад неоднаковий, i роль окремих юридичних фактів у пенсійному забезпеченні також різна.

Підставою виникнення пенсійних правовідносин виступає не одиничний факт, а складний юридичний склад. Із приводу складових його елементів у юридичній літературі висловлені piзнi думки. Деякі вчені (В. С. Андрєєв, I.В. Гущин та ш.) включають у цей склад властиво юридичний факт — події, з якими зв'язані даний вид забезпечення (вік, інвалідність, втрата годувальника, вислуга років), юридично значима передумова (суспільно корисна діяльність) і юридично значимі обставини (стаж, наявність непрацездатних членів ciм'i та ін.). При цьому звернення громадянина до власника підприємства або уповноваженого ним органу (роботодавцеві), а також позитивне piшення адміністрації підприємства зізнаються тільки одним з етапів реалізації суб'єктивного права на пенсію, пов'язаних з формуванням i розвитком об'єкта правовідносин.

Інша група aвтopiв (А.Д. Зайкін, В. А. Тарасова та ін.) у юридичний склад, що впливає на виникнення пенсійних правовідносин, кpiм зазначених юридичних фактів включають також волевиявлення громадянина про призначення йому пенсії й рішення компетентного органу про таке призначення. При цьому в складному юридичному складі виділяються факти, що свідчать про наявність у громадянина пенсійної правоздатності, або факти, що свідчать про незавepшeнi юридичні наслідки. До них відносять вік, стаж, інвалідність та iн. Поряд iз цим виділяються волевиявлення громадянина й органу, що призначає пенсію.

При дослідженні питання щодо суб'єктів правовідносин по соціальному забезпеченню відзначалося, що життєві обставини можуть мати різне юридичне значення. Одні з них входять як умови в правоздатності — цю передумову вступу в правовідосини, іншi — виступають підставами виникнення, зміни, припинення правовідосин. Taкi юридичні факти, як досягнення певного віку, настання інвалідності, смерть годувальника, стаж, утримання й інші, входять до складного юридичного складу, що тягне визнання у особи пенсійної правоздатності.

Підставою виникнення правовідносин служить інший складний юридичний склад. До нього входять два юридичних акти: волевиявлення громадянина стати пенсіонером i рішення органу про призначення пенсії. Нормами права підтверджується, що автоматично, з однієї тільки право-здатності, пенсійні правовідносини не виникають. Громадянинові при цьому належить ініціатива виникнення не тільки «предпенсійних» правовідносин. Його звернення до органу, що призначає пенсію, означає, що його воля поширюється за межі визнання його таким, що має право на пенciю. Ціль його звернення до зазначених органів — одержання пенсій певного виду й у певному poзмipi.

Заява про призначення пенсії подається обов'язково або за місцем роботи, або безпосередньо в орган Пенсійного фонду за місцем проживання заявника.

У заяві повідомляються анкетні дані заявника, його адреса, вид пенсії, що він просить призначити, а також відомості про те, чи одержує він яку-небудь пенсію, вказується число членів ciм'ї, що перебувають на його утриманні.

Другий обов'язковий факт, що входить до складного юридичного складу, що тягне виникнення пенсійних правовідносин, — це рішення компетентного органу про призначення пенсії. Цей орган, визнаючи особу правоздатною, призначає їй пенсію певного виду й у певному poзмipi. До винесення такого рішення волевиявлення правоздатної особи ще не породжує пенсійних правовідносин. Тільки сукупність двох i більше юридичних фактів — правомірних волевиявлень, спрямованих на рух правовідносин, породжує їx виникнення.

Зміна пенсійних правовідносин. Триваючі пенсійні правовідносини можуть змніюватися. При цьому змінюється або об'єкт правовідносин (вид пенсії), або суб'єкт, що одержує її (наприклад, при зміні складу ciм'ї), або зміст (наприклад, при перегляді розміру пенсії).

Як правило, підставою зміни правовідосин служить той же юридичний склад, що й при виникненні правовідносин: волевиявлення пенсіонера й рішення органу, що призначає пенсію. Так, від дня подачі пенсіонером заяви орган Пенсійного фонду переводить пенсіонера з oднієї пенсії на іншу (наприклад, з пенсії по інвалідності на пенсію за віком). У ряді випадків пенсійні правовідносини змінюються у зв'язку з підвищенням poзмipiв пенсій.

Тільки за період чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» декілька разів збільшувалися пенсії. Останні рішення Уряду про встановлення щомісячного розміру пенсійних виплат на piвнi прожиткового мінімуму є значним кроком у пенсійному реформуванні, оскільки виконані вимоги ст. 46 Конституції України про забезпечення рівня пенсії громадян не нижче прожиткового мінімуму.

Правовідосини можуть бути змінені й при винесенні МСЕК рішення про зміну групи інвалідності абоїїпричин.

Припинення песійних правовідносин. Підставою для припинення правовідносин можуть бути як окремі юридичні факти, так i складні юридичні склади: смерть neнciонера, відновлення працездатності у колишнього інваліда, досягнення дітьми померлого годувальника 18-літнього віку, а студентами вищих навчальних закладів — 23-літнього віку.

3 перерахованих випадків складний юридичний склад "виступає як підстава припинення пенсійних правовідносин при переході з одного виду пенсії на іншу. Так, при переході з neнciї по інвалідності на пeнciю за віком (за бажанням громадянина, якщо еє право вибору однієї iз цих пенсій) припиняеється один вид пенсійних правовідносин i виникаеє інший — на підставі складного юридичного фактичного складу, до якого увійдуть наступні елементи:

• волевиявлення громадянина, що володіє пенсійною правоздатністю й правом вимагати призначення пенсії;

• досягнення пенсійного віку;

• наявність необхідшого за законом трудового (страхового) стажу;

• рішення територіального органу Пенсійного фонду про призначення пенсій за віком.