Поняття і система принципів правового регулювання



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Поняття і система принципів правового регулювання



Соціального забезпечення

Стрижнем всієї системи права, у тому числі й права соціального забезпечення, є правові принципи, у яких виражаються найбільш істотні ознаки права. Юридична наука приділяє велику увагу принципам права. Кожна галузь права вивчає їх відносно до регулювання відповідної області суспільних відносин. Дуже важливе значення має визначення самого поняття принципів.

У тлумачному словнику В. Даля дається наступне визначення терміна «принцип»: «науковий або моральний початок, підстава, правило, основа, від якого не відступають». В інших тлумачних словниках російської мови слово «принцип» визначається так: «Основний початок, на якому побудовано що-небудь», «Переконання, точка зору, правило поведінки». «Основне вихідне положення якої-небудь теорії, навчання, науки й т.п.», «Переконання, погляд на речі».

В юридичній літературі радянського періоду зроблена спроба дати правове визначення поняття й змісту загальних принципів права. Так, Л.С. Явич писав, що «принципи являють собою вихідні, відправні теоретичні положення того або іншого виду людської діяльності, служать важливим організуючим і напрямним початком, що забезпечує досягнення певних цілей». Таке розуміння принципів права характерно, на наш погляд, і для окремих галузей права, оскільки вони становлять єдину систему права, тобто загальні принципи можуть бути в той же час і принципами окремої галузі права.

Проте, поряд із загальними принципами права виділяються галузеві правові принципи, що характеризують специфіку конкретної галузі. Останні властиві не всьому праву, а окремим його галузям або лише однієї галузі. Питання про галузеві принципи правового регулювання соціального забезпечення розглядались в навчальній і науковій літературі. Однак у деяких роботах увага вчених зосереджена на основних принципах соціального забезпечення як певній системі заходів держави, а не на його правовому регулюванні.

Принципами правового регулювання соціального забезпечення є основні ідеї, вихідні положення, які закріплені в самих правових актах, що регулюють соціальне забезпечення.Вони визначають сутність і напрямок розвитку правових норм у конкретній сфері суспільних відносин.

Принцип може визнаватися правовим, тобто принципом правового регулювання лише в тому випадку, якщо він прямо закріплений у нормах права або безпосередньо випливає з їх змісту. У змісті поняття принципів правового регулювання повинна бути реальна дійсність, а не перспектива розвитку правового регулювання тих або інших суспільних відносин.

Останнім часом формулювання принципів права стало одним з напрямків законотворчої діяльності.

У даному підручнику розглядаються лише ті принципи, які властиві діючій системі соціального забезпечення. Одні з них є галузевими принципами всього соціального забезпечення, інші — лише одного пенсійного права, що становить головну частину права соціального забезпечення.

До галузевих принципів, які у цей час вважаються основними, хоча й не в повному обсязі, B.C. Андреев, наприклад, відносить:

а) принцип загальності соціального забезпечення;

б) принцип всебічності й різноманіття його видів;

в) принцип забезпечення за рахунок державних і суспільних коштів;

г) принцип забезпечення у високих розмірах, відповідних сформованому рівню задоволення потреб громадян на
даному етапі розвитку суспільства;

д) принцип здійснення забезпечення працівниками через
органи державного управління й громадські організації1.

Однак названі принципи не є єдиними. У юридичній літературі по праву соціального забезпечення розглядаються різні системи принципів. Так, А.Д. Зайкін, підтримуючи в основному зазначену систему принципів, вважає, що вона має потребу в уточненні, і пропонує свою систему принципів:

1) поширення соціального забезпечення на всіх громадян;

1. численність форм і видів соціального забезпечення громадян;

2. здійснення соціального забезпечення за рахунок суспільства;

3. єдність і диференціація соціального забезпечення громадян;

4. здійснення соціального забезпечення в розмірах, що задовольняють основні матеріальні та духовні потреби громадян;

5. участь працюючих у реалізації права на соціальне забезпечення;

6. стимулювання трудової діяльності інвалідів і людей похилого віку;

8) охорона права громадян на соціальне забезпечення.

У навчальному посібнику М.Л. Захарова принципи правового регулювання пенсійного забезпечення діляться на дві групи. Перша група стосується змісту правових норм, які передбачають певні права громадян в області пенсійного забезпечення, а друга — забезпечення повної можливості реалізації суб'єктивного права на пенсію. До принципів змісту правових норм М.Л. Захаров відносить: доступність умов, що визначають право на пенсію; високий рівень пенсійного забезпечення, диференціацію умов і норм пенсійного забезпечення.

У підручнику, за редакцією одного із провідних російських учених у сфері соціального забезпечення, професор К.Н. Гусова, виділяються наступні принципи права соціального забезпечення:

• здійснення соціального забезпечення за рахунок як страхових платежів, так і коштів бюджету;

• диференціація видів, умов і рівня забезпеченості залежно від трудового стажу, розміру внесків й інших соціально значимих обставин;

• зобов'язання держави гарантувати рівень соціального забезпечення не нижче прожиткового мінімуму;

• гарантованість соціальної допомоги у випадках, коли людина має потребу в силу обставин, признаних соціально значимими;

— різноманіття видів соціального забезпечення;

— участь суспільних об'єднань, що представляють інтереси громадян, у розробці, прийнятті й здійсненні рішень з питань соціального забезпечення й захисту їх прав.

Однак слід зазначити, що розроблені в юридичній літературі принципи правового регулювання соціального забезпечення і його складової частини — пенсійного права, сьогодні не можуть бути повністю сприйняті, хоча вони в тому або іншому виді ще діють і в нових економічних умовах.

Справа в тому, що коли ми говоримо про принципи правового регулювання соціально-забезпечувальних відносин, зазначених у навчальній і науковій літературі, треба мати на увазі, що вони були в основному сформульовані в часи колишнього Союзу PCP на основі старої адміністративно-розподільної моделі соціальної політики при пануванні винятково класового підходу, сугубо ідеологізованої точки зору на принципи права. Тепер перед юридичною наукою стала проблема творчого й реалістичного підходу, критичної оцінки досягнутого, уважного й відповідального сприйняття нового.

Разом з тим було б невиправдано відкидати ті теоретичні положення про принципи права, які були розроблені юридичною наукою. Вважаємо, що вони можуть бути прийняті за основу й модифіковані стосовно до основних напрямків реформування системи соціального забезпечення в ринковий період.

Основні принципи пенсійного страхування закріплені в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 р. У ст. 7 Закону вказується, що пенсійне страхування здійснюється за принципами:

законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;

обов'язковості страхування осіб, що працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством, а також осіб, що забезпечують себе роботою самостійно, фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності;

права на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування осіб, які відповідно до законодавства не підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню;

зацікавленості кожної працездатної особи у власному матеріальному забезпеченні після виходу на пенсію;

рівноправності застрахованих осіб відносно одержання пенсійних виплат і виконання обов'язків по оплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;

диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу й розміру заробітної плати (доходу);

солідарності й субсидування в солідарній системі;

фінансування витрат на виплату пенсій, надання соціальних послуг за рахунок страхових внесків, бюджетних коштів і коштів цільових фондів;

направлення частини страхових внесків у Накопичувальний фонд для здійснення страхування довічної пенсії й одноразової виплати залежно від розмірів нагромаджень застрахованої особи з урахуванням інвестиційного доходу;

державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених законодавством;

організації керування Пенсійним фондом на основі паритетності представників від застрахованих осіб, роботодавців на засадах гласності; прозорості й доступності його діяльності;

обов'язковості фінансування за рахунок коштів Пенсійного фонду витрат, пов'язаних з виплатою пенсій і наданням соціальних послуг, в обсягах, передбачених законодавством, цільового й ефективного використання коштів загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;

відповідальності суб'єктів системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування за порушення законодавства, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків.

Пенсії, інші види соціальних виплат і допомоги, що є основним джерелом існування, повинні забезпечувати рівень життя не нижче прожиткового мінімуму.

Проаналізувавши різні точки зору вчених про принципи права соціального забезпечення й опираючись на чинне законодавство України, автор підручника пропонує свою схему (систему) принципів правового регулювання соціального забезпечення:

1. здійснення соціального забезпечення на умовах обов'язкового державного пенсійного страхування всіх працюючих громадян;

2. різноманіття підстав, форм і видів соціального забезпечення застрахованих працівників (в усіх страхових випадках);

3. диференціація (різниця) умов і норм соціального забезпечення залежно від характеру й продовження трудової діяльності, рівня заробітної плати й розмірів страхових внесків працівників;

4. забезпечення пенсіями й допомогами на рівні прожиткового мінімуму;

5. фінансування соціального забезпечення за рахунок страхових внесків і Державного бюджету;

6) державне керування соціальним забезпеченням;

7) охорона й захист права і законних інтересів громадян
на соціальне забезпечення.

Усі сформульовані принципи права соціального забезпечення так чи інакше закріплені в нормативних актах і є чинними. Розглянемо зміст кожного із принципів.

 

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-19; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.239.160.86 (0.011 с.)