У зв'язку з втратою годувальника



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

У зв'язку з втратою годувальника



Поняття пенсії у зв'язку з втратою годувальника зв'я­зується з необхідністю забезпечення непрацездатних членів сім'ї померлого годувальника. Цей вид пенсії розглядається як самостійний і, як кожний вид пенсії, має своє визначення поняття. Під пенсією у зв'язку з втратою годувальника ро­зуміються щомісячні виплати з Пенсійного фонду, Держав­ного бюджету й інших джерел фінансування, призначені у зв'язку з втратою годувальника непрацездатним членам сім'ї, що знаходились на утриманні померлого, у розмірах, порівнянних з його минулим заробітком.

Головна особливість пенсії у зв'язку з втратою годуваль­ника полягає у тому, що пенсійне забезпечення членів сімей носить похідний характер від права на пенсію іншої особи, що є годувальником. Смерть позбавляє сім'ю померлого до­ходів від його професійної діяльності. У цьому випадку дер­жава, виявляючи гуманність, дає допомогу сім'ї, що понес­ла у зв'язку із смертю годувальника втрату засобів існуван­ня. Розмір матеріального забезпечення членів сімей (пенсії) залежить від розміру заробітку померлого годувальника.

Право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника мають усі сім'ї, чиї годувальники належали до категорії осіб, що підлягали загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню. Суспільно корисна діяльність годувальника могла бути за своїм характером різною, але саме такою, з якою закон пов'язує при визначених інших умовах мож­ливість пенсійного забезпечення (трудова діяльність пра­цівника, служба в армії, виконання державних чи суспіль­них обов'язків, громадянського обов'язку й т.п.). У ряді випадків закон висуває визначені вимоги до тривалості тру­дової діяльності, служби в армії чи в органах внутрішніх справ померлого годувальника.

Коло осіб, що мають право на пенсію у зв'язку зі смертю годувальника й умови її призначення, визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне стра­хування» (ст. 36). До числа членів сім'ї, яким призначаєть­ся пенсія у зв'язку з втратою годувальника в солідарній системі, відносяться непрацездатні члени сім'ї: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами І, II чи III групи або досягли пенсійного віку; діти, що не досягли 18 ро­ків чи старше цього віку, якщо вони стали інвалідами до до­сягнення 18 років.

Діти, які вчаться на денній формі навчання у вищих на­вчальних закладах І—IV рівнів акредитації й технічних, професійно-технічних навчальних установах — до закін­чення такими дітьми навчальних закладів, але не більше ніж до досягнення ними 23 років, діти-сироти — до досяг­нення ними 23 років, незалежно від того, вчаться вони чи ні; чоловік (дружина), а у випадку їхньої відсутності — один із батьків або брат си сестра, дід або бабуся померлого году­вальника незалежно від віку й працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 6 років.

Найбільш часто пенсією забезпечуються діти у зв'язку зі смертю одного або обох батьків. Батьками дитини визнають­ся особи, які зазначені у свідоцтві про народження.

При позбавленні батька чи матері або обох батьків бать­ківських прав діти не втрачають права на пенсію у випадку смерті батьків. Діти, народжені в шлюбі, визнаному згодом недійсним, прирівнюються в правах до дітей, народжених у зареєстрованому шлюбі, і тому мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

Усиновлені діти мають право на пенсію у зв'язку з втра­тою годувальника нарівні з рідними дітьми.

Пасинок і падчерка мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника нарівні з рідними дітьми, якщо вони не одержували аліментів від батьків.

У тих випадках, коли дитина мала право на пенсію у зв'язку зі смертю батька чи матері (або обох батьків), вона зберігає його й після усиновлення. Усиновлення не може бути перешкодою для призначення дитині пенсії, якщо вона не була за якимись причинами призначена раніше. Якщо усиновитель умер, неповнолітньому може бути призначена пенсія в зв'язку з втратою годувальника, і він повинен ви­рішити, яку пенсію буде одержувати — у зв'язку зі смертю батьків або усиновителя.

Батьки, чоловік (дружина) померлого, що не були на його утриманні, мають право на пенсію в зв'язку з втратою году­вальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Шлюбні відносини чоловіка й жінки повинні бути засвід­чені свідченням про шлюб, а в певних випадках — рішен­ням суду. Якщо документи про реєстрацію шлюбу втрачені й відновити їх неможливо, факт реєстрації шлюбу може бути встановлений у судовому порядку.

Перерахований склад членів сім'ї збігається з традицій­ним колом сім'ї, встановленим у цивільній, сімейній та інших галузях права. У пенсійному праві склалося своєрід­не й більш широке поняття «пенсійної» сім'ї як сукупності тих членів сім'ї померлого годувальника, які підлягають за певних умов пенсійному забезпеченню у випадку смерті годувальника.

У цілому в нашій країні прийнятий один із самих широ­ких переліків членів сімей, що підлягають пенсійному за­безпеченню. У багатьох зарубіжних країнах у коло осіб, що мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, включені лише чоловік, який пережив (дружина) і діти.

Розглядаючи склад членів сім'ї, що мають права на пен­сію у зв'язку з втратою годувальника, в юридичній літера­турі звичайно порушуються питання про те, хто є суб'єктом права на пенсію: сім'я в цілому, якій установлюється пен­сія, або кожний її член. Закон визнає суб'єктом права на пенсію в зв'язку з втратою годувальника, сім'ю в цілому, а не окремих її членів, оскільки пенсія встановлюється на всю сім'ю, хоча до цього право на пенсію визначається у відно­шенні кожного її члена. Це випливає з положень ст. 39 За­кону України «Про загальнообов'язкове державне пенсій­не страхування», в якій встановлено, що: «На всіх членів сім'ї, що мають право на пенсію в зв'язку з втратою году­вальника, призначається одна загальна пенсія». Разом з тим, питання про пенсійне забезпечення членів сім'ї вирі­шується з обліком їхнього правового положення, закріпле­ного в законодавстві про сім'ю. За допомогою законодавства забезпечується здійснення права на пенсію, його охорона й відновлення (у випадку порушення). Тому, поряд з норма­ми пенсійного права застосовуються й деякі положення інститутів сімейного права, знання яких необхідно для ви­рішення питань пенсійного забезпечення.

 

Правові норми про сім'ю встановлюють взаємні права й обов'язки батьків і дітей. Право на пенсію у дітей виникає в зв'язку зі смертю кожного з батьків.

Якщо дитина народилася після смерті особи, яка була в шлюбі з матір'ю, померлий може бути записаний його бать­ком за умови, що від дНя смерті до дня народження дитини пройшло не більше десяти місяців.

Права дітей, народжених у шлюбі, визнаному згодом не­дійсним, прирівнюються до прав дітей, народжених у зареє­строваному шлюбі. Вони мають рівне право з іншими дітьми на пенсію в зв'язку з втратою годувальника. Нарівні з тими, хто народжений у зареєстрованому шлюбі, право на пенсію також мають діти, що народилися від батьків, що не перебу­вали між собою в зареєстрованому шлюбі, якщо померлий значиться по відповідних даних в органах РАГСу їх батьком.

У випадках визнання батьківства в органах РАГСу чи встановлення його в судовому порядку діти мають ті ж пра­ва й обов'язки стосовно батьків і їхніх родичів, що й діти, що народилися від осіб, що перебували в шлюбі між собою. Органи РАГСу встановлюють батьківство при наявності спільної заяви батька й матері дитини, народженої в неза-реєстрованому шлюбі. Час народження дитини та її вік не мають значення для встановлення цього факту.

Якщо ж батьки не подавали в органи РАГСу спільної заяви про визнання батьківства, воно може бути встановле­не в судовому порядку. Як доказ батьківства суд бере до уваги спільне проживання й ведення спільного господар­ства матір' ю дитини й відповідачем до народження дитини, чи спільне виховання або утримання ними дитини, чи до­казу, з вірогідністю підтверджуючи визнання відповідачем батьківства. У випадку смерті особи, яка утримувала дити­ну й визнавала себе її батьком, факт визнання його батькі­вства може бути встановлений у суді в порядку особливого судочинства.

У судові ухвалі повинні міститися відомості, необхідні для реєстрації встановлення батьківства в органах реєст­рації актів громадянського стану. Таким чином, рішення суду про встановлення даного факту не замінює собою доку­ментів, що видаються органами РАГСу, а служить лише підставою для одержання відповідних документів від цих органів.

Органи РАГСу вносять відповідні записи про батька у свідоцтво про народження дитини на підставі заяви обох батьків або судової ухвали.

При позбавленні батька чи матері або обох батьківських прав діти не втрачають права на пенсію з нагоди їхньої смерті.

Усиновленим пенсія призначається нарівні з рідними дітьми, але треба мати на увазі, що вони не здобувають пра­ва на одержання пенсії в зв'язку зі смертю своїх батьків. Однак, якщо вони таке право мали до усиновлення, воно збе­рігається за ними й після нього, усиновлений, що одержує пенсію в зв'язку зі смертю батька чи матері чи має на неї пра­во, у випадку смерті усиновителя вправі вибрати пенсію в зв'язку зі смертю одного з батьків або усиновителя.

Усиновлення (удочеріння) являє собою юридичний акт, що встановлює між усиновителем і усиновленим такі ж відносини, як між батьками й дітьми. Факт усиновлення фіксується в рішенні районної держадміністрації й реєст­рується в органах РАГСу.

При неможливості одержати належні документи, що за­свідчують про усиновлення, чи відновити загублені або зни­щені документи про усиновлення, факт реєстрації усинов­лення може бути встановлений судом у порядку особливо­го провадження. У той же час справи про встановлення самого факту усиновлення після смерті усиновленого або усинови­теля, якщо при житті усиновлення не було оформлено належ­ним чином, судами для розгляду не приймаються. У зв'язку з цим треба розрізняти два зовсім різних поняття: «факт уси­новлення» і «факт реєстрації усиновлення» .У судовому по­рядку може бути встановлений факт реєстрації усиновлен­ня, але не факт самого усиновлення.

Вступ до шлюбу особи, у якої є діти, створює між дітьми й іншим чоловіком відносини свояцтва. Отже, пасинок — це нерідний син, а падчерка — нерідна дочка одного з под­ружжя. Пасинок і падчерка, якщо вони не одержували алі­ментів від батьків, користуються правом на пенсію в разі смерті батька чи мачухи нарівні з рідними дітьми.

У число осіб, яким призначається пенсія в зв'язку з втра­тою годувальника, входять також деякі інші члени сім'ї по­мерлого — вітчим і мачуха, якщо вони виховували чи ут­римували померлого пасинка або падчерку не менше 5 ро­ків. У свою чергу пасинок або падчерка мають право на пенсію, якщо вони не одержували аліментів від батьків.

 

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-19; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.236.253.192 (0.01 с.)