Та правові критерії інвалідності

Пенсія по інвалідності є одним із видів соціального забез­печення непрацездатних громадян. Пенсії по інвалідності можна визначити як щомісячні грошові виплати з Пенсій­ного фонду, держбюджету й інших джерел, призначені у випадку встановлення медичним органом однієї із трьох груп інвалідності, яка свідчить про повну або часткову втрату працездатності.

Пенсії по інвалідності властиві загальні риси, характерні для всіх інших видів пенсійї. Вона призначається на тривалий час або безстроково особам, які втратили працездатність, виплачується щомісяця в грошовій формі, залежить від заро­бітку й обумовлена трудовою діяльністю людини. В основі пенсії по інвалідності, на відміну від пенсії по старості, лежить чітко виражена непрацездатність громадянина. Це означає, що пенсія по інвалідності призначається тільки в результаті перевірки й оцінки медичним органом стану здоров'я й інди­відуальної працездатності людини. З установленням інвалід­ності пов'язане виникнення права на пенсію. В Україні на­лічується близько 2,5 млн інвалідів.

Право на пенсію по інвалідності забезпечується всім гро­мадянам, що стали непрацездатними. Законом установле­на лише одна умова для її призначення — інвалідність.

Що ж таке інвалідність з юридичної точки зору?

Слово «інвалідність» походить від латинського ітаїісіиз, що означає — неспроможний, слабкий — людина, яка не здатна працювати за своєю професією або взагалі внаслідок захворювання чи вродженого дефекту розвитку.

У словнику російської мови СІ. Ожегова: «інвалід — люди­на, що втратила працездатність внаслідок каліцтва, хвороби»!

Медики вважають, що людина може виявитися повністю чи частково непрацездатною у своїй професії, якщо вид праці, його режим, ступінь інтенсивності, точність, що ото­чують людину, санітарно-гігієнічні умови стають їй проти­показаними внаслідок хвороби або каліцтва. У таких випад­ках може бути встановлена інвалідність.

Інвалідність у юридичній літературі визначається як засвідчений медичним органом стан здоров'я, при якому громадянин внаслідок хронічного захворювання або анато­мічних дефектів, що викликають стійке, незважаючи на лікування, порушення функцій організму, змушений при­пинити професійну працю чи може працювати при значній зміні звичайних умов праці.

Інвалідність встановлюється особам, що страждають хронічними захворюваннями чи мають анатомічні дефек­ти, у тих випадках, коли виникле порушення функцій організму перешкоджає виконанню професійної праці і придбало стійкий, незважаючи на лікування, характер.

Підставою для встановлення інвалідності є стійке пору­шення функцій організму, що приводить хворого до необ­хідності припинити професійну працю чи значно змінити умови праці. До значних змін у роботі відносяться ті, які приводять до втрати, зниження кваліфікації чи різкого ско­рочення обсягу трудової діяльності.

Отже, поняттям «інвалідність» охоплюються медичні, правові й соціальні критерії, що характеризують утрату працездатності. Під працездатністю розуміється здатність організму людини до праці, що залежить від стану її здо­ров'я. Про інвалідність мова йде тоді, коли розлад функцій організму під впливом хвороби або внаслідок анатомічного дефекту спричиняє соціальні наслідки — припинення про­фесійної роботи у звичайних умовах або зміну її, призначен­ня різних видів соціальної допомоги, установлення пільг і так далі.

Інвалідність, як категорія непрацездатності, має своє за­конодавче визначення поняття. Так, відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»², інвалідом вважається особа зі стійким розладом функцій організму, обумовленим захворюванням, наслідком травм уроджених дефектів, що приводить до обмеження жит­тєдіяльності, необхідності соціальної допомоги й захисту.

Встановлення групи інвалідності стосується компетенції медико-соціальної експертної комісії (МСЕК), функції якої регламентуються спеціальною Інструкцією «Про встанов­лення груп інвалідності», затвердженої Міністерством охо­рони здоров'я України від 7 квітня 2004 р.

Напрямок хворих на огляд у МСЕК здійснюється лікарсько-консультаційною комісією (ЛКК) відповідної лікувально-профілактичної установи Мінздраву України за місцем проживання чи лікування. При визнанні хворого інвалідом, інвалідність встановлюється від дня надходжен­ня в МСЕК документів, на підставі яких приймається відпо-віднаухвала². В ухвалі повинні бути зазначені група й при­чина інвалідності.

Інвалідність класифікується на три групи: перша, дру­га й третя. Критерії визначення групи й причини інвалід­ності визначені в зазначеній Інструкції. Встановлення гру­пи інвалідності залежить від ступеня втрати працездат­ності.

Диференціація (розходження) інвалідності по групах є одним зі способів підходу до цього питання як у нашій країні, так і в деяких зарубіжних країнах, де встановлюється тільки відсоток втрати працездатності.

Підставою для встановлення І групи інвалідності є різко виражене обмеження життєдіяльності, обумовлене захворюванням, наслідком травм, уродженими дефектами, що привело до різко вираженої соціальної дезадаптації, неможливості вчитися, спілкуватися, контролювати своє поводження, пересуватися, самостійно себе обслуговувати, брати участь у трудовій діяльності, якщо зазначене пору­шення викликає необхідність постійної сторонньої допомо­ги (догляду).

II група інвалідності встановлюється особам, яким не потрібна постійна стороння допомога, але тим, які мають різко виражені порушення функцій організму, що приводять до утруднення вчитися, пересуватися, брати участь у трудовій діяльності або коли окремі види праці можуть бути доступні тільки в спеціально створених умовах.

Особам з обмеженням життєдіяльності внаслідок пору­шень функцій організму, обумовлених хронічними захво­рюваннями, наслідком травм, уродженими дефектами, що приводить до значного зниження працездатності, встанов­люється ПІ група інвалідності. Ця група інвалідності встановлюється, наприклад, при необхідності перевести працівника за станом здоров'я на більш легку чи меншу за обсягом роботу, на роботу, що вимагає більш низької квалі­фікації.

В Інструкції «Про встановлення груп інвалідності» пере­раховані конкретні анатомічні дефекти й соціальні підста­ви для встановлення тієї чи іншої групи інвалідності. Вста­новлення групи інвалідності як юридичного факту має зна­чення для визначення розміру пенсії по інвалідності.

Для пенсійного забезпечення по інвалідності юридичне значення має також причина інвалідності.

Причинами інвалідності можуть бути: загальне захво­рювання, трудове каліцтво або професійне захворювання, інвалідність із дитинства; для військовослужбовців — по­ранення, контузія чи каліцтво, отримане при захисті Бать­ківщини чи при виконанні інших обов'язків військової служби, або захворювання, пов'язане з перебуванням на фронті, чи каліцтво, отримане внаслідок нещасного випад­ку, не пов'язане з виконанням обов'язків військової служ­би, чи захворювання, не пов'язане з перебуванням на фронті, а в спеціально передбачених законодавством випад­ках — захворювання, отримане при виконанні обов'язків військової служби.

У деяких випадках для призначення пенсії по інвалід­ності має юридичне значення час настання інвалідності. Він указується в ухвалі МСЕК про встановлення групи інва­лідності.

Інвалідність може бути встановлена на визначені термі­ни (1 — 3 роки чи безстроково). Це залежить від стану здоров'я чи віку інваліда. Особам пенсійного віку, а також інвалідам при стійких, необоротних морфологічних змінах і порушеннях функцій організму інвалідність встановлюється безстроково. Повторний огляд проводиться тільки за їх заявою.

Документом про встановлення інвалідності є акт обсте­ження інваліда МСЕК. Такий документ висилається в рай­онне управління Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії і є підставою для розгляду питання по суті.

Повторний огляд інваліда раніше встановлених термінів, а також без установлених термінів проводиться при зміні ста­ну здоров'я й працездатності.

Якщо інвалідність працівника з'явилася наслідком за­гального захворювання, то необхідні документи, що засвід­чують стаж роботи.

При настанні інвалідності внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання документів про стаж робо­ти не потрібно.

Однак на практиці із трудової книжки робиться випис­ка (або адміністрацією підприємства в «Подання», або без­посередньо співробітником управління Пенсійного фонду). Ці відомості можуть знадобитися надалі, наприклад, при переході з пенсії по інвалідності на пенсію за віком. Іноді для встановлення пенсії по інвалідності на пільгових умо­вах потрібні дані про спеціальний стаж роботи.