Та соціальної захищеності ветеранів війни, праці,

військової служби і органів внутрішніх справ

Проблема правового статусу ветеранів складна і багатоаспектна. Основу правового статусу ветеранів становлять конституційні права і свободи людини та громадянина. Обсяг прав і свобод, якими може користуватися в державі громадянин, а також коло обов'язків, покладених на нього, перебувають у прямій залежності від його правового положення, що служить передумовою інших елементів правового статусу громадянина.

Конституція України значно розширила й поглибила зміст, правового статусу громадянина в соціальній сфері, уніфікувала поняття права громадян на соціальний захист, створила необхідні передумови для подальшого розвитку законодавства про соціальну захищеність громадян. Статус ветеранів зведений у ранг спеціальних законів. Він відрізняється деякими особливостями в порівнянні зі звичайним статусом громадян. Ці особливості виражаються в підставах визнання громадянина ветераном війни, праці або військової служби і засобів їх соціальної захищеності.

Соціальна захищеність громадянина, що має статус ветерана, являє собою систему норм права, державних пільг і гарантій, що забезпечують здійснення найважливіших прав і сврбод, ступінь задоволення матеріальних і духовних потреб людини.

Соціальна захищеність невіддільна від найважливішого морального чинника — справедливості.

Законодавство про соціальний захист — це низка спеціальних нормативних актів, що регулюють правовий статус ветеранів війни, праці і військової служби. Після проголошення державного суверенітету України практично створена нова національна нормативно-правова база із соціального захисту ветеранів війни, праці й військової служби. По цій проблемі прийняті такі Закони України: «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», «Про пенсійне забезпечення»; «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей»; «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, деяких інших осіб»; «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту»; «Про основні принципи соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні»; «Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист.

Чинні закони про соціальний захист ветеранів гарантують їм рівні з усіма іншими громадянами можливості участі в трудовій діяльності. Відомо, наприклад, що настання пенсійного віку або встановлення однієї із груп інвалідності не є причиною, що могла б перешкоджати продовжувати трудову діяльність. Навпаки, законодавство стимулює трудову діяльність осіб з обмеженою працездатністю шляхом виплати їм повної пенсії незалежно від одержуваної пенсіонером винагороди (доходів) за свою працю.

У всіх регіонах України є комплексні програми щодо професійної реабілітації інвалідів, що зберегли працездатність і бажають працювати, створена спеціальна система трудового влаштування, встановлені нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів на підприємствах усіх форм власності.

Створюючи умови для трудової діяльності громадян з обмеженою працездатністю, держава бере під свій захист людей, що мають проблеми з працевлаштування і забезпечує їм можливість реалізації права на працю, вибору професії й роду занять через державну службу зайнятості. Однак, продовжувати роботу або піти на відпочинок, людина вирішує сама.

У законодавстві не передбачено ніяких обмежень права на працю громадян (ветеранів, інвалідів) через державну службу зайнятості. Це означає, що працюючі ветерани, інваліди можуть одночасно знаходитись у двох видах правовідносин: трудових і пенсійних. Більше того, «вихід» на пенсію допускає одержання додаткових соціальних пільг і переваг, а вони залежать від категорії ветеранів і їхнього правового статусу.

Законодавство про соціальний захист виділяє три категорії ветеранів: війни, праці і військової служби.

Ветеранами війни законодавець визнає осіб, що приймали участь у захисті Батьківщини або в бойових діях на території інших держав. До таких осіб — відносяться: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни. За наявними даними таких людей в Україні близько 3,9 млн чоловік.

До учасників бойових дій відносяться насамперед військовослужбовці, які брали участь у виконанні бойових завдань при захисті Батьківщини в складі військових підрозділів, об'єднань усіх видів і родів Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах, підпіллі, інших формуваннях як у військовий, так і в мирний час.

Коло осіб, які вважаються учасниками бойових дій, визначено ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях соціального захисту» від 22 жовтня 1993 р. (з наступними змінами й доповненнями).

За наявними даними, в Україні налічується понад 418 тис. учасників бойових дій.

До інвалідів війни відносяться особи із числа військовослужбовців діючої армії і флоту, партизанів, підпільників, що стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, отриманих при захисті Батьківщини, виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків) або пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і об'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, у районах бойових дій на прифронтових ділянках залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз і аеродромів у період Громадянської і Великої Вітчизняної війн, або за участю в бойових діях у мирний час.

До числа інших інвалідів, прирівняних до інвалідів війни, відносяться:

військовослужбовці, особи вільнонайманого складу, що стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, отриманих при захисті Батьківщини, виконанні обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші, крім Великої Вітчизняної війни, періоди; що брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних'випробувань, участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншими зараженнями ядерними матеріалами; особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ і Комітету державної безпеки колишнього Союзу PCP, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України й інших військових формувань, що стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, отриманих під час виконання службових обов'язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами;

малолітні (яким не виповнилось 14 років) в'язні фашистських, концтаборів та інших місць примусового утримання, визнані інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва або з інших причин;

особи, що стали інвалідами внаслідок поранень й інших ушкоджень здоров'я, отриманих у районах бойових дій у період Великої Вітчизняної війни і від вибухових речовин, боєприпасів та військового озброєння в післявоєнний період, а також при виконанні робіт, пов'язаних з розмінуванням боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни, незалежно від часу їх виконання;

особи, що стали інвалідами внаслідок бойових дій у період Громадянської і Великої Вітчизняної війн або особи, що стали інвалідами із зазначених причин у неповнолітньому віці у воєнні та післявоєнні роки;

військовослужбовці, особи вільнонайманого складу, а також колишні бійці винищувальних батальйонів і загонів захисту народу, інші особи, що приймали особисту участь у бойових операціях з ліквідації диверсійно-терористичних груп й інших незаконних формувань на території колишнього Союзу PCP та особи, що стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, отриманих під час виконання службових обов'язків у цих батальйонах, взводах і загонах у період з 22 червня 1941 року по 31 грудня 1954 року;

учасники бойових дій на території інших держав, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов'язаних із перебуванням у цих державах, інші категорії, визнані законодавством України.

Загальне число інвалідів війни в Україні, за повідомленнями періодичної преси становить понад 300 тис. чол., а всього інвалідів в Україні майже 3 млн чол.

Ще одна категорія ветеранів війни — учасники війни. Учасниками війни визнаються як військовослужбовці, що проходили військову службу в період війни в Збройних Силах колишнього СРСР, так і трудівники тилу, а також інші особи, передбачені законодавством про ветеранів війни. Коло осіб, що відносяться до учасників війни, наводиться в ст. 9 Закону України від 22 жовтня 1993 р. Таких осіб в Україні, як свідчить статистика, більше 2 млн чоловік. Хоча їх, звичайно, більше. Справа в тому, що встановити статус учасника війни, особливо трудівникам тилу, часом важко. У багатьох із них, у зв'язку з віддаленістю подій війни, не збереглися підтверджувальні документи. У зв'язку із цим прийнятий ряд нормативно-правових актів, що регулюють ці питання.

Так, Кабінет Міністрів України 26 квітня 1996 р. прийняв спеціальну постанову «Про комісії з розгляду питань, пов'язаних із установленням статусу учасника війни».

Міністерство соціального захисту населення України затвердило Типове положення про комісії. Відповідно до цього Положення створені комісії у всіх районах, областях і зацікавлених відомствах: при військкоматах, у МВС, обласних Службах безпеки й інших державних органах.

Комісія, на підставі наявних документів, встановлює статус учасника війни осіб, які народилися до 31 грудня 1932 року включно і з поважних причин не можуть надати достатшх доказів, що підтверджують факт роботи в період Великої Вітчизняноі війни i війни з імперіалістичною Японією в 1941—1945 pp. При цьому варто мати на увазі, що тим, хто народився шісля 31 грудня 1932 року, статус учасника війни встановлюється тільки на підставі документів i інших незаперечних доказів. Показания свідків у розрахунок не приймаються.

Доказом трудової діяльності в роки війни можуть бути piзні документи й відомості довідково-інформаційного характеру, а також державні нагороди (ордена й медалі), отримані за трудову доблесть у роки війни. Перелік нагород, ягі можуть бути доказом, встановлений законодавством (їx більше 20 видів).

Правовий статус учасника війни встановлюється районними (міськими) комісіями, що функціонують при органах праці i соціального захисту населення за місцем проживанния, а статус учасника бойових дій — спеціальними комісіями при військоматах. Вони ж видають i відповідні документи: «Посвідчення учасника війни» або «Посвідчення учасника бойових дій».

Статус ветеранів праці регламентується Законом України «Про основні принципи соціального захисту ветеранів праці й інших громадян похилого віку в Україні» від 16 грудня 1993 р. (з наступними змінами й доповненнями). Ветеранами праці визнаються громадяни, які сумлінно працювали в народному господарсті, державних установах, організаціях i об'єднаннях, мають трудовий стаж (35 рогав — жінки й 40 років — чоловіки) i вийшли на пенсію. Kpiм того, до ветеранів праці відносяться працівники, яким призначені пенсії на пільгових умовах у зв'язку з роботою на особливо шкідливих i особливо важких виробництвах згідно Списків № 1 i № 2, при наявності, відповідно, загального трудового стажу — за першим Списком: у жінок — 25 років i в чоловіків — 30 років, а за другим Списком: у жінок — 30 років i в чоловіків — 35 років. До ветеранів праці вадносяться також інваліди I i II груп, що одержують пенсії по інвалідності, якщо вони мають загальний трудовий стаж не менше 15 років, yci інші пенсіонери, нагороджені медаллю «Ветеран праці» за законодавством колишнього Союзу РСР.

До ветеранів праці прирівнюється статус громадян похилого віку. Особами похилого віку визнаються чоловіки у віці 60 років, жінки — 55 років i більше, а також особи, яким до досягнення загального пенсійного віку залишилося не більше півтоpa роки. Статус цієї категорії громадян встановлений тим же законом, що i ветеранів праці.

Ще одна категорія громадян, що має cвій особливий статус, — це ветерани військової служби. Ветеранами військової служби визнаються громадяни України, що бездоганно прослужили на військовій службі 25 i більше років у календарному вирахуванні i звільнені в запас або у відставку відповдно до законодавства України або колишнього Союзу РСР, а також інваліди I i II груп, інвалідність яких наступила внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.