По інвалідності в солідарній системі



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

По інвалідності в солідарній системі



Підставою для призначення пенсії по інвалідності є вста­новлена медичним органом інвалідність. Пенсія по інвалід­ності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за нею буде не пізніше 3 місяців з дня встанов­лення інвалідності. При цьому пенсія по інвалідності при­значається незалежно від того, припинена робота до часу звернення за пенсією чи продовжується.

Законодавство про пенсійне забезпечення передбачає два види пенсії по інвалідності в залежності від причин інва­лідності:а) пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліц­тва або професійного захворювання; б) пенсії по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі не пов'я­заного з роботою, інвалідність із дитинства).

Пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи. Правом на таку пенсію користуються осо­би, що підлягають обов'язковому державному соціальному страхуванню, тобто працюючі в порядку трудових відносин на всіх підприємствах, незалежно від форм власності й видів господарської діяльності. При цьому не має значення, на постійній, сезонній або тимчасовій роботі за трудовим дого­вором або договором цивільно-правового характеру (підря­ду, доручення, комісії й ін.), на основній роботі чи на роботі за сумісництвом отримане трудове каліцтво або професійне захворювання.

У випадку ушкодження здоров'я громадянина, що не підлягає обов'язковому державному соціальному страху­ванню, організація чи громадянин, відповідальні за запо­діяну шкоду, зобов'язані відшкодувати потерпілому витра­ти, пов'язані з відновленням його здоров'я, а також шкоди, викликаної втратою чи зменшенням його працездатності, у розмірі, обчислювальному стосовно до заробітної плати (винагороди) відповідної категорії працівників, якщо інше не передбачено законом.

Інвалідність може наступити внаслідок нещасного ви­падку (трудового каліцтва). До нещасних випадків законо­давство відносить травматичне ушкодження, нанесене пра­цівникові на виробництві, під час трудової діяльності.

Визначення поняття нещасного випадку дається в Законі України «Про загальнообов'язкове державне соціальне стра­хування від нещасного випадку на виробництві й професій­ному захворюванні, яке потягло за собою втрату працездат­ності» від 23 вересня 1999 р. «Нещасний випадок — це об­межена в часі подія або раптовий вплив на працівника виробничого фактору чи середовища, що виникли в процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких запо­діяна шкода здоров'ю або наступила смерть».

Нещасний випадок, у результаті якого заподіяна шкода здоров'ю працівника, можна назвати трудовим каліцтвом. Під трудовим каліцтвом у юридичній літературі й судовій практиці розуміється травматичне ушкодження, викликане раптовим впливом на організм людини зовнішнього фак­тора — сторонньої сили.

Законодавство широко тлумачить поняття трудового ка­ліцтва, відносячи до нього не тільки каліцтво, отримане при виконанні трудових функцій, але й інші нещасні випадки, якщо вони відбулися на території підприємства або поза ним, але при виконанні потерпілим трудових обов'язків, завдань роботодавця, а також при доставці працівників на роботу й з роботи на транспорті, підприємств, при виконанні державних або суспільних обов'язків, або дій по рятуванню людського життя, охороні державної, комунальної й приват­ної власності, правопорядку, а також по шляху на роботу чи з роботи.

З метою посилення охорони здоров'я працівників і відшкодування шкоди при травмуванні, які тягли за собою втрату працездатності, встановлено самостійний вид загаль­нообов'язкового державного соціального страхування.

Страхування від нещасних випадків на виробництві є однією з найважливіших форм здійснення соціального за­хисту, охорони життя й здоров'я працівників у процесі їхньої трудової діяльності.

Основний документ для призначення пенсії по інвалід­ності внаслідок трудового каліцтва — акт чи інший офіцій­ний документ про нещасний випадок, що визнається пов'я­заним з роботою. Акт складається за певною формою, вста­новленою Положенням про розслідування й облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 р. № 1094.

Офіційними документами, що підтверджують нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, можуть також служи­ти: вирок суду, постанова слідчих органів або суду про при­пинення кримінальної справи за малозначністю чи у зв'язку з актом про амністії (або постанова слідчих органів про відмо­ву в порушенні справи на зазначених підставах), висновок державного інспектора по нагляду за охороною праці чи інших посадових осіб, що здійснюють контроль за охороною праці або за дотриманням законодавства про працю, про при­чини нещасного випадку; наказ про дисциплінарне стягнен­ня на осіб, винних у нещасному випадку, що виник; поста­нова профкому про відшкодування Фонду соціального стрій* хування від нещасного випадку витрат на виплату працівникові допомоги з тимчасової непрацездатності у зв'язку з отриманим трудовим каліцтвом.

Зв'язок нещасного випадку з роботою може підтверджу­ватися й іншими документами. Так, якщо травма отрима­на працівником при виконанні державних чи суспільних обов'язків або у зв'язку з діями по рятуванню людського життя, охороні власності, правопорядку, то такими доку­ментами можуть служити, наприклад, довідки органів міліції, прокуратури, а також пожежної охорони. Якщо інвалідність наступила у зв'язку з виконанням донорських функцій, доказом є довідка відповідного медичного органу.

Факт нещасного випадку, пов'язаного з роботою, може бути встановлений і в судовому порядку, якщо його не мож­на встановити в несудовому порядку. Іншими словами, суд може прийняти й розглянути заяву про встановлення фак­ту нещасного випадку, якщо органи, зобов'язані видати документи, що засвідчують такий факт, відмовили в цьому за недостатністю чи суперечливістю наявних доказів або неможливістю відновити втрачені документи.

До трудового каліцтва прирівнюється професійне захво­рювання. Це таке захворювання працівника, що виклика­но винятково шкідливим впливом виробничих факторів, умов праці на організм людини, властивих певним профе­сіям. Професійне захворювання, як правило, на відміну від травматичного ушкодження (каліцтва), розвивається по­ступово під впливом систематичного й тривалого впливу шкідливих факторів, які властиві конкретним виробницт­вам і професіям.

До професійного захворювання законодавець відносить захворювання, що виникло внаслідок професійної діяль^ ності застрахованого й обумовлюється винятково або пере­важно впливом шкідливих речовин і інших факторів, пов'я­заних з роботою.

Характер захворювання визначає МСЕК. Вона виходить із особливостей клінічної форми захворювання й конкрет­них санітарно-гігієнічних умов праці захворілого. У завдання МСЕК входить обґрунтування зв'язку захворювання з професією й дача кваліфікованого висновку, що по своєму правовому значенню прирівнюється до трудового каліцтва.

Які захворювання вважаються професійними? Перелік професійних захворювань затверджений спеціальною по­становою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2000 р. № 1662. Він розроблений у відповідності зі статтею 14 За­кону України «Про загальнообов'язкове державне соці­альне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату пра­цездатності» . На відміну від колишнього Переліку, що діяв багато років, новий, розроблений відповідно до міжнарод­ної класифікації захворювань, на який Україна почала пе­реходити з жовтня 1998 року.

Переліком професійні захворювання розподілені на 7 груп за основними видами причинних факторів — хімічних, фізичних, біологічних, а також пов'язаних із впливом про­мислових аерозолів, перевантаженням організму, алергією і т.п. Для кожної із груп захворювань визначені основні види робіт і виробництв, а також безпечні шкідливі речови­ни і виробничі фактори, вплив яких може викликати роз­виток зазначених професійних захворювань.

Введення нового переліку захворювань дозволить удос­коналити діагностику професійних захворювань і виявити їх на ранніх стадіях розвитку, попередивши первинну інвалідність. Важлива роль у цьому буде належати періо­дичним медичним оглядам працівників, коли лікарі будуть встановлювати причинний зв'язок захворювання з умова­ми виробництва.

Захворювання, перераховані в Переліку, можуть відно­ситися до професійних у тому випадку, якщо виключаєть­ся можливість впливу на розвиток даного захворювання інших факторів, не пов'язаних з умовами праці (побутові умови, інфекція й ін.). Наприклад, наявність туберкульо­зу в медичного працівника може вважатися професійним, якщо він не хворів на туберкульоз до роботи в медичній протитуберкульозній установі (диспансерне відділення, ка­бінет, лабораторія). Чи, наприклад, зниження слуху у вип­робувача моторів у явному зв'язку з перенесеним тифом не може тлумачитися як професійне захворювання, хоча в даній професії зниження слуху часто є професійним захво­рюванням.

Визнання захворювання професійним не завжди озна­чає, що воно пов'язане з порушенням працездатності пра­цівника. Питання про працездатність вирішується в кож­ному конкретному випадку залежно від ступеня виразності, характеру і впливу патологічного процесу, а також проти­показань до продовження роботи в колишній професії. При чому, професія хворого, що має дане захворювання, не обо­в'язково повинна відноситися до зазначеного в Переліку, оскільки назви професій у Переліку не носять вичерпного характеру.

У Переліку професій немає ніяких вимог відносно стажу роботи в умовах впливу шкідливості виробництва. У кож­ному окремому випадку медична експертиза повинна вирі­шити питання про те, чи достатній стаж роботи для того, щоб викликати розвиток даного захворювання, тобто об­ґрунтувати зв'язок захворювання з професією.

Висновок МСЕК про визнання захворювання професій­ним прилучається до заяви працівника, що претендує на пенсію по інвалідності.

Другим видом пенсії по інвалідності є пенсія по інвалід­ності від загального захворювання.Інвалідність внаслідок загального захворювання встановлюється в усіх випадках, коли настання інвалідності не обумовлене іншими, перера­хованими вище, причинами. Для призначення пенсії по інвалідності внаслідок загального захворювання необхід­ний стаж роботи. Він менше, оскільки застосовується для пенсії по інвалідності, а не для пенсії по старості. Тут основ­на умова призначення пенсії — інвалідність.

Які ж вимоги пред'являються до стажу роботи на момент настання інвалідності? Вони обумовлені віком інваліда. Для наочності процитуємо статтю 32 Закону України «Про загальнообов державне пенсійне страхування» :

1. Особи, визнані інвалідами, мають право на пенсію по інвалідності при наявності наступного страхового стажу до часу настання інвалідності:

до досягнення особою 23 років включно — 2 роки; від 24 років до досягнення особою 26 років включно — 3 роки;

від 27 років до досягнення особою 31 року включно — 4 роки;

для осіб 32 років і більше — 5 років.

2. Якщо інвалідність наступила в період проходження строкової військової служби, то пенсія по інвалідності назна­чається особі незалежно від наявності страхового стажу.

Пенсії по інвалідності внаслідок загального захворюван­ня, трудового каліцтва або професійного захворювання при­значаються незалежно від того, коли наступила інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припи­нення роботи. Пенсії по інвалідності призначаються з дня встановлення інвалідності. Пенсії призначаються на весь період інвалідності, встановлений МСЕК. Інвалідам-чоло-вікам старше 60 років і жінкам старше 55 років пенсії по інвалідності призначаються довічно.

У випадку зміни групи інвалідності пенсія в новому розмірі виплачується від дня зміни групи інвалідності. При повторному огляді громадянина й визнанні його здоровим пенсія виплачується до кінця місяця, у якому він визнаний здоровим, але не більше, чим до дня, по який установлена інвалідність.

Законодавством встановлені особливі умови поновлення виплати пенсії при перервах в інвалідності. Так, якщо інвалід не з'явився в МСЕК на повторний огляд у призна­чений для цього строк, то виплата йому пенсії припиняєть­ся, а у випадку визнання його знову інвалідом відновляєть­ся від дня призупинення.

У випадку, якщо строк повторного огляду медико-соці-альної експертизи інвалідом пропущений з поважних при­чин або у випадку визнання його знову інвалідом, виплата пенсії по інвалідності відновляється від дня, з якого припи­нена виплата, до дня повторного огляду, але не більш ніж за три роки, якщо орган медико-соціальної експертизи визнає його за цей період інвалідом. При цьому, якщо при повтор­ному огляді інвалід переведений в іншу групу інвалідності (більш високу або більш низьку), пенсія за зазначений період виплачується по колишній групі інвалідності.

Якщо виплата пенсії інвалідові була припинена через відновлення здоров'я чи якщо він не одержував пенсію внаслідок неявки на повторний огляд без поважних причин, то у випадку наступного визнання його інвалідом виплата раніше призначеної пенсії відновляється з дня встановлен­ня інвалідності знову за умови, якщо після припинення виплати пенсії пройшло не більше п'яти років. Якщо про­йшло більше п'яти років, пенсія призначається знову на за­гальних підставах. Органи медико-соціальної експертизи зобов'язані повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду в порядку, установленому законодавством, про ре­зультати повторного огляду осіб, якою призначена пенсія по інвалідності, і про неявку цих осіб на зазначений огляд.

Законодавством встановлені підвищені розміри пенсії по інвалідності, вони залежать від причини інвалідності, ста­тусу інвалідів.

Так, мінімальний розмір пенсії інвалідам війни й прирівня­ним до них особам, а також громадянам, необґрунтовано підданим політичним репресіям і надалі реабілітованим, інвалідність яких пов'язується з репресіями, встановлюється: інвалідам І, II і III груп у підвищених розмірах пенсії за віком.

Для інвалідів війни, учасників бойових дій та інших категорій громадян, що мають статус ветерана війни, встановлено додаткове підвищення пенсій. Інвалідам війни І групи — на 400 % мінімальної пенсії по старості, інвалідам війни II групи — на 350 %, інвалідам III групи — на 200 % , учасникам бойових дій, що одержують пенсії по інвалід­ності — на 150 % пенсії за віком.

Надбавки до страхових пенсій з 1 жовтня 2006 року встанов­лені для інвалідів війни І групи —183 грн, II групи —146,40 грн, III групи — 109,80 грн; для учасників бойових дій — 91,50 грн.

Законом України «Про покращення матеріального стано­вища учасників бойових дій і інвалідів війни » від 16 березня 2004 р., із змінами від 18 листопада 2004 р., передбачена щомісячна цільова грошова допомога на життя: інвалідам війни І групи в розмірі 70 грн; інвалідам війни II і III груп у розмірі 50 грн; учасникам бойових дій у розмірі 40 грн, не­залежно від розміру пенсій, надбавок, підвищення додатко­вої пенсії, цільової грошової допомоги і пенсії за особливі заслуги перед Україною.

Пенсії по інвалідності, обчислені по встановлених нормах, також як і пенсії по старості, можуть бути збільшені за ра­хунок надбавок. Наприклад, до пенсії інвалідам І групи, са­мотнім інвалідам II групи й особам, що потребують постійно­го стороннього догляду, тим, хто досягнув пенсійного віку, а також самотнім інвалідам III групи, що досягли пенсійного віку, встановлена надбавка на догляд за ними.

Непрацюючим інвалідам встановлена надбавка на непра­цездатних членів сім'ї, що перебувають на їх утриманні. Причина інвалідності в цьому випадку значення не має. Передбачені надбавки можуть нараховуватися одночасно.

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-19; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 35.172.217.174 (0.011 с.)